Постанова № 12184649, 12.08.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 серпня 2010 р.Справа №2а-6635/09/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітов М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколого-Туристичний центр в Парковом"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

позивач не зявився

від відповідача представник за довіреністю Григорєв І.О.

Обставини справи: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0005802301/0 від 18.05.2009 року, прийнятого ДПІ м. Сімферополі АР Крим.

Ухвалою суду від 12.08.10р. відповідача Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим замінено на відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків м. Сімферополі АР Крим.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним не було допущено порушень Закону України «Про податок на додану вартість», а податкове повідомлення-рішення, яке прийнято відповідачем на підставі висновків проведеної перевірки є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки перевірки про порушення позивачем п. 7.4.1. п. 7.4., 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у віднесені позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ нараховані (сплачені) у звязку з придбанням робіт (послуг) не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку є необґрунтованими.

Позивач також вважає, що відповідач за наслідками перевірки дійшов до необґрунтованих висновків відносно того, що до розрахунку бюджетного відшкодування могла б бути прийнята сума оплати податкового кредиту попередніх періодів відображена платником ПДВ в сумі 2671255грн. замість суми у розмірі 3663899грн., яка була заявлена позивачем до відшкодування. Позивачем надані додаткові письмові пояснення (а.с.113-115).

Позивач у судове засідання не зявився, у письмовому клопотанні (а.с.144) просить розглянути справу у відсутність його представника.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, просить у задоволенні позову відмовити, вважає, що висновки зроблені під час проведеної перевірки позивача є обґрунтованими та правових підстав для скасування податкового повідомлення рішення немає. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.103-104).

По справі було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи (а.с.121-126).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколого туристичний центр в Парковом» зареєстровано як юридична особа 13.03.2007р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим (ідентифікаційний код юридичної особи 35003031 (а.с.61-62).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколого туристичний центр в Парковом» зареєстровано платником податку на додану вартість (а.с.60).

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.02.09р. по 28.02.2009р., за наслідками якої був складений акт перевірки №4158/23-4/35003031 від 14.05.2009 року (далі акт перевірки) (а.с.11-25).

У пункті 1 висновків акту перевірки відповідачем вказано, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ нараховані (сплачені) у звязку з придбанням робіт (послуг) не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Пунктом 2 висновків акту перевірки встановлено, що позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки на порушення п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2009р. на 3663899грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005802301/0 від 18.05.2009р. (а.с.10), відповідно до якого, позивачу за порушення положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 та п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3663899,00грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем була подана відповідачу податкова декларація з ПДВ за березень 2009р. та розрахунок суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів зазначена у розмірі 3663899грн.

З акту перевірки вбачається, що висновки про порушення відповідачем положень податкового законодавства, зроблені відповідачем виходячи з того, що під час перевірки було встановлено (а.с.15), що до перевірки була надана заява на адресу директора «ЕТЦ у Парковому» та голову ДАБК в м. Ялта від ТОВ «РИССКО» в особі генерального директора ТОВ «РИССКО» про те, що ТОВ «РИССКО» (засвідчено 17.09.2007р. нотаріусом Сераева Тетяна Василівна, м. Оренбург, № реєстрації 8449) дозволяє ТОВ «ЕТЦ у Парковому» проводити проектування та будівництво об'єкта «Еколого-туристичний центр» в смт. Паркове» на земельній ділянці наданій в оренду ТОВ «РИССКО» у відповідності з п. 2 рішення №304 від 10.07.2007р. «Про розгляд звернення ТОВ «РИССКО», який є користувачем земельних ділянок на підставі договорів оренди землі, які зареєстровані в книзі запису договорів оренди земельних ділянок України 19.12.03р. №00146.

У відповідності з вказаним рішенням ТОВ «ЕТЦ у Парковому» в подальшому здійснює замовлення по проектуванню і будівництву «Еколого - туристичного центра в смт. Паркове».

Відповідач в акті посилається на частину 3 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій»: «У разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову».

В акті перевірки відповідачем вказано, що таким чином єдиним засновником і повновладним орендарем земельної ділянки на якій ведеться будівництво обєкта «Еколого-туристичний центр» в смт. Паркове» є юридична особа ТОВ «РИССКО», яка в подальшому і буде користуватися у власних цілях обєктом, отримувати прибуток.

Відповідач в акті вказав, що оскільки у ТОВ «ЕТЦ у Парковому» власних можливостей для здійснення будівництва недостатньо, то воно здійснює будівництво субпідрядним методом, купує роботи по будівництву «Еколого-туристичного центру» і цим формує податковий кредит. Ніякої іншої діяльності, з моменту заснування по дійсний час, ТОВ «ЕТЦ у Парковому» не здійснювало, тоді як згідно Статуту даного підприємства, його створення було направлене на отримання прибутку від здійснення господарської діяльності.

В акті відображено, що на момент проведення перевірки, стверджувати про межі господарської діяльності платника податку не можливо, тому що ТОВ «ЕТЦ у Парковому» згідно договору, засвідченого 17.09.2007р. нотаріусом Сераева Тетяна Василівна, ТОВ «РИССКО» дозволяє ТОВ «ЕТЦ у Парковому» проводити проектування та будівництво об'єкта «Еколого - туристичний центр» в смт. Паркове, тобто виконує замовлення по будівництву, податкові зобов'язання на протязі року у підприємства складають 42грн., витрати по будівництву обліковуються на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» і об'єкт «Еколого-туристичний центр» в смт. Паркове не введений в експлуатацію, основні засоби не переведені в склад виробничих, тому не використовуються в господарській діяльності ТОВ «ЕТЦ у Парковому».

Відповідач, на підставі викладеного дійшов висновку, що ТОВ «ЕТЦ у Парковому» не мав права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, отриманих та сплачених у зв'язку з придбанням послуг по проектуванню та будівництву об'єкту «ЕТЦ у Парковому», в перевіряємому періоді як таких, що не відносяться до господарської діяльності платника податку».

Слід вказати, що відповідач в акті також зробив висновок, що до закінчення будівництва і до визначення власника закінченого будівництва здійснювати висновки про межі господарської діяльності платника податку неможливо (а.с.20).

Закон України «Про податок на додану вартість» визначено платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та несення податку до бюджету.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 вказаного Закону 1.7. податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення і сплати податку встановлений у ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.1.1. Статуту ТОВ «Еколого туристичний центр в Парковом» (далі - Статут) учасником ТОВ «Еколого туристичний центр в Парковом» є Товариство з обмеженою відповідальністю «РИССКО» (а.с.51).

Відповідно до п.2.1. Статуту ТОВ «Еколого туристичний центр в Парковом» метою діяльності Товариства є здійснення виробничо-господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку, що використовується на задоволення соціально економічних інтересів Учасників і членів трудового колективу Товариства (а.с.51).

З довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «Еколого туристичний центр в Парковом» та результати його діяльності за період з 01.03.09р. по 31.03.09р. (далі - довідка) (а.с.26-31), яка є додатком до акту перевірки вбачається, що у період перевірки підприємство здійснювало закупівлю робіт по будівництву еколого туристичного центру за адресою: смт. Паркове. Будівництво ведеться на земельних ділянках, на яких позивачу дозволено робити проектування і будівництво обєкта відповідно до заяви в ДАБК м. Ялта від ТОВ «РИССКО» - користувача земельних ділянок на підставі договорів оренди землі. Позивачу дозволено будівництво на земельній ділянці загальною площею 19,47 га згідно з рішенням Сімеїзської селищної ради №390 від 30.09.07р.

Також в довідці відзначено, що обєкти будівництва зареєстровано в Державній архітектурно будівельній інспекції (Інспекції державного архітектурно будівельного контролю в АР Крим).

Відповідно до ч.1,2 ст.3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно до ч.4 ст.3 Господарського Кодексу України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Таким чином, виходячи з положень вказаних норм, позивачем в ході закупівлі робіт по будівництву обєкту, у тому числі за період, який перевірявся відповідачем, здійснювалася господарська діяльність.

Більш того, як зазначалося вище, відповідачем в акті встановлено, що у ТОВ «ЕТЦ у Парковому» недостатньо власних можливостей для здійснення будівництва, тому ТОВ «ЕТЦ у Парковому» здійснює будівництво субпідрядним методом, купує роботи по будівництву «Еколого-туристичного центру» і цим формує податковий кредит.

