Ухвала суду № 12183997, 26.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-289/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Курко О.П.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Ізмайлової Т.Л., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.06.2010 року у справі за позовом державного підприємства «Уладівський спиртовий завод»до Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Хмільницької ОДПІ № 0002382301/0 від 17.07.2008 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.06.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

В судове засідання сторони не з’явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі п. 1,2 ч. 1 ст. 197 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року, за результатами якої складений акт перевірки № 27/23-05459163 від 11.07.2008 року та встановлені порушення вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення позивачем від’ємного значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток за 2007 рік на 735 291,00 грн. та заниження податку на прибуток за 2007 рік в сумі 31 375,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002382301/0 від 17.07.2008 року, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем – 31 375,00 грн., за штрафною санкцією –9 412,00 грн., а всього на загальну суму 40 787,00 грн.

В процесі адміністративного оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, рішенням Хмільницької ОДПІ № 4419 від 12.09.2008 року, рішенням ДПА у Вінницькій області № 18162/10/25-009 від 18.11.2008 року та рішенням ДПА України № 1572/7/25-0115 від 28.01.2009 року первинна та повторні скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0002382301/0 від 17.07.2008 року залишено без змін.

За таких підстав, позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002382301/0 від 17.07.2008 року.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, а судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було віднесено списану кредиторську заборгованість до складу валових витрат та 1 півріччя 2007 року в сумі 171 462,00 грн. та за 1 квартал 2008 року в сумі 13 308,00 грн.

На думку апелянта зазначені дії позивача є порушенням п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення валових витрат на 171 462,00 грн. за 1 півріччя 2007 року та на суму 13 308,00 грн. за 1 квартал 2008 року.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а до складу таких витрат згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону включаються, серед іншого, суми будь-яких витрат, сплачених нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням передбачених обмежень.

Визначення валового доходу наведено у п. 4.1 ст. 4 Закону - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону до складу валового доходу включається також суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

До безповоротної фінансової допомоги згідно п. 1.22 ст. 1 Закону належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

П. 11.2 ст. 11 Закону встановлені правила ведення податкового обліку, згідне яких датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

Як вбачається з висновку судово-бухгалтерської експертизи № 691 від 04.03.2010 року, позивачем правильно було віднесено перелічені ТМЦ до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша подія (отримання товарів).

Цим же висновком встановлено, що вартість товарів залишилась несплаченою по закінченню строку позовної давності, а тому відповідно до п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач правомірно списав кредиторську заборгованість, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності і на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону включено до складу валового доходу.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що зменшення Хмільницькою ОДПІ валових витрат за 2007 рік на 171 462,00 грн. та за 1 квартал 2008 року на суму 13 308,00 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є неправомірним.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що фактично коригування податковим органом валових витрат при списанні безнадійної кредиторської заборгованості ґрунтується на припущеннях останнього та не підтверджено правовими нормами.

За таких підстав, податкове повідомлення-рішення Хмільницької ОДПІ № 0002382301/0 від 17.07.2008 року про донарахування податку на прибуток в сумі 31 175, 00 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 9 412,00 грн. є неправомірним, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.06.2010 року у справі за позовом державного підприємства «Уладівський спиртовий завод»до Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області –залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.06.2010 року у справі за позовом державного підприємства «Уладівський спиртовий завод»до Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення – без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: