Рішення № 121884284, 18.09.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12195/22

Провадження №: 2/755/1271/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Булгакової Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про внесення змін до договору про місце проживання дитини, про умови здійснення права на особисте виховання дитини, хто буде проживати окремо, про сплату аліментів на дитину від 22.02.2021 року, -

у с т а н о в и в :

28.11.2022 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про внесення змін до договору про місце проживання дитини, про умови здійснення права на особисте виховання дитини, хто буде проживати окремо, про сплату аліментів на дитину від 22.02.2021 року, у якому просить внести зміни до договору:

- пункт 5 викласти в такій редакції: «сторони узгодили, що Батько та Мати мають безперечне право зустрічатися та спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні, а також вчиняти усі необхідні дії щодо догляду за Дитиною тільки у час визначений вказаним договором»;

- пункт 6 викласти у такій редакції: «сторони узгодили, що батько має право на своє виховання та виконувати всі необхідні зобов`язання лише у наступний час: починаючи з 10 год. 00 хв. кожної другої суботи до 19 год. 00 хв. кожної другої неділі та з 10 год. 00 хв. останньої суботи місяця до 19 -00 останньої неділі місяця. (два вихідних на місяць) Сторони узгодили, що батьки тільки за домовленість, що є їх правом, а не обов`язком мають право брати дитину в інший час, оскільки це порушує графік дитини та особисте життя кожного з батьків. Батько має особисто виховувати дитину та проводити з нею час у визначені дні, бабуся має право залучатися до виховання»;

- пункт 7 викласти у такій редакції: «сторони домовилися, що батько дитини має право проводити час з дитиною у день народження дитини з 10-00 до 14 00 години, та під час новорічних свят батько дитини має право забирає на виховання дитини з 5 січня по 13 січня»;

- пункт 8 викласти у такій редакції: «кожен з батьків проводить половину канікул з дитиною, перша половина канікул належить матері, друга половина канікул батькові (відповідний день визначений батькам починається з 10 години ранку та закінчується 20-00 години вечора). Тільки у визначений час кожен зі сторін може відпочивати з дитиною будь де і навіть за кордоном, кожен з батьків надає дозвіл на перетин кордону»;

- пункт 10 викласти у такій редакції: «за попередньою домовленістю з матір`ю, батько дитини тільки у визначений п. 6 та час має право приїхати за місцем проживання дитини або інше місце, обумовлене батьками, забрати дитину для проведення спільного дозвілля та повернути дитину у визначене між батьками місце»;

- пункт 10 викласти у такій редакції: «під час перебування дитини з батьком один раз на добу інформувати матір дитини про місце знаходження дитини та стан дитини та про місце повернення дитини та точний час такого повернення»;

- 16 викласти у такій редакції: «спілкуватися з дитиною за телефоном, SKYPE, та за допомогою інших засобів) з 17 00 до 18-00 години коли дитина перебуває з матір`ю не більше 30 хвилин до 7 років, і не більше 1 години до 14 років, після 14 років як вирішіть сама дитина»;

- пункт 18 викласти у такій редакції: пункт 10 викласти в такій редакції: «за попередньою домовленістю з батьком, мати дитини тільки у визначений п. 6 та час має право приїхати за місцем проживання дитини або інше місце, обумовлене батьками, забрати дитину для проведення спільного дозвілля та повернути дитину у визначене між батьками місце»;

- пункт 19 викласти у такій редакції: «під час перебування дитини з матір`ю один раз на добу інформувати батька дитини про місце знаходження дитини та стан дитини та про місце повернення дитини та точний час такого повернення»;

- пункт 24 викласти у такій редакції: «спілкування з дитиною за телефоном, SKYPE, та за допомогою інших засобів) з 17 00 до 18-00 години коли дитина перебуває з матір`ю не більше 30 хвилин до 7 років, і не більше 1 години до 14 років, після 14 років як вирішіть сама дитина»;

- пункт 26 викласти у такій редакції: «батьки домовились, що кожен з батьків має право залучати до виховання дитини членів своєї родини, вибір навчального закладу чи дошкільного закладу узгоджується між батьками спільно з урахуванням віку дитини та її особливостей та здібностей»;

- пункт 27 вказаного договору видалити (як такий що порушує право кожної із сторін на особисте життя та особисту недоторканість, права батьків є рівні і кожна зі сторін не може втручатися у способи та методи виховання дитини в тому числі умови проживання);

- пункт 29 викласти у наступній редакції: «у випадку виникнення суперечок та спірних ситуацій щодо виховання дитини, сторони мають право на власний розсуд залучати відповідних спеціалістів, у випадку не досягнення згод звернутися до суду чи служби у справах дітей, такі права матері чи батька обумовлені законодавством України»;

- пункт 30 викласти у наступній редакції: «кожен із батьків має чітко обумовлений час виховання дитини, другий із батьків не має право наполягати на збільшення проводження часу з дитиною за рахунок часу іншого, це є правом батьків, а не обов`язком віддавати свій час визначений договором іншому з батьків»;

- пункт 37 викласти у наступній редакції: мати зобов`язана на вимогу Батька, не частіше раз на 3 місяці, надавати на електронну пошту інформацію (звіт) про цільове використання аліментів сплачених батьком.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірваний рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.05.2021 року. 22.02.2021 року в межах справи №755/6139/21 про розірвання шлюбу між позивачкою та відповідачем був укладений нотаріально посвідчений договір про місце проживання дитини, про умови здійснення права на особисте виховання дитини, хто буде проживати окремо, про сплату аліментів на дитину. За умовами договору дитина проживає разом з матір`ю за місцем її реєстрації. Оскільки згідно договору аліменти сплачує саме батько, не зважаючи, що умовами договору обумовлено спільне місце проживання дитини, батько має право на виховання та певні зустрічі з дитиною обумовлені даним договором, зокрема, у п. 6. Посилаючись на положення ч. 1 ст. 9 СК України позивачка вказує, що згідно п. 41 договору при відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку. Підставою для зміни можуть бути будь-які обставини, що мають значення для однієї зі сторін. Позивачка зазначає, що в разі виникнення спору з питання зміни договору, укладеного відповідно до ст. 189 СК України, заінтересована сторона може звернутися до суду про зміну договору (ст.ст. 651, 652 ЦК України). Застосування ст. 652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах, справедливості, добросовісності, розумності, як засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушать баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної сторони договору. За загальним правилом зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінились на стільки, що якщо б сторона могла це передбачити, вона б не укладала цей договір, або уклала його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин договір може бути змінений або розірваний. Якщо між батьками не досягнуто домовленості з аліментних питань, місця проживання дитини та її виховання, суд вправі судовим рішенням внести зміни в такий договір. Позивачка вказує, що змінились істотні умови та обставини, адже дитина у виділений договором відповідачу час проживає з матір`ю відповідача, при цьому відповідач зі своєю матір`ю не проживає та не виховує дитину, що порушує принцип переважного права виховання дитини батьками. Дитину виховує матір відповідача (бабуся), яка має право побачень з дитиною, а не виховання. Визначений договором графік порушує права дитини та позивачки, оскільки дитина маленька і проживання значної частини днів на тиждень з бабусею дуже порушує графік дитини та відриває її від звичайного способу життя. Так, наприклад, бабуся не спитавши матір та лікарів, при захворювання дитини отитом почала гріти їй вухо, що призвело до погіршення самопочуття дитини. Коли дитина живе у бабусі її не водять на гуртки, не розвивають її навики та знання. Позивачка проти методів виховання та поглядів на життя бабусі, вважає, що виховувати дитину можуть тільки батьки. Разом з цим, позивачка не проти зустрічей дитини з бабусею та проведення з нею певного часу. Позивачка при укладенні договору не знала та не могла знати про непередбачувані фактори, які вплинуть на умови договору, а саме, що дитину у дні відведені батькові буде виховувати матір відповідача (бабуся), тому в інтересах дитини слід змінити п. 6 спірного договору. Слід також врахувати воєнний стан та перебої з електрикою і зв`язком, що ускладнює можливість зв`язку для того аби мати могла дізнатись де перебуває її дитина. На даний момент у зв`язку з невизначеністю певних пунктів стосовно чіткого часу проводження дитини з батьком та трактування умов договору відповідачем на власний розсуд, а саме зловживання своїми правами шляхом втручання в особисте життя позивача, яка має іншу маленьку дитину, порушуються не тільки інтереси позивачки, а й спільної дитини. Відповідач вимагає постійних звітів, забороняє членам родини позивача забирати доньку з дошкільного закладу, коли позивачка не в змозі робити це сама. Все це є зловживанням. Договір потребує змін і такі зміни жодним чином не звужують прав батьків, а лише більш конкретизують їх для уникнення негативних ситуацій, що відображаються на психологічному стані дитини. Відповідач не має права на безперешкодний вхід до помешкання позивача та її родини з метою перевірки умов проживання дитини, як вказано у договорі, не має права вимагати надавати дитину у будь-який час посилаючись на пункти укладеного договору та використовувати методи психологічного тиску. Відповідач не має права наполягати на більшому проводженні часу з дитиною, якщо він цього забажає, не має вимагати будь-яких дозволів щодо допомоги з дитиною членами сім`ї позивачки. Такий договір не відповідає нормам діючого законодавства та такі пункти є нікчемними, а тому їх слід викласти у чіткій редакції, яка б відповідала нормам чинного законодавства, інтересам дитини та інтересам сторін.

