Постанова № 12184654, 06.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2010 р.Справа №2а-14937/09/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітов М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Корал"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

за участю:

від позивача представник за довіреністю Пономаренко Є.В.,

відповідач не зявився

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0015052301/0 від 03.12.09р. про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 697366грн. основного платежу та 348683грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, відповідач дійшов неправильних висновків щодо господарської діяльності позивача щодо укладення та виконання умов договорів на поставку товарно матеріальних цінностей з контрагентами.

Позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не враховані положення діючого законодавства та необґрунтовано зроблені висновки про непроведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, в результаті чого зроблені неправомірні висновки про нікчемність правочинів та безтоварність здійснених операцій, та як наслідок неправомірно вказано на порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.50-52, 81). Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржуване рішення прийняте ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Закону України «Про податок на додану вартість», обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі була здійснена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Корал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2009р.

За результатами перевірки був складений акт перевірки №267/23-2/31488386 від 27.11.2009р. (а.с.4-38) (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення ПП «Корал» п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в періоді з 01.10.2008р. по 30.09.2009р. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 697366,00грн.

На підставі встановленого порушення ДПІ в м. Сімферополі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0015052301/0 від 03.12.2009р. (а.с.5), яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1046049,00грн. у тому числі за основним платежем 697366,00 грн., за штрафними санкціями 348683,00грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтуються на наступному.

В акті перевірки вказано, що згідно постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя від 10.11.2009 року, встановлено, що ОСОБА_3 сумісно з ОСОБА_4, маючи намір на фіктивне підприємництво придбали та створили на підставних осіб ряд підприємств: ТОВ «Грейн трейдинг груп» (ЄДРПОУ 34707373), ТОВ «Інтернет технології» (ЄДРПОУ 32550898), ТОВ «Таланіт» (ЄДРПОУ 35382281), ТОВ «Н.К. Трейд» (ЄДРПОУ 34438867), ТОВ «Галіт» (ЄДРПОУ 22751066), ПП «Дніпро - Леон - Сервіс» (ЄДРПОУ 32631601), ТОВ «СТС «Агро» (ЄДРПОУ 34369925), ТОВ «Сангрей - Буд» (ЄДРПОУ 34675331), ТОВ «МКС «Альянс» (ЄДРПОУ 35330013) при цьому не являючись посадовими особами даних підприємств самостійно розпоряджались печатками, статутними документами даних підприємств на свій розгляд. В результаті чого ними надавались незаконні, платні послуги підприємствам в документальному формуванні податкового кредиту з відображенням безтоварних операцій в Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України, начебто за реально виконані роботи, надані товари.

В акті зазначено, що послугами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 користувалось ПП «Корал» (ЄДРПОУ 31488386) по оформленню безтоварних операцій з підприємствами ТОВ «Н.К. Трейд» (ЄДРПОУ 34438867), ТОВ «СТС «Агро» (ЄДРПОУ 34369925), при цьому необґрунтовано завищено податковий кредит, чим порушено Закон України «Про податок на додану вартість» (а.с.28).

Актом перевірки встановлено, що відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших документів наданих для перевірки, встановлено укладання та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, а саме з : ТОВ «Н.К.Трейд», код ЄДРПОУ 34438867, юридична адреса: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Ентузіастів, буд.1.

Відповідно до наданих ПП «Корал» до ДПІ в м. Сімферополі декларацій з податку на додану вартість та автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України до складу податкового кредиту включено: жовтень 2008 року - 106186,00 грн.; грудень 2008 року - 113787,00 грн.; січень 2009 року - 20968,00 грн.; березень 2009 року - 35603,00 грн.; квітень 2009 року - 34802,00 грн.; червень 2009 року - 150387,00 грн.; липень 2009 року-75393,00 грн.; серпень 2009 року-160240,00 грн.; вересень 2009 року - 75150,00 грн. Всього - 772516,00 грн.;

ТОВ «СТС «Агро», код ЄДРПОУ 34369925, юридична адреса: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 11.

Відповідно до наданих ПП «Корал» до ДПІ в м. Сімферополі декларацій з податку на додану вартість та автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України до складу податкового кредиту включено: вересень 2009 року-23508,00 грн. Всього - 23508,00 грн.

Керуючись нормами ЦК України, Бюджетного кодексу України та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідач, в акті перевірки дійшов до висновку, що ПП «Корал» отримувались видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Відповідачем в акті перевірки вказано, що позивачем порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

В зв'язку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, актом встановлено, що у порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Корал» завищено податковий кредит за період з 01.10.2008 по 30.09.2009р. всього у сумі 796024,00 грн.

З наданих відповідачем заперечень на адміністративний позов (а.с.50-52) вбачається, що відповідач обґрунтовує правомірність зроблених під час перевірки висновків тим, що позивач мав надати на підтвердження як фактичного придбання так і для подальшої поставки товару, товаро транспортні накладні, а також відповідач вказує, що позивач повинен надати докази адміністративно господарських можливостей: присутності трудових ресурсів, виробничо складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого придбання та подальшого постачання товарів.

Оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 1,2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідного положень ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З викладених в акті перевірки фактів вбачається, що відповідач визначаючи суму завишення податкового кредиту позивачем, керувався наданими ПП «Корал» податковими накладними та автоматизованим співставленням податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача на рівні ДПА України - ТОВ «Н.К. Трейд» та ТОВ «СТС «Агро» (а.с.28).

Позивачем також надані реєстри отриманих податкових накладних, відповідно до яких вбачається отримання ним податкових накладних від ТОВ «СТС «Агро» та ТОВ «Н.К.Трейд».

Отже, враховуючи положення ст.ст. 71,72 КАС України, обставини щодо отримання позивачем податкових накладних від ТОВ «Н.К.Трейд» та ТОВ «СТС «Агро» на вказану в акті перевірки суму податкового кредиту, не викликають сумніву, отже ці обставини є такими, що не заперечуються сторонами та не підлягають доказуванню.

Слід відзначити, що матеріалами справи, у тому числі актом перевірки, не підтверджується, а з боку відповідача, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів порушень при оформленні податкових накладних виписаних ТОВ «Н.К.Трейд» та ТОВ «СТС «Агро».

Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням вказаних норм, досліджені відповідачем під час перевірки позивача податкові накладні потрібно вважати первинними документами.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних ТОВ «Н.К.Трейд» та ТОВ «СТС «Агро», приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту було дотримано положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» з підстав встановлення під час перевірки проведення позивачем та ТОВ «Н.К.Трейд» та ТОВ «СТС «Агро» операцій без мети реального настання правових наслідків, а також висновків про нікчемність правочинів суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, у тому числі акту перевірки, вбачається, що контрагенти позивача ТОВ «Н.К. Трейд» та ТОВ «СТС «Агро» зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємців №813411 та №813412 (а.с.58-61).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у звязку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Пунктом 1.2. Порядку встановлено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пункт 1.7. Порядку встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпункт 2.2.11. вказаного порядку встановлює, що загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити такі дані, як інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Пунктом 2.3.2. Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що 2.3.4. не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

З положень вказаних норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, в звязку з чим діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок, якого податкові органи повинні дотримуватися.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було надано оцінку нікчемності договорів поставок товарів (а.с.29), при цьому акт перевірки взагалі не містить жодних даних про таки договори та їх оцінку.

Вказане свідчить про те, що відповідач зробив висновки про нікчемність договорів без їх фактичного дослідження або без посилання на відповідне рішення про визнання таких договорів нікчемними.

Також відповідачем був зроблений висновок про отримання податкових накладних без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків, без посилання в акті перевірки та без оцінки будь яких документів, що свідчило б про цей факт.

В акті перевірки ДПІ посилається на наявність постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя від 10.11.2009р., якою, про що було зазначено вище, встановлено, що ОСОБА_3 сумісно з ОСОБА_4, маючи намір на фіктивне підприємництво придбали та створили на підставних осіб ряд підприємств, у тому числі ТОВ «Н.К. Трейд», ТОВ «СТС «Агро», при цьому не являючись посадовими особами даних підприємств самостійно розпоряджались печатками, статутними документами даних підприємств на свій розгляд. В результаті цього ними надавались незаконні, платні послуги підприємствам в документальному формуванні податкового кредиту з відображенням безтоварних операцій в Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України, начебто за реально виконані роботи, надані товари.

Оцінюючи посилання відповідача в акті перевірки на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 10.11.2009р., суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 10.11.2009р. (а.с.53) задоволено подання слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в АР Крим Самородова М.В. на проведення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПП «Корал» та надано дозвіл на проведення такої перевірки.

Відповідно до положень п. 12 ч. 1 ст. 32 Кримінально-процесуального кодексу України, «Вирок» - рішення суду першої інстанції про винність або невинність особи.

Таким чином, в розумінні положень Кримінально-процесуального кодексу України постанова Залізничного районного суду м. Сімферополя, на яку відповідач посилається в акті перевірки не є вироком суду та не може бути в адміністративному судочинстві доказом відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України.

Крім того, дана постанова Залізничного районного суду м. Сімферополя прийнята для надання дозволу на проведення перевірки позивача, при цьому нею не встановлювався факт недійсності правочинів вчинених позивачем з контрагентами або факт проведення позивачем операцій без мети реального настання правових наслідків.

Таким чином, постанова Залізничного районного суду м. Сімферополя від 10.11.2009р. не є належним доказом встановлених відповідачем порушень позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо зазначених відповідачем в запереченнях правових підстав, за яких він просить відмовити у задоволенні позову (відсутність товаро транспортних накладних та відсутність адміністративних ресурсів для виконання господарських операцій), суд зазначає наступне.

У розділі 3.2.2 акту перевірки, в якому мотивовано порушення позивачем п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем не досліджувалися документи і обставини та не зроблені висновки про відсутність товаро транспортних накладних на товар, який є предметом укладених між позивачем та контрагентами угод, а також відсутні посилання на необхідність надання позивачем доказів адміністративно господарських можливостей: присутності трудових ресурсів, виробничо складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого придбання та подальшого постачання товарів.

Оскільки акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства і при цьому не містить таких даних, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на ці обставини в запереченнях на позов.

Поряд з цим суд вказує наступне.

Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. N644 затверджено Правила оформлення перевізних документів.

Відповідно до пункту 1.1. вказаних правил, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98р. N 460 «Про затвердження бланків перевізних документів».

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Пунктом 1.2. даних Правил встановлено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

На кожну відправку вантажу відправник надає станції відправлення накладну (комплект перевізних документів) у паперовому або електронному вигляді (із застосуванням електронного цифрового підпису).

Пунктом 1.3. встановлено, що перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією; місця для кодування у ньому обведені жирними рамками.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції.

З положень вказаних норм вбачається, що накладні не є документом на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а є супровідним документом при перевезенні вантажу.

Посилання відповідача на відсутність належних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема через відсутність технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, не дають підстав робити висновки про те, що позивачу не поставлялися товари за укладеними договорами, оскільки юридична особа не обмежена діючим законодавством щодо залучення додаткових працівників, підрядників, вибору засобу транспортування вантажу та інше, а перелічені факти не мають причинного звязку з укладенням та виконанням господарських договорів.

Крім того суд зазначає, що до матеріалів справи залучений висновок експерта №87 від 05.03.2010р. по кримінальній справі №10908020005 (а.с91-101), відповідно до якого на вирішення експерта, у тому числі, поставлене запитання чи підтверджуються висновки ревізорів по акту №267/23-2/31488386 від 27.11.2009р. документами бухгалтерського та податкового обліку, а також матеріалами кримінальної справи, в частині податку на додану вартість.

З даного експертного висновку вбачається, що експертом були досліджені документи ПП «Корал».

Відповідно до висновку експерта №87 від 05.03.2010р. по кримінальній справі №10908020005, експерт зробив висновок, що наданими документами бухгалтерського та податкового обліку висновки по акту №267/23-2/31488386 від 27.11.2009р. про заниження ПП «Корал» податку на додану вартість в сумі 796024,00грн. не обґрунтовані.

Таким чином, висновки суду підтверджуються висновком експерта №87 від 05.03.2010р. по кримінальній справі №10908020005.

Поряд з цим суд критично оцінює висновок експерта №798 від 29.03.10р. по кримінальній справі №11008040001 (а.с.105-115), де на вирішення експертизи, у тому числі було поставлено питання - чи обґрунтовані та чи підтверджуються документально висновки ревізорів по акту №267/23-2/31488386 від 27.11.2009р. про донарахування ПДВ в сумі 697366грн. з урахуванням того, що слідчим шляхом встановлено, що правочини на постачання товарів між ПП «Корал» та, у тому числі ТОВ «Н.К. Трейд», ТОВ «СТС «Агро», були безтоварними.

У висновку експерта №798 від 29.03.10р. по кримінальній справі №11008040001 вказано, що висновки по акту №267/23-2/31488386 від 27.11.2009р. про донарахування ПП «Корал» суми ПДВ у розмірі 796024,00грн. будуть обґрунтованими за умов встановлення слідчим шляхом безтоварності правочинів між ПП «Корал» та ТОВ «Н.К. Трейд», ТОВ «СТС «Агро».

Отже такий висновок експерта ґрунтується на певних умовах про настання яких вказує експерт, отже суд не може прийняти такий висновок до уваги.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про те, що висновки відповідача зроблені в акті перевірки про недійсність правочинів та про здійснення позивачем та контрагентами операцій без мети реального настання правових наслідків та про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завишення суми ПДВ є необґрунтованими, в звязку з чим прийняте на їх підставі податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З викладеного вище суд не приймає до уваги доводи відповідача по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина постанови, постанова складена в повному обсязі 11.10.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0015052301/0 від 03.12.09р. про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 697366грн. основного платежу та 348683грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Корал» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Л. Чайкіної, 1) 3,40грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.