Рішення № 12188107, 13.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/40713.10.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуард»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Основа»

простягнення 46423,93 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача –Юрін О.С., Юрін С.М.,

від відповідача –не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуард»(далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Основа»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 46423,93 грн. за договором про охорону об’єкту №27 (далі –Договір), яка складається з: 36256,78 грн. основного боргу, 5994,67 грн. пені, 929,44 грн. 3% річних та 3243,04 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач прийняв під охорону об’єкт (приміщення), розташований за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 71, що підтверджується актом прийому-передачі і технічного стану від 07.12.2006, однак, в зв’язку з недотриманням відповідачем умов Договору, а саме щодо порушення строків сплати, за домовленістю сторін 01.12.2009 Договір було розірвано, а об’єкт повернуто відповідачу.

Станом на день подання позову відповідачем всього було сплачено 17400 грн., що є свідченням неналежного виконання останнім умов Договору, в зв’язку з чим, позивач на підставі ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст. 343 Господарського кодексу України (далі –ГК України) та ст. 625 ЦК України нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду від 24.09.2010 порушено провадження у справі №34/407 та призначено її до розгляду на 13.10.2010.

Позивач також просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.

Суд зазначене клопотання відхилив з тих підстав, що позивачем у порушення статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, про що зокрема свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за №12115028.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у позові, була отримана останнім 04.10.2010, що є свідчення того, що відповідача було достатньо часу для з’явлення у судове засідання та подання витребуваних судом документів.

У ході проведення судового засідання 13.10.2010 представник позивача надав уточнений розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції, згідно якого слідує, що сума основного боргу становить 36256,78 грн., розмір інфляційних втрат становить 3224,43 грн.

В іншій частині позовних вимог (стягнення пені та 3% річних) позивач залишив без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

7 грудня 2006 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) укладено Договір, за умовами якого Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону об’єкт (приміщення) ТОВ «Компанія «Основа», що знаходиться за адресою: вул. Дмитрівська, 71, у відповідності з додатком №1.

Відповідно до п.2.1 Договору вартість послуг по охороні об’єкту договірна та складає 5250 грн. без ПДВ, з урахуванням офіційного індексу інфляції за попередній місяць.

Згідно з п.2.3 Договору оплата за охорону здійснюється Замовником по безготівковому розрахунку у національній валюті на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 5 (п’яти) днів з дати підписання акта виконаних робіт.

Пунктом 4.15 Договору Замовник зобов’язався своєчасно сплачувати послуги по охороні об’єкта.

Як слідує з матеріалів справи, позивач прийняв під охорону об’єкт (приміщення), розташований за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 71, що підтверджується актом прийому-передачі і технічного стану від 07.12.2006.

В свою чергу, позивач зобов’язався забезпечити зберігання матеріальних цінностей Замовника прийнятих під охорону від викрадення, не допускати проникнення на об’єкт, що знаходиться під охороною сторонніх осіб (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав умови Договору та надав послуги по охороні об’єкта, що зокрема підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами:

- від 31.03.2009 на суму 9066,13 грн. (в т.ч.8932,14 грн. послуги по охороні об’єкта +133,99 грн. інфляційні втрати за березень 2009 року, без ПДВ);

- від 30.04.2009 на суму 9100 грн. (без ПДВ);

- від 29.05.2009 на суму 9100 грн. (без ПДВ);

- від 30.06.2009 на суму 9100 грн. (без ПДВ);

- від 31.07.2009 на суму 9100 грн. (без ПДВ);

- від 31.08.2009 на суму 9100 грн. (без ПДВ);

- від 30.09.2009 на суму 9100 грн. (без ПДВ);

- від 30.10.2009 на суму 9100 грн. (без ПДВ);

- від 30.11.2009 на суму 9100 грн. (без ПДВ).

За погодженням обох сторін, дія Договору була припинена з 01.12.2009, укладенням доповнення до Договору.

В зв’язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач звертався до ТОВ «Компанія «Основа»з претензією за вих. №06 від 19.07.2010 та просив перерахувати борг в розмірі 36956,78 грн. на поточний рахунок ТОВ «Гуард», ЄДРПОУ 32276404, р/р №2600401310012, в ПАТКБ «Правекс-Банк», м. Київ, МФО 321983.

Відповідач з наявністю боргу погодився, та повідомив, що він не має наміру ухиляться від сплати заборгованості, а навпаки намагається виконати взяті на себе зобов’язання (лист, вих. №3 від 27.08.2010).

Основні засади господарювання в Україні визначає ГК України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як було встановлено судом, остання проплата відповідачем боргу в сумі 700 грн. була здійснена 16.09.2010, що підтверджується випискою по особовому рахунку №2600401310012/UAH за 16.09.2010.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи той факт, що відповідач добровільно сплатив 700 грн. позивачеві, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 35556,78 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а отже позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню саме в зазначеній сумі.

Позивач також просив стягнути з відповідача 5 994,67 грн. пені.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (п.1). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (п.2).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі було не укладався якийсь письмовий правочин (договір) щодо встановлення неустойки за несвоєчасне повернення завдатку. Позивачем не наведено норму законодавства на підставі якої ним здійснено нарахування пені. Тому суд не визнає вимогу позивача щодо стягнення пені законною та обґрунтованою, а відтак не вбачає підстав для її задоволення.

При цьому, судом враховано посилання позивача на положення ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та на ст. 343 ГК України, відповідно до яких платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, суд зауважує, що вказані норми не встановлюють законну неустойкою, позаяк для того, що неустойка вважалась законною необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір. У даних ж нормах встановлено граничний розмір саме договірної неустойки.

Враховуючи те, що сторонами не було встановлено неустойку у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, суд не бере до уваги посилання позивача на вищевказані положення ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ст. 343 ГК України, як на підставу правомірності нарахування ним заявленої до стягнення суми пені.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав договірні зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг по охороні об’єкта, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 224,43 грн. інфляційних втрат, розрахованих до 10.09.2010 та 3% річних в сумі 929,44 грн., розрахованих до 11.08.2010 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Разом з тим, щодо припинення провадження у справі в частині 700 грн., суд покладає судові витрати на позивача, оскільки проплата відповідачем була здійснена до порушення провадження у справі.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Основа»700 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Основа»(03115, м. Київ, вул. Дмитрівська, 71, ідентифікаційний код 20040295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуард»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Чорновола, 7; 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 19, оф.414, код МФО 321983, ідентифікаційний код 32276404, р/р 2600401310012 в ПАТ КБ «Правекс-Банк», м. Києва) 35556 (тридцять п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят шість) грн. 78 коп. основного боргу, 3224 (три тисячі двісті двадцять чотири) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 929 (дев’ятсот двадцять дев’ять) грн. 44 коп. 3% річних, а також 397 (триста дев’яносто сім) грн. 11 коп. витрат по сплаті державного мита та 201 (двісті одну) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                          Сташків Р.Б.

                                                            Повний текст рішення підписано 26.10.2010