Постанова № 12183700, 19.10.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

14 жовтня 2010 року С права № 5002-28/3438-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ,

суддів ,

,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився, Сімферопольська міська рада;

відповідача: не з`явився, дочірне підприємство "Лік-Миравто" приватного підприємства "Компанія Лік";

прокурора: не з`явився, заступник прокурора міста Сімферополя;

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Лік-Миравто" приватного підприємства "Компанія Лік" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя С.О.Лукачов) від 01 вересня 2010 року у справі №5002-28/3438-2010

за позовом заступника прокурора міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11, місто Сімферополь, 95011)

в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, 95000)

до дочірнього підприємства "Лік-Миравто" приватного підприємства "Компанія Лік" (вул. Генерала Васил'єва, 30, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про стягнення 160000,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Заступник прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, дочірнього підприємства „Лік-Миравто” приватного підприємства „Компанія Лік”, про стягнення заборгованості по договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 травня 2005 року № 3-1889 у розмірі 130000,00 грн.

Позовні вимоги з посиланнями на приписи статті 128 Земельного кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань в частині здійснення оплати за земельну ділянку у встановлені договором строки.

Рішенням господарського Автономної Республіки Крим від 01 вересня 2010 року (суддя Лукачов С.О.) у справі № 5002-28/3438-2010 позов задоволено. Стягнуто з дочірнього підприємства "Лік-Миравто" приватного підприємства "Компанія Лік"на користь Сімферопольської міської ради суму заборгованості по договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 27 травня 2009 року, у розмірі 130000,00 грн.

Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.

При цьому, суд першої інстанції визнав обґрунтованими заявлені у позові вимоги через доведеність факту порушення відповідачем пункту 2.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 травня 2009 року.

Не погодившись з постановленим судовим актом, 15 вересня 2010 року відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставами для скасування зазначеного рішення суду заявник скарги вважає нез`ясування місцевим господарським судом усіх обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, не спростовуючи висновки місцевого суду по суті спору, заявник скарги стверджує, що відповідно до приписів статті 121 Конституції України на прокуратуру покладені повноваження по представництву в органах судової влади інтересів держави та громадян у випадках, визначених законом. Оскільки Сімферопольська міська рада, в інтересах якої заявлений позов, є органом місцевого самоврядування, відповідач вказує на перевищенні заступником прокурора міста Сімферополя наданих йому повноважень при зверненні до господарського суду в інтересах зазначеної особи.

У судове засідання, призначене до розгляду 19 жовтня 2010 року представники сторін не зявились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду від представників сторін на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило, судова колегія визнала можливим розглянути справу у їх відсутність, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини.

13 грудня 2007 року Сімферопольською міською радою прийняте рішення № 442 „Про продаж дочірньому підприємству” Лік-Миравто” малого приватного підприємства „Лізінгово-іноваційна компанія „Лік” земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,19000 га по вул. Ген. Васил`єва,30 (а.с.6)

У виконання зазначеного рішення 27 травня 2009 року між Сімферопольської міською радою (продавець) та дочірнім підприємством „Лік-Миравто” приватного підприємства „Компанія Лік” (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. 7-11).

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору покупець купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення розміром 0,1900 га, що розташована в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим в Україні по вул. Генерала Васил`єва № 30, надану для реконструкції існуючої будівлі та будівництва нових приміщень комплексу автосервісу.

Продаж вчинений за ціною , що встановлена продавцем та покупцем у розмірі 347700,00 грн. (триста сорок сім тисяч сімсот гривень 00 копійок). які упродовж пяти банківських днів після нотаріального посвідчення цього договору покупець зобовязується перерахувати шляхом одноразового перерахування всієї суми на рахунок продавця (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2.2. платежі за цим договором повинні бути здійснені шляхом перерахування покупцем обумовленої суми на спеціальний рахунок продавця: р/р 33111332700002 по коду 33010301 „Надходження від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення до розмежування земель державної та комунальної власності, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим”, одержувач - Управління Держказначейства в Автономній Республіці Крим, МФО 824026, ОКПО 34740405, в порядку, вказаному у пункту 2.1. цього договору.

При цьому, згідно з пунктом 2.3. договорі від 27 травня 2009 року у разі порушення покупцем терміну перерахування грошей або перерахування їх у неповному обсязі він сплачує продавцеві пеню у розмірі 0,03 відсотка від простроченої суми за кожний день прострочення , але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період , за який сплачується пеня.

Зобовязання сторін за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27 травня 2009 року визначені у його розділі 4.

Так, одним з основних обовязків покупця є сплата вартості земельної ділянки в сумі та строки, передбачені розділом 2 цього договору.

Зазначений договір посвідчено нотаріально 27 травня 2009 рок державним нотаріусом першої Сімферопольської міської державної нотаріальної контори Романовим І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 3-1889.

Згідно з представленими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 236 від 06 липня 2009 року на суму 47700,00 грн., № 256 від 07 серпня 2009 року на суму 50000,00 грн., квитанціями №70 від 09 вересня 2009 року на суму 10000,00 грн., від 14 жовтня 2009 року на суму 10000,00 грн., № 51 від 25 листопада 2009 року на суму 10000, 00 грн., від 23 грудня 2009 року на суму 10000,00 грн., № 59 від 26 січня 2010 року на суму 10000,00 грн., № 116 від 25 лютого 2010 року на суму 10000,00 грн., № 3 від 30 березня 2010 року на суму 10000,00 грн., від 30 квітня 2010 року на суму 10000,00 грн., № 70 від 02 червня 2010 року на суму 10000,00 грн., № 75 від 01 липня 2010 року на суму 10000,00 грн., №48 від 03 серпня 2010 року на суму 10000,00 грн., № 109 від 30 серпня 2009 року на суму 10000,00 у виконання умов договору відповідачем сплачено суму у загальному розмірі 217700,00 грн.(а.с. 40, 60, 61,62-74) .

У звязку з порушенням термінів проведення оплати вартості земельної ділянки, починаючи з липня 2009 року по серпень 2010 року відповідачем також здійснювалось щомісячна оплата пені, що також підтверджується копіями долучених до матеріалів справи платіжних доручень за зазначений період часу (а.с. 41-52, 75-88).

Як впливає з заяви прокурора про уточнення позовних вимог (а.с. 89), станом на вересень 2010 року заборгованість відповідача за договором від 27 травня 2009 року складає 130000,00 грн. та в добровільному порядку не погашена, у звязку з чим він просить вирішити це питання в судовому порядку.

Дослідивши всі обставини справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

Правовідносини за договорами купівлі-продажу регулюється нормами параграфу 1 розділу III Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось, у відповідність до пункту 2.1. договору від 27 травня 2009 року відповідач зобовязався сплатити вартість обєкту продажу у сумі 347700,00 грн. упродовж пяти банківських днів після нотаріального посвідчення цього договору покупець зобовязується перерахувати шляхом одноразового перерахування всієї суми на рахунок продавця .

Нотаріальне посвідчення договору відбулось у день його укладення, тобто 27 травня 2009 року.

Втім, з представлених до матеріалів справи копії квитанцій та платіжних доручень за період з липня 2009 року по серпень 2010 року (а.с. 40, 60, 61,62-74) вбачається, що зобовязання, зазначені у пункті 2.1. договору, виконані відповідачем неналежним чином, оскільки вперше оплата перерахована ним лише у липні 2009 року та не в повному обсязі, в подальшому, рахунки продовжували сплачуватись частками понад рік з моменту укладення договору.

Вбачається, що порушення зобовязань, визначених у пункті 2.1. спірного договору, відповідач визнавав, у звязку з чим, у виконання пункту 2.3.договору, починаючи з липня 2009 року по серпень 2010 року, щомісячно сплачував пеню від простроченої суми. (а.с. 41-52, 75-88).

З урахуванням фактично здійснених платежів за обєкт купівлі-продажу, станом на вересень 2010 року за договором від 27 травня 2009 року всього дочірнім підприємством „Лік-Миравто” приватного підприємства „Компанія Лік” сплачено суму у розмірі 217700,00 грн.

Таким чином, несплаченою на момент розгляду справи судом першої інстанції залишилась сума у розмірі 347700,00 грн. -217700,00 грн. = 130000,00 грн.

Згідно відзиву на позовну заяву (а.с.26-27) та доводів апеляційної скарги зазначений розмір заборгованості відповідачем фактично не спростовувався, а також підтверджено відсутність наміру відмовлятись від прийнятих зобовязань.

Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Аналогічні положення містяться також у статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 529 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У звязку з наведеним, встановивши, що відповідач зобов'язання за спірним договором поставки належним чином не виконав, оплату земельної ділянки здійснив не у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 130000,00 грн.

Висловлюючи заперечення на висновки суду першої інстанції, єдиним своїм доводом заявник апеляційної скарги зазначив неповноважність заступника прокурора міста Сімферополя на звернення господарського суду з позовом в інтересах Сімферопольської міської ради.

Втім, колегія суддів з такими твердженнями не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 35 Закону України “Про прокуратуру” прокурор має право вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист інтересів держави і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.

Таким чином, обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються вказаним Законом та процесуальним законодавством України.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, заявник апеляційної скарги обґрунтовано послався рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99, проте, на думку судової колегії, невірно трактував викладені у ньому доводи органу судової влади.

Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України поняття "орган", уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року також встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства.

В силу статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, згідно зі ст.ст. 13, 142-145 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. До матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших обєктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Таким чином, звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради здійснено в межах наданих прокуратурі повноважень, з самостійним визначенням органу, уповноваженого, на його думку, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналогічну позицією викладено у пункті 10 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14 серпня 2007 року № 01-8/675.

Отже, на підставі встановлених фактичних обставин, місцевим господарським судом правильно з'ясовано права і обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому твердження відповідача про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у звязку з чим підстав для скасування рішення місцевого суду судова колегія не вбачає.

Повний текст постанови складений 20 жовтня 2010 року.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу дочірнього підприємства „Лік-Миравто” приватного підприємства „Компанія Лік” залишити без задоволення.

2 . Рішення господарського Автономної Республіки Крим від 01 вересня 2010 року у справі № 5002-28/3438-2010 залишити без змін.

Головуючий суддя

Судді