Ухвалою суду від 02.12.2022 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Службу у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою суду від 01.05.2023 року за клопотанням представника відповідача постановлено проводити підготовче засідання у справі в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 07.07.2023 року стороною позивача відкликане власне клопотання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою суду від 07.07.2023 року за клопотанням сторони позивача витребувано від органу опіки та піклування письмовий висновок щодо розв`язання спору про внесення змін до договору.

Протокольною ухвалою суду задоволене клопотання сторони позивача про виклик в судове засідання спеціаліста-психолога ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 02.10.2023 року за клопотанням сторони позивача витребувано від третьої особи у справі письмовий висновок щодо розв`язання спору в частині відповідності інтересам дитини умов укладеного між батьками спірного договору.

Ухвалою суду від 25.12.2023 року за клопотанням представника позивача постановлено проводити підготовче засідання у справі в режимі відеоконференції.

Своєю заявою від 05.03.2024 року представник позивача відмовилась від раніше поданого клопотання про проведення судово-психологічної експертизи стану дитини на предмет відповідності умов спірного договору її інтересам.

Ухвалою суду від 05.03.2024 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 12.06.2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 03.07.2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Протокольними ухвалами суду від 22.07.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання сторони відповідача про відкладення розгляду справи та про зобов`язання третьої особи у справі надати письмовий висновок.

Ухвалою суду від 22.07.2024 року витребувано від органу опіки та піклування письмовий висновок щодо визначення способів участі (графіку) батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, які на думку органу опіки та піклування відповідають інтересам дитини.

Ухвалою суду від 13.09.2024 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про забезпечення позову.

Протокольними ухвалами суду від 13.09.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання сторони відповідача про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та задоволене клопотання сторони відповідача про долучення доказів.

Протокольною ухвалою суду від 17.09.2024 року задоволено заяву сторони відповідача про долучення доказів.

08.05.2023 року до суду надійшов відзив сторони відповідача на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених до нього позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що відповідач не отримував від позивачки жодних пропозицій стосовно внесення змін у договір і про бажання позивачки змінити договір дізнався лише після прочитання тексту позову. Сторона відповідача вказує, що спірний договір був укладений на виконання положень ч. 1 ст. 109 СК України, при цьому сімейне законодавство детально не визначає порядок укладення, виконання, зміни, розірвання та визнання недійсним договору про те, з ким із батьків будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Відповідач посилається на положення ч. 1 ст. 9 СК України та зазначає, що оскільки СК України розширена сфера регулювання сімейних відносин за допомогою договору, норми ЦК України можуть застосовуватись при розгляді спору про визнання договору недійсним (неукладеним), про його розірвання або внесення змін в такі договори, лише щодо майнових відносин між подружжям, батьками та дітьми. Позивачка вважає, що окремими пунктами договору порушене її право на перебування з дитиною в разі її залишення відповідачем на певний час з її рідною бабусею (матір`ю відповідача). Відповідач не погоджується з позицією позивача про те, що в разі виникнення спору з питань внесення змін до укладеного між сторонами договору, який було укладено відповідно до ст. 109 СК України, позивач, як заінтересована особа, може звернутись до суду із позовом про внесення змін до договору відповідно до ст.ст. 651, 652 ЦК України. Згідно з положеннями ЦК України договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним відповідно до ЦК України. Сторони можуть за взаємною згодою змінити договір. Підставою для змін можуть бути будь-які обставини, що мають значення для однієї зі сторін. В свою чергу до сімейних відносин не можуть застосовуватися ті норми ЦК України, які не узгоджуються із суттю сімейних відносин. Враховуючи положення чинного законодавства України, а також відповідну судову практику, відповідач вважає, що якщо між батьками не досягнуто домовленості з аліментних питань, місця проживання дитини та її виховання, суд не вправі судовим рішенням внести зміни в такий договір. Майнові питання між подружжям, між сторонами у справі та дитиною, в спірному договорі не вирішувались. На думку відповідача, позивачем обрано не правильний спосіб захисту її права на визначення місця проживання дитини і її виховання. У разі спору між батьками щодо умов виконання укладеного договору, позивач вправі звернутись до суду з окремим позовом та окремими позовними вимогами щодо питання проживання та виховання дитини її батьками, а не шляхом внесення змін до договору про визначення місця проживання дитини, сплату аліментів на дитину та її виховання, який був укладений між батьками і який на даний час є спірним для сторін. З цього питання відповідач посилається на судову практику у справі №127/13918/19. Відповідач вказує, що основним аргументом позову є те, що дитина певний час проводиться зі своєю бабусею, разом з тим право на спілкування бабусі за своїми онуками та участь у їх вихованні, передбачене ч. 1 ст. 257 СК України. Фактично позивачка визнає, що вона перешкоджає і буде перешкоджати бабусі у спілкуванні і вихованні дитини. Позивачка постійно чинить опір правам бабусі на спілкування і прийняття участі у вихованні дитини, що суперечить положенням ч. 2 ст. 257 СК України. Стороною позивача не надано належних доказів на підтвердження того, що спірний договір потребує змін і про те, що відповідач порушує його умови.

07.07.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив зі змісту якої вбачається, що позивачка підтримує раніше заявлені позовні вимоги і додатково зазначає, що відповідач виклав особисту думку щодо способу захисту та не зазначає, яким на його переконання має бути спосіб захисту у спірній ситуації. Позивач вважає обраний ним спосіб захисту вірним та посилається на положення ст.ст. 6, 7, 9 СК України. Домовленість між подружжям не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірного врегулювання відносин подружжя. Спірний договір передусім є категорію цивільного права, тому відповідно до ст. 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватись загальні норми ст.ст. 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, та глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання. Принцип свободи договору є визначальним і сторони договору не можуть на власний розсуд врегулювати свої відносини лише у випадку існування прямої заборони законодавства або якщо така заборона випливає із норм законодавства, або якщо домовленість суперечить суті відносин між сторонами. Норми сімейного та цивільного законодавства не містять заборони чи обмеження прав сторін на визначення ними режиму участі батьків. Обґрунтовуючи вимоги про внесення змін до договору сторона позивача посилається на положення ст.ст. 651, 652 ЦК України та ст. 3 Конвенції про права дитини про те, що першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 652 ЦК України договір може бути змінено у визначених законодавством випадках, а в даному випадку проживання у бабусі та встановлений договором графік рівного проживання дитини у обох з батьків ставить під загрозу нормальний розвиток дитини. Вказане є зміною обставин, що зумовлює зміну умов договору відповідно до інтересів дитини, з урахуванням висновку психолога, служби у справах дітей, розпорядку дня дитини та її стану здоров`я. Суд має враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Якщо бабусі чиняться перешкоди у її праві на спілкування та виховання дитини, то вона не позбавлена права звернутись до суду. При цьому, переважне право виховання мають тільки батьки. Стороною позивача надано докази, що дитина проживає у бабусі та її вихованням займається саме бабуся, батько передає дитину бабусі у дні виділені саме йому. Таке не є участю бабусі у вихованні дитини, а вказує на виключне виховання дитини бабусею. Якщо один з батьків не має можливості виховувати дитину, то переважне право на виховання надається іншому з батьків. Передання дитини на виховання бабусі та делегування батьком своїх прав бабусі призводить до порушення прав дитини, оскільки сам договір вже порушує права дитини, адже встановлений графік спілкування з батьком є одночасним, рівним проживанням дитини з обома батьками. Суди таких графіків побачень не встановлюють, оскільки це суперечить правам дитини на навчання, дозвілля тощо. Дитина постійно відривається від місця проживання та майже половину часу проводить у бабусі. У дитини періодичні стани нервових зривів та збуджень, проблеми з засинанням та енурез.

