Рішення № 12187963, 08.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/41208.10.10           

За позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія “ЕККО”

До Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Інтербанк”

Про стягнення 1026968,00 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаСмоленко Л.М. —представник за довіреністю від 09.04.2010 р.

Від відповідача Корчак Я.А. —представник за довіреністю від 26.07.2010 р.

08.10.2010 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія “ЕККО” звернулося до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Інтербанк” 1010000,00 грн. заборгованості за депозитним договором № 08/06 від 22.12.2006 р. та 16968,00 грн. встановленої умовами договору пені. За твердженнями позивача відповідач не повернув в установлений строк суму депозитного вкладу, чим порушив свій обов’язок за договором і додатками до нього та положення ст.ст. 1066, 1068 Цивільного кодексу України.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/412 від 27.08.2010 р., яку призначено до розгляду на 20.09.2010 р.

Заявами від 20.09.2010 р. № 793 та від 04.102.010 р. № 835 позивач збільшував позовні вимоги в частині стягнення пені з огляду на збільшення періоду прострочення відповідача у спірних правовідносинах. Вказані заяви прийняті судом до розгляду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1010 000,00 грн. належних Приватному акціонерному товариству Страхова компанія “ЕККО” коштів. На підтвердження заявлених вимог суду було надано депозитний договір № 08/06 від 22.12.2006 р. та додаткові угоди до нього, платіжні доручення про поповнення депозиту, заяви про повернення депозиту, гарантійні листи відповідача, а також розрахунок ціни позову.

Відповідач тверджень позивача про наявність прострочення за депозитним договором № 08/06 від 22.12.2006 р. перед Приватним акціонерним товариством Страхова компанія “ЕККО” не спростував та не заперечив. Згідно з поданим суду відзивом відповідач просить суд задовольнити позов в частині стягнення 1010000,00 грн. та розстрочити виплату на один календарний рік щомісячними рівними платежами. У решті позовних вимог відповідач просить суд відмовити. Мотиви невизнання вимог про стягнення пені відповідач не обґрунтував.

20.09.2010 р. та 04.10.2010 р. в судових засіданнях оголошувалася перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України з метою отримання від відповідача підтвердження фактичної можливості сплачувати позивачеві грошові суми за визнаними позовними вимогами з розстроченням платежу на рік.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2006 р. Закрите акціонерне товариство Страхова компанія “ЕККО” та Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “Інтербанк” уклали депозитний договір 08/06, за умовами якого відповідач зобов’язався відкрити позивачеві депозитний рахунок для розміщення тимчасово вільних коштів в сумі 70000,00 грн. на термін до 20.03.2008 р. та щомісячно нараховувати проценти на вклад в розмірі 16,5 %.

Згідно з п. 2.4.4 після закінчення терміну дії договору відповідач зобов’язаний перерахувати суму депозиту і остаточну суму процентів на поточний рахунок позивача в день закінчення договору.

Відповідно до п. 2.4.5 договору у разі порушення умов п. 2.4.3 та п. 2.4.4 договору відповідач виплачує пеню в розмірі 0.0,3 % від неповернутої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Датою повернення вкладу пунктом 1.2 договору від 10.10.2008 р. визначено 09.10.2009 р.

У п. 3.1 договору строк його дії було встановлено до 20.03.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до приписів Закону України “Про акціонерні товариства” позивач змінив найменування з Закритого на Приватне акціонерне товариство Страхова компанія “ЕККО”, а відповідач —з Відкритого на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “Інтербанк”.

З матеріалів справи судом встановлено, що за період з грудня 2006 року по лютий 2008 року сума вкладу змінювалася, внаслідок часткового зняття коштів з депозитного рахунку та його поповнення позивачем, що передбачено умовами договору. Зазначені зміни суми вкладу відповідно до п. 5.2 укладеного сторонами правочину оформлено додатковими угодами, що підтверджується матеріалами справи, де містяться:

-          додаткова угода № 01 від 25.12.2006 р. про поповнення вкладу на 1 500 000,00 грн. та платіжне доручення № 529 від 25.12.2006 р., за наслідком чого сума депозиту стала становити 1 570 000,00 грн.;

-          додаткова угода № 02 від 26.02.2007 р. про часткове зняття 1 000 000,00 грн., внаслідок чого сума депозиту стала становити 570 000,00 грн. та було змінено відсоткову ставку на 16,0 % річних з 26.02.2007 р.;

-          додаткова угода № 03 від 14.09.2007 р. про поповнення вкладу на 630 000,00 грн. та платіжне доручення № 502 від 14.09.2007 р., за наслідком чого сума депозиту стала становити 1 200 000,00 грн.;

-          додаткова угода № 04 від 28.09.2007 р. про поповнення вкладу на 300 000,00 грн. та платіжне доручення № 525 від 28.09.2007 р., за наслідком чого сума депозиту стала становити 1 500 000,00 грн.;

-          додаткова угода № 05 від 19.02.2008 р. про поповнення вкладу на 400 000,00 грн. та платіжне доручення № 83 від 19.02.2008 р., за наслідком чого сума депозиту стала становити 1 900 000,00 грн.;

-          додаткова угода № 06 від 13.03.2008 р. про пролонгацію строку дії договору до 18.06.2009 р.

12.06.2009 р. позивач звернувся до відповідача з заявою № 530 про повернення суми депозиту та заборгованості по нарахованих відсотках.

18.06.2009 р. сторони уклали додаткову угоду № 07 про пролонгацію договору депозиту до 20.07.2009 р.

22.06.2009 р. позивач отримав гарантійний лист відповідача щодо повернення депозитного вкладу в сумі 1500 000,00 грн. до 20.07.2009 р. та нарахованих відсотків за період з лютого по червень 2009 року в сумі 125 712,33 грн. до 22.06.2009 р.

На підставі додаткової угоди № 08 від 24.06.2009 р. відповідач перерахував позивачеві частину вкладу в сумі 400 000,00 грн. і заборгованість по нарахованих відсотках за період з лютого по травень 2009 року в сумі 99 945,21 грн., внаслідок чого сума депозиту стала дорівнювати 1 500 000,00 грн.

20.07.2009 р. сторони уклали додаткову угоду № 09 про пролонгацію строку дії депозитного договору до 06.08.2009 р.

28.07.2009 р. позивач звернулося до відповідача з вимогою про повернення депозиту.

19.11.2009 р. сторони підписали додаткову угоду № 10 від 06.08.2009 р. до договору, відповідно до якої строк дії депозитного договору було пролонговано до 19.11.2009 р. Умовами додаткової угоди було передбачено повернення частини вкладу в сумі 500 000,00 грн. в термін до 20.11.2009 р. згідно з відповідним графіком.

У вересні і жовтні 2009 р. відповідач повернув позивачеві частину суми вкладу в наступному розмірі 50 000,00 грн. - 17.09.2009 р., 50 000,00 грн. - 24.09.2009 р., 50 000,00 грн. - 01.10.2009 р., 50 000,00 грн. - 08.10.2009 р., 25.000,00 грн. - 15.10.2009 р., внаслідок чого сума депозиту стала дорівнювати 1275 000,00 грн.

18.11.2009 р. позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 11 про пролонгацію дії договору депозиту до 01.06.2010 р. та застосування процентної ставки у розмірі 20 % річних з 01.02.2010 р. За умовами додаткової угоди № 11 відповідач зобов'язався перерахувати частину суми вкладу в розмірі 125 000,00 грн. згідно з погодженим графіком в термін до 26.02.2010 р.

23.11.2009 р. відповідач перерахував частину вкладу в сумі 50 000,00 грн., в результаті чого сума депозиту склала 1225 000,00 грн.

21.01.2010 р. відповідач сплатив частину суми вкладу в розмірі 50 000,00 грн.; 05.02.2010 р. - ще в розмірі 50 000,00 грн., а тому сума депозиту зменшилася до 1 125 000,00 грн.

У лютого 2010 р. відповідач погасив перед позивачем заборгованість з відсотків за період з 01.11.2009 р. по 20.11.2009 р. в сумі 13 832,88 грн.

У лютому 2010 року відповідач звернувся до позивача з проханням продовжити строк дії договору до 01.06.2010 р. на наступних умовах: процентна ставка –20 %; строк повернення частини вкладу в сумі 125 000,00 грн. до 26.02.2010 р.; з 01.03.2010 р. повернення частини вкладу в сумі 100 000,00 грн. щомісячно.

15.02.2010 р. відповідач повернув частину суми вкладу в розмірі 42 000,00 грн., а тому сума депозиту зменшилася до 1 083 000,00 грн.

10.03.2010 р. позивач звернувся до відповідача з проханням про повернення частини вкладу в сумі 183 000,00 грн. та нараховані відсотки за лютий 2010 року.

13.03.2010 р. відповідач перерахував позивачеві нараховані відсотки за лютий 2010 року в сумі 17 047,67 грн.

30.03.2010 р. відповідач повернув позивачеві частину суми вкладу в розмірі 23 000,00 грн., внаслідок чого сума депозиту зменшилася до 1 060 000,00 грн.

15.04.2010 р. відповідач сплатив нараховані відсотки за березень 2010 року в сумі 18 370,96 грн.

30.04.2010 р. відповідач перерахував частину вкладу в сумі 25 000,00 грн., а тому депозит зменшився до 1035 000,00 грн.

17.05.2010 р. позивачеві надійшло 17410,96 грн. відсотків за квітень 2010 р.

27.05.2010 р. відповідач повернув частину суми вкладу в розмірі 25 000,00 грн., а тому сума депозиту зменшилася до 1010 000,00 грн.

Враховуючи, що 01.06.2010 р. відповідач не виконав п. 2.4.4 договору щодо перерахування суми вкладу (депозиту) і остаточної суми процентів на поточний рахунок позивача, в день закінчення договору - 03.06.2010 р. позивач надіслав відповідачеві претензію № 507 щодо негайного повернення банківського вкладу, строк якого збіг.

10.06.2010 р. відповідач повернув тільки нараховані відсотки за травень 2010 року в сумі 17 512,23 грн.

Відповідь на зазначену претензію до матеріалів справи подана не була.

У ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також містяться у ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

У ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Виходячи з норм ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Частиною 1 ст. 321 цього ж кодексу встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не заперечив обставини порушення строків повернення позивачеві суми депозитного вкладу в розмірі 1010000,00 грн.

Відповідно до акту звірки розрахунків від 13.09.2010 р., підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками, заборгованість відповідача перед позивачем на вказану дату становить 1010 000,00 грн.

Зважаючи на встановлені судом обставини, якими стверджується факт порушення відповідачем договірних зобов’язань, що виявилися у невиконанні обов’язку за депозитним договором № 08/06 від 22.12.2006 р. про повернення належних позивачеві коштів в сумі 1010000,00 грн., заявлені вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення даної суми з відповідача.

Крім стягнення з відповідача боргу за депозитним внеском, позивач також просить стягнути з останнього 37875,00 грн. пені, нарахованої за період з 02.06.2010 р. по 04.10.2010 р.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

З приписів чинного законодавства, пеня є договірною неустойкою.

Як вище вказувалося, обов’язок відповідача щодо сплати пені за порушення строків повернення депозиту встановлений у п. 2.4.5 договору, а тому заявлені позивачем вимоги в частині стягнення 37875,00 грн. пені є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню відповідно до поданого до суду розрахунку, що перевірений судом та приймається як належний.

За вказаних обставин, позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія “ЕККО” до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Інтербанк” слід задовольнити повністю.

Задовольняючи позов, суд враховує вимоги відповідача про розстрочення виконання рішення, але не вбачає підстав для їх задоволення на даній стадії судового процесу через заперечення позивача та неподання відповідачем доказів дійсної можливості проводити оплату присуджуваних до стягнення сум відповідно до запропонованого ним графіку. При цьому, суд зважає на те, що відповідач не позбавлений права на звернення з вимогою про розстрочку сплати заборгованості на стадії виконання судового рішення.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Інтербанк” (03148, м. Київ, вул. Академіка Корольова, 5-а, ідентифікаційний код 14358604) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія “ЕККО” (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 4, оф. 23, ідентифікаційний код 30307718) 1010 000 (один мільйон десять тисяч) грн. боргу з повернення депозитного вкладу, 37875 (тридцять сім тисяч вісімсот сімдесят п’ять) грн. пені, 10 478 (десять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 75 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 13.10.2010 р.