Рішення № 12186946, 09.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.11.10 р.                     Справа № 38/184                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача: Комунального підприємства „Макіївтепломережа”, м. Макіївка, Донецька область

про стягнення основного боргу за поставлений природній газ у сумі 16 494 212,03грн., пені у сумі 1 561 490,56грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 1 763 871,64грн., та 3% річних за несвоєчасні розрахунки у сумі 707 038,32грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бережний Р.В.–за дов.№6/10 від 11.01.2010р.

від відповідача: Ємець О.В. –за дов.№08-9384 від 13.10.2010р.

Суть спору:

Позивач, Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, м.Київ звернувся до господарського суду з позовом до Комунального підприємства „Макіївтепломережа”, м. Макіївка, Донецька область про стягнення основного боргу за поставлений природній газ у сумі 16 494 212,03грн., пені у сумі 1 561 490,56грн., борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 1 763 871,64грн., та 3% річних за несвоєчасні розрахунки у сумі 707 038,32грн., а всього 20 526 612,55грн.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов’язків за договором на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання №06/08-1570 БО-8 від 29.09.2008р. з додатковими угодами до нього, розрахунок суми боргу, акти передачі-приймання природного газу, на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, та на представлені суду документи, які містяться у матеріалах справи.

28.09.2010р. на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання №08-8758 від 28.09.2010р., в якому останній просить суд відкласти розгляд справи, у зв’язку із зайнятістю представника відповідача в іншому процесі. Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

13.10.2010р. відповідач надав суду відзив №08-9389 від 13.10.2010р., в якому повідомив суду, що визнає позовні вимоги частково у розмірі 18 965 121,99грн., а саме: борг за поставлений природній газ у сумі 16 494 212,03грн., інфляційні 1 763 871,64грн. та 3% річних за несвоєчасні розрахунки у сумі 707 038,32грн.

З нарахованою сумою пені у розмірі у розмірі 1 561 490,56грн. не погоджується посилаючись на те, що відповідно із фінансовими показниками роботи КП „Макіївтепломережа” за 1 півріччя 2009р. витрати по основній діяльності перевищіли прибуток підприємства на 22 018 400грн.

Причинами такої діяльності підприємства стали економічна криза, інфляція, неспроможність населення платити по боргам, несвоєчасне фінансування на покриття різниці у тарифах.

Відповідач зазначив, що КП „Макіївтепломережа” приймало усі можливі заходи для належного виконання зобов’язань за договором, однак борг населення за спожиті послуги теплопостачання складає 107 970 820грн., укладені і не виконані населенням на сьогоднішній день договори реструктуризації боргу складають на 5 706 100грн.

Відповідач також посилається на форс-мажорних обставин, які виразились у фінансово-економічній кризі на території України.

Відзив та додані до нього документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

20.10.2010р. позивач надав суду копії виписок з банківського рахунку позивача, які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

09.11.2010р. позивач надав суду заперечення на відзив, в яких зазначив, що відповідач безпідставно та необґрунтовано посилається на економічну кризу в розумінні п. 8.1 Договору як на підставу для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання.

Таким чином, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

09.11.2010р. відповідач надав суду супровідний лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи звіт про фінансові результати за 3 місяця 2010р. та баланс станом на 30.09.2010р.

Лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався, у зв’язку з необхідністю представлення сторонами додаткових документів.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2008 року між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (Постачальник) та Комунальним підприємством „Макіївтепломережа” (Покупець) був укладений договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання №06/08-1570 БО-8 від 29.09.2008р. (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов’язується передати у власність Покупцю природний газ за наявності його обсягів, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Розділом 2 договору сторони визначили кількість та якість газу.

Додатковою угодою від 30.01.2009р. №2 до Договору № 06/08-1570 БО-8 від 29.09.2008р. сторони доповнили п.2.1 вказаного договору підпунктом 2.1.1. наступного змісту: постачальник передає покупцю в період з 01.01.2009р. по 30.04.2009р. газ в обсязі 9392,0 тис.куб.м. в тому числі по місяцях: січень -3403,0 тис.куб.м., лютий - 2758,0 тис.куб.м., березень - 2210,0 тис.куб.м., квітень – 1021,0 тис.куб.м.

Додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

Додатковою угодою від 28.04.2009р. №3 до Договору № 06/08-1570 БО-8 від 29.09.2008р. сторони домовились, що з 01.01.2009р. по 12.01.2009р. (включно) пункт 5.1 діє в такій редакції: “5.1 Ціна за 1000куб.м. природного газу становить 2020,25грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу і природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ –12%, податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 122,00грн., крім того ПДВ – 20%. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 2384,68грн., крім того, ПДВ – 20%, всього з ПДВ 2861,62грн.

Додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

Згідно із п.6.1 Договору, оплата вартості газу згідно п.5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку:

-          перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

-          подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором та чинним законодавством України.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.7.10 неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, передав протягом січня – квітня 2009р. у власність відповідача природний газ на суму 19352 307,50грн., що підтверджується, наявними у матеріалах справи актами приймання –передачі природного газу.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної оплати отриманого природного газу у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була здійснена часткова оплата природного газу в сумі 2 858 095,47грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за вищевказаним договором, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 20 526 612,55грн. за договором на постачання природного газу № 06/08-1570 БО-8 від 29.09.2008р., з яких: 16 494 212,03грн. – сума основного боргу, 1 561 490,56грн. - сума пені, 1 763 871,64грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 707 038,32грн. - сума 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання №06/08-1570 БО-8 від 29.09.2008р з додатковими угодами до нього, розрахунок суми боргу, акти передачі-приймання природного газу, заперечення на відзив від 09.11.2010р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позов №08-9389 від 13.10.2010р., звіт про фінансові результати за 3 місяця 2010р. та баланс станом на 30.09.2010р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянув матеріали справи, представлені документи, заслухав пояснення позивача, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання №06/08-1570 БО-8 від 29.09.2008р., вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов’язання щодо повної оплати поставленого природного газу за період з січня по квітень 2009р. належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

Загальна сума заборгованості за поставлений природний газ становить 16 494 212,03рн.

Вищезазначена заборгованість підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, про що зазначено у відзиві на позов.

На момент прийняття рішення по справі документи в підтвердження погашення відповідачем заборгованості в сумі 16 494 212,03грн. в матеріалах справи відсутні, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2 Договору передбачена відповідальність сторін, а саме: у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.7.10 неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивач з посиланням на п. 7.2, та п.7.10 Договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 10.03.2010р. по 10.09.2010р. в сумі 1 561 490,56грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Перевіривши розрахунок нарахованої позивачем пені, суд дійшов висновку, що розмір пені складає 1 561 490,56грн., тому позовні вимоги стосовно стягнення пені суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відзиві на позов відповідач не погоджується із позовом та вважає його необґрунтованим в частині стягнення пені посилаючись на те, що правовідношення між сторонами склалися та продовжувалися під час світової фінансово-економічної кризи, яка була основною причиною часткових та несвоєчасних розрахунків між сторонами за спірним договором. Також відповідач посилається на Закон України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” №554 від 20.02.2003р.

Судом не приймається посилання відповідача на світову фінансово-економічну кризу, як на форс-мажорні обставини в розумінні п.8.1, оскільки фінансова криза в державі становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки та носить загальний характер і у повній мірі стосується обох сторін, а тому посилання Відповідача на кризу, як на підставу невиконання своїх зобов'язань за договором є неприйнятними та не можуть братися судом до уваги при винесенні рішення.

Даний висновок суду узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеній у постановах №8/432 від 15.04.2010р., №28/312 від 18.05.2010р., №12/134 від 17.03.2010р.

Судом також не приймаються до уваги посилання відповідача на Законом України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” (далі Закон) заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктурується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Згідно статті 1 Закону, реструктурується заборгованість лише та, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.1 ст. 6 “Прикінцевих положень”, цей закон набирає чинності з 1 липня 2003 року. Отже, відповідно до умов Закону під реструктуризацію підпадає лише та заборгованість, яка виникла на дату набрання ним чинності тобто на 1 липня 2003 року.

Крім того, договір №06/08-1570 БО-8 від 29.09.2008р. є договором на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання.

Отже, природний газ поставлений по вказаному договору використовується для задоволення потреб установам, організаціям та інших суб’єктів господарювання, на яких не розповсюджується дія Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”.

У судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про зменшення розміру пені (протокол с/з від 09.11.2010р.) та надав копію балансу підприємства станом на 30.09.2010р., а також звіт про фінансові результати за 9 місяців 2010р.

Позивач проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені заперечив (протокол с/з від 09.11.2010р.).

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, підлягає задоволенню. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1 249 192,45грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 707 038,32грн. та інфляційні нарахування в сумі 1 763 871,64грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних та інфляційні суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та визнаються відповідачем в частині суми основного боргу, інфляційних та 3% річних.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.193, 216-218, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 78, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, м.Київ до Комунального підприємства „Макіївтепломережа”, м. Макіївка, Донецька область про стягнення основного боргу за поставлений природній газ у сумі 16 494 212,03грн., пені у сумі 1 561 490,56грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 1 763 871,64грн. та 3% річних за несвоєчасні розрахунки у сумі 707 038,32грн., задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Макіївтепломережа”, м. Макіївка (86156, Донецька область, м.Макіївка, вул.Лебедева, будинок Госпблок, п/р 26009402000 в ЗАТ “Донгорбанк” м.Макіївка, 1-й відділ, МФО 334970, код ЄДРПОУ 31534547) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1, п/р 26008301970 в ВАТ “Ощадбанк” м.Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) борг за поставлений природній газ у сумі 16 494 212,03грн., пеню у сумі 1 249 192,45грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 1 763 871,64грн. та 3% річних за несвоєчасні розрахунки у сумі 707 038,32грн., 25500,00грн. – державного мита, 236,00грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.11.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2010р.

Суддя