Рішення № 12187029, 25.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.10 Справа № 22/90/10

Суддя

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” (02100, м. Київ, вул. Дубового, 18)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”(69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 34)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

про стягнення 8 274,59 грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

Від позивача: Павленко М.Л., довіреність № 563-30/1 від 30.10.2009р.

Від відповідача: не зявився

Від третьої особи на стороні позивача: не зявився

Від третьої особи на стороні відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

06.09.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта”, м. Київ з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, м. Запоріжжя про стягнення суми 8 274,59 грн. відшкодування завданої матеріальної шкоди, до якої входить 7 725,79 грн. страхового вішкодування, 300,00 грн. витрат на послуги експерта та 248,80 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.09.2010р. порушено провадження у справі № 22/90/10, судове засідання призначено на 23.09.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.09.2010р., з метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України та необхідністю залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 та залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2, розгляд справи відкладено на 13.10.2010 р.

Ухвалою від 13.10.2010р., з метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України та неявкою відповідача, розгляд справи відкладено на 25.10.2010 р.

Позивач підтримує позовні вимоги, обґрунтовує їх ст. ст. 993, 979, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та ст. 27 Закону України “Про страхування” та просить позов задовольнити на підставах, зазначених у позовній заяві, в обґрунтування вимог зазначив, що 23.10.2008р. у м. Богуславі, Київської області на вул. Польова стався наїзд на автомобіль Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_3, автомобілем УАЗ 3163, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4. Факт ДТП підтверджується довідкою відділу ДАІ про ДТП № 3 від 27.10.2008р. Вина ОСОБА_4 підтверджується постановою Богуславського районного суду Київської області від 06.11.2008р. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, спричинену при експлуатації автомобіля УАЗ 3163 застрахована Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” та постраждалій особі виплачено страхове відшкодування, позивач просить стягнути з відповідача 7725,79 грн. страхового відшкодування, 300 грн. витрат на послуги експерта та 248,80 грн. пені, всього 8274,59 грн.

Представники третіх осіб у судове засідання не зявились, письмові пояснення по суті заявлених вимог не надали.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.09.2010р. надав заперечення на позов, в якому зазначив, що заперечує проти позову виходячи з наступного, 23.10.2008р. у місті Богуславі, Київської області стався наїзд на автомобіль Skoda Octavia, який належить ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_3 автомобілем “УАЗ 3163”, яким керував ОСОБА_4 Відповідно до ст. 33 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, учасники дорожньо-транспортної пригоди зобовязані: терміново повідомити про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України; вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обовязкового страхуваня цивільно-правової відповідальності, або у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально. Згідно положень п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про страхування”, підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збітків. Між тим, ані постраждала у дорожньо-транспортній пригоді (ДТП) особа Зозуля І.Б., ані страхувальник ОСОБА_4, взагалі не повідомили про настання ДТП. Відповідач дізнався про настання ДТП після отримання претензії позивача про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП лише 23.03.2010р., про що свідчить поштове повідомлення про отримання рекомендованого листа, яким і було надіслано претензію. Наведене повязано з тим, що постраждале у ДТП майно, а саме, автомобіль Skoda Octavia, на час направлення претензії було вже відновлено, а тому у відповідача відсутня можливість самостійно визначити розмір збитків. Виходячи з вище викладеного, відповідач вважає, що страхове відшкодування можна отримати або стягнути зі страховика у примусовому порядку лише у випадку настання страхового випадку або події, яка має ознаки страхового випадку, після повідомлення про це страховика та належного оформлення результатів відповідним рішенням страховика (страховим актом). Відповідач зазаначає, що відшкодування завданих позивачу збитків повязаних із виплатою страхового відшкодування повинно здійснюватися за рахунок винної у ДТП особи, тобто ОСОБА_4 Таким чином, відповідач просить у позові відмовити.