Таким чином, купуючи роботи з будівництва, з урахуванням положень п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач мав право на включення вартості таких робіт до складу ПДВ.

Оцінюючи правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, необхідно звернути на положення п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якою, як зазначалося вище, встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже невикористання позивачем у межах господарської діяльності протягом звітного податкового періоду придбаних робіт з будівництва обєктів, відповідно до вказаної норми, не може свідчити про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за наслідком здійснення вказаних операцій.

Також слід відзначити, що відповідно до положень п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 N 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Пунктом 1.3. вказаного порядку встановлено, що акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Як було вказано вище, відповідач зазначив в акті, що на момент проведення перевірки, стверджувати про межі господарської діяльності платника податку не можливо.

Поряд з цим, акт перевірки не містить підтверджених відповідними доказами даних, які б вказували на невикористання позивачем у подальшому незакінчених будівництвом обєктів у господарській діяльності, що вказує на те, що висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, що в свою чергу вказує на необґрунтованість висновків перевірки в цій частині.

Положення норм Закону України «Про податок на додану вартість» не містять приписів щодо обовязку платника податку доказувати призначення придбаних товарів, робіт, послуг для подальшого їх використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності, а також не містить норм, які б встановлювали порядок таких дій платника податку.

Крім іншого відповідачем за результатом проведення перевірки було встановлено, що фактично за перевіряємий період платником податку сплачено постачальникам товарів та послуг суму ПДВ у розмірі 2671255грн., тоді як платником податку заявлена сума у розмірі 3663899грн.

Відповідачем в акті перевірки вказано, що до розрахунку бюджетного відшкодування могла б бути прийнята сума оплати податкового кредиту попередніх періодів відображена платником ПДВ в сумі 2671255грн. (а.с.24).

Відповідач, керуючись п.п. 7.7.7 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в акті перевірки зробив висновок про те, що платник податку добровільно відмовився від отримання бюджетного відшкодування ПДВ, сплаченого постачальникам в попередніх податкових періодах квітні та грудні 2008р.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до положень п.п. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно до п.п. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Матеріали справи свідчать про те, що сума 3663899грн. податкового кредиту була повністю сплачена постачальникам у квітні 2008р. в сумі 992586,459грн., грудні 2008 в сумі 57,17грн., в лютому 2009р. в сумі 2671255,47грн., що підтверджується висновком судової економічної експертизи №109/09 від 09.06.10р. (а.с.121-126).

Факт сплати цієї суми постачальникам, у зазначених періодах, не спростовується актом перевірки, а напроти підтверджує наявність виписаних за наслідком здійснення господарських операції податкових накладних постачальниками на вказану суму у відповідні періоди.

Виходячи з викладених норм Закону України «Про податок на додану вартість», суд приходить до висновку, що відповідачем неправильно зроблений висновок про добровільну відмову позивача від частини сум ПДВ сплачених у минулих періодах.

Детальний аналіз норми викладеній у п.п. «а» п.п. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», свідчить про те, що добровільній відмові платника податку від суми бюджетного відшкодування має передувати прийняття податковим органом податкового повідомлення, при цьому з боку платника необхідно вчинення дій щодо врахування такої суми відповідно до підпункту 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач, повністю сплативши постачальникам суми податку на додану вартість в попередніх податкових періодах, мав право на бюджетне відшкодування сплаченої суми ПДВ (тобто суми ПДВ фактично сплаченої постачальникам), але не скористався своїм правом в квітні та грудні 2008р. та врахував ці суми у зменшення податкових зобовязань послідуючих податкових періодів.

При цьому таки обставини не вказують на добровільну відмову позивача від отримання бюджетного відшкодування на зазначену суму.

Таким чином, висновки відповідача про те, що до розрахунку суми бюджетного відшкодування не може бути включена сума у розмірі 3663899грн. та у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування у розмірі цієї суми у березні 2009р. є необґрунтованими.

Викладене також підтверджуються висновком судової економічної експертизи №109/09 від 09.06.10р. (а.с.121-126), яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення, яке прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 16.08.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Сімферополі АР Крим №0005802301/0 від 18.05.2009 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого туристичний центр в Парковом» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45, оф.408, ОКПО 35003031) 3,40грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.