Рішення № 12188068, 19.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/492-11/23319.10.10 За позовомФонду державного майна України

до

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

про Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко ЛТД"

Закрите акціонерне товариство "Крол"

розірвання договору купівлі продажу, повернення майна та стягнення штрафу у розмірі 385000,00 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача

від третьої особи Гаркавенко О.М., КовальН.І., Шрамко А.В. - представники

не зявились

Шульженко І.В. представник Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.10.2010 була оголошена перерва до 19.10.2010.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНКО Лтд"про розірвання Договору купівлі-продажу № 9-КПНБ від 20.12.1999, укладеного між позивачем та відповідачем, зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю "АНКО Лтд"повернути позивачу майно блок складів технічних матеріалів та ЛГР меблевого комбінату Криворізького гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНКО Лтд"штрафу в сумі 385000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2005 у справі № 45/492 позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2005 у справі № 45/492 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2010 вказано, що рішення у справі може вплинути на права та обовязки Закритого акціонерного товариства "Крол", яке не було залучено до участі у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу Країни вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2010 справі присвоєно номер №45/492-11/233 та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство "Крол".

В ході нового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги. В їх обґрунтування позивач вказав на порушення відповідачем умов договору купівлі продажу обєкту незавершеного будівництва від 20.12.1999 № - КПНБ.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Третя особа у своїх письмових поясненнях вказала на те, що обєкт, який був предметом спірного договору купівлі продажу, належить третій особі на праві власності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

20.12.1999 між Фондом державного майна України, як продавцем (позивач) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко ЛТД", як покупцем (відповідач) укладений договір № 9-КПНБ купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу за конкурсом (далі спірний договір).

Відповідно до п. 1.1. спірного договору продавець зобовязується передати у власність покупцеві обєкт незавершеного будівництва: блок складів технічних матеріалів та ЛГР меблевого комбінату Криворізького гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь", який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, жовтневий район, Коломойцевський промисловий вузол, а покупець зобовязується прийняти обєкт приватизації і сплатити за нього ціну, відповідно до умов договору.

Право власності на обєкт приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору (п. 1.3 договору).

Спірний договір нотаріально посвідчено 20.12.1999, про що внесено запис в реєстрі за № 5037.

Згідно з п. 1.6 договору обєкт приватизації продано за 190249,20 грн.

Порядок розрахунків за придбаний обєкт приватизації сторони узгодили в п. 2 договору, відповідно до якого покупець зобовязаний внести не менше 50% від остаточної ціни продажу обєкту приватизації, що складають 95124,60 грн. протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору.

За умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від вартості обєкта у встановлений термін йому надається розстрочка платежу строком на 5 років з внесенням чергових внесків рівними долями кожні шість місяців з моменту нотаріального посвідчення цього договору (п. 2.2 договору).

За умовами спірного договору (п. 5.1. - 5.5) на відповідача покладено зобов'язання щодо порядку та мети використання придбаного останнім об'єкту.

07.05.2003 до договору були внесені зміни шляхом укладання додаткової угоди, відповідно до якої пункт 5.3.5 викладено в новій редакції: до кінця 2005 року вийти на заплановану виробничу потужність 11 000 тонн мастильних матеріалів на рік.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що в разі невиконання покупцем умов договору, продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору та повернення об'єкту приватизації у власність продавця.

Відповідно до ст.ст. 7 та 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" Фондом державного майна України 21.12.2004 за участю генерального директора відповідача здійснено поточну перевірку виконання умов Договору, за результатами якої складено акт від 21.12.2004.

Згаданим актом встановлено, що відповідач не виконує зобов'язання, які передбачені пунктами 5.3.1. 5.3.2, 5.3.3, 5.3.4, 5.3.6, 5.3.8, 13.1 договору, а саме:

-не побудовано на базі придбаного об'єкту приватизації підприємство по виробництву технічних масел з оформленням всіх необхідних умов для будівництва у відповідності із законодавством України (землевідвід, технічні умови та інш.) (п. 5.3.1.);

-не інвестовано в будівництво підприємства по виробництву технічних масел 1950 000 грн. та для закупки обладнання для виробництва 1 900 000 грн. (п. 5.3.2.);

-не проведені пускові та налагоджувальні роботи протягом 1999 року (п. 5.З.З.);

-не виготовлені дослідні партії продукції, не здійснено їх випробування та не оформлені допуски на виробництво у І кварталі 2000 року (п. 5.З.4.); -не створені нові робочі місця з безпечними умовами праці (п.5.3.6.);

-не здійснено озеленення та благоустрій території (п. 5.3.8.).

Крім того, відповідачем не виконуються умови п. 2.2. договору щодо своєчасної сплати чергових платежів, у зв'язку з чим, 23.02.2005 позивачем направлена на адресу відповідача претензія №10-25-1872 щодо сплати суми заборгованості в розмірі 34465,54 грн. та пені у сумі 1204,07 грн.

Відповідно до п.п. 4, 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності; до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення; правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Зобов'язання, які виникли у покупця відповідно до умов спірного договору, є майново-господарськими зобов'язаннями згідно з положеннями статей 173, 175 Господарського кодексу України та регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

З характеру правовідносин продавця - Фонду державного майна України та покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко Лтд" по вказаному договору купівлі-продажу вбачається, що мала місце приватизація - майнова угода між вказаними юридичними особами як субєктами приватизації, змістом якої є оплатне відчуження державного майна. Законодавство регулює даний вид угод як особливі угоди, які як окрема юридична категорія мають назву "угоди приватизації" (ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна") і є особливими договорами купівлі-продажу державного майна, на які поширюються також відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію. Саме таке визначення міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.07.1998 № 9-рп (справа щодо приватизації державного майна).

Згідно зі ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майнаце відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" до обєктів державної власності, що підлягають приватизації, належать, обєкти незавершеного будівництва.

В ч. 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що до договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобовязання або зобовязання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) є порушенням цього зобовязання.

Відповідно до п. 2, 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а інша сторона у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, а у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач дотримався такого порядку та надіслав відповідачеві пропозицію від 13.04.05 №10-25-4676 про розірвання договору з вимогою сплатити штраф та повернути майно позивачеві.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та виконання.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Згідно ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, у тому числі і розірвання договору.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Факт невиконання відповідачем зобовязань за договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований. Допущені відповідачем порушення передбачених договором зобовязань є істотними, оскільки цілі договору не досягнуті.

За таких обставин, суд вважає, що позивач набув законного права вимагати розірвання спірного договору.

Оскільки пунктом 7.3. спірного договору передбачено, що продавець (позивач) має право на розірвання договору у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов договору, а судом встановлено, що відповідачем не виконано умови договору, то вимоги позивача про розірвання договору підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 385000,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" при повному або частковому невиконанні умов договорів купівлі-продажу встановлюється така відповідальність покупців: у разі порушення встановлених умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі покупцями сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених інвестицій за кожний день прострочення; у разі розірвання договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням умов договору щодо внесення інвестицій внесені частково інвестиції не повертаються, а в разі невнесення інвестицій на день подачі позову про розірвання договору покупець сплачує штраф у розмірі 10 відсотків загального обсягу інвестицій.

Штрафи стягуються з винних осіб за рішенням суду в установленому порядку та перераховуються до Державного бюджету України.

За таких обставин, оскільки судом встановлено порушення відповідачем п. 5.3.2 спірного договору, а саме не виконання інвестиційних зобовязань щодо інвестування коштів у розмірі 1 950 000,00 грн. та коштів у розмірі 1900 000,00 грн. для закупки обладнання для виробництва, то вимоги позивача про стягнення штрафу є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок позивача штрафу у розмірі 385000,00 грн., суд визнає його вірним та таким, що зроблений з урахуванням положень договору, Закону України "Про приватизацію державного майна".

Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 385000,00 грн. також підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю "АНКО Лтд"повернути позивачу майно блок складів технічних матеріалів та ЛГР меблевого комбінату Криворізького гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь" задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Пунктом 1.3 договору сторони встановили, що право власності на обєкт приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору. Спірний договір нотаріально посвідчено 20.12.1999, про що внесено запис в реєстрі за № 5037.

Відповідно до акту передачі майна до статутного фонду від 15.11.2001 відповідач передав до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Фіноіл", правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство "Крол", обладнання та основні фонди, що входять до складу обєктів незавершеного будівництва підприємства по виробництву технічних масел в м. Кривий Ріг, Жовтневий район, Коломойцевський промвузол, у тому числі блок складів технічних матеріалів та ЛГР, що був обєктом приватизації по спірному договору.

Фонд державного майна звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко ЛТД" та до Закритого акціонерного товариства "Крол", за участю третьої особи - Криворізької міської державної адміністрації, в якому просив суд:

- скасувати рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко ЛТД" від 15.11.2001 в частині прийняття рішення щодо оплати вартості пакета акцій Закритого акціонерного товариства "Феноіл" шляхом передачі обєкта до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Феноіл" ;

- скасувати рішення зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Феноіл" від 15.11.2001 в частині прийнятого рішення щодо оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Анко ЛТД" додаткового випуску акцій, в тому числі шляхом передачі обєкта до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Феноіл";

- скасувати державну реєстрацію змін внесених до статуту Закритого акціонерного товариства "Феноіл", затверджених рішенням зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Феноіл" від 15.11.2001;

- визнати недійсним акт передачі майна до статутного фонду від 15.11.2001, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Анко ЛТД" передає до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Феноіл" обладнання та основні фонди, що входять до складу обєктів незавершеного будівництва по виробництву технічних масел в м.Кривий Ріг, а також вилучити вказане майно у Закритого акціонерного товариства "Феноіл".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2010 у справі № 44/278-44/279-44/280-44/281-6/269-6/270-6/271-6/272-6/273 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Станом на день прийняття рішення суду у справі № 45/492-11/233 рішення суду від 09.09.2010 набрало законної сили, в апеляційному порядку оскаржене не було.

Згідно ст. 10 Закону "Про підприємства в Україні" (чинного за станом на 15.11.2001) джерелами формування майна підприємства, серед іншого, є грошові та матеріальні внески засновників.

Відповідно до ст. 20, ст. 26 Закону УРСР "Про власність" суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Внесок членів господарського товариства може складатись з основних та оборотних фондів, грошових коштів, цінних паперів. Член господарського товариства має право за загальною згодою передати в рахунок свого внеску право користування належним йому майном або результатами його інтелектуальної праці.

Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Враховуючи вищевикладені норми права, вклад учасника підприємства у статутний фонд підприємства, належить підприємству та є його власністю.

Отже, з 15.11.2001 Закрите акціонерне товариство "Фіноіл", правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство "Крол", набуло право власності на майно - блок складів технічних матеріалів та ЛГР. Вказаний факт також встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2010 у справі № 44/278-44/279-44/280-44/281-6/269-6/270-6/271-6/272-6/273.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на норми ч.2 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна", відповідно до яких подальше відчуження придбаних за угодами приватизації обєктів здійснюється виключно за згодою державного органу приватизації. Зазначена норма була внесена до ст. 27 наведеного Закону Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію державного майна" № 1724-ІІІ від 18.05.2000, тобто після укладення спірного договору.

Пунктом 7.3 спірного договору сторонами визначено те, що у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на повернення обєкта приватизації у власність продавця.

Згідно з ч. 9 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд погоджується з твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем умов спірного договору купівлі продажу, що є підставою для повернення обєкта приватизації по спірному договору. Однак, на момент вирішення спору судом майно є власністю Закритого акціонерного товариства "Крол", а не відповідача, тому підстави зобовязувати відповідача повернути позивачу вказане майно відсутні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - в частині, яка стосується розірвання договору та стягнення з відповідача на користь позивача штрафу. Решта вимог позивача задоволенню не підлягає.

У звязку з частковим задоволенням позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір купівлі-продажу №9-КПНБ від 20.12.1999, укладений між Фондом державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анко ЛТД" (01133, м. Київ, вул. Лихачова, 1/27).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко ЛТД" (01133, м. Київ, вул. Лихачова, 1/27, р/р 26007000561001 в філії ВЛТ КБ "Надра" МФО 320564, код ЄДРПОУ 22935984, а у випадку відсутності коштів з будь - якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Державного бюджету України штраф у сумі 385 000 (триста вісімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко ЛТД" (01133, м. Київ, вул. Лихачова, 1/27, р/р 26007000561001 в філії ВЛТ КБ "Надра" МФО 320564, код ЄДРПОУ 22935984, а у випадку відсутності коштів з будь - якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) 3935 (три тисячі девятсот тридцять пять) грн. 00 коп. державного мита та 39 (тридцять девять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:25.10.2010