З цього приводу позивач заперечив та пояснив, що згідно з пп. 33.1.2. п 33.1. ст. 33 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (Закон), учасники дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально. У випадку невиконання цієї вимоги водієм забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або такого водія, відповідно до пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону. Прийняття рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України ”Про страхування” (у звязку з несвоєчасним повідомленням страхувальником про настання страхового випадку), є необгрунтованим, оскільки: норми Закону України “ Про страхування” є загальними, а норми Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” спеціальними, при конкуренції цих норм перевагу мають спеціальні. Стаття 32 Закону містить виключний перелік випадків, коли шкода не відшкодовується страховиком, несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку до цього переліку не входить. Дана позиція також підтримується Моторно-транспортним (страховим) бюро України у Рекомендаціях Дирекції МТСБУ щодо вирішення питань у сфері обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 23 додатку до п. 1 протоколу № 153 Президії МТСБУ від 27.04.2006р.).

25.10.2010р. судом отримана заява відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача, у звязку із зайнятістю представника у іншому судовому процесі.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 25.10.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.11.2007р. між Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 120/02-3634 (надалі договір).

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996р., договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За умовами договору № 120/02-3634 від 15.11.2007р. ОСОБА_1 були застраховані свої майнові інтереси, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Skoda Octavia Tour, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від ризиків, зокрема: пошкодження або знищення, зникнення транспортного засобу внаслідок ДТП, стихійного лиха, пожежі, падіння дерев та інших предметів, нападу тварин, протиправних дій третіх осіб, незаконне заволодіння транспортним засобом.

Відповідно до п. 5.2. договору, особами які мають право керувати транспортним засобом є: ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

23.10.2008р. у м. Богуславі, Київської області на вул. Польова стався наїзд на автомобіль Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_3, автомобілем УАЗ 3163, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4.

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 06.11.2008р. ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Внаслідок ДТП автомобіль марки Skoda Octavia державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було пошкоджено, що підтверджується довідкою відділу ДАІ про ДТП № 3 від 27.10.2008р.

В результаті пошкодження автомобіля Skoda Octavia йому було завдано шкоди, характер та обсяг якої підтверджується звітом спеціаліста автотоварознавчого дослідження, з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 047/09 від 21.04.2009р., складеного спеціалістом Терновим О.С. Відповідно до висновку вказаного звіту вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Skoda Octavia державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП складає 8269,74 грн.

Страховим актом № 02-3913-08 від 26.05.2009 р. пошкодження автомобіля Skoda Octavia державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в ДТП 23.10.2008р. позивачем було визнано страховим випадком.

Відповідно до розділу 3 договору, при заподіянні збитків внаслідок ДТП встановлено франшизу в розмірі 0,5 % від вартості транспортного засобу.

Статтею 9 Закону України “Про страхування” передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно з пунктом 4.1 договору, дійсна заявлена вартість транспортного засобу на дату початку дії договору складає 108790,00 грн.

Таким чином, з відрахуванням франшизи в розмірі 543,95 грн. сума страхового відшкодування по даному страховому випадку склала 7 725,79 грн.

Статтею 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За заявою ОСОБА_1 на виплату страхового відшкодування від 10.04.2009 р. на користь заявника було виплачено страхове відшкодування в сумі 7725,79 грн., шляхом видачі даної суми ОСОБА_1, що підтверджується видатковим касовим ордером від 23.11.2009р.

Згідно із статтею 27 Закону України “Про страхування”, в редакції Закону від 04.10.2001 р. № 2745-ІП (з подальшими змінами), статтею 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами цієї ж статті Цивільного кодексу України дано визначення поняття “джерело підвищеної небезпеки”, згідно якої джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодується винною особою.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 08.07.1992р. № 6 (з подальшими змінами), з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобовязання по відшкодуванню шкоди.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, спричинену при експлуатації автомобіля УАЗ 3163, застрахована у відповідача на підставі полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4522912 від 19.09.2008 року.

За полісом сторони встановили: тип договору - 3-й; ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) 25 500,00 грн., франшизу - 510,00 грн., строк дії - один рік; визначено забезпечений транспортний засіб - автомобіль УАЗ 3163 тощо.

Відповідно до п. 15.3 ст. 15 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, договір третього типу передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Згідно зі ст. 528 ЦК України, виконання обовязку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобовязання не випливає обовязок боржника виконати зобовязання особисто. У цьому разі кредитор зобовязаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обовязку боржника іншою особою цей обовязок боржник повинен виконати сам.

Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобовязанні і застосовуються положення статей 512 -519 цього Кодексу.

У звязку із виплатою страхового відшкодування, Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта”, набуло право регресу до особи, винної у заподіянні збитку страхувальнику.

Дорожньо-транспортна пригода, що сталася, підпадає під ознаки страхового випадку в розумінні ст. 6 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, згідно з якою, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором”.

До позивача, який сплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги з відповідача сплаченого страхового відшкодування у межах фактичних витрат.

Згідно статті 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, “при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи”.

Відповідач, як боржник в зобовязанні з відшкодування шкоди, відшкодовує шкоду шляхом виплати страхового відшкодування особі, яка звернулась за таким відшкодуванням: потерпілий або особа, до якої перейшли права потерпілого.

Враховуючи вищезазначене, в даному випадку такою особою є позивач.

Розмір страхового відшкодування, яке має виплатити страховик за полісом обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначається згідно ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, втрати, яких особа зазначила у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Позивач, до якого перейшли права потерпілого, на підставі ст. 35 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з заявою, на виплату страхового відшкодування (вих. № 09-1177) від 16.03.2010 року, додатками до якої надав всі вхідні документи для виплати страхового відшкодування, шляхом надсилання 17.03.2010 року рекомендованого листа з рекомендованим повідомленням, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 02052029, а отримано відповідачем згідно з повідомленням 22.03.2010 р.

Згідно із п. 37.1. ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

За даною заявою позивач, відповідно до ст. ст. 22, 29 Закону “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та у межах встановленої полісом відповідальності предявив вимогу відповідачу про відшкодування суми 8025,79 грн., яка складається з страхового відшкодування в сумі 7725,79 грн. та витрат на послуги експерта в розмірі 300,00 грн.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

У встановлений строк відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 7725,79 грн. є документально підтвердженою, обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 300,00 грн. витрат на послуги експерта. В цій частині заявлених вимог судом відмовляється, оскільки вказану суму позивачем безпідставно включено до суми виплаченого страхового відшкодування. Згідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 120/02-3634 витрати по оплаті послуг експерта не входять до суми страхового відшкодування та не підлягають сплаті страхувальникові. В цій частині позовних вимог відмовляється.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 248,80 грн. за період з 24.04.2010р. по 18.06.2010р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Статтею 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що при розрахунку позивачем нарахування пені здійснювалось на суму 8025,79 грн., яка складалась з страхового відшкодування в сумі 7725,79 грн. та послуг експерта в сумі 300,00 грн.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, але стягненню підлягає сума пені у розмірі 239,50 грн. В іншій частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приведена в описовій частині рішення, позиція відповідача з приводу того, що позов не підлягає задоволенню, у звязку з несвоєчасним повідомленням страхувальником відповідача про настання страхового випадку є помилковою, оскільки відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Згідно зі ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані: вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати відносяться на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст., ст. 11, 22, 514, 525, 526, 528, 549, 990, 993, 1172, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст., ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 34, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” (02100, м. Київ, вул. Дубового, 18, код ЄДРПОУ 31704186) 7 725 (сім тисяч сімсот двадцять пять) грн. 79 коп. страхового відшкодування, 239 (двісті тридцять девять) грн. 50 коп. пені, 98 (девяносто вісім) грн. 19 коп. державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Ярешко