Рішення № 12187432, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/10511.10.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В. при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л. , розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долавр"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі -Холдінг"

простягнення 295 485,41 грн.

Представники сторін: від позивача Коростій А.С. –представник; від відповідачаПанасюк В.В. - представник. Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 04.10.2010

оголошено перерву до 11.10.2010.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Долавр" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі -Холдінг" заборгованості на загальну суму 295485,41 грн., у тому числі 267065,56 грн. –основного боргу, 20942,02 грн. –пені, інфляційні втрати у розмірі 7477,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором, оскільки не сплатив кошти за отримані від відповідача послуги. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 267065,56 грн., яку позивач просить стягнути з урахуванням штрафних санкцій.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки надані позивачем акти здачі –приймання –робіт підписані не на підставі договору, по якому заявлено позов. Крім того, відповідач вказує на те, що договірні відносини між сторонами припинились 11.12.2009, а тому у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача сплати коштів за послуги після 11.12.2009.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

22.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіомі -Холдінг", як замовником (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Долавр", як виконавцем (позивач) було укладено Договір охорони посівів кукурудзи № 01/08-200, відповідно до умов якого замовник доручає, а охоронна фірма зобов‘язується надати за плату послуги з фізичної охорони об‘єктів згідно дислокації, що охороняються.

Відповідно до п. 4.3 Договору замовник здійснює передплату послуг охоронної фірми 15% від загальної місячної вартості за договором в розмірі 55277,10 грн. не пізніше 5 банківських днів до 01.08.2009 після здійснення передплати охоронна фірма зобов‘язується приступити до виконання обов‘язків 01.08.2009.

Замовник здійснює оплату за надані послуги охорони за серпень 2009 року наступним чином: передплату 15 % від загальної вартості за договором в розмірі 55277,10 грн. не пізніше 05.08.2009, остаточна оплата вартості послуг 70% від загальної місячної вартості за договором в розмірі 257959,78 грн. до 5 числа наступного місяця (п. 4.4 Договору).

В подальшому замовник здійснює оплату за надані послуги наступним чином: передоплату 30% від загальної місячної вартості за договором в розмірі 110554,20 грн. не пізніше 10 числа поточного місяця, згідно виставленого рахунку; остаточна оплата послуг 70% від загальної місячної вартості за договором охорони в розмірі 257959,78 грн. до 5 числа наступного місяця згідно виставленого рахунку (п. 4.5 Договору).

Вартість договору в цілому за місяць становить 368513,98 грн. (п. 4.6 Договору).

Відповідно до п. 4.7 Договору на підтвердження факту надання охоронною фірмою замовнику послуг до 25 числа поточного місяця, складається відповідний акт виконаних робіт та надається замовнику. Акти підписуються комісійно представниками з двох сторін.

Відповідно до п. 4.8 Договору замовник повинен підписати наданий охоронною фірмою акт в тижневий строк. У випадку, якщо замовник не повертає підписаний акт в тижневий строк або не надає обґрунтовану відповідь про підстави його не підписання, факт надання охоронною фірмою належних послуг замовнику є підтвердженим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з охорони, що підтверджується актом від 08.12.2009 № ОУ-342 здачі –приймання робіт за листопад 2009 на загальну суму 308513,98 грн., від 31.12.2009 № ОУ-380 здачі –приймання робіт за період з 11 по 31 грудня 2009 року на загальну суму 95347,80 грн., від 23.01.2010 № ОУ-0000029 здачі –приймання робіт за період з 09 по 10 грудня, та з 01 по 23 січня 2010 на загальну суму 128203,64 грн.

Як вбачається з наданих актів, акти від 08.12.2009, від 31.12.2009 підписані та скріплені печатками позивача та відповідача. Судом не приймаються посилання відповідача на те, що вказані акти не підтверджують надання послуг по договору № 01/08-2009, оскільки в змісті актах вказано, що послуги надані по договору № 01/08-2009, помилка в даті укладення договору, не є підставою для висновків про надання послуг по іншому договору.

Відповідно до п. 10.1 Договір діє до 31.12.2009.

Відповідачем надано до матеріалів справи акт від 11.12.2009, який підписаний та скріплений печатками позивача і відповідача про передавання (зняття охорони з об‘єкту), відповідно до якого позивачем знято з під охорони посіви кукурудзи силами 49 чоловік та взято під охорону посіви кукурудзи силами 26 чол. об‘єкт "Стіомі - Холіднг".

Відповідач зазначає, що вказаний акт від 11.12.2009 свідчить про припинення договірних зобов‘язань. Однак суд не погоджується з таким висновком, оскільки вказаний акт свідчить про зменшення кількості чоловік, які здійснюють охорону, а не припинення договірних відносин. Крім того акт від 31.12.2009, який підписаний сторонами свідчить про надання позивачем та отримання послуг відповідачем за період з 11.12.2009 по 31.12.2009.

Суд частково погоджується з доводами позивача про існування заборгованості по акту від 23.01.2010, оскільки відповідно до п. 10.1 Договору, останній діяв до 31.12.2009, а тому включення в акт послуг за період з 01.01.2010 по 23.01.2010 є безпідставним.

За таких обставин. судом встановлено, що за період з листопада по грудень 2009 року, позивачем надано послуг з охорони на загальну суму 427636,88 грн.

Відповідно до виписок з банківського рахунку відповідача, відповідач за період з 11.12.2009 по 12.01.2010 перерахував на рахунок позивача кошти на загальну суму 259987,74 грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача станом на момент вирішення спору судом становить 167649,14 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів виконання зобов‘язання по договору №01/08-2009 у повному обсязі не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 267065,56 грн. підлягають задоволенню частково, а саме в частині 167649,14 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 20942,02 грн. за період з 10.02.2010 по 30.06.2010.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки сума заборгованості станом на 10.02.2010 становила 167649,14 грн., а розмір облікової ставки НБУ з 08.06.2010 становив 9,5%.167649,14 грн.

За розрахунком суду, розмір пені становить 13030,70 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме на суму 13030,70 грн.

Також позивач просить стягнути інфляційні втрати за лютий 2010, березень 2010.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних збитків, суд визнає його не вірним, оскільки сума заборгованості станом на 10.02.2010 становила 167649,14 грн.

За розрахунком суду розмір інфляційних збитків становить 4694,17 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків підлягають задоволенню частково, а саме на суму 4694,17 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму 185374,01 грн. (167649,14 грн. –сума основного боргу+13030,70 грн. –пені + 4694,17 грн. –інфляційні збитки).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі -Холдінг" ( 01033, м. Київ, вул. Щорса, 29, код 32827667 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долавр" (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 3, код 33936957) суму заборгованості на загальну суму 185374 (сто вісімдесят п‘ять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 01 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1853 (одна тисяча вісімсот п‘ятдесят три) грн. 74 коп. та 148 (сто сорок вісім) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині вимог відмовити.

4.          Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долавр" (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 3, код 33936957) надмірно сплачене державне мито у розмірі 525 (п‘ятсот двадцять п‘ять) грн. 15 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 18/10/10