Рішення № 12187431, 12.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/40812.10.10 За позовом: доМалого приватного науково-впроваджувального виробничого підприємства «Багіра»

Головного управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання додаткової угоди дійсною та стягнення 25350,25 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Марченко В.О. –предст.

Від Відповідача не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне науково-впроваджувальне виробниче підприємство «Багіра»(далі –Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (далі –Відповідач), в якому просить суд визнати дійсною додаткову угоду № 1 до договору № 17 від 04.03.2008; стягнути з Відповідача 20097,72 грн. заборгованості за фактично отримані та спожиті послуги на умовах договору № 17 від 04.03.2008 про надання послуг з оренди пасажирського автомобіля з водієм та відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 17 від 04.03.2008; стягнути з Відповідача 2539,34 грн. пені за несплату послуг, що фактично отримані та спожиті на умовах договору № 17 від 04.03.2008 про надання послуг з оренди пасажирського автомобіля з водієм та відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 17 від 04.03.2008; стягнути з Відповідача 2713,19 грн. суми індексу інфляції за несплату фактично отриманих та спожитих послуг на умовах договору № 17 від 04.03.2008 про надання послуг з оренди пасажирського автомобіля з водієм та відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 17 від 04.03.2008.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними чином: Позивач протягом 2006-2008 років згідно з договорами, укладеними на підставі тендерів, надавав Відповідачу послуги оренди пасажирського автомобіля з водієм, при цьому, дія договорів, укладених між сторонами у 2006 та 2007 році, продовжувалася на наступний бюджетний рік на суму, що не перевищує 15% вартості закупівлі, згідно з ч. 2 ст. 34 Закону України «Про закупівлю товарів робіт та послуг за державні кошти»; у грудні 2008 року до закінчення строку дії договору № 17 від 04.03.2008 Позивач та Відповідач домовилися продовжити його дію на суму коштів, що не перевищує 15% суми закупівлі в 2008 році, про що укласти додаткову угоду; протягом січня-лютого 2009 року Позивач на умовах, визначених в договорі № 17 від 04.03.2008, надавав Відповідачу послуги оренди автомобіля з водієм, а Відповідач приймав такі послуги, що підтверджується підписаними сторонами подорожніми листами на загальну суму 20097,72 грн. Проте, Відповідач відмовляється оплачувати надані в січні-лютому 2009 року послуги.

Відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що додаткова угода до договору № 17 від 04.03.2008 не була підписана Відповідачем, дія вказаного договору не могла бути продовжена, оскільки в 2009 році Відповідач закуповував новий вид послуг; подорожні листи, на які посилається Позивач, підписані не уповноваженою особою, відтак, правові підстави для оплати наданих Позивачем послуг відсутні.

03.09.2010 в судовому засіданні, що проводилося у справі, представник Позивача заявив клопотання про виклик начальника Відповідача Лахно М. та виконуючого обов’язки начальника Відповідача Матіко-Бубнову Г. для надання пояснень щодо використання наданих Позивачем послуг оренди автомобіля з водієм у січні-лютому 2009 року та підписання подорожніх листів.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 03.09.2010 та 17.09.2010 в судове засідання для дачі пояснень по суті спору викликалися начальник Відповідача Лахно М. та виконуючий обов’язки начальника Відповідача Матіко-Бубнова Г., проте в судові засідання, що проводилися 17.09.2010 та 01.10.2010, вказані посадові особи Відповідача не з’явилися, про причини неявки не повідомили.

03.09.2010, 17.09.2010, 01.10.2010 слухання справи відкладалося з підстав, визначених у відповідних ухвалах, згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.03.2008 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 17 про надання послуг з оренди пасажирського автомобіля з водієм (далі –Договір), відповідно до п. 1.1 якого Позивач (орендодавець) надає послуги оренди пасажирського автомобіля з водієм для службових поїздок керівника установи.

          В п. 2.2.3 Договору визначено, що по закінченню користування транспортними послугами, в кінці робочого дня, відповідальна особа орендаря (Відповідач), в частині своєї компетенції, повинна оформити подорожній лист, який наданий орендодавцем, згідно з Інструкцією, затвердженою наказом Держкомстату України від 17.02.1998 № 74.

          Порядок визначення вартості наданих послуг визначений в розділі 3 Договору.

          Згідно з п. 3.1 Договору вартість послуг за цим Договором визначається на основі тарифів орендодавця, а саме: за одну годину користування –47,00 грн. з урахуванням ПДВ; за один кілометр пробігу –1,60 грн. з урахуванням ПДВ.

          Загальна сума Договору на 2008 рік становить 202600,00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору).

          Пунктом 3.4 Договору передбачено, що у разі надання послуг у вихідні та святкові дні тариф за одну годину користування, визначений в п. 3.1 цього Договору, може бути збільшений на 30%.

          Тривалість робочого часу є такою, що не перевищує 40 годин на тиждень на одного водія. При обсязі роботи, що перевищує цю норму, вартість послуг оплачується по тарифу, збільшеному на 25% за 1 годину користування та за 1 кілометр пробігу.

          Відповідно до п. 3.6 Договору за надані послуги орендар повинен повністю розрахуватися щомісячно до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому надані послуги, на підставі акту приймання-передачі наданих послуг.

          Згідно з п. 10.1 Договору цей Договір вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2008.

          В матеріалах справи знаходяться копії подорожніх листів службового легкового автомобіля, складені за типовою формою № 3, затвердженою наказом Держкомстату України від 17.02.1998 № 74, за січень 2009 року (подорожні листи з 08.01.2009 до 30.01.2009) та за лютий 2009 року (з 02.02.2009 до 09.02.2009).

          В графі кожного подорожнього листа «особа, що користувалася автомобілем»міститься підпис особи без розшифрування та штамп Відповідача.

          За твердженням Позивача, кожний подорожній лист підписувався особою, що безпосередньо користувалася автомобілем, а саме –виконуючим обов’язки начальника Відповідача Г. Матіко-Бубновою.

          В матеріалах справи знаходиться копія відповіді Відповідача на претензію Позивача від 18.05.2009 № 052-1136, яка підписана виконуючим обов’язки начальника Відповідача Г. Матіко - Бубновою.

          Підпис Г. Матіко-Бубнової на відповіді на претензію візуально схожий з підписами на подорожніх листах.          

          Проте, у зв’язку з запереченням Відповідачем факту підписання подорожніх листів у січні та лютому 2009 року уповноваженою особою Відповідача, суд ухвалами від 03.09.2010 та від 17.09.2010 викликав виконуючу обов’язки начальника Відповідача Г. Матіко-Бубнову та начальника Відповідача Лахно М. (особа, що підписала Договір) для дачі пояснень щодо суті спору.

          Статтею 30 ГПК України передбачено, що в судовому процесі можуть брати участь посадові особи підприємств, установ, організацій, якщо їх викликано для дачі письмових пояснень з питань, які виникають під час розгляду справи. Зазначені особи зобов’язані з’явитися до господарського суду на його виклик, сповістити про знані ними відомості та обставини у справі.

          В порушення вимог ст. 30 ГПК України, Г. Матіко-Бубнова та М. Лахно не з’явилися до суду та не надали пояснень з приводу обставин, які стосуються їх особисто та мають значення для вирішення справи.

Пунктом 2.4 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 74 від 17.02.1998 (далі –Інструкція), встановлено, що після виконання завдання відповідальна особа, в чиє розпорядження було надано автомобіль, у відповідному рядку на зворотному боці подорожнього листа підписом і штампом стверджує виконання обслуговування.

Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції «Про порядок видачі міністерства та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 № 17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів того, що подорожні листи, підписувалися особою, яка не мала права користуватися відповідно до Договору автомобілем Позивача, так само як і доказів того, що штамп Відповідача, яким скріплювалися подорожні листи, використовувався не керівником Відповідача або належним чином уповноваженою на використання штампу особою.

Відтак, суд вважає доводи Відповідача про неналежне оформлення Позивачем подорожніх листів необґрунтованими, а твердження щодо підписання останніх не уповноваженою особою –недоведеними.

          15.04.2009 Позивач вручив Відповідачу претензію, в якій просив підписати додаткову угоду № 1 до договору № 17 про надання послуг з оренди автомобіля з водієм від 04.03.2008, акти здачі-приймання робіт за послуги, надані в січні та лютому 2009 року та додатки до вказаних актів, а також сплатити вартість фактично наданих у січні та лютому 2009 року послуг з оренди автомобіля з водієм у сумі 20097,72 грн.

