Постанова № 12184653, 09.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2010 р.Справа №2а-9473/10/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Маргарітов М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримм'ясо"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача представники за довіреністю Кулагіна О.Є., Купрєєва О.Д., Павленко В.І.

від відповідача представник за довіреністю Нечаєва Н.О.

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим та просить визнати нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 19.07.2010р. №0021992301/0 на загальну суму 150928,50грн., а також податкове повідомлення рішення від ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 0022002301/0 від 19.07.10р. на загальну суму 203859,1грн.

Позивач вважає, що відповідачем, під час здійснення перевірки з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість, а також нарахування податку на прибуток, на підставі висновків якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення, дійшов неправильних висновків, перевірка зроблена по неповно зясованим обставинам, без урахування даних податкових документів позивача, в звязку з чим податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволені позовних вимог відмовити. Зазначив, що висновки проведеної перевірки зроблені обґрунтовано, а податкові повідомлення рішення прийняті законно. В обґрунтування правової позиції відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.75-76).

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим була проведена виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Криммясо» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт перевірки від 13.07.2010р. №9630/23-7 (а.с.22-63).

Відповідно до висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ВАТ «Кримм'ясо»:

1. пп. 4.1.1 п. 4.1, пп.5.3.9 п.5.3 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну 153296 грн. у тому числі за 1 квартал 2009 року у сумі 3328 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 13348 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 10845 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 123993 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 1782 грн.;

2. пп. 7.2.1 , пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого, занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 100619 грн., у тому числі за грудень 2009 року у сумі 100619 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення:

- від 19.07.2010р. №0021992301/0 (а.с.15), яким Відкритому акціонерному товариству «Криммясо» нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 150928,50грн., з яких 100619грн. за основним платежем та 50309,5грн. штрафні санкції;

- від 19.07.10р. № 0022002301/0 (а.с.16), яким Відкритому акціонерному товариству «Криммясо» нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 203859,1грн., з яких 153296грн. за основним платежем та 50563,1грн. штрафні санкції.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи висновки відповідача про заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну 153296грн. зроблений відповідачем виходячи з наступного.

Відповідачем в акті перевірки вказано, що перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток ВАТ «Криммясо» за період з 01.01.09р. по 31.03.10р. встановлено, що позивач у цей період мав стосунки з підприємством з ознаками фіктивності, а саме з ТОВ «Земспецпроект» ЄДРПОУ 33656192.

Відповідно акту перевірки (а.с.30) ТОВ «Земспецпроект» (зареєстровано у ДПІ в м. Сімферополі, стан платника: до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ №100083480 від 17.12.07р. анульовано від 06.04.10р.). ВАТ «Кримм'ясо» уклало із даним підприємством Договір поставки №32 від 12.10.2009 року м. Сімферополь.

Актом перевірки встановлено (а.с.34), що Товариство з обмеженою відповідальністю «Земспецпроект» має ознаки фіктивності, а саме не надавало податкову звітність до ДПІ в м. Сімферополі: Декларацію з податку на прибуток, Декларацію з податку на додану вартість, додаток 5 до декларації з ПДВ та інше, тобто не отримувало прибуток, не знаходиться за юридичною адресою та до ЄДР внесено запис про відсутність. за місцезнаходженням.

ВАТ «Кримм'ясо» за рахунок ТОВ «Земспецпроект» формувало валові витрати, чим їх завищувало та являється вигодонабувачем.

Фактично згідно податкової звітності, не наданої до ДПІ в м. Сімферополі ТОВ «Земспецпроект», згідно програми «Контрагенти» («ЦДС по Україні») встановлено відсутність необхідних умов для здійснення основного виду діяльності, отже договір з контрагентом на придбання, поставку товару, а саме із ВАТ «Кримм'ясо» не укладали, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні машини, механізми та обладнання для здійснення господарської діяльності. Також, ТОВ «Земспецпроект» в перевіряємому періоді не використовував найм робочої сили, трудові угоди з громадянами не укладались, заробітна плата не нараховувалась та не сплачувалась, транспортних засобів у власності немає.

В акті вказано, що за наслідком оцінки діяльності позивача, в акті перевірки також зроблений висновок про те, що акти продукції, товарно транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ у ВАТ «Криммясо» відсутні, трудові ресурси у ТОВ «Земспецпроект» які приймали б участь у відвантаженні продукції від постачальника її покупцю, відсутні також.

Відповідач зазначив, що враховуючи викладене, операції з оприбуткування, приймання передачі товарів не проводились (а.с.35).

Операції із придбання та реалізації мали не товарний характер, так як у ході перевірки не було надано документів підтверджуючих факти здійснення доставки товару (товарно транспортні накладні, акти приймання товарів).

Також в акті зазначено (а.с.37), що на порушення пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) підприємством до складу валових витрат в Декларації про прибуток за 2009 рік №311480 від 03.02.10р. включені витрати, не підтверджені іншими документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку. При формуванні структури валових витрат по податку на прибуток товариства встановлено завищення валових витрат всього у сумі 503096 грн.

Матеріали справи свідчать, що висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що виразилося у завишенні податкового кредиту з податку на додану вартість у вказаний період на суму 100619грн., відповідач також дійшов виходячи з викладеного вище, тобто з підстав відсутності документів, які б підтверджували рух товарів від продавця покупцю, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів (а.с.45-46). Також відповідачем в акті перевірки вказано, що при проведенні перевірки позивачем податкові накладні та інші первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Земспецпроект» не було надано.

Оцінюючи правомірність та обґрунтованість висновків відповідача в цій частині суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ «Земспецпроект» був укладений договір поставки №32 від 12.10.2009 року (а.с.12-14).

Відповідно до вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Земспецпроект», надалі Постачальник та Відкрите акційне товариство «Кримм'ясо» надалі Покупець, з іншої сторони, надалі разом - Сторони, уклали цей договір, предметом якого є те, що:

Постачальник зобов'язується постачати Покупцю м'ясну продукцію та субпродукти (надалі товар), Покупець зобов'язується приймати цей товар; своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Конкретний перелік товару (партії товару) зазначається у накладних. Під партією товару сторони розуміють товар, вказаний у кожній окремій накладній.

Якість товару повинна відповідати ветеринарно-санітарним вимогам, встановленої для даного виду продукції та повинні підтверджуватись посвідченням про якість та ветеринарним свідоцтвом.

Кількість товару, що поставляється, його асортимент, види, ціна визнач накладних.

Відповідно до положень пунктів 3.1. даного договору, розрахунки по договору здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування вартості товару (партії товару) на розрахунковий рахунок Постачальника або у іншій формі, що не суперечить законодавству.

Згідно до положень пунктів 3.2. договору, термін оплати товару попередня оплата.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було перераховано на ТОВ «Земспецпроект» грошові кошти за товар, про що свідчать платіжні доручення (а.с.10-11):

- №236 от 07.12.2009р. по рахунку №2950 от 26.11.2009г. на суму 124 000,00грн;

- №238 от 17.12.2009р. по рахунку №3044 от 09.12.2009г. на суму 66 365,00грн;

-№239 от 18.12.2009р. по рахунку №3091 от 17.12.2009г. на суму 288 700,00грн;

- №240 от 22.12.2009р. по рахунку №3091 от 17.17.12.2009г. на суму 113 400,00грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що контрагент позивача ТОВ «Земспецпроект» на момент укладення договору був виключений з ЄДРПОУ, у звязку з чим останній, на час укладення договору був наділений цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Слід також вказати, що з положень акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Земспецпроект» вбачається, що він складений 07.04.2010р. (а.с.78), тобто вже після укладення між позивачем та ТОВ «Земспецпроект» вказаного договору, а також після здійснення перерахування контрагенту грошових коштів.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Матеріали справи не містять, а відповідачем згідно до ч. 2 ст.71 КАС України не надано доказів недійсності укладеного договору, що свідчить про те, що правочин є чинним.

Згідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до положень п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, виходячи з положень вказаних норм вбачається, що вони містять окремі, не повязані між собою підстави для визначення дати збільшення валових витрат. Продаж товарів здійснюється за договорами поставки, при цьому платник податку, який придбає цей товар за вказаними договорами, відносить вартість цього товару до валових витрат, збільшення яких відбувається в податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з вказаних подій.

Враховуючи положення п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд приходить до висновку, що суми валових витрат були сформовані позивачем за наслідком виконання умов договору укладеного з ТОВ «Земспецпроект» вказані суми були віднесені до валових витрат залежно від настання події, яка надає платнику право на збільшення валових витрат.

Як зазначалося вище, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем положень п.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виходячи з того, що перевіркою було встановлено відсутність реального постачання товару в звязку з відсутністю документів, що підтверджують транспортування (перевозку).

Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. N644 затверджено Правила оформлення перевізних документів.

Відповідно до пункту 1.1. вказаних правил, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98р. N 460 «Про затвердження бланків перевізних документів».

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Пунктом 1.2. даних Правил встановлено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

На кожну відправку вантажу відправник надає станції відправлення накладну (комплект перевізних документів) у паперовому або електронному вигляді (із застосуванням електронного цифрового підпису).

Пунктом 1.3. встановлено, що перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією; місця для кодування у ньому обведені жирними рамками.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції.

З положень вказаних норм вбачається, що накладні, на яки посилається в акті відповідач, не є документом на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а є супровідним документом при перевезенні вантажу.

Як було вказано вище, оплата за товар позивачем проводилася та підтверджена платіжними дорученнями (а.с.10-11).

Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням вказаних норм, платіжні доручення, за якими позивачем перераховані грошові кошти контрагенту, потрібно вважати первинними та такими, на підставі яких позивач здійснив оприбуткування товару отриманого від контрагента.

При цьому твердження відповідача про відсутність отримання позивачем товару в звязку з відсутністю документів на перевезення вантажу суд до уваги не приймає, оскільки ці документи, як зазначалося вище, не можуть бути підставою для оприбуткування товару.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про те, що укладений між позивачем та контрагентом договір підтверджує здійснення господарських операцій.

Підпунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень абзацу 4 підпункту 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 5.11. ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи викладене, немає підстав робити висновки про відсутність реального настання правових наслідків (безтоварності) правочинів між позивачем та контрагентом, а тому немає підстав вважати, що з боку позивача було допущено порушення п.п. 5.3.9. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Посилання відповідача на відсутність у контрагентів належних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема через відсутність технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, не дають підстав робити висновки про те, що позивачу не поставлялося товари за укладеним договором, оскільки юридична особа не обмежена діючим законодавством щодо залучення додаткових працівників, підрядників, вибору засобу транспортування вантажу та інше, а перелічені факти не мають причинного звязку з укладенням та виконанням господарських договорів.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства у ході формування податку на прибуток.

Щодо висновків про порушення позивачем положень податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як було вказано вище відповідач під час перевірки дійшов до висновку, що позивачем неправомірно завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 100619, з підстав відсутності належних документів, на підставі яких платник податку має право на формування податкового кредиту.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Матеріалами справи, як було вказано вище, підтверджено перерахування коштів (списання з банківського рахунку) позивача в оплату товарів по укладеній позивачем з контрагентом угоді, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами платіжними дорученнями (а.с.10-12), що відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є самостійною підставою для виникнення права позивача на податковий кредит.

До матеріалів справи залучені виписані ТОВ «Земспецпроект» податкові накладні від 09.12.09р. №3044грн. (а.с.9), від 17.12.09р. №3064, від 18.12.09р. №3120, від 22.12.09р. №3131 та від 07.12.09р. №2980 (а.с.67-70), які підтверджують сплату податку у зв'язку з придбанням позивачем товарів у ТОВ «Земспецпроект» за вказаним вище договором.

Таким чином, правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» підтверджується матеріалами справи, а саме первинними бухгалтерськими документами (податковими накладними та платіжними дорученнями).

Відповідачем, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів безтоварності операцій.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо встановлення порушень позивачем Закон України «Про податок на додану вартість» в частині правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток.

Встановлення судом необґрунтованості висновків перевірки, свідчить про необґрунтоване застосування відповідачем фінансових санкції.

З урахуванням викладеного, податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

За викладених підстав суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ч.2 ст. 162 КАС України до повноважень суду у разі задоволення адміністративного позову відноситься, у тому числі, прийняття постанови про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і скасування рішення.

В звязку з чим, враховуючи доведеність матеріалами справи протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень, суд вважає за необхідне прийняти постанову саме шляхом визнання рішень відповідача протиправними та їх скасування.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 13.09.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 19.07.2010р. №0021992301/0 на загальну суму 150928,50грн., а також податкове повідомлення рішення від ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 0022002301/0 від 19.07.10р. на загальну суму 203859,1грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Криммясо» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 73) судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.