Рішення № 12187955, 26.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/17326.10.10 За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

«Печерська Брама»Печерської районної у місті Києві ради

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецька

клініка»

про           стягнення 109822,49 грн.

                                                                                                     Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Потильчак Ю.Ю.

Від відповідача Рибальченко Н.В.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська Брама»Печерської районної у місті Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецька клініка»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором № К-736/07 від 01.12.07р. в сумі 109822,49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2010р. порушено провадження у справі.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався, від сторін витребовувались нові докази та пояснення по справі.

Сторонами в судовому засіданні 29.07.10р. подано клопотання про продовження строку вирішення спору на більш тривалий строк, ніж встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України. Ухвалою від 29.07.10р. судом продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові, у поясненнях та у запереченнях на відзив обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували, з підстав наведених у наданих суду відзиві та письмових запереченнях, та просили в позові відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 26.10.10р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Договору купівлі - продажу нежилого приміщення в частині - медичний заклад від 25.06.1999р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецька клініка»(Відповідач) придбало нежиле приміщення, яке знаходиться в м. Києві по вул. Червоноармійська, 67/7, літера А, загальною площею 221,3 кв. м., яке було Відповідачу передано за Актом прийому-передачі нежилого приміщення від 25.06.1999р. Пізніше на підставі Договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 21.07.2004 р. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В. О., Відповідач придбав ще частину приміщення за вищезазначеною адресою загальною площею 171,0 кв. м., яке було передано Відповідачу за Актом № 475 від 22.07.2004р. прийому-передачі нежилого Приміщення, вбудованого у жилий будинок. На підставі вищенаведених договорів, Відповідач є власником нежилих приміщень загальною площею 392,3 в м. Києві по вул. Червоноармійська, 67/7 –А.

Між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Печерська Брама»Печерської районної у місті Києві ради (Позивач) та Відповідачем було укладено Договір № К-736/07 від 01.12.2007р. «Про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, внутрішньо будинкових мереж та надання комунальних послуг»(далі - «Договір»), відповідно до якого Позивач забезпечує Відповідачеві надання комунальних послуг, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньобудинкових мереж, а Відповідач споживає комунальні послуги та бере участь у витратах на утриманню будинку, прибудинкової території, внутрішньобудинкових мереж.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, Позивач зобов’язаний забезпечити Відповідача комунальними послугами в приміщенні (будинку) відповідності до п. 8 цього Договору.

Відповідно до п. 8 Договору «Наявність комунальних зручностей», п. 8.2:

холодна вода по табуляграмі ВАТ «Київводоканал»,

гаряча вода по табуляграмі АЕК «Київенерго»,

центр. опалення по табуляграмі АЕК «Київенерго»,

тех. обслуговування мереж 392,30 кв.м. на 0,061 грн. з ПДВ,

експлуатац. витрати згідно фактичних витрат Позивача.

Відповідно до п. 2.4.1. Договору, Відповідач зобов’язаний щомісячно до 30 числа поточного місяця сплачувати Позивачу плату за споживання та користування комунальними послугами, відшкодувати витрати на утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж.

Відповідно до п. 3.1. та 3.2 Договору, розмір щомісячної плати за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно-займаній площі). Холодної води та інше, згідно з нормами постачальників комунальних послуг. Розмір плати за комунальні послуги, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж самостійно коригується Позивачем з часу введення в дію змін тарифів та індексу інфляції, які вводяться згідно чинного законодавства України, а також при зміні тарифів на комунальні послуги органами місцевого самоврядування.

Позивач зазначає, що Відповідач порушує умови Договору, та вносить плату за надані послуги по Договору несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 30.03.10р. становить 95078,55 грн.

У відзиві на позов Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги», він 14.05.2010р. направив Позивачу лист (вих. № 780/4), в якому просив Позивача: надати повний перелік послуг, які Позивач надає Відповідачу на підставі Договору; роз’яснити, що включає у себе послуга «експлуатаційні витрати», яка щомісяця зазначається у акті про надання послуг та рахунку-фактурі; надати інформацію щодо структури ціни/тарифу за послуги, які надаються за Договором. Відповідач вважає, що у відповіді на вищевказаний лист Позивачем не було надано повної та вичерпної інформації на поставлені питання.

З вищенаведеними твердженнями Відповідача суд не погоджується, оскільки п. 8.2. Договору вказано чіткий перелік послуг по Договору:

холодна вода по табуляграмі ВАТ «Київводоканал»,

гаряча вода по табуляграмі АЕК «Київенерго»,

центр. опалення по табуляграмі АЕК «Київенерго»,

тех. обслуговування мереж 392,30 кв.м. на 0,061 грн. з ПДВ,

експлуатац. витрати згідно фактичних витрат Позивача,

а також оскільки в листі №780/4 від 25.05.10р. Позивач на прохання Відповідача надав йому інформацію, з посиланням на конкретні положення закону, Договору та розпорядження КМДА, якими керувався Позивач при нарахуванні плати по Договору. Твердження Відповідача, що інформація надана в листі є неповною та невичерпною суд відхиляє, оскільки це є особиста суб’єктивна оцінка Відповідача наданої йому відповіді, натомість лист-відповідь №780/4 від 25.05.10р. є докладним та розгорнутим. Також в матеріалах справи відсутні докази, що Відповідач після отримання листа Позивача №780/4 від 25.05.10р. звертався до останнього щодо додаткових роз’яснень відомостей, що містяться в листі.

Відповідач зазначає, що Позивачем не надані табуляграми ВАТ «Київводоканал»та АЕК «Київенерго»за заявлений період стягнення заборгованості, на підставі яких проводились відповідні нарахування, та не вказані конкретні застосовані Позивачем у певні періоди тарифи.

Проте Позивачем до матеріалів додано Довідку №311ПБ від 08.04.10р., а якій зазначено, якими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації та даними організацій постачальників керувався Позивач при нарахуванні оплати за комунальні послуги, що надавались Відповідачу по Договору з 01.12.07р. по 01.04.10р. Також перелік цих розпоряджень наведений в листі Позивача до Відповідача №780/4 від 25.05.10р. Крім того, Позивачем надано суду табуляграми ВАТ «Київводоканал»та АЕК «Київенерго»(копі долучено до матеріалів справи), на підставі яких здійснювалось нарахування Відповідачу за спожиті комунальні послуги по Договору.

Відповідач стверджує, що холодну воду він отримує на підставі прямого Договору № 07627/5-02 від 16.02.2000р. з ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»і в приміщенні Відповідача загальною площею 392,3 в м. Києві по вул. Червоноармійська, 67/7 –А було встановлено водонагрівач, який по сьогоднішній день є джерелом гарячої води в приміщенні Відповідача, а Позивач не надавав та не надає на даний момент Відповідачу комунальних послуг по постачанню холодної та гарячої води, і отже Відповідач не зобов'язаний оплачувати ті послуги, які йому не надаються.

Проте ні Відповідачем, ні ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»(суд ухвалами витребовував) не надано суду Договору № 07627/5-02 від 16.02.2000р., тому не вбачається за можливе встановити зміст цього договору, та щодо якого приміщення цей договір укладався (в актах виконаних робіт, на які посилається Відповідач, також не зазначено щодо якого приміщення та за якою адресою укладався Договір № 07627/5-02 від 16.02.2000р.).

Щодо рішення Відповідача встановити у власному приміщенні загальною площею 392,3 кв.м. в м. Києві по вул. Червоноармійська, 67/7 –А водонагрівач, то це є рішенням Відповідача направленим на здійснення ним господарської діяльності на власний розсуд, і Відповідачем не доведено, що це рішення спричинено невиконанням умов Договору з боку Позивача.

Крім того, Відповідачем на надано доказів, що ним було узгоджено з Позивачем рішення про відмову від використання трубопровідної гарячої води, та що таку відмову було фактично здійснено та документально оформлено у відповідності до норм чинного законодавства (проект на зменшення теплового навантаження гарячого водопостачання на житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 67/7-А, опломбування зробленого видимого розриву на вводі гарячого водопостачання в приміщення Відповідача, фіксування всього цього в акті обстеження згідно якого АЕК «Київвенрго»знімає нарахування за гаряче водопостачання на дане приміщення, тощо).

Також Відповідач зазначає, що Позивач неправомірно використовує тариф за компенсацію мереж центрального опалення –6,1 коп./кв.м., який відповідно до Розмірів відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання та опалення у житловому фонді м. Києва застосовується за відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж для орендарів, а Відповідач є власником приміщення, і тому на думку Відповідача застосування цього тарифу є неправомірним.

Щодо цих тверджень Відповідача, суд зазначає, що відповідно до п. 2.2.1, п. 8 та п. 2.4.1 Договору, Позивач зобов’язаний забезпечити Відповідача комунальними послугами в приміщенні (будинку) відповідності до п. 8 цього Договору, та зокрема технічним обслуговуванням мереж приміщення площею 392,30 кв.м. по тарифу 0,061 грн./кв.м. з ПДВ, а Відповідач в свою чергу зобов’язаний щомісячно до 30 числа поточного місяця сплачувати Позивачу плату за споживання та користування комунальними послугами, відшкодувати витрати на утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється, зокрема, на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору споживачів продукції, що виробляється; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Тобто, укладаючи Договір з Позивачем, Відповідач погодився на застосування до нього тарифу за технічне обслуговування мереж в його приміщенні площею 392,30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 67/7-А по тарифу 0,061 грн./кв.м. з ПДВ та зобов’язався сплачувати за тех. обслуговування мереж у встановленому Договором розмірі, а тому посилання Відповідача, що він не погоджується сплачувати за тех. обслуговування мереж у встановленому Договором розмірі, суд вважає необґрунтованими.

Відповідачем не доведено, що за технічне обслуговування мереж в його приміщенні площею 392,30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 67/7-А нормами чинного законодавства передбачено обов’язкове застосування тарифу в розмірі 0,0072 грн./кв.м., та що не може за погодженням сторін згідно господарського договору застосовуватись тариф в розмірі 0,061 грн. з ПДВ/кв.м.

В матеріалах справи відсутні докази, що Договір (частково або повністю) було визнано недійсним в судовому або іншому порядку, або що це питання на даний час є предметом окремого судового спору; Відповідачем також не заявлялося в межах провадження по даній справі зустрічного позову про визнання Договору (частково або повністю) недійсним, та це питання також не є предметом розгляду даного судового спору по справі №2/173.

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає необґрунтованими заперечення Відповідача щодо нарахуванням йому плати відповідно до умов Договору за тех. обслуговування мереж в розмірі 0,061 грн. з ПДВ/кв.м.

Відповідно до умов Договору в наявність комунальних зручностей (розділ 8 Договору) входять також експлуатаційні витрати згідно фактичних витрат Позивача.

Відповідач зазначає, що прибирання всієї прилеглої території здійснюється його персоналом, а вивезення сміття йому забезпечує на підставі Договору від 02.01.08р. ТОВ «Фірма «Володар Роз», і що Позивач звертався до Відповідача за роз’ясненням, що включає у себе послуга «експлуатаційні витрати», яка щомісяця зазначається у акті про надання послуг та рахунку-фактурі, але прозорої достовірної інформації щодо переліку послуг надано не було, тому Відповідач не погоджується що він повинен оплачувати ці експлуатаційні витрати.

Щодо цих тверджень Відповідача, суд зазначає, що відповідно до п. 2.2.1, п. 8 та п. 2.4.1 Договору, Позивач зобов’язаний забезпечити Відповідача комунальними послугами в приміщенні (будинку) відповідності до п. 8 цього Договору, та зокрема й експлуатаційними, а Відповідач в свою чергу зобов’язаний щомісячно до 30 числа поточного місяця сплачувати Позивачу експлуатаційні витрати згідно фактичних витрат Позивача.

Також, відповідно до п. 1 ст. 18. Закону України «Про житлово-комунальні послуги»у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту - претензії споживача, в я кому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Тобто, якщо Відповідач вважає, що послуги по Договору (за зокрема послуга «експлуатаційні витрати») надаються йому неналежним чином, він не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) порушити питання про складання та підписання акту - претензії споживача, в я кому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Проте в матеріалах справи відсутні докази складання такого акту, або відмови від його складання з боку Позивача.

Щодо того, що відповідно до своїх посадових інструкції певні працівники Відповідача також прибирають територію, то Відповідачем не доведено, що це викликано невиконанням Договору з боку Позивача та ненаданням послуг по прибиранню Позивачем. А тому суд вважає, що Відповідач з власної волі та ініціативи як суб’єкт господарювання прийняв рішення про необхідність у додатковому прибиранні його території його власними працівниками.

Також, щодо того, що Відповідач уклав договір та користується послугами ТОВ «Фірма «Володар Роз»для вивезення сміття, то знову ж таки Відповідачем не доведено, що це викликано невиконанням Договору з боку Позивача та ненаданням послуг по вивезенню сміття Позивачем. А тому суд вважає, що Відповідач з власної волі та ініціативи як суб’єкт господарювання прийняв рішення про необхідність у додатковому вивезенні сміття та для цього уклав Договір про надання таких послуг з ТОВ «Фірма «Володар Роз».

Також, як зазначає Позивач, та на спростування чого не надано доказів Відповідачем, нарахування за експлуатаційні витрати проводяться згідно тарифу 3,30 грн. з ПДВ з урахуванням вивезення сміття в зв'язку з тим, що Відповідачем до Позивача не було надано повного пакету документів, а саме: додатку № 1 до угоди № 87-к на перевезення твердих побутових відходів (ТПВ) від 21.09.2000р. укладеної між Відповідачем та ТОВ «Фірма «Володар Роз»; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Крім того, Відповідач надав договір № 87-К від 02.01.2008р. укладений з ТОВ «Фірма «Володар - Роз», та акти виконаних робіт по ньому за період березень-червень 2010р., а Позивач просить про стягнення заборгованості за період з 01.12.2007р по 30.03.2010р. включно.

Як зазначалось вище, відповідно до умов Договору в наявність комунальних зручностей (розділ 8 договору) входять експлуатаційні витрати згідно фактичних витрат Позивача, які розраховуються згідно Наказу Позивача №27 від 11.02.09р.

Щодо посилань Відповідача, що встановлені Наказом Позивача №27 від 11.02.09р. тарифи та сам наказ є неправомірними, то суд зазначає, що у відповідності до умов Договору Відповідач погодився сплачувати експлуатаційні витрати згідно фактичних витрат Позивача, і якщо Відповідач не погоджується з встановленими Позивачем фактичними витратами, то він не позбавлений права у встановленому законом порядку порушити питання про визнання Наказу Позивача №27 від 11.02.09р. недійсним або про його скасування. Проте, станом на час винесення рішення по даній справі Наказ Позивача №27 від 11.02.09р. є чинним (в матеріалах справи відсутні докази протилежного), а тому Відповідач зобов’язаний сплачувати відповідно до умов Договору за встановленими Наказом Позивача №27 від 11.02.09р. тарифом –3,30 грн. з ПДВ/кв.м. нежитлової площі з урахуванням вивезення сміття.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату по Договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача по Договору, відповідно до якого заборгованість Відповідача за надані по Договору послуги станом на 30.03.10р. становить 95078,55 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості, а тому, зважаючи на все вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми заборгованості за надані по Договору послуги, яка станом на 30.03.10р. становить 95078,55 грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Суд погоджується з розрахунком пені наданим позивачем, у розмірі 7673,45 грн., який розрахований у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 3.3 Договору.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати за надані по Договору послуги, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення умов Договору в частині сплати за надані по Договору послуги в сумі –7673,45 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, відповідно до якого Позивач нарахував Відповідачу 1381,40 грн. –інфляційних та 5689,09 грн. –3% річних.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум інфляційних та 3% річних, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача 1381,40 грн. –інфляційних та 5689,09 грн. –3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецька клініка»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 67/7, літ. А; ідентифікаційний код 20048842) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська Брама»Печерської районної у місті Києві ради (м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 3; ідентифікаційний код 34239762) 95078 (дев’яносто п’ять тисяч сімдесят вісім) грн. 55 коп. основної заборгованості, 7673 (сім тисяч шістсот сімдесят три) грн. 45 коп. пені, 1381 (одна тисяча триста вісімдесят одна) грн. 40 коп. інфляційних, 5689 (п’ять тисяч шістсот вісімдесят дев’ять) грн. 09 коп. 3% річних, 1098 (одна тисяча дев’яносто вісім) грн. 22 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 26.10.10р.