          18.05.2009 Відповідач надіслав Позивачу відповідь на претензію від 15.04.2009, якою повідомив останнього про те, що додаткова угода № 1 до Договору не буде підписана, оскільки у Відповідача відпала потреба у використанні відповідних послуг в 2009 році; так як в 2009 році договір між сторонами не укладався, а отже, й не визначалася уповноважена особа на підписання подорожніх листів, останні не є належним доказом надання послуг.

          З викладених обставин вбачається, що спір між сторонами в даній справі виник у зв’язку з відмовою Відповідача оплатити надані Позивачем в січні та лютому 2009 року послуги оренди автомобіля з водієм.

          Дослідивши встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

          В п. 10.1 Договору передбачено, що його дія закінчується 31.12.2008.

          Водночас, судом встановлено, що передбачені Договором послуги надавалися Позивачем Відповідачу також в січні та лютому 2009 року.

          Частиною 2 ст. 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»від 22.02.2000 №1490-III, норми якого діяли на момент укладення Договору. передбачено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в наступному бюджетному періоді, на суму коштів не більше 15 відсотків вартості договору, укладеного в попередній бюджетний період, що не перевищує відповідного бюджетного призначення в попередньому бюджетному періоді.

          Така ж норма закріплена в п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921 (далі –Положення), що діяло на момент фактичного надання Позивачем послуг у січні та лютому 2009 року.

          Разом з тим, частиною 2 ст. 34 Закону України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти»визначено, що договір про закупівлю укладається тільки в письмовій формі та відповідно до положень Цивільного кодексу України.

          Пунктом 84 Положення передбачено, що договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

          Згідно з ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

          Таким чином, оскільки продовження строку дії договору є зміною однієї з істотних умов такого договору, правочин щодо продовження дії укладеного між сторонами договору про закупівлю на суму не більше 15 відсотків його вартості повинен бути укладеним у письмовій формі.

          Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину передбачені в ст. 218 ЦК України.

          Так згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

          Зважаючи на те, що ні Законом України «Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти», ні Положенням не встановлено прямо, що недодержання письмової форми при укладенні договору про закупівлю має наслідком недійсність останнього, відсутні підстави вважати правочин, яким продовжено строк дії Договору недійсним.

          Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний дійсним.

          З наведеної норми слідує, що такий спосіб захисту цивільного права як визнання правочину дійсним може бути застосований лише в тому випадку, якщо правочин, щодо якого законом прямо передбачена його недійсність у разі недодержання письмової форми, був вчинений в усно.

          Таким чином, позовні вимоги в частині визнання дійсною додаткової угоди № 1 до договору № 17 від 04.03.2008 не підлягають задоволенню.

          Водночас, частиною 1 ст. 218 ЦК України передбачено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

          Судом встановлено, що досягнення домовленості між Позивачем та Відповідачем щодо продовження дії Договору підтверджується подорожніми листами, в яких зафіксована тривалість використання Відповідачем автомобіля Позивача та послуг водія, загальний пробіг за день, об’єм пального тощо.

          З наданих Позивачем подорожніх листів вбачається, що загальна вартість користування Відповідачем автомобілем Позивача та послугами водія, що є працівником Позивача, в січні та лютому 2009 року не перевищує 15% загальної суми Договору.

          Відтак, суд вважає доведеним факт вчинення сторонами правочину, яким продовжена дія Договору на суму, що не перевищує 15% його загальної суми.

          Судом не приймаються до уваги доводи Відповідача про те, що у зв’язку з не підписанням сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, відсутні підстави для оплати останніх.

          Так згідно з п. 2 наказу Державного комітету статистики України № 74 від 17.02.1998 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування»обов’язковим є застосування подорожнього листа типової форми № 3 та виконання положень Інструкції всіма суб’єктами підприємницької діяльності, установами та організаціями незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

          Пунктом 1.3 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 74 від 17.02.1998, передбачено, що подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.

Відповідно до п. 3.6 Договору за надані послуги орендар повинен повністю розрахуватися щомісячно до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому надані послуги.

Таким чином, подорожні листи за січень-лютий 2009 року є підставою для оплати Відповідачем користування автомобілем та послуг водія в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Враховуючи дані подорожніх листів щодо часу роботи водія та пробігу автомобіля, а також умови Договору щодо оплати, досліджені судом вище, загальна вартість наданих Позивачем послуг оренди автомобіля з водієм у січні 2009 року складає 14103,08 грн., в лютому 2009 року –5994,64 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача вартості наданих послуг оренди автомобіля з водієм за січень та лютий 2009 року підлягають задоволенню.

Також Позивачем були заявлені вимоги про стягнення передбаченої Договором пені у сумі 2539,34 грн. та інфляційних втрат в сумі 2713,19 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 230 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час прострочення користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату орендарем послуг, наданих орендодавцем, останній має право зупинити надання послуг та стягнути з орендаря пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на дату порушення умов Договору, за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

З огляду на те, що суд визнав доведеним факт прострочення виконання Відповідачем зобов’язання з оплати послуг, наданих Позивачем у січні та лютому 2009 року, позовні вимоги щодо стягнення пені є обґрунтованими.

Водночас, суд звертає увагу на те, що при розрахунку розміру пені Позивачем не були враховані положення Договору та вимоги чинного законодавства.

Так, Позивач нарахував пеню за період з 10.02.2009 до 08.04.2010, тоді як частиною 6 ст. 232 ЦК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, Позивач здійснив нарахування пені на суму, що складає 20097,72 грн.,тобто на суму платежів за січень та лютий 2009 року, та за період з 10.02.2009 до 08.04.2010.

Проте, відповідно до п. 3.6 Договору за надані послуги орендар повинен повністю розрахуватися щомісячно до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому надані послуги.

Відтак, нарахування пені на прострочену заборгованість з оплати послуг за січень 2009 року у сумі 14103,08 грн. потрібно проводити, починаючи з 21 лютого 2009 року, а на прострочену заборгованість з оплати послуг за лютий 2009 року у сумі 5994,64 грн. –з 21 березня 2009 року.

З урахуванням викладеного, сума пені за прострочення оплати послуг за січень 2009 року складає 806,77 грн., а за лютий 2009 року –334,82 грн., всього –1141,59 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В розрахунку інфляційного збільшення заборгованості Позивач допустив ті ж помилки, що й при розрахунку пені, здійснивши нарахування індексу інфляції на суму заборгованості за січень та лютий 2009 року, а не окремо за кожен місяць.

Згідно з проведеним судом розрахунком розмір інфляційного збільшення заборгованості з оплати послуг за січень 2009 року за заявлений у позові період складає 2022,41 грн., а з оплати послуг за лютий 2009 року –765,00 грн., що в сумі складає 2787,41 грн.

Проте, оскільки зазначена сума перевищує суму інфляційних витрат, яку просить стягнути Позивач (2713,19 грн.), суд, керуючись принципом змагальності, що закріплений в ст. 4-3 ГПК України, задовольняє позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат лише в сумі, що визначена в позові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Головного управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (01030, м. Київ, вул. Хрещатик, 44; код ЄДРПОУ 26314463) на користь малого приватного науково-впроваджувального виробничого підприємства «Багіра»(03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 6 к. 48; код ЄДРПОУ 19256481) 23952,50 грн. (двадцять три тисячі дев’ятсот п’ятдесят дві гривні 50 коп.), з яких 20097,72 грн. (двадцять тисяч дев’яносто сім гривень 72 коп.) сума основного боргу, 1141,59 грн. (одна тисяча сто сорок одна гривня 59 коп.) пеня, 2713,19 грн. (дві тисячі сімсот тринадцять гривень 19 коп.) інфляційне збільшення заборгованості.

          В іншій частині позову відмовити.

          Стягнути з Головного управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (01030, м. Київ, вул. Хрещатик, 44; код ЄДРПОУ 26314463) на користь малого приватного науково-впроваджувального виробничого підприємства «Багіра»(03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 6 к. 48; код ЄДРПОУ 19256481) 239,52 грн. (двісті тридцять дев’ять гривень 52 коп.) державного мита та 222,97 грн. (двісті двадцять дві гривні 97 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 22.10.2010