Рішення № 12189343, 20.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2010 р. Справа № 38/242-10

вх. № 7632/6-38

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Темнюкова М.І., дов. б/н від 08.09.2009 року,

1-го відповідача: не з"явився, 2-го відповідача: не з"явився.

розглянувши справу за позовом ВАТ НАСК "Оранта" в о. Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта" м. Харків

до 1 відповідача ТОВ "Охорона та безпека", м. Харків, 2 відповідача ЗАТ Українська СК "Княжа" в ос. Харьковської філії ЗАТ Українська СК "Княжа" м.Харків

про стягнення 49018,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ВАТ НАСК "Оранта" в о. Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта" м. Харків до першого відповідача - ТОВ "Охорона та безпека", м. Харків полягають у стягненні збитків у сумі 24028,13грн. та до другого відповідача - ЗАТ Українська СК "Княжа" в особі Харківської філії полягають у стягненні збитків у сумі 24990,00 грн. Представники позивача позовні вимоги підтримує.

Представники відповідачів у судове засідання не зявились. Неприбуття в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки до повноважень господарських суді не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення певних процесуальних дій. Тому, примірники поштових повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками: «адресат вибув», «в звязку з закінченням строку зберігання» тощо, з врахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про судове засідання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вправі розглянути справу без сторони (її представника) за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

По договору страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) № К839-026/07 СТ від 03.05.2007 р.ОСОБА_1 застрахував свій автомобіль MITSUBISHI LANCER, державний № НОМЕР_1, у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” в особі Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК “Оранта” на страхову суму 117148,00 грн., у тому числі і від такого страхового випадку, як пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

29 березня 2008 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася по вулиці 1-ї Кінної Армії у м. Харкові, застрахований автомобіль MITSUBISHI LANCER, державний № НОМЕР_1, був пошкоджений.

31 березня 2008 року за реєстраційним номером 334 до страховика надійшла заява від страхувальника Семенова А.Ю. про страхову виплату.

08 квітня 2008 року складено протокол (акт) огляду транспортного засобу.

Вартість відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля MITSUBISHI LANCER, державний № НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, становить 51278,09 грн., що підтверджується звітом аварійного комісара ХОД НАСК “Оранта” № 334 від 14 травня 2008 року.

14 травня 2008 року затверджено страховий акт, який складено за даним страховим випадком.

27 травня 2008 року страхове відшкодування в сумі 49018,13 грн. було перераховано позивачем вигодо набувачу за Договором страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) № К839-026/07 СТ від 03.05.2007 року.

Винним у порушенні Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, було визнано водія ОСОБА_2, який керував автомобілем “Деу Ланос”, державний № НОМЕР_2 та є працівником ТОВ “Охорона та безпека”. ТОВ “Охорона та безпека” уклав Договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із ЗАТ УСК “Княжа” (комплексний договір № 06/02 002679 від 21.04.07р, поліс ГО № ВВ 0659156).

Вина водія автомобіля “Деу Ланос”, державний № НОМЕР_2 Сивокоз Е.В. встановлена Червонозаводським районним судом м. Харкова відповідно до постанови по справі № 3-5983/08 про притягнення до адміністративної відповідальності по ст. 124 КпАП України від 05 червня 2008 року.

15.09.2008 р., 20.11.2008 р. та 26.12.2008 р. позивач направляв ЗАТ УСК “Княжа” заяви про відшкодування шкоди, але реагування не отримав.

Присутній в першому судовому засіданні представник Страхової компанії “Княжа” проти позову заперечував, посилаючись на те, що розмір збитків, які виникли при пошкодженні автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може встановлювати лише експерт згідно із законом “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, а не аварійний комісар, як у даному випадку.

Суд не поділяє такої позиції з огляду на наступне.

Згідно ст.25 Закону України “Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Відповідно до п. п. 34.1, 34.2 ст. 34 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів, зобовязаний направити аварійного комісара або експерта на місце страхового випадку або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не зявився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобовязаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” не передбачає обовязкового проведення експертизи для визначення збитків внаслідок пошкодження майна при дорожньо-транспортних пригодах.

Таким чином, спеціальне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, передбачає, що для визначення розміру збитків при страховому випадку можуть бути залучені аварійні комісари або експерти, а отже встановлення розміру збитків при настанні страхового випадку (ДТП) аварійним комісаром, який має відповідне свідоцтво і кваліфікацію, є правомірним.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 01.07.2004 р № 1961 “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору страхування і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на розмір франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Згідно ст. 1194 Цивільного Кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання своїх трудових обовязків.

Судом встановлено, що різницю між страховою виплатою та завданими збитками повинен відшкодувати другий відповідач Товариство з обмеженою відповідальність “Охорона та безпека”

Згідно ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити певні дії на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, виплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від божника виконання його обовязку.

Ст. 3 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника .

Згідно ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, а саме у п.22.1 зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика у встановленому цим законом порядку відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно до ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом на законних підставах.

Згідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до ст. 33 господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів добровільного погашення спірної заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню як підтверджені належними доказами та такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Судові витрати покласти на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженною відповідальністю "Охорона та безпека" (61002, м. Харків, вул. Чубаря 10/12, код 33121595) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції НАСК "Оранта" (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11-а, код 02310265) - 24028 грн. 13 коп. збитків, 240 грн. 28 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Української страхової компанії "Княжа" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька , 44 , код. 33214218) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції НАСК "Оранта" (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11-а, код 02310265) - 24990 грн. 00 коп. збитків, 249 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпеяення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя