Постанова № 12185236, 27.10.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-4929/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - Васильєва О.Г.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Андрол"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

13 жовтня 2010 року Приватне підприємство "Андрол" (далі - позивач, ПП "Андрол")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ в Полтавській області)про визнання дій щодо відмови в реєстрації ПП "Андрол" платником податку на додану вартість протиправними; зобов'язання зареєструвати позивача платником податку на додану вартість, видати свідоцтво про реєстрацію та зазначити дату реєстрації 20.09.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Кременчуцька ОДПІ в Полтавській області двічі відмовила позивачу у реєстрації його у якості платника ПДВ з підстав невірного зазначення у реєстраційній заяві бажаної дати реєстрації та заборони використання житлового приміщення для потреб промислового характеру. Однак, вказані підстави не передбачені Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість як підстави для відмови у реєстрації, у зв'язку із чим просив зобов'язати Кременчуцьку ОДПІ в Полтавській області зареєструвати позивача платником податку на додану вартість, видати свідоцтво про реєстрацію та зазначити дату реєстрації 20.09.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Андрол" (ідентифікаційний код 37227744) зареєстроване як юридична особа 13.08.2010 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису 1 585 102 0000 007378, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А01 № 360112.

Згідно довідки від 16.08.2010 року № 62415 позивач 16.08.2010 року взятий на облік платника податків у Кременчуцькій ОДПІ в Полтавській області за № 62415.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 26.08.2010 року подав до Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області реєстраційну заяву (форма №1-ПДВ) про реєстрацію підприємства як платника податку на додану вартість.

Листом вих. № 35387/10/15 від 08.09.2010 року відповідач повідомив позивача про відмову в реєстрації платника податку на додану вартість, оскільки у розділі 9 реєстраційної заяви не вірно вказано бажану дату реєстрації.

08.09.2010 року позивач повторно звернувся до відповідача із Листом вих. № 03 із проханням прийняти реєстраційну заяву платника ПДВ.

Відповідач Листом вих. № 36438/10/15 від 16.08.2010 року повідомив позивача про залишення реєстраційної заяви платника ПДВ форми 1-ПДВ без виконання у зв'язку із забороною використання житлового приміщення для потреб промислового характеру.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд приходить до наступних висновків.

Реєстрація суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість та її анулювання регламентується Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168) та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке затверджене наказом ДПА України від 01.03.2000 року № 79 (далі - Положення № 79).

Відповідно до підпункту “а” пункту 2.1 статті 2 Закону № 168 платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону №168 якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Відповідно до пункту 9.5 статті 9 закону №168 заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви.

Згідно підпункту "в" пункту 9.6 статті 9 Закону №168 з урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних. Даний припис кореспондується з пунктом 13 Положення №79.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 26.08.2010 року подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість форми №1-ПДВ, відповідно до якої причина реєстрації платником податку на додану вартість або критерій, за яким платник відповідає вимогам статті 2 Закону, позивачем зазначено як реєстрація за своїм добровільним рішенням.

Підпункт 13.1 пункту 13 Положення № 79 встановлює, що якщо особа реєструється добровільно, то така особа може вказати у реєстраційній заяві дату, з якої така особа бажає бути зареєстрованою платником податку на додану вартість та яка настає не раніше ніж через двадцять календарних днів після подання такої заяви до органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що позивач не дотримав вимоги підпункту 13.1 пункту 13 Положення № 79, зазначивши як бажану дату реєстрації платника податку на додану вартість 01.09.2010 року.

Абзац 3 підпункту 14.1 пункту 14 Положення №79 встановлює, що якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано самим платником податку (для фізичних осіб), відповідальною особою платника податку (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження від платника податку щодо підпису реєстраційної заяви, то в десятиденний строк від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Як бачається із матеріалів справи, відповідач 08.09.2010 року повідомив позивача про відмову в реєстрації у якості платника податку на додану вартість, оскільки в реєстраційній заяві не вірно вказано бажану дату реєстрації та запропоновано подати до Кременчуцької ОДПІ нову заяву про реєстрацію платника ПДВ.

08.09.2010 року позивач повторно звернувся до відповідача з проханням прийняти реєстраційну заяву платника ПДВ, однак йому повторно відмовлено у реєстрації з посиланням на заборону використання житлових приміщень для потреб промислового характеру.

Абзац 1 підпункту 14.1 пункту 14 Положення №79 встановлює, що податковий орган відмовляє в реєстрації платником податку на додану вартість та видачі Свідоцтва, якщо заявник не підпадає під означення платника податку згідно з пунктом 2 цього Положення або за наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації та визначені пунктом 25 цього Положення.

Пунктом 25 Положення № 79 визначені випадки, за яких відбувається анулювання реєстрації платника ПДВ. Вказана норма кореспондується з пунктом 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, серед яких зокрема немає таких підстав для анулювання платника податку ПДВ як використання житлового приміщення для потреб промислового характеру.

Як вбачається з копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 360112 місцезнаходження ПП "Андрол" зазначене як вул. 50 років Жовтня, 72, кв. 45, м. Кременчук, Полтавська область, тобто знаходиться у квартирі багатоповерхового житловому будинку.

Суд зазначає, що чинним законодавством України не предявляються спеціальні вимоги до адреси чи місця, за якими здійснюється реєстрація місцезнаходження юридичної особи, відсутні також і будь-які обмеження у реєстрації юридичної особи, зокрема у квартирі багатоповерхового будинку.

Таким, чином, дії відповідача щодо відмови у реєстрації платника ПДВ та у видачі свідоцтва про реєстрацію позивача платником ПДВ суд вважає протиправними, а отже позивач підлягає реєстрації як платник податку на додану вартість, оскільки останній має на це всі підстави відповідно до Закону №168 та Положення №79, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Кременчуцької ОДПІ зазначити у свідоцтві про реєстрацію платника ПДВ дату реєстрації 20.09.2010 року суд приходить до наступних висновків.

Реєстрація особи у якості платника податку на додану вартість тягне за собою певні наслідки, зокрема, нарахування та сплату цього податку до бюджету (податкового кредиту, податкового зобов'язання), а також право складання податкових накладних, яке у відповідності з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання Кременчуцької ОДПІ зазначити у свідоцтві про реєстрацію платника ПДВ дату реєстрації 20.09.2010 року є необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Андрол".

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 року та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн.

У зв"язку з частковим задоволенням позовних вимог, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 1,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати відмову Кременчуцької ОДПІ Полтавської області у реєстрації платником податку на додану вартість Приватного підприємства "Андрол" протиправною.

Зобов'язати Кременчуцьку ОДПІ в Полтавській області зареєструвати платником податку на додану вартість Приватне підприємство "Андрол" та видати свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Андрол" витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 грн 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02 листопада 2010 року.

СуддяС.С. Бойко