Рішення № 12186555, 11.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.10 р. Справа № 14/251

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.Б.М.-Україна”,

ЄДРПОУ 31111213, м.Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

код НОМЕР_1, м.Донецьк

про стягнення 16628 грн. 52 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Кочубей О.В.- директор філії

від відповідача: ОСОБА_2-підприємець

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Т.Б.М.-Україна”, м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 16 628,52 грн., у тому числі основний борг в сумі 12842,93 грн., пеня в сумі 3201,39 грн., інфляція в сумі 321,07 грн. та три проценти річних в сумі 263,13 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №30068/10-63 від 04.01.2010р., видаткові накладні №92 х-Дон від 13.01.2010р., №106 х-Дон від 14.01.2010р., №197 х-Дон від 20.01.2010р., №224 х-Дон від 21.01.2010р., претензію №4 від 31.05.2010р., акт звірки взаємних розрахунків.

Відповідач в судовому засіданні 11.11.2010р. заперечень проти позовних вимог не надав, наявність несплаченого боргу перед позивачем в сумі 12842,93 грн. підтвердив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 04.01.2010р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір поставки №30068/10-63 (з урахуванням додатку №2 від 04.01.2010р.), згідно з умовами якого позивач зобовязався поставити відповідачу товар відповідно до виставленого рахунку та у встановлені даним договором строки, а відповідач прийняв на себе зобовязання прийняти та оплатити поставлений товар.

Оплата рахунку позивача і/або отримання відповідачем товару є узгодженням сторонами асортименту, кількості і ціни товару, що підтверджується платіжним документом відповідача і/або товарною накладною (п.1.3 договору).

Відповідно до п.4.6 договору №30068/10-63 від 04.01.2010р. при відвантаженні (доставці) товару позивач передає відповідачу наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товаро-транспортну накладну, податкову накладну.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними №92 х-Дон від 13.01.2010р., №106 х-Дон від 14.01.2010р., №197 х-Дон від 20.01.2010р., №224 х-Дон від 21.01.2010р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 12842,93 грн.

Вказані вище видаткові накладні підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень або заперечень. Тобто, відповідач внаслідок підписання цих накладних повністю погодився з фактом та вартістю наданого позивачем товару.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписом п.5.1 договору №30068/10-63 від 04.01.2010р. відповідач оплачує позивачу товар за цінами, встановленими у прайс-листах позивача в євро із застосуванням коефіцієнта на знижку згідно з додатком №1 до даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Основою для взаєморозрахунків є євро. Внутрішній курс євро позивач визначає на підставі даних, отриманих позивачем від банку, в якому обслуговується позивач, на дату, що передує дню витавляння рахунку. Попередня оплата проводиться в гривнях в сумі, еквівалентній ціні товару в євро по внутрішньому курсу позивача на день оплати мінус 1%. Рахунок на оплату товару виставляється в гривнях і підлягає оплаті протягом 3 банківських днів з моменту його виписки позивачем (п.5.2 договору).

Одночасно, згідно додатку №2 від 04.01.2010р. до договору №30068/10-63 від 04.01.2010р. позивач надає відповідачу товарний кредит відстрочку оплати за відвантажений товар на 14 календарних днів у сумі не більше 1000 євро, а відповідач зобовязується вчасно робити оплату.

Згідно п.5 додатку №2 від 04.01.2010р. до договору №30068/10-63 від 04.01.2010р. зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача проводиться по внутрішньому курсу євро, встановленому позивачем на день відвантаження +1% у випадку погашення кредиту у встановлений термін.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 12842,93 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Зокрема, згідно з наданим до матеріалів справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2010р. заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 12842,93 грн.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та предявлено до стягнення інфляцію в сумі 321,07 грн. та три проценти річних в сумі 263,13 грн. за період з 28.01.2010р. по 05.10.2010р.

За висновками суду, розрахунок інфляції та трьох процентів річних є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідно до п.8 додатку №2 від 04.01.2010р. до договору №30068/10-63 від 04.01.2010р. сторонами було узгоджено, що за порушення строків оплати товару, переданого з відстрочкою платежу, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню з розрахунку 0,1% за кожен календарний день від суми заборгованості.

Згідно вказаного пункту договору позивачем за період з 28.01.2010р. по 05.10.2010р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3201,39 грн.

За висновками суду, позовні вимоги про стягнення пені є частково неправомірними, приймаючи до уваги проведення позивачем розрахунку суми пені без врахування вимог п.6 ст.232 Цивільного кодексу України, а також обмежень щодо максимального розміру пені, встановлених Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

За таких обставин, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, п.6 ст.232 Господарського кодексу України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 1268,98 грн. за період з 28.01.2010р. по 05.08.2010р., виходячи з проведеного судом перерахунку суми пені із обмеженням її розміру подвійною обліковою ставкою Національного банку України та шестимісячним строком нарахування.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1268,98 грн.

Одночасно, враховуючи, що позов в решті вимог доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що відповідач заперечень проти позову не надав, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 12842,93 грн., інфляції в сумі 321,07 грн. та трьох процентів річних в сумі 263,13 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.Б.М.-Україна”, м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.Б.М.-Україна”, м.Київ основний борг в сумі 12842 грн. 93 коп., пеню в сумі 1268 грн. 98 коп., інфляцію в сумі 321 грн. 07 коп. та три проценти річних в сумі 263 грн. 13 коп., всього заборгованість в сумі 14696 грн. 11 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 146 грн. 97 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 208 грн. 58 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.Б.М.-Україна”, м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк відмовити.

В судовому засіданні 11.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 11.11.2010р.

Суддя