Постанова № 12183751, 20.10.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

19 жовтня 2010 року Справа № 5020-5/339                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

відповідача: Москаленко Ольги Сергіївни, довіреність № 77 від 18.10.10, приватне підприємство "Центральне агентство нерухомості";

відповідача: Срощенко Тетяни Іванівни, довіреність № 78 від 18.10.10, приватне підприємство "Центральне агентство нерухомості";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Центральне агентство нерухомості" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 08 лютого 2010 року у справі №5020-5/339

за позовом           Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)

до           приватного підприємства "Центральне агентство нерухомості" (вул. Рябова, 5-А, місто Севастополь, 99011)

про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості в розмірі 79719,74 грн. та повернення орендованого майна

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємства „Центральне агентство нерухомості”, в якому, неодноразово збільшуючи протягом розгляду справи позовні вимоги, востаннє просив суд розірвати договір оренди № 242-06 від 14 серпня 2006 року, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та приватним підприємством „Центральне агентство нерухомості”, зобов’язати відповідача до звільнення приміщень, площею 96, 8 кв.м., розташованих по вул. В. Морська, 27 в місті Севастополі, а також стягнути з приватного підприємства „Центральне агентство нерухомості” заборгованість у розмірі 79719,74 грн., з яких: 51869,63 грн.- основна заборгованість, 757,43 грн. - пеня, 655,18- 3 % річних, 26437,50 грн. –штрафні санкції (а.с.65-66).

Позовні вимоги з посиланнями на приписи статей 625, 651- 654, 783 Цивільного кодексу України, статей 10,18,19,26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди від 30 вересня 2003 року № 171-03 в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя суду від 08 лютого 2010 року (суддя І.В.Євдокімов) у справі № 5020-5/339 позов задоволено.

                    З приватного підприємства "Центральне агентство нерухомості" на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради стягнуто заборгованість у розмірі 79719,74 грн., витрати по оплаті державного мита у розмірі 864,15 грн. та витрати на інфомаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

                    Розірвано договір нерухомого майна №242-06 від 14 серпня 2008 року, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та приватним підприємством "Центральне агентство нерухомості".

Зобов`язано приватне підприємство "Центральне агентство нерухомості" усунути перешкоди Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради в користуванні майном шляхом звільнення нерухомого майна - вбудованих нежитлових приміщень трьоповерхової будівлі, загальною площею 96,8 к.в.м, які розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. В.Морська,27, та передачі вказаних приміщень по акту прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради .

Вирішуючи спір та встановивши факт порушення відповідачем пункту 3.2. договору оренди від 30 вересня 2003 року № 171-03 в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів, суд першої інстанції визнав достатнім цього порушення для розірвання спірного договору та стягнення з відповідача наявної заборгованості одночасно із нарахованими господарськими санкціями, вказуючи, що розрахунок позову здійснений позивачем вірно, а заявлені вимоги грунтуються на договірної домовленості сторін та відповідають приписам чинного законодавства.

          Вважаючи, що рішення судом першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, 17 вересня 2010 року приватне підприємство "Центральне агентство нерухомості" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди № 242-06 від 14 серпня 2006 року, усунення перешкод у користуванні майном, стягнення штрафу в сумі 26437,50 грн., та припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 51869,63 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції усіх обставин у справі, що призвело до помилкового застосування норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник скарги вказує, що приписи статті 783 Цивільного кодексу України надають вичерпний перелік підстав для розірвання договору оренди та не передбачають можливості розірвання відповідного договору у зв’язку з несвоєчасним внесенням орендних платежів. На думку відповідача, зазначені обставини надавали позивачу можливості для відмову від договору оренди, а тому заявлені у цій справі вимоги не відповідають способам захисту цивільних прав наймодавця.

Крім того, заявник скарги звертав увагу на проведення оплати заборгованості з орендних платежів у розмірі 64625,55 грн. до ухвалення оскаржуваного рішення суду, що підтверджується наданими ним до матеріалів скарги квитанціями № 7 та №9 від 17 грудня 2009 року.

