Рішення № 12186562, 14.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.09.10 р. Справа № 6/173

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Цун-Дон” м. Мар”їнка, Донецької області

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Донецьк

про стягнення 46545грн. 88коп.

за участю

представників сторін:

від позивача Бабійчук О.С. представник за довіреністю №3д від 01.07.2010р.

від відповідача ОСОБА_1 - особисто

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Цун-Дон” м.Мар”їнка, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Донецьк заборгованості за поставлений товар у розмірі 33579грн. 63коп., пені у розмірі 11546грн., 3 % річних у сумі 1420грн. 25коп. на підставі дистрибюторського договору №57-12/07 від 21.12.2007р. (Усього 46545грн. 88коп.)

Справа слуханням відкладалася, у зв”язку з не явкою відповідача у засідання суду, а також для представлення ним витребуваних документів по справі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 14.09.2010р. позовні вимоги визнав у повному обсязі відповідно з договором №57-12/07 від 21.12.2007р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

21 грудня 2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Цун-Дон” м.Мар”їнка, Донецької області та Субєктом підприємницькою діяльністю ОСОБА_1 м.Донецьк був укладений договір№57-12/07, згідно умов якого позивач (далі по тексту-компанія) уповноважує відповідача (далі по тексту-дистриб”ютор) на здійснення в 2008р. продаж поставлених компанією заморожених продуктів (пельменів, вареників, котлет та інших продуктів харчування), надалі товар, на території, вказаній в додатковій угоді №1 до даного договору.

Дистриб”ютор приймає до виконання повноваження, вказані в п.1.1 даного договору та зобов”язується використовувати для цього усі наявні канали продаж на всій території, вказаній у додатковій угоді №1.

До вказаного договору сторонами укладені додаткові угоди №1 від 21.12.2007р., №2 від 19.03.2008р., №3 від 21.12.2007р.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобовязань, де він у виконання умов укладеного договору у період з 08.04.2008р. по 27.03.2009р. по ряду видатковим накладним здійснив поставку продукції у адресу відповідача на загальну суму 245 600грн. 15коп. У підтвердження заявлених вимог позивач представив суду докази поставки товару, а саме: видаткові накладні, акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2009р., 17.08.2010р. підписані уповноваженими особами обох сторін, і переконав суд у факті поставки товару у адресу Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Донецьк.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що асортимент у спірних видаткових накладних та договорі №57-12/07 від 21.12.2007р. повністю співпадає.

Як вбачається з листа Донецької обласної дирекції АВ ”Райфайзен Банк Аваль” базового відділення вих.№10-1-75/113-4114 від 30.07.2010р. грошові кошти, які надходили на рахунок позивача від відповідача за період з 21.12.2007р. по 28.07.2010р. були перераховані згідно укладеного договору.

Крім того, позивач у довідці вих.№180 від 10.09.2010р. повідомив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Цун-Дон” м.Мар”їнка, Донецької області та Субєктом підприємницькою діяльністю ОСОБА_1 м.Донецьк був укладений дистрибюторський договір №57-12/07 від 21.12.2007р. Інші договори між сторонами не укладались.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що поставка товару між сторонами відбулась саме на підставі дистрибюторського договору №57-12/07 від 21.12.2007р.

Додатковою угодою №2 до укладеного договору компанія надала дистрибютору товарний кредит в сумі 60000грн. на строк 10 місяців з умовою повного його погашення не пізніше 31.12.2008р. Але відповідач свої зобов”язання за договором виконав частково у сумі 26 420грн. 37коп. В результаті чого у Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Донецьк перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар у сумі 33579грн. 63коп., яка до теперішнього часу ним не погашена.

У ході досудового врегулювання спору позивач 04.02.2010р. надіслав на адресу відповідача вимогу кредитора №01/02-02 від 02.02.2010р., в якій позивач запропонував відповідачу погасити дебіторську заборгованість протягом семи днів з моменту отримання вимоги. Але відповідач свої зобов”язання за дистриб”юторським договором не виконав.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобовязань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобовязання по оплаті поставленої продукції своєчасно не виконав.

Пунктом 7.5 укладеного договору сторони передбачили, що у випадку не своєчасної оплати за поставлений товар дистриб”ютор сплачує компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент оплати такої пені, за кожен день прострочення від вартості всього поставленого товару дистриб”ютору.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови дистрибюторського договору №57-12/07 від 21.12.2007р. і своєчасно не оплатив поставлений товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 11546грн., обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3 % річних у сумі 1420грн. 25коп., які також підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлена позивачем продукція не оплачена, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Цун-Дон” м.Мар”їнка, Донецької області до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Донецьк про стягнення 46545грн. 88коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/рНОМЕР_2, ІН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Цун-Дон” (85600 м.Мар”їнка, Донецької області, пр-т.Ворошилова,1; пошт.адр.: 83039 м.Донецьк, вул.Алетська, 39; п/р26000087476000 в Обл..Дир. „Райфайзен Банк Аваль”, м.Донецьк, МФО 335076, ЄДРПОУ 33221534) заборгованість за поставлений товар у розмірі 33579грн. 63коп., пеню у розмірі 11546грн., 3 % річних у сумі 1420грн. 25коп., витрати по сплаті держмита у сумі 465грн. 46коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2010р.

Суддя