В судовому засіданні спеціаліст-психолог ОСОБА_5 пояснила суду, що на теперішній час рівень психологічного розвитку дітей знизився, колискових їм не співають, книжок не читають, діти переважно зайняті гаджетами. Дитина ОСОБА_3 добре розвинена, гарно розмовляє і це їй дає сім`я. Зараз для дитини її мама та отчим створили правильний простір для зростання. Такі діти загалом мало потрапляють до психолога, але для дівчинки встановлений неправильний графік, вона потребує стабільності, і для дитини важливо мати одне місце проживання. Не перша ситуація коли бабуся допомагає батькові, але виходить що в дитини три домівки, це не правильно, оскільки мозок в дитини не відпочиває, немає передбачуваності та стабільності. Коли з`являється третій вихователь, то пропонуються інші системи виховання, але тільки мати та батько разом мають забезпечити одну систему цінностей. Невротичний стан дитини викликаний тим, що вона постійно рухається з місця на місце і відбувається стрес. ОСОБА_3 має тонку організацію, вона не проти бабусі або тата, але у них належного спілкування з дитиною немає. Дитина живе між двома системами цінностей. Дитина перебуває в конфлікті, якій почався не з неї, а між її батьками. У батька та бабусі дитина свого місця не має, спить і з бабусею, і з татом, що формує психологію жертви. ОСОБА_3 потрібне спілкування з молодшою сестрою. На теперішній час можливі успіхи дитини у школі під питанням, не відомо як вона впорається з підвищеною емоційністю. У школі взагалі буде складно з різними місцями проживання. Дитина вже приймає медичні препарати і треба змінити саму ситуацію. Мама для дитини є об`єктом надійної прив`язаності, але мама не може її захистити коли дитина не хоче до бабусі і так мама може втратити авторитет, а батько і так його не мав. Дівчинка жодного разу не згадала про батька як суб`єкта спільної діяльності, батько свої виховні функції не виконує.

В судовому засіданні позивача підтримала вимоги своєї позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що договір перестав відповідати інтересам дитини, бабуся замінює батька і у дитини відбувається стрес, вона всього боїться, боїться сказати чого хоче, ситуація тільки погіршується. Крім того, дитина не хоче розлучатись з молодшою сестрою. Дитина має жити в одному місці, бо неможливо організувати навчання, продовжений день, гуртки. У батька дитину завжди перевдягають, дають інший рюкзак, тобто відривають від матері та її родини. Батько та бабуся рекомендацій лікаря не дотримуються, кормлять тим, що дитині не можна їсти, привезли дівчинку з пошкодженою ногою і позивачка була вимушена лікувати запалення. Має бути встановлений інший графік, а так як зараз неможливо. Батько без дозволу вивозив дівчинку за кордон і не відомо як він зробив їй інший закордонний паспорт. Бабуся підіймала руку на дитину про що позивачка повідомила батьку, який відповів що дитина вигадує. Дитина каже, що не хоче до бабусі і не хоче з ними спілкуватись. Зафіксовано, що бабуся дає дитині солодощі, а у неї бути тоді закрепи. Бабуся не дотримується рекомендацій лікаря про те, що дитині треба багато води. Дівчинку продовжують кормити солодощами. Психолог каже, що дитині потрібна стабільність і ніхто не проти аби батько спілкувався з дитиною, але він віддає дитину бабусі. Батько без дозволу вивозив дитину закордон, якимось чином зміг оформити дівчинці документи. У Греції батько лишав дитину на сторонню людину і позивачка побоюється, що відповідач може взагалі не повернути дитину. На теперішній час позивачка умов договору не виконує в інтересах дитини. Позивачка вказує, що влаштовуючи дитину у школу вона вказала іншу адресу проживання, за якою родина мала проживати після здійснення ремонту, фактично за новою адресою переїхали наприкінці літа. Орган опіки як компетентний орган дав свій висновок, і в ухвалі суду не було вимог про надання висновку у відповідності до позовних вимог. Позивачка ніколи дитину з рук відповідача не виривала. Бабуся має право спілкуватись з дитиною, але у батьків є переважне право на виховання, а дитина по 2 дні жила у бабусі. Бабуся не раз підіймала руку на дитину, а остання не раз просила позивачку аби вона не віддавала її бабусі. Відповідач більше року не платить аліменти, лише весело проводить з дитиною час та віддає її своїй мамі. Дитина тричі на тиждень переїжджає і незрозуміло яку адресу повідомляти в школі. Вчитель каже, що у ОСОБА_3 немає посидючості та належної концентрації. Батько та бабуся режиму дитини не дотримувались, і зараз спілкування доньки з батьком відбувається в присутності позивачки. Договір не відповідає інтересам дитини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що спірний договір був укладений при розірванні шлюбу і сторони не розуміли як його умови відобразяться на дитині. Наявний висновок органу опіки про те, що договір не відповідає інтересам дитини. З відповідачем домовитись неможливо, він розмовляє мовою ультиматумів. Позивачка не проти спілкування батька з дитиною, але має бути інший графік, оскільки дитині так жити не можливо, тим більше в умовах навчання. Сторони не свідомо уклали спірний договір. Дитину мають виховувати батьки, а не бабуся. У позивачки та бабусі наявний конфлікт щодо форм виховання дитини, умови договору не дотримуються, оскільки батько має виховувати доньку. Є висновок психолога, який також надав свої пояснення в суді, і вбачається, що графік встановлений у договорі шкодить дитині. Так вважає і служба у справах дітей. Позивачка не забороняє батькові спілкуватись з дитиною, але бажає аби зустрічі були в її присутності. Позивачем не надавалось доказів несплати аліментів та вивезення дитини за кордон без дозволу матері, оскільки такі обставини цього позову не стосуються. У договір мають бути внесені зміни згідно загальних положень ЦК України та відповідно до судової практики. Визначений органом опіки графік не є звуженням прав батька, на теперішній час треба просто встановити нормальний графік для дитини. Позов поданий в інтересах дитини, оскільки добровільно змінити його умови не виходить.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить у задоволенні позову відмовити і пояснив суду, що відео з дитиною надані стороною позивача є маніпуляцією, адже все залежить від того хто з батьків здійснює зйомку. Не можна на таких відео робити ніяких висновків. До соціальних служб чи поліції ніхто не звертався з приводу застосування будь-яких насильницьких дій щодо дитини. Позивачка хоче внести зміни у договір, який сама ж не виконує. У висновку вказується, що емоційна сфера дитини не стійка, а не про те, що в неї є якісь психічні розлади. Матеріали справи свідчать, що дівчинка прив`язана до обох батьків. Відповідач вказує, що якби він віддавав дитину бабусі, то об`єктивно дівчинка не була б до нього прив`язана. При цьому, бабуся також має право на спілкування та виховання онуки. Скільки дитина буде знаходиться із бабусею за рахунок часу відповідача останній визначав самостійно. Висновок комісії ігнорує слова дитини, яка не казала, що не хоче спілкуватись з батьком чи бабусею. Відповідач є військовим, час від часу виїжджає у відрядження і порядок виїзду дитини за кордон був дотриманий, адже під час воєнного стану дозволу другого з батьків не потребується. У відповідача є документи на дитину так само як і у позивачки є відповідні документи, адже це спільна дитина. Про поїздку закордон відповідач повідомляв позивачку за три місяці. Позивачка також їздила з дитиною закордон і дозволу у відповідача не питала. Запропонований органом опіки графік нічого не враховує і за його викладенням вбачається, що постійно треба домовлятись, що іще більше напружуватиме конфлікту ситуацію. Позивачка сама відбирала дитину у батька, виривала її з рук, а хвилюється, що саме відповідач її забере. Лікарі пишуть все лише зі слів матері. На комісії відповідач пропонував свій графік і навіть ще до судового спору пропонував графік тиждень через тиждень або плаваючий, але позивачка сказала щоб йшов до суду. Комісія відповідача не слухала і фактично дискримінувала його. Раніше ОСОБА_3 відвідувала садочок і все було нормально по графіку, тепер ходить до школи і це не підстава змінювати графік. Обоє з батьків мають бути присутні у житті дитини повноцінно. Відповідач стверджує, що посилання позивачки щодо бабусі є неправдою, відповідач завжди знаходиться разом зі своєю сім`єю. На переконання відповідача, позивачка просто не любить його матір. Відповідач так само возив дитину на гуртки, забезпечував матеріально, любов`ю та доглядом. Відповідач вважає метою позову відсторонення його від виховання доньки. Також відповідач вказує, що спільна опіки над дитиною є практикою ЄСПЛ та вже і практикою Верховного Суду. У позові лише слова та маніпуляції і суб`єктивне ставлення позивачки до матері відповідача. Позивачка перешкоджає відповідачу бачитись з дитиною. Такий позов є опосередкованим способом позбавлення відповідача батьківських прав.

Представники відповідача в судових засіданнях позовних вимог не визнали з підстав викладених у відзиві на позов, просили відмовити у задоволенні позову та додатково пояснили суду, що посилання сторони позивача є суб`єктивними і їх слід ігнорувати. Посилання позивача не підкріплені належними доказами. На підтвердження психологічного стану дитини надані суб`єктивні докази, які сформовані за замовленням самої сторони позивача. Дитина вже багато років живе за визначеним у договорі графіком і це є стабільністю, а зміна графіку навпаки може зашкодити дитині. Обраний позивачем спосіб захисту є невірним. Сторони погодили умови договору і суд не вправі їх змінювати. Немає такої судової практики аби суд своїм рішенням вносив зміни у договір відповідного виду. Мати на теперішній час змінила місце проживання і не відомо які там умови проживання для дитини. Дитина проживала 3 дні з батьком та 4 дні з матір`ю. Мета позову зовсім інша аніж заявлено в позовній заяві. Підставою позову було заявлено зміну суттєвих обставин, а в подальшому починають з`являтись інші обставини. Висновок органу опіки та піклування не відповідає вимогам чинного законодавства, при його прийняття норм закону недотримано. Орган опіки та піклування має захищати права дитини з урахуванням рівності прав батьків, але цього не відбулось. Висновком рекомендовано лише спілкування без визначення способів виховання. Такий висновок вирішенню справи не допоможе. Сторона позивача посилається на загальні норми, передбачені ст.ст. 651, 652 ЦК України, натомість питання місця проживання та способів участі батьків у вихованні дитини врегульовані положеннями СК України. Обґрунтування вимог положеннями СК України відсутнє. Крім того, запропонований органом опіки графік не відповідає позовним вимогам. Із протоколу засідання органу опіки видно, що питання було розглянуте однобічно, лише на користь матері. Протокол засідання демонструє, що висновок органу опіки та піклування є неналежним доказом. Предметом позову є внесення змін у договір, а не його розірвання, і такий спосіб захисту не є вірним. Сторона позивача мала можливість змінити свої позовні вимоги, але цього зроблено не було.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи та психолога, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, у тому числі подані сторонами докази в електронному вигляді, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони спору є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 11).

22.02.2021 року сторони у справі уклали нотаріально посвідчений договір за умовами якого:

- Предмет договору

1. Сторони уклали цей договір з метою врегулювання наступних питань: 1.1. місце проживання дитини; 1.2. умови здійснення права на особисте виховання дитини того з батьків, хто буде проживати окремо; 1.3. сплата аліментів на дитину.

- Місце проживання дитини

2. Сторони узгодили залишити адресу реєстрації місця проживання дитини за адресою реєстрації місця проживання матері;

3. Сторони узгодили, що дитина буде проживати як у матері, так і у батька у відповідності до умов договору, які викладені нижче.

- Порядок здійснення батьківських прав

4. Сторони погодились, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою, що відповідає законодавству України;

5. Сторони узгодили, що батько та мати мають беззаперечне право зустрічатись, спілкуватись з дитиною, брати участь у її вихованні, а також вчиняти усі необхідні дії щодо догляду за дитиною;

6. Сторони узгодили, що батько має право брати на своє виховання та виконувати всі необхідні зобов`язання по догляду за дитиною в наступний час: починаючи з 10 год. 00 хв. неділі (7 день тижня, вихідний день) до 09 год. 00 хв. середи (3 день тижня, робочий день). Сторони узгодили, що матір має право брати на своє виховання та виконувати всі необхідні зобов`язання по догляду за дитиною в наступний час: починаючи з 09 год. 00 хв. середи (3 день тижня, робочий день) до 10 год. 00 хв. неділі (7 день тижня, вихідний день). Сторони узгодили, що кожен з батьків має право брати на виховання та догляд дитину в інший строк, ніж передбачено цим пунктом договору, для чого батьки повинні завчасно узгоджувати місце, час та тривалість зустрічі дитини з батьком. При цьому, сторони повинні враховувати інтереси та потреби дитини у разі її хворобливого стану чи іншої необхідності, викликаної її інтересами;

7. Сторони мають право бачитися з дитиною у день народження дитини та під час новорічних свят (в період з 25 грудня по 13 січня щорічно);

8. Сторони узгодили, що в період перебування дитини на канікулах (в дитячому садочку, школі чи в вищому навчальному закладі інше) кожен із батьків має право проводити більше часу разом з дитиною та відпочивати разом з ними в Україні або за кордоном. Сторони завчасно, не пізніше ніж за 7 (сім) днів до початку відповідних канікул, повинні узгодити умови, час та місце відпочинку або лікування дитини.

- Права та обов`язки сторін

9. Батько зобов`язаний:

10. за попередньою домовленістю з матір`ю, приїхати за місцем проживання дитини, або в інше місце, обумовлене батьками, забрати дитину для проведення спільного дозвілля та/або забрати дитину на виховання відповідно до умов цього договору та повернути дитину в визначений час у місце проживання матері, або інше місце, спеціально обумовлене батьками);

11. під час перебування дитини з батьком, за запитом матері, інформувати останню про місце знаходження дитини, час, коли батько поверне дитину додому (місце проживання матері);

12. піклуватися про дитину та забезпечувати її безпеку протягом всього часу, який дитина проводить з батьком;

13. розділяти всі необхідні додаткові витрати порівну із матір`ю щодо лікування, оздоровлення, відпочинку дитини тощо;

14. Батько має право:

15. проводити час з дитиною, брати її на виховання та виконувати інші дії щодо догляду за дитиною на умовах, встановлених цим договором;

16. спілкуватись (по телефону, SKYPE та за допомогою інших засобів зв`язку) з дитиною в період перебування дитини на вихованні у матері;

17. Мати зобов`язана:

18. за попередньою домовленістю з батьком, приїхати за місцем проживання дитини, або в інше місце, обумовлене батьками, забрати дитину для проведення спільного дозвілля та/або забрати дитину на виховання відповідно до умов цього договору та повернути дитину в визначений час у місце проживання батька, або інше місце, спеціально обумовлене батьками;

19. під час перебування дитини з матір`ю, за запитом батька, інформувати останнього про місце знаходження дитини, час, коли мати поверне дитину додому (місце проживання батька);

20. піклуватись про дитину та забезпечувати її безпеку протягом всього часу, який дитина проводить з матір`ю;

21. розділяти всі необхідні додаткові витрати порівну із батьком щодо лікування, оздоровлення, відпочинку дитини тощо.

22. Мати має право:

23. проводити час з дитиною, брати її на виховання та виконувати інші дії щодо догляду за дитиною на умовах, встановлених цим договором;

24. спілкуватися (по телефону, SKYPE та за допомогою інших засобів зв`язку) з дитиною в період перебування дитини на вихованні у батька;

25. Спільні зобов`язання батьків:

26. сторони узгодили, що той із батьків, у якого на вихованні перебуває дитина та який вирішив в цей період передати дитину під нагляд третьої особи (няні тощо), зобов`язаний заздалегідь отримати на це відповідний дозвіл від іншого із батьків;

27. кожна сторона, у випадку наявності відповідного запиту іншої сторони, зобов`язана повідомити про умови проживання дитини, а також, у разі необхідності, надати доступ іншій стороні для перевірки таких умов;

28. у випадку виникнення суперечок або спірних ситуацій щодо виховання дитини, сторони зобов`язані звертатись до відповідних спеціалістів (психологів тощо), яких сторони зобов`язані обирати спільно;

29. батьки зобов`язуються належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання, а також своєчасно повідомляти один одного про зміну свого місця проживання та будь-які інші обставини, що мають суттєве значення для своєчасного виконання своїх зобов`язань за цим договором;

30. у разі бажання одного із батьків проводити більше часу із дитиною, ніж передбачено умовами даного договору, сторони зобов`язуються вирішувати такі питання шляхом переговорів та спільно домовлятись про такі дії з урахуванням інтересів дитини.

