Рішення № 12186921, 10.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.10 р.                     Справа № 11/170                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32516492)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Рондо торгівля та фінанси” м. Горлівка (код ЄДРПОУ 24653403)

про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання договору зберігання б/н від 01.03.2009 р. в сумі 28715,74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дорошенко О.М. за довіреністю № 8 від 15.04.2010 р.

від відповідача: Крупко І.М. за довіреністю № 147 від 16.08.2010 р.

Ухвалою суду від 14.07.2010 року позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Рондо торгівля та фінанси” м. Горлівка про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання договору зберігання б/н від 01.03.2009 р. в сумі 28715,74 грн. була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 11/170, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 13.09.2010 р. справа № 11/170 передана на розгляд судді Богатир К.В.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішеннями господарського суду Донецької області від 15.10.2009 р. по справі № 15/231пд та від 14.12.2009 р. по справі № 28/297 встановлено, що 01.03.2009 р. сторони уклали договір зберігання, згідно якого зберігач (відповідач) зобов’язався зберігати товар, що передано поклажодавцем (позивачем) у своєму холодильному приміщенні у камері № 3, площею 256,6 кв.м, що обладнана для зберігання свіжомороженої їстівної продукції, та розташована за адресою: м. Горлівка, вул. Першотравнева, 50/1.

На виконання умов договору зберігання від 01.03.2009 р. позивач передав відповідачу на зберігання скумбрію 300-500 с/г свіжоморожену вагову за накладними на відповідальне зберігання.

Відповідно до п. 2.11 договору зберігач зобов’язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

На підставі п. 2.11 договору позивач надіслав відповідачу вимогу № 537 від 26.08.2009 р. про видачу йому 28.08.2009 р. товару, що знаходиться на відповідальному зберіганні відповідача згідно договору зберігання від 01.03.2009 р., а саме скумбрію 300–500 с/м. Відповідач частково повернув товар, який знаходився на зберіганні. Частина товару в кількості 30 ящиків на суму 13449,99 грн. та 5 ящиків на суму 2241,67 грн. зберігачем поклажодавцю повернуті не були.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2009 р. по справі № 15/231пд позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі та зобов’язано відповідача повернути позивачу зі зберігання скумбрію 300–500 с/г свіжоморожену вагову (штрих–код 59258310) у кількості 30 ящиків на суму 13449,99 грн., а також стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за період з 28.08.2009 р. по 18.09.2009 р. в сумі 2959,00 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 187,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2009 р. по справі № 28/297 позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі та зобов’язано відповідача повернути позивачу зі зберігання скумбрію 300–500 с/г свіжоморожену вагову (штрих–код 59258310) у кількості 5 ящиків на суму 2241,67 грн., а також стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за період з 28.08.2009 р. по 28.10.2009 р. в сумі 1389,83 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

24.12.2009 року був виданий наказ про примусове виконання рішення суду від 15.10.2009 р. по справі № 15/231пд, яке набрало законної сили після розгляду апеляційної скарги Донецьким апеляційним господарським судом.

25.12.2009 р. був виданий наказ про примусове виконання рішення суду від 14.12.2009 р. по справі № 28/297, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач рішення суду від 15.10.2009 р. по справі № 15/231пд та від 14.12.2009 р. по справі № 28/297 виконав тільки 30.04.2010 р., що підтверджується актами державного виконавця від 30.04.2010 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Представники сторін факт та обставини повного виконання рішень суду 30.04.2010 р. за участю держвиконавця підтвердили, тобто спір між сторонами в цій частині відсутній.

На підставі цього позивач вже після винесення рішень по справах № 15/231пд та № 28/297 нарахував неустойку за порушення виконання зобов’язання щодо повернення товару зі зберігання, передбачену умовами договору зберігання, за період прострочення, який не був предметом спору у вищевказаних справах.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 4.5 договору, нарахував відповідачу неустойку (пеню) за період з 30.10.2009 р. по 30.04.2010 р. в сумі 28715,74 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

05.10.2010 р. від позивача надійшла заява № 6924 від 05.10.2010 р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання договору зберігання б/н від 01.03.2009 р. за загальний період з 19.09.2009 р. по 28.02.2010 р. в сумі 24050,73 грн. Відповідно до ст. 232 ГК України позивач обмежив загальний період стягнення неустойки 6–ти місячним строком.

Факт направлення заяви про зменшення розміру позовних вимог відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 4972 від 05.10.2010 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Відповідач надав до суду відзив № 146 від 13.08.2010 р. та додатковий відзив вх. № 02–41/35738 від 19.08.2010 р. на позовну заяву, якими проти позовних вимог заперечував щодо неправильного визначення позивачем строку нарахування пені, а також тим, що в простроченні виконання рішень суду по справах № 15/231пд від 15.10.2009 р. та № 28/297 від 14.12.2009 р. відсутня вина відповідача, оскільки постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження він отримав тільки 29.04.2010 р., а вже 30.04.2010 р. ним були повністю виконані зазначені судові рішення. Тобто, на думку відповідача позивач безпідставно нараховує йому неустойку за період розгляду господарським судом Донецької області справи № 15/231пд та справи № 28/297, а також скарги на дії ВДВС. Крім того, відповідач вважає, що провадження у справі № 11/170 підлягає припиненню згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з тим, що по даному спору між сторонами вже були винесені рішення суду від 15.10.2009 р. по справі № 15/231пд та від 14.12.2009 р. по справі № 28/297.

Позивач надав до суду письмові пояснення № 8181 від 10.11.2010 р., в яких спростовує заперечення відповідача на підставі їх необґрунтованості.

Заперечення відповідача суд не приймає до уваги у зв’язку з наступним:

По–перше, статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пеня згідно ст. 549 ЦК України є одним із видів неустойки. Якщо неустойка передбачена за кожен день затримки, то згідно вказаної статті ця неустойка є пенею.

Згідно пункту 4.5 договору у випадку неповернення товару поклажодавцеві за першою вимогою зберігач повинен сплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 1% від вартості товару за кожний день затримки.

З матеріалів справи вбачається, що зберігач дійсно допустив прострочення повернення товару поклажодавцеві згідно умов договору, що є підставою для нарахування неустойки.

По–друге, згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 4–5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Тобто, відповідач зобов’язаний був повернути позивачу товар зі зберігання на наступний день після отримання вимоги згідно п. 2.11 договору, тобто настання строку виконання зобов’язання для відповідача, а відповідно і початок періоду прострочення не залежить від дати прийняття господарським судом рішення, дати винесення господарським судом ухвали за результатами розгляду скарги на дії органу ДВС та дати винесення ВДВС постанови про відкриття виконавчого провадження. Такий строк витікає з умов договору зберігання.

По–третє, з матеріалів справи вбачається, що предмет позову по справам № 15/231пд, № 28/297 та по справі № 11/170 не однакові. Предметом позовів у справах № 15/231пд, № 28/297 було зобов’язання відповідача повернути позивачу зі зберігання скумбрію 300–500 с/г свіжоморожену вагову (штрих–код 59258310) у кількості 35 ящиків на загальну суму 15691,66 грн., стягнення пені, нарахованої за період з 28.08.2009 р. по 18.09.2009 р. на суму вартості неповернутого товару 13449,99 грн., за період з 28.08.2009 р. по 28.10.2009 р. на суму вартості неповернутого товару 2241,67 грн., усього пеня на загальну суму 4348,83 грн. Предметом позову в справі № 11/170 є стягнення пені, нарахованої за період з 19.09.2009 р. по 28.02.2010 р. на суму вартості неповернутого товару 13449,99 грн., за період з 29.10.2009 р. по 25.02.2010 р. на суму вартості неповернутого товару 2241,67 грн., усього пеня на суму 24050,73 грн. Тобто пеня, яка нарахована до стягнення у даній справі, відрізняється від пені, стягнутої судом по справам № 15/231пд та 28/297 саме періодом стягнення та сумою неустойки (пені).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вказаних обставин суд вважає, що відповідач не довів свої заперечення належними доказами.

Перевіркою розрахунків суми неустойки (пені) судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі. При цьому позивач при зазначенні суми пені, нарахованої за період з 19.09.2009 р. по 28.02.2010 р. на суму вартості неповернутого товару 13449,99 грн., допустив технічну помилку, що призвело до зменшення суми пені у розрахунку позивача. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки (пені) в сумі 24050,73 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог – на відповідача, в частині зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 35; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Рондо торгівля та фінанси” (юридична адреса: 84617, Донецька область, м. Горлівка, пр. Перемоги, 16; код ЄДРПОУ 24653403; рахунок 26009051803246 у ГФ „Приватбанк” м. Горлівка, МФО 335496) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” (юридична адреса: 83012, м. Донецьк, вул. Соколина, 38; код ЄДРПОУ 32516492; рахунок 26003959968354 у філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537) неустойку в сумі 24050,73 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 240,51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197,66 грн.

У судовому засіданні 10.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 12.11.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя