Рішення № 12189346, 19.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2010 р. Справа № 43/198-10

вх. № 8211/3-43

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Корякіна Т.І.за довіренеістю від 29.07.2010 року

Волкова С.О. за довіренеістю від 25.05.2010 року

відповідача - Версан А.В. за довіреністю від 31.12.2009 року

розглянувши справу за позовом Акцонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків

до Харківського обласного КП "Дирекція розвитку інфраструктури територіі", м. Харків

про стягнення 100463,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - АК "Харківобленерго", звернувся до господарського суду з позовною заявою до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територіі", про стягнення 100463,07 гривень.

Ухвалою господарського суду 19.09.2010 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28.09.2010 року о 10:00.

Ухвалою від 28 вересня 2010 року відкладено розгляд справи на 13 жовтня 2010 року о 10:00.

В судовому засіданні 13 жовтня 2010 року було оголошено перерву до 19.10.2010 року.

В судовому засіданні 19 жовтня 2010року позивач наполягав на позовних вимогах з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

В судовому засіданні 19 жовтня 2010 року представник відповідача позов визнає з урахуванням проведених оплат, та надав доповнення до відзиву на позовну заяву (вх.№23579), в якому просив суд припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 65736,14 гривень, пені в розмірі 16771,05 гривень, 3% річних в розмірі суми вказаної позивачем в розрахунку без ПДВ у зв"язку з відсутністю предмету спору, та просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення ПДВ на 3% річних та ПДВ на індекс інфляції.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

29 грудня 2009 р. між КП "Харківобленерго" (позивач) та Харківським обласним КП "Дирекція розвитку інфраструктури території" укладено договір про постачання електричної енергії № 5399901.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 08.06.2000 року № 1812-ІП (зі змінами та доповненнями від 23.06.2005 року № 2711-IV) та "Правил користування електричною енергією", затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 11.12.2003 року № 10305, від 17.10.2005 року № 910 та 22.11.2006 р. № 1497) (далі "Правила"), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до умов Договору, а саме п. 2.1.2 Постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору.

Споживач, у свою чергу, відповідно до п. 2.2.5 Договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка № 2 «Порядок розрахунків»до Договору.

АК «Харківобленерго», як Постачальник, виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, та здійснив у період з січня по серпень 2010 року відпуск електричної енергії Споживачу у повному обсязі, за яку, в порушення умов Договору, відповідач своєчасно не розрахувався. Тим самим борг відповідача по товарній продукції (електричній енергії) станом на 01.09.2010 р. склав 65736,14 грн. за період з січня 2010 р. по серпень 2010 року (включно).

Проте, в процесі розгляду справи судом було встановлено, що відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 65740,00 грн (згідно платіжного доручення №18741 від 07 жовтня 2010 року) у зв’язку з чим керуючись п. 1-1 ст. 80 ГПК України, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 65740,00 грн.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 пп. 1 ст. 258 ЦК України та п. 6 додатку № 2 до Договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошових зобов"язань за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням індексу інфляції.

Але, при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем пеня в сумі 16771,05 грн. була сплачена в повному обсязі, а також було сплачено частково 3% річних у розмірі 2429,35 грн. Врахровуючи, що на час розгляду справи між сторонами в цій частині відсутній предмет спору, суд вважає необхідним провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 12437,34 грн. та 3% річних у розмірі 96,55 грн. Тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем ПДВ на 3% річних у розмірі 505,18 гривень та ПДВ на індекс інфляції у розмірі 2487,46 гривень слід зазначити наступне.

Відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об*єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов*язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв*язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Інфляційні та 3% річних нарахування, які передбачені ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

Інфляційні та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг)”.

З урахуванням вищевикладеного, інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Тому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2487,46 гривень ПДВ на індекс інфляції, а також 505,18 гривень ПДВ на 3% річних.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Керуючись ст. 625 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49, ч.1 ст. 69, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (61022, м.Харків, Держпром, 3-й під"їзд, 5-й поверх, п/р 260023011273 в Першій Харківській філії АКБ "Базіс", МФО 351599, код ЄДРПОУ 03361721) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул.Плеханівська, 149:

- на п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954 заборгованість з індексу інфляції в розмірі 12437,34 грн., 3 % річних в розмірі 96,55грн., витрат по сплаті державного мита в розмірі 1004,63 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 65736,14 грн. основного боргу, 16771,05 гривень пені та 2429,35 гривень 3% річних - провадження у справі припинити відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 22 жовтня 2010 року