Також, сторона вважала необґрунтованим стягнення з неї штрафу у розмірі 26437,50 грн., оскільки зобов’язання в частині сплати орендних платежів забезпечено пенею, а тому, задовольняючи зазначені вимоги, суд першої інстанції фактично застосував два заходи відповідальності за одне й те саме порушення договірних умов, що суперечить приписам статті 61 Конституції України.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 19 жовтня 2010 року, з’явились представники відповідача, які підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник позивача до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог чинного законодавства. Заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про причини неявки повноважного представника до суду апеляційної інстанції від Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням наявних у справі доказів, вважаючи їх наявними для вирішення спору, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представника позивача, оскільки його явку не визнано обов’язковою.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

14 серпня 2006 року між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та приватним підприємцем „Центральне агентство нерухомості” (орендар) укладено договір № 242-06 оренди нерухомого майна (а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно- вбудовані нежилі приміщення трьохповерхової будівлі, загальною площею 96,8 кв.м. за адресою: місто Севастополь, вул.. В. Морська, 27, яке перебуває набалансі РЕП-3 (надалі об’єкт орендни), вартість якого згідно звіту про експертну оцінку від 31 липня 2006 року складає 210540, 00 грн. (двісті десять п’ятсот сорок).

Об’єкт оренди залишається на балансі РЕП-3 із зазначенням, що це майно передано в оренду та зараховано на позабалансовий рахунок орендодавця та сплачується орендарем в сумі 2105,40 грн. на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 2.4. договору № 242-06 вступ орендаря у користування починається одночасно із підписанням акту прийому-передачі об’єкту оренди.

При цьому, за умовами пункту 2.5. договору оренди № 242-06, зокрема, визначено, що повернення орендарем орендованого майна здійснюється на протязі одного тижня після закінчення договору. Прийом-передача об’єкту оренди здійснюється комісією, яка складається з представників орендодавця та орендаря. Передача майна орендарем та його прийом орендодавцем засвідчується актом прийому-передачі майна в оренду, який підписується представниками сторін.

Порядок розрахунків за договором оренди № 242-06 визначені у його розділі 3.

Так, згідно з пунктом 3.1. спірного договору розмір орендної плати визначається у відповідність до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради № 344 від 13 листопада 2002 року, та складає 25264,80 грн. (двадцять п’ять тисяч шістдесят чотири грн. 80 коп.) на рік.

Також, у відповідність до пункту 3.2. орендна плата складає 2105,40 ( дві тисячі сто п’ять грн. 40 коп.) та перераховується орендарем орендодавцю не пізніш 20 числа поточного місяця з 22 липня 2006 року, з яких: - 97 % в сумі 2042, 24 грн. повинна перераховуватись на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет міста Севастополя р/р33216870600001 в УГДУ м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400; - 3% в сумі 63,16 грн. повинна перераховуватись на рахунок: місцевий бюджет міста Севастополя, р/р 3159933600001 в УДКУ м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 5010002.

Відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради № 344 від 13 листопада 2002 року, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, відповідному попередньому ( пункт 3.3. договору).

При цьому, згідно з пунктом 3.5. договору оренди № 242-06 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується у відповідність до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення.

Одночасно, умовами пункту 6.1. договору № 242-06 передбачено. що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України у вигляді штрафу у п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Пунктом 7.1. договору № 242-06 визначений строк його дії з моменту підписання до 26 червня 2007 року.

14 серпня 2006 року сторонами підписані акт прийому-передачі орендованого майна та розрахунок розміру орендної плати до договору оренди від 14 серпня 2006 року № 242-06 (а.с.12 -13).

03 вересня 2007 року між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та приватним підприємцем „Центральне агентство нерухомості” підписаний протокол узгодження змін до договору оренди від 14 серпня 2006 року № 242-06 та продовжено строк дій спірного договору до 25 червня 2010 року (а.с.18).

Протоколом узгодження змін до договору оренди від 14 серпня 2006 року № 242-06 від 10 травня 2007 року сторонами узгоджено збільшити розмір орендної плати з 01 січня 2007 року до 3425,34 грн. щомісячно, а також змінено порядок її перерахування з 01 квітня 2007 року: - 95 % має перераховуватись на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет міста Севастополя р/р33213870700001 в УГДУ м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400; - 5% має перераховуватись на рахунок: місцевий бюджет міста Севастополя, р/р 31516933700001 в УДКУ м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 5010007 (а.с. 19).

Також, 10 травня 2007 року сторонами до договору оренди від 14 серпня 2006 року № 242-06 підписаний розрахунок розміру орендної плати з урахуванням її індексації (а.с.20).

Позивач стверджував, що, починаючи з січня 2009 року зобов’язання з оплати орендних платежів здійснювались відповідачем неналежним чином.

Так, згідно з уточненим розрахунком Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (а.с. 67-68) заборгованість відповідача по орендній платі за період з січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року склала 51869,63 грн.

З огляду на наявну заборгованість, позивачем також здійснено нарахування 3% річних у розмірі 655,18 грн, пені за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 757,43 грн., а також штрафу у зв’язку з порушенням умов договору оренди у розмірі 26437,50 грн.