- Сплата аліментів на дитину

31. Сторони узгодили, що з дати підписання договору, встановлюється обов`язок батька щомісяця сплачувати на утримання дитини кошти в розмірі (одна четверта) частки від усіх доходів батька, отриманих в такому місяці, але не більше суми в 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. за один календарний місяць;

32. Розмір аліментів, який передбачений договором, може бути змінений виключно за згодою сторін;

33. Сторони узгодили, що аліменти на дитину, які сплачує батько, не повинні бути менші за встановлений в Україні прожитковий мінімум для дитини відповідного віку на день здійснення таких виплат;

34. Сторони узгодили, що аліменти повинні бути сплачені батьком у вигляді авансу, не пізніше 10 (десятого) числа (включно) кожного календарного місяця в якому виникає обов`язок сплати таких аліментів шляхом перерахування суми аліментів на відкритий на ім`я матері поточний (картковий) рахунок, відкритий у фінансовій установі на території України, або іншим шляхом за домовленістю сторін;

35. Аліменти, одержані на дитину, мають використовуватись за відповідним цільовим призначенням;

36. Мати зобов`язана надавати батьку реквізити відповідних рахунків, на які необхідно сплачувати аліменти, а у випадку сплати аліментів готівкою, надавати батьку, на його вимогу, відповідну розписку;

37. Мати зобов`язана на вимогу батька надавати останньому інформацію (звіт) про цільове використання аліментів, сплачених батьком;

38. Сторони підтверджують, що вони зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини (навчання в відповідних закладах) поїздками на відпочинок (в тому числі за кордон), хворобою, каліцтвом інше).

- Заключні положення

39. Кожна сторона цього договору зобов`язується виконувати свої обов`язки, покладені на неї цим договором та сприяти іншій стороні у виконанні її обов`язків. Сторона, що порушила зобов`язання за цим договором, повинна невідкладно усунути ці порушення;

40. Всі спори, що можуть виникати в процесі виконання цього договору, та розбіжності в тлумаченні окремих положень цього договору повинні вирішуватись сторонами шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку відповідно до діючого законодавства України;

41. Одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку;

42. Сторони стверджують, що цей договір не носить характеру фіктивного або удаваного правочину, не приховує іншого правочину і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе визначені цим договором юридичні наслідки;

43. З усіх інших питань, що не врегульовані цим договором, сторони керуються чинним законодавством України;

44. Цей договір є укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту досягнення дитиною повноліття;

45. В цьому договорі міститься весь обсяг домовленостей між сторонами щодо предмету договору, тому всі інші письмові та усні домовленості і зобов`язання, прийняті сторонами до підписання цього договору, відміняються і стають недійсними після його підписання;

46. Цей договір складено та посвідчено у трьох примірниках, один, з яких, залишається в справах ПНКМНО Гобанової Л.В. , а інші два для сторін договору (Т. 1, а.с. 13-16).

На підтвердження своїх вимог стороною позивача долучено до позову медичну документацію згідно якої, 28.11.2022 року дитині був встановлений діагноз - «закреп функціональний» та рекомендоване відповідне харчування, споживання достатньої кількості води, фізична активність тощо (Т. 1, а.с. 38-39).

25.05.2023 року дівчинці встановлений діагноз - «невротичний стан» та рекомендовано психологічну корекцію з сеансами сімейної терапії, чітке дотримання встановленого раніше режиму дня, що підтримує стабільний позитивний настрій дитини і є запобіжником формування стійких невротичних розладів. Призначені препарати: теноген дитячий, кардонат, омега-3 (Т. 1, а.с. 109).

06.06.2023 року дівчинці встановлений діагноз - «невротичні реакції» та рекомендовано психологічне консультування і корекція, чітке дотримування режиму дня, що підтримує стабільний позитивний настрій і є запобіжником формування стійких невротичних розладів. Призначені препарати: теноген дитячий, кардонат (Т. 2, а.с. 14).

Згідно висновку за результатами психологічного дослідження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 27.07.2023 року виготовленого психологом ОСОБА_5 на за мовлення позивачки, у дитини є індивідуально-особистісні особливості, що потребують особливої уваги з боку батьків й вихователів та створення особливих умов навчання та виховання. У дитини виявлено ознаки невротичного стану, обумовленого тривалими експериментальними емоційними переживаннями через незадоволення базової потреби будь-якої дитини для її нормального психічного розвитку, а саме - потреби у стабільності, порядку й передбачуваності світу. Зазначені переживання дитини обумовлені її тривалим життям в умовах підвищеного рівня внутрішньо сімейної конфліктності у родині; постійною зміною місця проживання; непослідовністю педагогічних прийомів виховання, суперечливістю вимог, стилів виховання, які реалізують стосовно дитини дорослі, які опікуються нею. У своїй сукупності зазначені особливості соціальної ситуації розвитку дитини є надмірним навантаженням (дистресом) для усіх систем її організму. Успішність лікування невротичного стану, нормативний психічний розвиток передбачає захист дитини від стресових ситуацій та хвилювань; спілкування дитини з тими, хто пропонує виключно прийняття та співучасть; може забезпечити дитині фізичну та психологічну досяжність; переживання стабільності (безпеки) і повторюваності (передбачуваності), які у своїй сукупності дають можливість переживати стан суб`єктивного психологічного благополуччя. Соціально-підтримуюче оточення для дитини створює матір, яка встановила таку ієрархію стосунків, яка відповідає потребам та інтересам розвитку дитини. Відсутність у дитини місця постійного проживання через дію договору про місце її проживання від 22.02.2021 року призвела до дисрегуляції психічної діяльності дитини. Неузгодженість виховної поведінки (прийомів виховання, суперечливість батьківських вимог, стилів виховання) батьків, обсяг участі у догляді та вихованні дитини бабусі, призвели до втрати дитиною переживання стану суб`єктивного благополуччя. Ознак, що дозволяють припустити вплив матері на формування у дівчинки негативної думки про батька не виявлено. У дитини не виявлено психологічних ознак підвищеної схильності до фантазування. Зміст розповідей дитини про дії, події її життя, не суперечать один одному. Емоційні переживання дитини виявлені нею під час розповіді, відповідають змісту події та позиції пасивного учасника події (Т. 1, а.с. 134-151).

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 21.12.2023 року, мати на засіданні повідомила, що договір суперечить інтересам дитини, не відповідає її віковим особливостям, у малолітньої доньки має бути одне місце проживання, а не протягом одного тижня змінювати три місця проживання, оскільки батько під час своїх днів, малолітню відвозить до бабусі, що суперечить договору. Батько на засіданні комісії повідомив, що підстав змінювати договір на даний час він не бачить, оскільки дитина почуває себе комфортно. Міським центром дитини було проведено роботу з метою визначення психоемоційного стану дитини, її особистісних характеристик, особливостей дитячо-батьківських відносин, прихильності дитини до батьків та інших членів родини, у зв`язку з внесенням змін до договору. За результатами роботи можна зробити висновок: емоційна сфера дитини не стійка та характеризується вразливістю; сформована емоційна прив`язаність дитини, як до матері, так і до батька; дівчинка відкрита до спілкування та взаємодії з обома батьками; дитина має задоволену потребу у підтримці, турботі з боку батька і матері; визначена активна позиція матері та батька в житті доньки; у дитини формується внутрішня тривога та напруженість; на даний час дитина потребує стабільної участі обох батьків, щоб мати та батько знайшли спільну мову між собою у вирішенні даної ситуації. Приймаючи до уваги зазначене, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, враховуючи всі обставини справи, зокрема, вік та стать дитини, заслухавши думку членів комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, та діючи в інтересах малолітньої дитини, орган опіки та піклування вважає, що договір про місце проживання дитини, про умови здійснення права на особисте виховання дитини того з батьків, хто буде проживати окремо, про сплату аліментів на дитину від 22.02.2021 року не відповідає інтересам малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т. 1, а.с. 198 - 200).

Разом з цим, за змістом відповіді Міського центру дитини від 08.12.2023 року, з батьками дитини були проведені консультації. За час роботи батьки заповнили бланки анкети. На території центру відбулись очні консультації з батьками, проведена робота з дитиною. 01.12.2023 року мати була з донькою, а 04.12.2023 року ОСОБА_3 була з батьком в Центрі . За результатами бесіди, спостереження за взаємодією батьків та дитини, визначено, що ОСОБА_3 відкрита у спілкуванні з ними, покладається на них, цінує авторитет батька та любов матері. Дівчинка почувалася розкуто, як з батьком, так і з матір`ю. Визначені позитивні і турботливі взаємовідносини батьків у ставленні до дитини. ОСОБА_3 була активна, швидко адаптувалась в кімнаті, відразу пішла на контакт, показувала свої іграшки, розповідала про себе, що її ім`я з мультфільму, який вона часто любить переглядати. У розмові дівчинка ділилася про власні захоплення лисичками та героїнею мультфільму «Леді Баг». ОСОБА_3 розповідала про молодшу сестричку ОСОБА_10 , вибрала її іграшки. Під час психологічного обстеження ОСОБА_3 часто відволікалась, неуважно слухала пояснення та не дотримувалась інструкцій, поспіхом виконувала завдання, увага нестійка, зорове зосередження нетривале. Пізнавальний інтерес відсутній: ОСОБА_3 не доводила справу до завершення, розкладала іграшки, потім лишала все, переключалася на інші іграшки. Дівчинка під час малювання виходила за контури, штриховка хаотична, координація дрібної моторики слабо сформована. Разом з тим, ОСОБА_3 добре рахує, порівнює кількість та величини, використовує порівняння, орієнтується в оточуючому світі. Пізнавальний розвиток дитини в межах вікової норми. У процесі роботи емоційний стан ОСОБА_3 був стабільний, простежувалась позитивна спрямованість, присутнє бажання бути в центрі уваги батьків. В емоційному фоні дівчинки спостерігається стриманість та закритість у проявах почуттів. Емоційно-вольова сфера ОСОБА_3 характеризується вразливістю. ( ОСОБА_3 просила батьків погратися на телефоні, при відмові відразу ж різко засмучувалась. З`являються сльози при обмеженні). У дитини формується внутрішня тривога та напруженість, яка пов`язана щодо невизначеності ситуації, яка склалася в родині через непорозуміння між батьками. Особистісна сфера дитини характеризується достатнім рівнем розвитку самосвідомості. ОСОБА_3 уважна і турботлива до молодшої сестрички. Головним для ОСОБА_3 - це бути значимою для батьків, дівчинка наполеглива в досягненні власних бажань. Поведінкова сфера ОСОБА_3 стійка, дівчинка дотримується встановлених норм та правил поведінки. У неї сформовані навички культури спілкування. Дівчинка позитивна у ставленні до молодшої сестрички ОСОБА_10 , часто визначала її в методиках. Разом з тим, у ОСОБА_3 формуються ознаки внутрішнього протесту в будь чому. ОСОБА_3 спочатку відмовляється щось робити, згодом працює. Або ж часто робить все по-своєму. Так в методиці «День народження» ОСОБА_3 кілька разів переміщала «запрошених гостей» не могла визначитись хто буде поруч з нею сидіти: двічі пересаджувала ОСОБА_11 (товариша), потім шукала місце для сестрички. Визначена емоційна прив`язаність ОСОБА_3 , як до матері, так і до батька. У своїх роботах ОСОБА_3 визначала батьків в позитивному виборі. Завжди батька і матір ставила разом і поряд з собою (методики «День народження», « Поїзд », «Чоловічки на дереві»). У ставленні до матері у дитини сформована довіра та взаєморозуміння, ОСОБА_3 цінує її любов та повагу. Дівчинка цінує турботу батька, прислуховується до його порад, поважає авторитет. У дитини задоволена потреба у підтримці та участі з боку батька і матері. З одного боку вона тягнеться до них, прагне отримати схвалення обох. З іншого боку може інколи демонструвати власне незадоволення, як в поведінці, так і на словах, висловлювати протест. ОСОБА_3 звикла до систематичних зустрічей з батьком, разом з тим, мріє об`єднати батьків і примирити їх, так в методиках «Два будиночки» і « Поїзд » розміщує їх разом. За результатами роботи визначено, що дитина залучена в конфлікт, проте прагне відмежуватися від непорозумінь дорослих між собою, прагне отримувати спокій та розуміння з боку обох батьків. За результатами роботи можна зробити висновок: емоційна сфера ОСОБА_3 нестійка та характеризується вразливістю; сформована емоційна прив`язаність ОСОБА_3 , як до матері, так і до батька; дівчинка відкрита до спілкування та взаємодії з обома батьками; ОСОБА_3 має задоволену потребу у підтримці, турботі з боку батька і матері; визначена активна позиція матері та батька в житті доньки; у дитини формується внутрішня тривога та напруженість; на даний час ОСОБА_3 потребує стабільної участі обох батьків, щоб мати та батько знайшли спільну мову між собою у вирішенні даної ситуації. (Т. 2, а.с. 112-114).

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.08.2024 року, мати дитини на комісії повідомила, що договір суперечить інтересам дитини, не відповідає її віковим особливостям, у малолітньої донька має бути одне місце проживання. Батько дитини на засіданні комісії повідомив, що він категорично проти визначення йому годин спілкування, а також повідомив, що підстав змінювати договір на даний час він не бачить, оскільки малолітня донька ОСОБА_3 почуває себе комфортно. Приймаючи до уваги зазначене, керуючись ст. 158 СК України, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за можливе визначити участь батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі спілкування з малолітньою донькою: перші та треті вихідні місяця з п`ятниці - 19-00 год. по неділю 19-00 год.; другий та четвертий тиждень місяця: понеділок, середа, п`ятниця - з 18-00 год. до 21-00 год.; а у перший та третій тиждень місяця: понеділок, середа - з 18-00 год. до 21-00 год. (Т. 2, а.с. 86-88).

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2023 року представник позивачки зверталась до Служби у справах дітей та Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві із заявами про повернення дитини до місяця проживання та припинення порушення прав дитини, а також встановлення місця перебування дитини та її стану (Т. 1, а.с. 184-187).

У грудні 2023 року представник позивача зверталась до начальника служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо порушення прав дитини її батьком (Т. 1, а.с. 203-208).

04.09.2024 року відповідач звернувся до служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо перешкод у спілкуванні з дитиною та її повернення (Т. 2, а.с. 115).

09.09.2024 року відповідач звернувся до служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації стосовно призначення повторного засідання, обстеження умов проживання дитини та вжиття заходів щодо припинення перешкоджання спілкуванню батька з дитиною (Т. 2, а.с. 122-124).

Згідно наявної в матеріалах справи характеристики за підписом народного депутата ОСОБА_14 , останній є учасником Революції Гідності, учасником АТО, депутатом ВРУ 8-го та 9-го скликань та знає ОСОБА_2 з часів Революції Гідності. ОСОБА_2 є помічником-консультантом ОСОБА_14 на громадських засадах з жовтня 2015 року до тепер. ОСОБА_2 є учасником Революції Гідності, після чого працював радником Секретаря РНБО ОСОБА_15 . Пізніше займався реформами в Міністерстві оборони України та був радником Міністра оборони України ОСОБА_16 . Із початком повномасштабної агресії, 24.02.2022 року пішов добровольцем до Сил територіальної оброни та прийняв відповідну присягу народові України. За ці роки діяльності на користь України ОСОБА_2 зарекомендував себе як відданий справі лідер, що діяв в інтересах України, сприяв прийняттю численних актів законодавства, а також перешкоджав прийняттю шкідливих законів, сприяв скасуванню актів законодавства, що принижували честь і гідність українського народу. Разом з тим, ОСОБА_2 виховує доньку у дусі поваги і любові до України, батьків та співгромадян, своїм прикладом демонструючи стійкість, відданість принципам та ідеалам соборної самостійної української держави, відповідального громадянства та батьківства (Т. 1, а.с. 218).

Згідно службової характеристики на відповідача від 01.08.2023 року, за період проходження служби на займаній посаді солдат ОСОБА_2 зарекомендував себе працездатним та дисциплінованим солдатом. Вимоги Статутів ЗСУ знає на задовільному рівні. Має високий рівень спеціальної підготовки, працює над удосконаленням своїх професійних знань. За короткий термін встиг завоювати авторитет в колективі, не ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків та виконання наказів старших начальників, ставиться з повагою до командирів та товаришив по службі. Обов`язки згідно займаної посади знає, і виконує їх добросовісно. Здатний виконувати поставлені завдання і при цьому виявляє розумну власну ініціативу, швидко орієнтується, вміло діє в складних обставинах. На критику реагує, до зауважень прислуховується. За характером стриманий, спокійний. В колективі користується авторитетом. Стан здоров`я задовільний. Фізично розвинений, працездатний, в стройовому відношенні підтягнутий, військову форму одягу носить охайно. Державною мовою володіє вільно (Т. 1, а.с. 219).

За змістом характеристики ТОВ «Кристал Едюкейшн Груп», ОСОБА_17 є вихованкою ДНЗ «Розумка» з червня 2022 року. ОСОБА_3 у садочку зарекомендувала себе, як відкриту, дружелюбну, веселу дитину, яка з усіма знаходить контакт та часто проявляє лідерські якості у групі. Батько ОСОБА_2 демонструє високий рівень емоційної підтримки та теплоти, завжди готовий слухати та відповідати на питання своєї доньки. Він активно бере участь у житті садочка та заохочує розвиток дитини, з іншими дітьми він привітний та доброзичливий. Ось деякі позитивні риси батька ОСОБА_3 , які ми хотіли б підкреслити: Активна участь: ОСОБА_2 брав активну участь у житті садочка, відвідував всі святкові заходи, сприяючи покращенню середовища для доньки. Підтримка навчання: він зацікавлений в навчальному процесі ОСОБА_3 , надавав необхідну допомогу в домашніх завданнях та мотивував до вивчення нових речей. Співпраця з педагогами: Батько ОСОБА_3 готовий співпрацювати з педагогами, слухати їх поради та виконувати їх рекомендації щодо виховання дитини. Батько ОСОБА_3 - це людина, яка вкладає час і зусилля в розвиток та щасливе дитинство своєї доньки (Т. 1, а.с. 220).

Відповідно до положень ст. 1 СК України, сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Згідно ст. 2 СК України, сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому.

Держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (ст. 5 СК України).

Статтею 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно ст. 9 СК України, подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

За змістом ст. 109 СК України, подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства (ст. 151 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ст. 155 СК України).

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов`язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків (ст. 157 СК України).

За змістом ст. 189 СК України, батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Наведені норми Сімейного Кодексу України передбачають можливість врегулювання між батьками дитини питань виховання, спілкування, місця проживання та сплати аліментів за домовленістю і на підставі укладеного між ним нотаріально посвідченого договору.

У питанні сплати аліментів на дитину СК України визначає конкретні наслідки невиконання умов відповідного договору та можливість збільшення або зменшення розміру аліментів визначених, у тому числі за домовленістю сторін, натомість у наведеному кодифікованому законі відсутні положення щодо порядку та умов зміни договорів укладених між батьками щодо місця проживання, виховання та спілкування з дитиною.

Відповідно до положень ст. 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Прохаючи внести зміни до укладеного між сторонами договору в частині проживання, виховання та спілкування з дитиною сторона позивача посилається на положення ст. 651, 652 ЦК України.

Згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, яка передбачає можливість та порядок зміни або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин: 1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. 2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. 3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. 4. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Зі змісту наведених норм убачається, що внесення змін у договір за обставин які істотно змінились, можливе лише з підстав встановлених ч. 4 ст. 652 ЦК України і при одночасній наявності умов визначених у п.п. 1-4 ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналіз п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 652 ЦК України вказує на те, що за цими положеннями можуть бути внесені зміни у договір, який регулює майнові інтереси сторін і відповідно регулювання цих норм не стосується договірних відносин у сфері сімейних особистих немайнових відносин.

При цьому, у своїх позовних вимогах сторона позивача не ставила питання про розірвання договору з підстав істотного порушення договору другою стороною чи у зв`язку із істотною зміною обставин, а відповідно до положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Щодо можливості внесення змін у спірний договір з підстав істотного порушення умов договору другою стороною (відповідачем), суд відповідних підстав не вбачає, як з точки зору конструкції норми ст. 651 ЦК України щодо завдання шкода другій стороні у зв`язку із чим вона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору, так і за недоведеністю таких обставин.

На переконання суду, загалом положення ст.ст. 651, 652 ЦК України, у даному випадку до виниклого спору з сімейних відносин не можуть застосовуватися, оскільки об`єктивно не узгоджуються із суттю сімейних відносин.

Статтею 18 СК України передбачено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку; 3) припинення правовідношення, а також його анулювання; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення; 8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилаючись на те, що дитина у час відведений батьку проживає не з ним, а з бабусею, яка її виховує, чим порушується переважне право на виховання дитини батьками, сторона позивача належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами таких обставин не довела, надавши суду лише фрагментарні дані, з яких не можливо зробити обґрунтований висновок про тривале систематичного проживання дитини у бабусі. Такі фрагментарні дані не підтверджують порушення прав батьків на переважне виховання, адже згідно ст. 257 СК України, баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні, а батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Стороною позивача належним чином не доведено, що бабуся маючи законне право на спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні використовує його таким чином, що її права на виховання/спілкування фактично переважають права батьків (матері) на виховання дитини та спілкування із нею.

Доказами не підтверджено, що під час перебування дитини на вихованні батька або бабусі дитина не відвідує гуртків, не здійснюється розвиток її здібностей, навичок та вмінь.

Доказами, в розумінні положень ЦПК України, не підтверджені і посилання на те, що бабуся неправильно лікувала дитину (гріла вухо при захворюванні на отит), що батько та бабуся не дотримуються рекомендацій лікарів, неправильно годують, не забезпечується водний режим. Фрагментарні дані про те, що дитина з`їла цукерку під час закрепу не дають підстав для внесення змін у договір згідно формулювання вимог позовної заяви.

Належними, допустимими, достатніми та достовірним доказами не доведені твердження сторони позивача про те, що бабуся дитини піднімала на неї руку вчиняючи таким чином фізичне насильство.

Сторона позивача вказує на те, що відповідач вивозив дитину за кордон, натомість відповідач стверджує, що завчасно попереджав матір про виїзд, при цьому сама мати також виїжджала з дитиною за межі України. Такі твердження сторони відповідача не спростовані, й на переконання суду, такі обставини не можуть бути підставою для внесення змін у договір та відповідно звуження прав батька на спілкування та виховання доньки.

Належних доказів порушення відповідачем умов договору, які б свідчили про необхідність внесення в нього змін матеріали справи не містять.

Якщо відповідач дійсно не сплачує аліменти на умовах визначених договором, то наслідки такого невиконання описані вище у цьому рішенні, але такі обставини не є підставою для внесення змін у договір за пунктами, які не стосуються сплати аліментів.

Стосовно тверджень сторони позивача, що встановлений договором графік впливає на психіку дитини у зв`язку з рівним проживанням в різних місцях і тому не відповідає інтересам дитини, суд виходить з наступного.

Слід відмітити, що зі змісту наданих стороною позивача медичних документів, у яких дитячим неврологом дівчинці були встановлені діагнози «невротичний стан», «невротичні реакції» вбачається, що анамнез хвороби був здійснений зі слів матері і у них немає встановлених лікарем даних про те, що саме стало підставою виникнення відповідних станів, тому причинно-наслідкового зв`язку між встановленим договором графіком та діагнозами не вбачається.

Виконання рекомендацій лікаря про чітке дотримання для дитини розпорядку дня не може досягатись за рахунок внесення змін у договір шляхом звуження передбачених ним прав батька, а навпаки дотримання умов цього договору щодо обов`язку батьків піклуватись про стан дитини є запорукою виконання таких рекомендацій.

Відповідно до положень ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 СК України, учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

Суд, не може погодитись з обґрунтованістю висновків органу опіки та піклування і їх відповідністю інтересам дитини, адже вони прийняті, зокрема, на підставі результатів роботи проведеної Міським центром дитини, висновки якої знайшли своє відображення у листі від 08.12.2023 року, у якому немає жодних пересторог з приводу не відповідності спільної опіки батьків інтересам дитини, неможливості проживати почергово у обох батьків, будь-яких негативних впливів батька на дитину, а навпаки зазначено про прихильність дитини до обох батьків та необхідність обох батьків мати однакову присутність у житті дитини. Орган опіки не врахував, що дитина з 2021 року має графік проживання та спілкування з батьками, який установлений спірним договором, і зазначаючи про вік та стать дитини, без будь-яких додаткових обґрунтувань орган опіки пристав на позицію матері визначивши графік на користь останньої та звузивши відповідні права батька фактично за гендерною ознакою.

Не додає обґрунтованості висновку органу опіки і наявний в матеріалах справи витяг з протоколу №10 засідання комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 21.08.2024 року, зміст якого свідчить про занадто поверхневий розгляд питання. Вбачається, що за однією внесеною пропозицією всі члени комісії із нею погодились, детальних обговорень якої не було з урахуванням заперечень одного з батьків (Т. 2, а.с. 195-196).

Також вирішуючи спір, суд звертає увагу, що визначений органом опіки та піклування графік спілкування батька з дитиною не відповідає позовним вимогам, натомість суд має діяти в межах позовних вимог, як про це зазначено у ст. 13 ЦПК України.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У даному випадку, з наведених вище підстав суд визнав висновки органи опіки та піклування необґрунтованими, а надаючи оцінку висновку психолога ОСОБА_5 та її відповідним поясненням в судовому засіданні, суд надає перевагу висновку Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім`ї ВО КМР (КМДА), оскільки матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_5 має вузьку спеціальність саме дитячого психолога. Крім того, убачається, що до роботи з дитиною вказаний психолог була залучена заінтересованою особою - стороною позивача, і під час проведення психологічного дослідження остання отримала пояснення матері дитини, працювала з самою дитиною, натомість батько дитини до роботи не залучався, його пояснень отримано не було. При цьому, Міський центр дитини є державною, незалежною установою, а проведена ним робота базувалась, як на роботі з дитиною особисто, так і на консультаціях з обома батьками та дослідження психологічного стану дівчинки у присутності батьків, що вказує на об`єктивність та достовірність результатів дослідження проведених зазначеним центром.

Результати проведеного Міським центром дитини психологічного дослідження вказують на те, що: емоційна сфера ОСОБА_3 нестійка та характеризується вразливістю; сформована емоційна прив`язаність ОСОБА_3 , як до матері, так і до батька; дівчинка відкрита до спілкування та взаємодії з обома батьками; ОСОБА_3 має задоволену потребу у підтримці, турботі з боку батька і матері; визначена активна позиція матері та батька в житті доньки; у дитини формується внутрішня тривога та напруженість; на даний час ОСОБА_3 потребує стабільної участі обох батьків, щоб мати та батько знайшли спільну мову між собою у вирішенні даної ситуації.

При цьому, у вказаному дослідженні відсутні будь-які висновки про будь-який негативний вплив батька на дитину чи його невірну поведінку у спілкуванні з дитиною, про те, що виключно мати створює позитивне оточення для дівчинки, про неузгодженість виховної поведінки батьків та надмірний обсяг участі бабусі у вихованні онуки, про невідповідність встановленого у договорів графіку інтересам дитини тощо, як про це зазначено у висновку психолога ОСОБА_5 та слідує з її пояснень наданих в судовому засіданні.

Порівнявши зміст висновків Міського центру дитини та психолога ОСОБА_5 суд вбачає, що вони переважно протирічать один одному, і за наведених вище підстав суд приймає до уваги, як належний, допустимий та достовірний доказ саме результати психологічного дослідження здійснені Міським центром дитини.

Слід зазначити, що інститут спільної батьківської опіки застосовується у більшості розвинених країн світу, де принцип рівності прав батьків щодо дітей існує не лише у законодавчих актах, а й на практиці.

Вперше в українській судовій практиці Верховний Суд у своїй постанові від 16.02.2024 року в справі №465/6496/19 застосував модель спільної батьківської опіки над дітьми, визнавши, що почергове проживання з кожним із батьків по два тижні відповідає інтересам дітей.

Убачається, що як батько, так і мати належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов`язків, батько має позитивні характеристики, а негативних характеризуючих даних матері судом не встановлено, як і не встановлено зловживання батьками спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально вони забезпечені та забезпечені належними умовами для виховання і розвитку дитини, яка має прихильність та емоційну прив`язаність до обох батьків.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що збільшення часу виховання та спілкування з дитиною на користь матері буде мати більш позитивний вплив на дитину. На переконання суду, невротичні реакції та стани у такому випадку можуть лише посилитися, у зв`язку з дефіцитом присутності батька в житті дитини, поскільки дитина з 2021 року вже має певний об`єм спілкування з батьком, що визначений договором між сторонами, тобто протягом тривалого часу такий об`єм спілкування вже є для дівчинки звичайним середовищем.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір, як і раніше, співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Згідно загального коментаря №14 від 29 травня 2013 року Комітету ООН з прав дитини, в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Ухвалюючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Парламентська Асамблея Ради Європи у Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року №2079 підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками; розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер.

Модель спільної опіки безсумнівно має свої переваги. Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному. Така модель, сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки вона вільна від тягаря переможець - переможений (прим. у порівнянні з моделлю, при якій місце проживання дитини визначається з одним із батьків). Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір - дитина і батько - дитина.

Статями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ст.ст. 12, 14, 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статями 3, 5 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Згідно ст.ст. 8, 9 Конвенції про права дитини, Держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За змістом ст.ст. 14, 15, 16 Конвенції про права дитини, Держави-учасниці поважають права та обов`язки батьків і у відповідних випадках законних опікунів керувати дитиною в здійсненні її права методом, що відповідає здібностям дитини, які розвиваються. Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У даному випадку суд дійшов висновку, що саме в інтересах дитини, та ураховуючи рівність прав батьків щодо виховання дитини і спілкування із нею, буде прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки вагомих причин розлучити батька з дитиною шляхом встановлення його меншого часу для виховання дівчинки, ніж це передбачено умовами спірного договору, суд не вбачає.

Дитина має відповідний графік тривалий час і зменшення такого часу для спілкування із батьком призведе лише до додаткового стресу в умовах конфлікту між її батьками, які як відповідальні особи та батьки, мають знайти порозуміння та не виявляти свої негативні емоції в присутності дитини, а спрямувати свої зусилля на дотримання умов договору без вираження конфлікту, що сприятиме належному психологічному стану дитини, адже сам факт розлучення батьків безумовно завдає дитині стресу.

Усі питання стосовно відвідування школи, наявності книжок, одягу тощо в обох місцях проживання, є абсолютно вирішуваними і вони мають бути у спокійній атмосфері вирішені батьками, як дорослими, свідомими людьми, а не за рахунок безпідставного зменшення частки участі батька у вихованні дитини, що на переконання суду лише додасть стресів дівчинці, яка у досить малолітньому віці не зможе усвідомити і прийняти різку зміну у обсязі присутності батька в її житті, що неодмінно викликає у дитини відчуття покинутої.

Поскільки і батько, і матір мають бажання і можливість виховувати дитину у рівній мірі, посилання сторони позивача на необхідність зменшення саме участі батька у вихованні дитини є необґрунтованими, адже досягнення мети єдиного місця проживання дитини може бути здійснене і за рахунок часу самої матері. Разом з цим, суд встановив, що обоє з батьків є належними вихователями і відсутні належні підстави для звуження їх прав, які передбачені спірним договором.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 1, 2, 5, 7, 8, 9, 18, 19, 109, 141, 150, 151, 153, 155, 157, 189, 192, 257 СК України, ст.ст. 651, 652 ЦК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про внесення змін до договору про місце проживання дитини, про умови здійснення права на особисте виховання дитини, хто буде проживати окремо, про сплату аліментів на дитину від 22.02.2021 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 25.09.2024 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Харківське шосе, 4а, код ЄДРПОУ 37397237).

Суддя -