Ухвала суду № 12184032, 04.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12679/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Усенка В.Г.,

суддів: Зайцева М.П., Романчук О.М.,

при секретарі Олешко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агама –Трейд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агама –Трейд»(далі –Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі –Відповідача) в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0006532308/0 від 02.10.2009р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції визнав чинним та скасував податкове повідомлення - рішення №0006532308/0 від 02.10.2009р.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте судом першої інстанції рішення з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення та що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 18.09.2009р. за результатами документальної невиїзної перевірки було складено Акт № 1676/23-08/32984664, яким встановлено порушення позивачем пп.. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 за № 168/97-ВР, та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у розмірі 11 070 792 грн.

02.10.2009 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0006532308/0, яким у зв’язку з порушенням пп.пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 16 606 188, 00 грн., в тому числі штрафні санкції —5535396,00 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у Законі № 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку –покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Вивчивши матеріали справи колегія суду також погоджується з судом першої інстанції, що наявність у сторін при укладенні договору постачання товару № 10/07-10-2 від 10.10.2007р. протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, не може бути підтверджені лише зазначеним судовим рішенням, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у сторін за договором постачання товару № 10/07-10-2 від 10.10.2007 мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідач не надав, а зобов’язання за договором постачання товару № 10/07-10-2 від 10.10.2007 між ТОВ «Агама-Трейд»та ТОВ «Салком-2007»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними накладними, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.

Оскільки, свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Салком-2007»як платника податку на додану вартість було анульовано 28.05.2009 року, то враховуючи, що на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «Салком-2007»було зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 11 070 792 грн., віднесена ТОВ «Агама-Трейд»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону № 168/97-ВР та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставленого обладнання, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про їх виконання.

Окрім того, відповідно до статті 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, –нікчемним.

Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним судовому розгляду не підлягають.

Доводи апелянта що позивач не мав права формувати податковий кредит на підставі даних накладних колегією суддів до уваги не приймаються та спростовуються вищевикладеним.

Крім того, відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу –залишити без задоволення, а постанову –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва – залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2010 року – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий –суддя В.Г. Усенко

судді: М.П. Зайцев

О.М. Романчук

Ухвала виготовлена в повному обсязі 09.11.2010р.