Ухвала суду № 12183962, 08.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8882/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >

Суддя-доповідач: Денісов А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" листопада 2010 р. м. Київ

№ 2а-8882/09/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Денісова А.О.

Суддів: Кучми А.Ю.

Лічевецького І.О.

при секретарі Вовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ КБ «Арма» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом ТОВ КБ «Арма» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

В С Т А Н О В И В:

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2009 року в задоволенні позову відмовлено. Суд визнав, що у товариства відсутні правові підстави для оподаткування операцій з торгівлі векселями, емітованих підприємствами, щодо яких припинилась діяльність емітента на підставі п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та винести нову про задоволення позову. ТОВ вважає висновки суду помилковими та такими, що не відповідають нормам матеріального права. Апелянт зазначає, що при проведенні перевірки відповідач дійшов до помилкового висновку щодо порушення товариством вимог п. 1.32, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.4 п. 5.2. пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, пп. 7.6.3, п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.4.1 п. 8.4, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, пп. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств (далі - Закон про прибуток), оскільки на момент продажу на вторинному ринку векселів, які були видані підприємствами, визнаними банкрутами, вони не були вилучені з цивільного обороту, не були обмежено оборотоздатними та мали всі властивості цінних паперів, передбачені чинним законодавством України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ КБ «Арма»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої складений акт від 12.12.2008 року №563/1-22-01-26379729 (далі - Акт перевірки), на підставі висновків якого винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2008 року №0000472201/0, яким донараховано податок на прибуток банківських організацій у сумі 5 302 806,00 грн., з яких основний платіж 2651403,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 2 651 403,00 грн.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 23.02.2009 року №3363/10/25-011 ДПІ задовольнила частково скаргу ТОВ, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 19.12.2008 року №0000472201/0 в частині застосованої штрафної санкції у сумі 281098,00 грн., в іншій частині без змін. За результатами подальшого адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ КБ «Арма»здійснені операцій з продажу векселів, емітенти яких в судовому порядку були визнані банкротами. В 4 кварталі 2006 року в податковому обліку до складу доходів по операціях з векселями позивачем віднесено операцію з продажу векселів згідно договорів: від 17.11.2006 року № Т1 01-02/06 з ТОВ «Арма Факторинг», емітент ПП «Валмід», ціна продажу 5 007 800,00 гри.; від 28.11.2006 року № ТІ05-03/06 з ТОВ «Регіон-Вест», емітент ПП «Валмід», ціна продажу 1 733 780,00 грн. Згідно рішення суду ПП «Валмід»визнано банкрутом. В І кварталі 2007 року в податковому обліку до складу доходів від операцій з векселями віднесено операцію з продажу векселю згідно договору від 23.02.2007 року з ТОВ «Арма-Лізинг», емітент ТОВ «Агроінтеграція», ціна продажу 803 400,00 грн. Згідно рішення суду ТОВ «Агроінтеграція»визнано банкрутом. В І кварталі 2008 року в податковому обліку до складу доходів від операцій з векселями віднесено операцію з продажу векселю згідно договору від 13.02.2008 року з ТОВ «Арма–Лізинг», емітент ТОВ «Діалог Інвест», ціна 510 293,00 грн. Згідно рішення суду «Діалог-Інвест»визнано банкрутом.

Відповідно до пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. В силу пп.7.6.4 п.7.6 ст.7 вказаного закону під терміном «доходи»слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв’язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку необхідно встановити чи належать доходи по вказаних вище операціях до доходів від операцій з цінними паперами.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено: цінний папір –це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»вексель –цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Отже, основним призначенням і основною ознакою векселя є право і фактична можливість векселедержателя отримати визначену векселем суму коштів.

Операції з продажу векселів відбулися після визнання векселедавців банкротами, що унеможливлює векселедержателя отримати кошти за ними, отже, в такому випадку вексель не виконує своєї функції, не засвідчує відносини щодо безумовного грошового зобов’язання векселедавця, а тому не може вважатися цінним папером.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сума коштів або вартість майна, отримана внаслідок продажу таких векселів, відповідно до п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»повинна включатись до складу валового доходу як доходи з інших джерел. Враховуючи норми пп. 11.3.1. п. 11 ст. 11 Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що суми коштів по вказаних вище договорах не можуть бути включені до складу доходу від операцій з векселями у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами ТОВ КБ «Арма»у звітному податковому періоді за 4 кв. 2006 року, 1 кв. 2007 року та І кв. 2008 року та повинні оподатковуватися на загальних підставах. ТОВ КБ «Арма»були укладені договори факторингу б/н від 26.05.2006 року та від 27.06.2006 року з ТОВ «Інтернос». До складу валових витрат була віднесена комісійна винагорода по зазначеним договорам факторингу в розмірі 2 326 281,00 грн. За вказаними договорами ТОВ «Інтернос»було фактором, а ТОВ «КБ «АРМА»- клієнтом, право грошової вимоги по кредиту №14/01/980-к/133 від 05/12/05 ПП «Памир»ВОІ «Союз організацій інвалідів України».

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суд першої інстанції правильно посилався на п.6 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг). Для банківських установ господарською операцією є здійснення факторингових операцій, де банківська установа виступає фактором, а не клієнтом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк –це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

Операції по зазначених договорах факторингу не були в межах господарської діяльності банку, оскільки не передбачені Законом України «Про банки і банківську діяльність», а тому не можуть відноситися до валових витрат.

На підставі викладеного та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі ухвала виготовлена 08.11.2010 р.