Також позивач наполягає на тому, що відповідачем допущене суттєве порушення договірних зобов’язань, яке надає підстав для розірвання оренди від 14 серпня 2006 року № 242-06 та зобов’язання приватного підприємства „Центральне агентство нерухомості” до звільнення займаних ним приміщень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає наявними підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Оскільки об’єктом оренди є комунальне майно, спірні правовідносини підлягають регулюванню нормами як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і Цивільного та Господарського кодексів України.

Стаття 18 вищенаведеного закону передбачає, що одним із обов’язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

Зазначене положення також узгоджується з приписами частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України, відповідно до яких за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідність до пункту 3.2. договору 14 серпня 2006 року № 242-06 у редакції узгодження змін від 10 травня 2007 року орендна плата складає 3425,34 грн. та перераховується орендарем орендодавцю не пізніш 20 числа поточного місяця з 22 липня 2006 року, з яких: - 95 % - на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет міста Севастополя р/р33216870600001 в УГДУ м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400; - 5% - на рахунок: місцевий бюджет міста Севастополя, р/р 3159933600001 в УДКУ м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 5010002 (а.с. 19).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Згідно з уточненим розрахунком позивача від 14 грудня 2009 року (а.с.65-66), який наданий господарському суду 17 грудня 2009 року, в період з січня 2009 р. по 31 жовтня 2009 року заборгованість відповідача з орендних платежів склала 51869,63 грн.

Отже, місцевим судом обґрунтовано зазначено про порушення відповідачем зобов’язань, визначених пунктом 3.2. спірного договору оренди.

          Водночас, з моменту внесення уточнень до позовних вимог представник позивача приймав участь у двох судових засіданнях по справі, підтримуючи розрахунок Фонду коммунального майна Севастопольської міської Ради по заявлених вимогах, при цьому жодного разу представником не зауважено, а місцевим судом не перевірено, що 17 грудня 2009 року відповідно до квитанцій № 7 та № 9, копії яких надані до матеріалів апеляційної скарги, відповідачем сплачено заборгованість по орендній платі у загальному розмірі 64625,55 грн. (а.с. 113-114).

          Отже, на момент розгляду справи судом першої інстанції заборгованість по орендних платежах відповідачем повністю була сплачена, а тому провадження у справі в цій частині позову належало припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, статтею 230 ГК України, зокрема, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За період прострочення відповідачем внесення орендних платежів позивачем нараховані 3 % річних у сумі 655,18 грн.

Також, позивач наполягає на стягненні з приватного підприємства „Центральне агентство нерухомості” пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у сумі 757,43 грн. за весь період прострочення.

Встановивши факт невиконання відповідачем зобов’язання та ретельно перевіривши розрахунок позову в цій частині , суд першої інстанції виклав в оскаржуваному рішенні правильні висновки щодо виникнення у відповідача обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних за весь час прострочення платежу у сумі 655,18 грн. та нарахованої на підставі пункту 3.5. спірного договору пені у розмірі 757,43 грн.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідача розмір заявлених до стягнення пені та 3 % річних не оспорювали.

Разом з тим, як встановлено в суді апеляційної інстанції, 17 грудня 2009 року відповідно до квитанцій № 7 та № 9, відповідачем сплачено заборгованість по орендній платі у загальному розмірі 64625,55 грн. (а.с.113-114)

Таким чином, з урахуванням заявленої до стягнення позивачем суми заборгованості у розмірі 51869,63 грн., фактично відповідачем здійснено переплату у сумі 12755,92 грн. ( 64625,55 грн. –51869, 62 грн.= 12755,92 грн.).

Судова колегія вважає за можливе віднести цю переплату у рахунок сплати відповідачем 3 % річних, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та часткової оплати суми штрафу.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3 % річних та пені також належить припинити на підставі 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Одночасно, за відповідачем зберігається сума переплати у розмірі 11343,31 грн. (12755,92 грн.- 655,18 грн. 3 % річних - 757,43 грн. пені), яка також підлягає зарахуванню до оплати суми штрафу, а залишок суми штрафу у розмірі 15094, 19 грн. (26437,50 грн. –11343,31 грн. = 15094,19 грн. ) належить до стягнення з нього в судовому порядку.

          Що стосується правомірності вимог про стягнення штрафу, колегія суддів відзначає наступне.

Пунктом 6.1. договору № 242-06 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України у вигляді штрафу у п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналіз зазначеною правової норми надає підстав для висновку, що штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання –неустойки. Умови спірного договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки –пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов’язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

При цьому, посилання заявника скарги, що стягнення штрафу і пені порушує положення статті 61 Конституції України в частині неможливості притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, не відповідає зазначеному принципу. Так, відповідач притягнутий до одного виду відповідальності –цивільна способом сплати неустойки лише один раз і за одне правопорушення. Форма ж сплати неустойки подвійного притягнення не становить. (Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 28 січня 2010 року по справі № 15/63).

Заявляючи позов, позивач наполягав на розподіленні належних до стягнення сум по 97 % та 3 % платежів на різні рахунки.

Втім, оскільки умовами пункту 3.2. договору оренди від 14 серпня 2006 року у редакції узгодження змін від 10 травня 2007 року передбачено здійснення орендних платежів з розрахунку саме 95 % та 5%, а зміни до цього пункту договору сторонами у встановленому законом порядку не вносились, судова колегія вважає за необхідне розподілити стягнені з відповідача суми саме у зазначеному порядку.

          Окрім того, предметом спору у справі є вимога позивача про розірвання договору оренди № 242-06 від 14 серпня 2006 року та похідна від неї вимога про зобов’язання відповідача до звільнення приміщень площею 96, 8 кв.м. по вул. В. Морська, 27 в місті Севастополі.

Підставою розірвання договору позивач зазначив порушення відповідачем строків внесення орендних платежів.

          Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому, за приписами частини 3 статті 760 Цивільного кодексу України особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом, яким насамперед є Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Аналогічні положення містить пункт 7.3. спірного договору оренди, відповідно до якого цей договір може бути розірваний на вимогу однієї з сторін за рішенням господарського суду у випадку невиконання сторонами своїх зобов’язань або за інших підстав, передбачених законодавством України.

Таким чином, для розірвання договоруоренди комунального майна достатньо факту порушення орендарем будь-якої з його суттєвих умов

При цьому, судова колегія відхиляє посилання заявника скарги, що статтею 783 Цивільного кодексу України наданий вичерпний перелік підстав для розірвання договору найму, оскільки оренда комунального майна є спеціальним різновидом найму, а тому правовідносини сторін, в першу чергу, регулюються нормами спеціального законодавчого акту, яким є Закон України "Про оренду державного та комунального майна".

З огляду на викладене, враховуючи доведеність тривалого порушення відповідачем пункту 3.2. спірного договору оренди щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції надано обґрунтованих висновків про його розірвання.

Висловлюючи заперечення, заявник скарги посилається на недотримання позивачем порядку розірвання договору, визначеного частиною 2 статті 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором, яка в свою чергу у двадцятиденний термін повинна повідомити другу сторону про результати розгляду.

Судова колегія вважає такі твердження неспроможними, оскільки в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15 січня 2010 року № 01-08/12 роз’яснено, що недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутись за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01 грудня 2009 року № 50/101-08).

          За приписами статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відтак, колегія суддів визнає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції вимог позивача про зобов’язання відповідача до звільнення приміщень площею 96, 8 кв.м., розташованих по вул. В. Морська, 27 в місті Севастополі.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно до задоволених вимог.

Втім, оскільки заборгованість за договором № 242-06 від 14 серпня 2006 року сплачена відповідачем під час здійснення господарським судом міста Севастополя провадження у цій справі, понесені позивачем судові витрати належать до стягнення з приватного підприємства „Центральне агентство нерухомості” у повному обсязі.

          Повний текст постанови складений 20 жовтня 2010 року.

                    Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункт 1,3), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

           1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Центральне агентство нерухомості" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 08 лютого 2010 року у справі № 5020-5/339 скасувати частково, виклавши пункти 1-2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

Позов задовольнити частково у розмірі 15094,19 грн.

Стягнути з приватного підприємства "Центральне агенство нерухомості" (99011, місто Севастополь, вул. Рябова, 5-а, ідентифікаційний код 30026452, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради ( 99011, місто Севастополь, вул. Луначарського, 5 , код. ЄДРПОУ 25750044) суму штрафу у розмірі 15094,19 грн., перерахуваши цю суму у наступному порядку: 95 % у сумі 14339,48 грн. - на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет міста Севастополя р/р 33213870700001 в УГДУ м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400; 5 % у сумі 754,71 грн.- на рахунок: місцевий бюджет міста Севастополя, р/р 315169337000001 в УДКУ м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 5010007, а також витрати по оплаті державного мита у розмірі 864,15 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., перерахувавши їх на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет міста Севастополя, п/р 37188003000416 УДКУ м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 25750044.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 51869,63 грн. , пені у розмірі 757,43 грн., 3 % річних у розмірі 655,18 грн. та штрафу у розмірі 11344,31 грн. провадження у справі припинити.

3. В іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя від 08 лютого 2010 року у справі № 5020-5/339 залишити без змін.

4. Господарському суду міста Севастополя видати накази.                                        

Головуючий суддя                                                  

Судді