Рішення № 12186926, 26.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.10 р. Справа № 29/63пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Славия”, м.Донецьк

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

про: розірвання договору купівлі-продажу від 22 травня 2010 року, витребування майна та визнання права власності.

за участю:

представника Позивача Пономаренко І.С. (за довіреністю від 01.08.2010р.)

представника Відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю від 06.09.2010р.)

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Славия”, м.Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк (далі Відповідач) про:

- розірвання договору купівлі-продажу майна від 22 травня 2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Славия” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1;

- зобовязання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Славия” Кафе з літнім майданчиком літера „Б-1” та замощення літ. 31, що оформити належним чином, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати набрання рішення законної сили;

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „Славия” право власності на Кафе з літнім майданчиком літера „Б-1”, площею 37,3м2 та змощення літ. №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором купівлі-продажу майна від 22 травня 2010р., щодо оплати вартості майна, чим грубо порушив п.3.1 вказаного договору.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу від 22 травня 2010р., акту приймання-передачі за договором купівлі-продажу від 22 травня 2010р., рішення Виконавчого комітету Ворошиловського району у м. Донецьку рішення від 10.09.2008р. №224/3 про надання адреси пр.Миру, 11-Г, технічного паспорту, листів з вимогою погасити заборгованість від 17 липня 2010р. та від 03 серпня 2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ч.1 ст. 15, 2 ст. 16, ст. 322, ст.ст. 392, ст. 610, п.1 ч.1 ст. 611, ч.2 ст. 652, ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 60 Господарського процесуального кодексу України.

21.10.2010р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Визнає, що протягом 5-ти днів після складення зазначеного акту не сплатив вартість Майна, що відчужувалося за Договором купівлі-продажу майна від 22 травня 2010 року. Крім того, фінансові труднощі, які виникли внаслідок світової фінансової кризи, призвели до нестачі грошових коштів для здійснення відповідних розрахунків, тому до сьогоднішнього дня вартість майна сплачена не була.

26.10.2010р. Відповідачем через канцелярію суду надав доповнення до відзиву. У яких зазначає, що 22 травня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Славия” (за договором Продавець), з одного боку, та Фізично особою підприємцем ОСОБА_1 (за договором Покупець), з іншого боку, був укладений Договір купівлі-продажу б/н від 22 травня 2010р. ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог ТОВ „Славия”, оскільки вини в діях Відповідача, що призвели до порушення договору від 22.05.2010р., немає, а отже, відсутні підстави для розірвання Договору та, відповідно, витребування майна та визнання за Позивачем права власності. Таким чином, договір від 22 травня 2010р., укладений між Позивачем та Відповідачем, є дійсний.

26.10.2010р. Позивачем через канцелярію суду надані оригінали квитанцій про сплату державного мита, та квитанція з доказами зарахування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на новий розрахунковий рахунок.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача заперечив проти позову, з підстав викладених у відзиві.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Славия” (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу. Відповідно п.1.1 договору Продавець передає у власність Покупця, а Покупець належним чином приймає і оплачує нерухоме майно Кафе з літнім майданчиком літ. „Б-1” площею 37,3 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що складається з:

- обідньої зали загальна площа 11,9 м2

- подсібного приміщення загальна площа 11,6 м2

- санітарного вузла загальна площа 1,9 м2

- обідньої зали загальна площа 11,9 м2

та замощення літ. №1 (далі- Майно).

Договірна вартість Майна становить 81887 (вісімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень 00 копійок (п.1.2 Договору). Право власності на Майно переходить до Покупця з моменту повної оплати його вартості, визначеної п.1.2 Договору (п.1.3 Договору).

Згідно п.2.1 договору передача майна Продавцем Покупцю здійснюється за актом приймання-передачі у день складання та підписання зазначеного акту. Відповідно п.3.1 договору з моменту складання та підписання акту приймання-передачі Покупець зобовязаний протягом 5 днів сплатити вартість Майна, що відчужується, у сумі, що визначена п.1.2 даного договору.

У разі несплати вартості Майна Покупець зобовязаний повернути Майно Продавцеві в такому самому стані, в якому воно було на момент продажу (п.6.3 Договору).

Відповідно акту приймання передачі від 22 травня 2010р. ТОВ „Славия” передало ФОП ОСОБА_1 у власність нерухоме майно Кафе з літнім майданчиком літ. „Б-1” площею 37,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вказаний акт підписано та завірено печатками з боку обох сторін, без зауважень.

Відповідач в порушення умов договору, а саме п. 3.1 договору, не здійснив оплату за передане майно, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 81887,00 грн.

17 липня 2010р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист з вимогою сплати суму боргу визначену у п.1.2 Договору купівлі-продажу від 22 травня 2010р. у дводенний термін з моменту отримання даного повідомлення.

03 серпня 2010р. Позивачем повторно на адресу Відповідача направлено лист з вимогою погасити суму заборгованості.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, проте заперечення судом не приймаються до уваги, оскільки згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обовязків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Аналогічні положення містяться у ст.317 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки. Єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмові формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Тобто, відповідно до вимог ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу від 22 травня 2010р. підлягає обовязковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. При цьому, відповідно до ч.3 ст. 640 та ч. 3,4 ст.334 ЦК України як нотаріальне посвідчення, так і державна реєстрація є подіями, з якими законодавець повязує момент вчинення (укладання) правочину та момент переходу права власності на майно.

За правовим змістом нотаріальне посвідчення договору вчинюється з метою надання йому юридичної вірогідності, правової певності (тобто, вчинюється лише за тим правочином, який відповідає загальним вимогам ст. 203 ЦК України).

Відтак договір купівлі-продажу від 22 травня 2010р. підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення вказаного правочину відповідно до ст. 210, 640 ЦК України повязується з державною реєстрацією, тому він є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обовязків.

Позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу майна від 22 травня 2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Славия” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки законодавством не передбачено можливості розірвання договору який є неукладеним.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового та інтересу.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність не встановлена судом. Тобто, статтею 328 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності.

За приписами ч.1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як встановлено судом договір купівлі-продажу від 22 травня 2010р не посвідчений нотаріально та не проводилась державна реєстрація, отже вказаний договір є неукладеним.

Позивач може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами статті 392 ЦК України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.

За приписом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позовні вимоги щодо визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „Славия” право власності на Кафе з літнім майданчиком літера „Б-1”, площею 37,3м2 та змощення літ. №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки виникнення спору є заперечення Відповідача щодо права власності Позивача, що тягне за собою порушення майнових прав Позивача.

Як встановлено судом, відповідно акту приймання передачі від 22 травня 2010р., ТОВ „Славия” передало ФОП ОСОБА_1 у власність нерухоме майно Кафе з літнім майданчиком літ. „Б-1” площею 37,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Між тим оплата за вищезазначене майно Відповідачем здійснена не була.

За змістом ст.1212 Цивільного кодексу України у випадку, коли підстави, відповідно до яких особа отримала майно, з часом відпали, особа, яка отримала майно, зобовязана повернути його.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу від 22 травня 2010р. вважається неукладеним, у Позивача згідно наведеної вище норми виникло право на витребування від Відповідача майна, яке набуло статусу безпідставно отриманого.

Таким чином позовні вимоги про зобовязання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Славия” Кафе з літнім майданчиком літера „Б-1” та замощення літ. 1 підлягають задоволенню.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобовязання виконати певні дії (в розглядуваному випадку повернути Кафе з літнім майданчиком літера „Б-1” та замощення літ. 1) суд має вказати строк вчинення відповідної дії, у даному випадку суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку заявленому Позивачем 10 (десять) календарних днів з моменту набрання рішення законної сили.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Славия”, м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про розірвання договору купівлі-продажу від 22 травня 2010 року, витребування майна та визнання права власності задовольнити частково.

2. Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, ІН НОМЕР_1) протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту набрання рішення законної сили повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Славия” (83050, м.Донецьк, Ворошиловський район, проспект Ватутіна, б.21 кв. 1, ЄДРПОУ 31330858) Кафе з літнім майданчиком літера „Б -1”, площею 37,3 м2 та замощення літ.1, що оформити належним чином.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Славия” (83050, м.Донецьк, Ворошиловський район, проспект Ватутіна, б.21 кв. 1, ЄДРПОУ 31330858) право власності на Кафе з літнім майданчиком літера „Б -1”, площею 37,3 м2 та замощення літ.1, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, пр.Миру, 11-Г .

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, ІН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Славия” (83050, м.Донецьк, Ворошиловський район, проспект Ватутіна, б.21 кв. 1, ЄДРПОУ 31330858) компенсацію судових витрат: витрати по сплаті державного мита 818,87грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 157,34грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

5. У задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

У судовому засідання 26.10.10р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 01.11.10р.