Постанова № 12183624, 19.10.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

14 жовтня 2010 року С права № 5002-6/3676.1-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ,

суддів ,

,

за участю представників сторін:

позивача: Михайлов Олексій Анатолійович, довіреність № 17 від 26.02.10 (Джанкойська міська рада);

прокурор: Ковалевич Олег Михайлович, посвідчення № 631 від 01.02.10, (прокурор відділу прокуратури міста Севастополя);

відповідач: ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 12.04.00, (фізична особа - підприємець ОСОБА_2);

відповідача: ОСОБА_5, довіреність № 1-470 від 05.08.10 (фізична особа - підприємець ОСОБА_2);

третьої особи: не з'явився, (Державна земельна інспекція Автономної Республіки Крим з використання та охорони земель);

третьої особи: не з'явився (Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим);

третьої особи: не з'явився (Міністерство оборони України);

розглянувши апеляційні скарги Джанкойської міської ради та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 25 серпня 2010 року у справі №5002-6/3676.1-2010

за позовом Джанкойського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Калініна, 17,Джанкой,96100)

в інтересах держави в особі Джанкойської міської ради (вул. К. Маркса, 15а,Джанкой,96100)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

треті особи :

Державна земельна інспекція Автономної Республіки Крим з використання та охорони земель (вул. Кечкеметська, 114,Сімферополь,95038)

Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114,Сімферополь,95038)

Міністерство оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

Прокуратура міста Севастополя-до відома (вул. Павліченко, 1, м.

про повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ :

19 листопада 2008 року Джанкойський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 06.10.2009, в інтересах держави в особі Джанкойської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в якій просив зобовязати її звільнити земельну ділянку, що розташована по вул. Московська, 98-а, м. Джанкой АР Крим площею 6317 кв.м. шляхом знесення залізобетонної огорожі із залізними воротами, будівлі прохідної літер “А”, будівлі вбиральні літери “Б”; малих архітектурних форм для підприємницької діяльності 34 (тридцяти чотирьох) металевих торгових контейнерів, на підставі положеннь статей 31, 34, 35 Закону України “Про оренду землі”. Позовні вимоги обґрунтовані припиненням між сторонами договірних орендних земельних відносин та використанням зазначеної земельної ділянки відповідачем без правовстановлюючих документів.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 25 серпня 2010 року у справі №5002-6/3676.1-2010 позов задоволено.

Зобовязано ФОП ОСОБА_2 звільнити та передати Джанкойській міській раді земельну ділянку по вул. Московська, 98-а, м. Джанкой АР Крим, площею 6317 кв.м. шляхом знесення та демонтажу малих архітектурних форм для підприємницької діяльності-34 металевих торгових контейнерів, в частині зобовязання ФОП ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку шляхом знесення та демонтажу залізобетонної огорожі із залізними воротами, відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції у відмовленій частині мотивоване конституційним принципом непорушності права власності, відсутності підстав для припинення права власності ФОП ОСОБА_2 на обєкти нерухомості. В задоволеній частині позову судове рішення обґрунтоване самовільним використанням відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Джанкойська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду першої інстанції у відмовленій частині і задовольнити позов у повному обсязі.

ФОП ОСОБА_2 також звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, так як договір оренди землі продовжено, 34 контейнери їй не належать, суд вирів питання відносно прав та обв'язків 3-х осіб.

Доводи апеляційної скарги Джанкойської міської ради обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було відмовлено в застосуванні до спірних правовідносин вимог статті 417 Цивільного кодексу України та відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині знесення та демонтажу огорожі із залізними воротами, будівлі прохідної літ «А», будівлі вбиральні літ «Б», суд першої інстанції посилався на те, що позов у цій частині пред 'явлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, так як вказане вище майно зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_2 без вказівки на статус суб'єкта підприємницької діяльності.

Доводи апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не встановлено факту фактичної пролонгації дій договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції невірно дійшов висновку про самовільне зайняття відповідачкою спірної земельної ділянки, не встановив факту можливості встановлення права власності на земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном відповідача, та не встановив факту наявності неналежного позивача у справі.

У відзиві ФОП ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу Джанкойської міської ради без задоволення з підстав того, що позивач вимагає звільнити земельну ділянку не намагаючись скасувати право власності відповідачки на це нерухоме майно, позивач не встановив як факту використання нею спірного майна, так і факту належності цього нерухомого майна відповідачці на праві спільної сумісної власності подружжя.

У звязку з відпусткою судді Градової О.Г., її замінено на суддю Заплава Л.М. на підставі розпорядження керівництва суду від 14.10.2010.

У судовому засіданні 14 жовтня 2010 року представник ФОП ОСОБА_2 підтримував доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Представник Джанкойської міської ради та прокурор підтримували доводи апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції змінити у відмовленій частині з підстав, викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі міської ради.

Представники третіх осіб у судове засідання не зявились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 24.09.2010.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників обовязковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності не зявившихся представника відповідача та прокурора.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2003 року між Джанкойської міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки №264, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку комерційного використання (розміщення ринку по реалізації автомобільних запчастин), з земель Міністерства оборони України, що розташована в межах Джанкойської міської ради (т.1, а.с. 5-7).

Відповідно до пункту 2.1. договір укладений строком на 3 роки, тобто до 01.07.2006 р.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 20.11.2003 року №000300600264.

Додатковою угодою №2 від 15.12.2006 року строк дії договору продовжено до 01.05.2007р. (т.1, а.с. 10).

Рішення № 405 від 25.05.2007 року Джанкойська міська рада задовольнила заяву відповідача про продовження договору оренди на 49 років, і продовжила строк дії договору № 264 оренди вказаної земельної ділянки на п'ять років до 01.05.2012 року, встановила нову орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 2% від нормативної грошової оцінки в сумі 36617,16 грн. на рік (підпункт 1.2), зобов'язала підприємця ОСОБА_2 укласти з міською радою додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди та зміну орендної плати (підпункт 2.1), про що було повідомлено відповідача та запропоновано укласти додаткову угоду (т. 1, а.с. 25).

В подальшому у зв'язку з невиконання відповідачем вказаного рішення і відмови від укладення додаткової угоди про внесення змін до договору, Джанкойська міська рада рішенням № 676 від 23.05.2008 р., визнала, втратившим силу підпункт 1.2 рішення міської ради від 23.05.2007 р. № 405 про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 20.11.2003 р. строком на п'ять років (т. 1, а.с. 49).

У звязку з чим прокурор звернувся з позовною заявою до суду про повернення земельної ділянки у звязку з закінченням дії договору оренди.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Джанкойської міської ради підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні у звязку з наступним.

Згідно статті 1 Закону України „Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про оренду землі”, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 15 Закону визначені умови договору оренди землі.

Так, згідно з цією нормою, істотними умовам договору оренди землі, крім іншого, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, строк укладення договору.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі, спор вирішується в судовому порядку.

Згідно частині 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається тільки у випадках і за умов, встановлених договором або законом.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік і внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року були внесені зміни в Закон України „Про оренду землі” і Закон України „Про плату за землю”. Так, з 1 січня 2008 року, відповідно до статті 21 Закону України „Про оренду землі”, встановлений новий мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, який не може бути менше:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, встановленого Законом України „Про плату за землю” від 03.07.1992 року;

- для інших категорій земель - триразового розміру земельного податку, встановленого законом України „Про плату за землю”.

Згідно статті 31 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк, його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Однак, переважне право на поновлення договору оренди може бути реалізоване лише за інших рівних умов перед іншими претендентами на земельну ділянку і, за будь-яких обставин, лише за наявності згоди орендодавця, яке має бути оформлене у вигляді рішення сесії ради. Отже, поновлення договору оренди земельної ділянки не відбувається автоматично, як вважає відповідач, а лише за волевиявленням ради.

Таке волевиявлення оформлене рішенням Джанкойської міської ради від 23.05.2007р. №405 та від 23.05.2008р. №676, якими рада визначила умови продовження строку договору оренди земельної ділянки, зокрема шляхом укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди та зміну розміру орендної плати. Недотримання відповідачем цих умов призвело до відмови ради від продовження договору оренди, а не до його автоматичного поновлення.

За приписами статей 31, 34 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відтак, у звязку з відмовою ФОП ОСОБА_2 від поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди із змінами розміру орендної плати, договір оренди землі від 20.11.2003р. є припиненим, а отже у відповідача немає правових підстав продовжувати користуватися спірною земельною ділянкою.

Доводи відповідача про приналежність спірної земельної ділянки до земель оборони суд не приймає до уваги, так як ця обставина не створює для відповідача будь-яких прав на продовження користування земельною ділянкою, адже, закінчення договору оренди, укладеного саме з радою і не визнаного у встановленому порядку недійсним, не надає права відповідачці користуватися спірною земельною ділянкою. Також слід зазначити, що згідно відповіді Джанкойського міжрайонного прокурора від 31.08.2009 на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки, межі земельної ділянки Міністерства оборони України не встановлювалися, правовстановлюючі документи на землю не видавалися (а.с. 123 т.1).

Частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів місцевого самоврядування прийняті в межах своїх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, посадовцями, а також громадянами, які постійно проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи і організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяні місцевому самоврядуванню збитки їх діями або бездіяльністю, а також в результаті невиконання рішень органів і посадовців місцевого самоврядування.

Пунктами 3, 4 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права і обв'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, цивільні права і обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України, ст. 632 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору, у випадках, встановлених законом застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України „Про оренду землі” у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Розділ 5 „Умови повернення земельної ділянки орендодавцю” договору оренди від 01.07.2003р. містить тільки умову про повернення земельної ділянки по акту, який складається в простій письмовій формі.

Інших умов повернення земельної ділянки договір оренди не містить.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем дії по поверненню земельної ділянки не зроблені, а навпаки він продовжує нею користуватися, незважаючи на те, що позивачем неодноразово було його попереджено про необхідність звільнити та повернути земельну ділянку у зв'язку з тим, що відповідач не підписав додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відхилення обґрунтування позивачем своїх вимог положеннями статті 417 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції виходив із того, що норми ст. 417 ЦК України набрали чинності 01.01.2004 року, тоді як договір оренди спірної земельної ділянки набрав чинності 20.11.2003р., тобто до набрання чинності норм ст. 417 ЦК, а також, що вказані норми не можуть застосовуватися до земельних орендних відносин.

Крім того, вказані вище висновки суду першої інстанції суперечать висновкам Вищого господарського суду України, викладеними у постанові від 20.05.2010р., суперечать нормам матеріального права з підстав того, що спір між Джанкойською міською радою та відповідачкою виник у зв'язку з припиненням (закінченням строку дії) договору оренди земельної ділянки від 01.07.2003р. за №0003006000264 (зареєстрований 20.11.2003 року) по вул. Московській, 98 а, в місті Джанкої АР Крим, на якій розташований ринок автозапчастин, що знаходиться у володінні ФОП ОСОБА_2, та складається з об'єктів нерухомого майна - будівель прохідної літ. «А» та вбиральні літ. «Б»; та елементів благоустрою - огородження 1-5, вимощення, малих архітектурних форм для підприємницької діяльності 34 (тридцяти чотирьох) металевих торгових контейнерів.

При першому розгляді справи Господарським судом АР Крим та Севастопольським апеляційним господарським судом обгрунтовано (що підтверджується висновками Вищого господарського суду України у постанові від 20.05.2010р.) встановлена та обставина, що договір оренди земельної ділянки від 01.07.2003р. був припинений у зв'язку із закінченням строку його дії з 01 травня 2007 року (з урахуванням того, що додатковою угодою від 15.12.2006 року вказаний договір був продовжений до 01.05.2007р.), а також те, що факт відсутності договору оренди на спірну земельну ділянку є належним чином встановленим, а отже, користування земельною ділянкою здійснюється відповідачем без правових підстав, що є самовільним користуванням.

Згідно статті 417 Цивільного кодексу України в разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда) власник, земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.

З урахування вищенаведеного, твердження відповідачки, що договір оренди земельної ділянки, укладений між нею та позивачем у 2003 р., є поновленим, і його дію не регулюють норми Цивільного кодексу України 2004 року, є необґрунтованими.

Статті 413-417 Глави 34 Цивільного кодексу України регулюють право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

Договір оренди земельної ділянки укладено 20.11.2003р., тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України, яким вперше введено поняття права забудови земельної ділянки (суперфіцію).

Договір оренди землі і угода про суперфіцій, це різні за своєю правовою природою правочини. А тому застосування на підставі пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли на підставі договору оренди землі, укладеного до набрання чинності Цивільним кодексом України, положень цього Кодексу, якими урегульовано право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) є невірним.

Крім того, висновок Господарського суду АР Крим, про те, що норми статті 417 Цивільного кодексу України при вирішені даного спору не можуть бути застосовані, так як відносини між позивачем та відповідачем виникли до 01.01.2004р., суперечить нормам частини 2 пункту 4 „Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України, якою встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відносини щодо оренди земельної ділянки між відповідачем та позивачем дійсно виникли у 2003 році, але вони продовжували існувати і після набрання чинності Цивільним кодексом до 01.05.2007 р., тобто до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим норми ст. 417 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню до спірних відносин між позивачем та відповідачем.

Крім того, спір між відповідачем та позивачем виник не у зв'язку з суперечками при укладені договору оренди земельної ділянки та виконанні його умов, а у зв'язку із припиненням орендних відносин та подальшим самовільним користуванням відповідачем земельною ділянкою.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволені позовних вимог в частині знесення та демонтажу залізобетонної огорожі із залізними воротами, будівлі прохідної літ «А», будівлі вбиральні літ «Б». Суд першої інстанції вказав, що позов у цій частині пред 'явлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, так як у спірних відносинах ОСОБА_2 виступає як суб'єкт підприємницької діяльності, а вказане майно зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_2 без вказівки на статус суб'єкта підприємницької діяльності, у звязку з чим слід вирішити долю спільного майна подружжя. Судом першої інстанції не враховані ті обставини, що земельна ділянка була виділена ОСОБА_2 як субєкту підприємницької діяльності, спірні об'єкти були розміщені на земельній ділянці, яка раніше знаходилася у користуванні відповідачки у статусі суб'єкта підприємницької діяльності та використовувалася нею (і використовується у теперішній час) для здійснення підприємницької діяльності, і в даний час відповідачка зареєстрована в якості підприємця та має статус суб'єкту господарської діяльності, відсутність вказівки у реєстрі прав на нерухоме майно статусу фізичної особи, як суб'єкта господарської діяльності ще не означає, що право власності зареєстровано за іншою особою.

До того ж, судом порушені норми ст. 52 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Крім того, ст. 320 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Тоді як, слідує із матеріалів справи відповідачка, маючи статус суб'єкта підприємницької діяльності, використовує зазначене майно у підприємницьких цілях.

Крім того, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відмови позивачу у задоволені позовних вимог в частині знесення та демонтажу залізобетонної огорожі із залізними воротами, будівлі прохідної літ «А», будівлі вбиральні літ «Б», так як суд першої інстанції не врахував норми діючого законодавства.

Статтею 321 Цивільного кодексу України дійсно передбачено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійснені, але при цьому Джанкойська міська рада, як орган здійснюючий відповідно пункту 12 Розділу X „Перехідних положень” Земельного кодексу України, повноваження власника щодо розпорядження землями в межах міста Джанкоя, до розмежування земель державної та комунальної власності.

Також слід зазначити, що у зв'язку з находженням на спірній земельній ділянці об'єктів, які належать відповідачці, вони обмежують повноваження Джанкойської міської ради щодо розпорядження земельною ділянкою, що використовується відповідачкою незаконно, так як цим міська рада позбавлена можливості вирішити питання щодо подальшого використання земельної ділянки. Положення статті 321 Цивільного кодексу України не враховані судом першої інстанції при визначені обмеження повноважень Джанкойської міської ради по здійсненню прав щодо спірної земельної ділянки. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції не врахував, вимоги частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України, згідно яких власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду інтересам суспільства. Користуючись тим, що на спірній земельній ділянці знаходяться об'єкти відповідачки, вона зловживаючи цим та не продовжуючи договір оренди земельної ділянки, незаконно її використовує та не сплачує оренду плату у тому, навіть мінімальному розмірі, що встановлений законодавством (3-х кратний земельний податок). Належна орендна плата за земельну ділянку повинна була б поступати до місцевого бюджету міста Джанкою, але у зв'язку з припиненням договору оренди та незгодою відповідачки сплачувати орендну плату у розмірі, що встановлений законодавством, - відповідачка завдає шкоду суспільним інтересам територіальної громади міста Джанкою. Вказане підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 року №3-рп/2002, в якому зазначено, що власність гарантує не лише права власників, а й зобов'язує, покладає на них певні обов'язки. Саме про це йдеться у статтях 13 і 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди, зокрема суспільству. З урахуванням вищенаведеного, твердження відповідача, що вона вважала договір оренди земельної ділянки пролонгованим та продовжувала сплачувати орендну плату за умовами раніш укладеного договору, у звязку з чим він повинен був бути пролонгований на умовах 2003 року, є необґрунтованими.

Твердження відповідачки, що Джанкойська міська рада ніяким чином не повідомила її про своє небажання пролонгувати договір оренди, з підстав чого при продовжені відповідачкою користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди для неї цей договір є пролонгованим, є необґрунтованими з тих підстав, що позивач неодноразово повідомляв відповідачку про необхідність укладення додаткової угоди до договору оренди, а після її відмови від цих дій, про відмову продовження договору оренди

Статтею 785 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні положення про найм (оренду), передбачено, що у випадку припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була отримана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлений у договорі.

Як слідує із матеріалів справи, спірна земельна ділянка була передана Джанкойською міською радою відповідачці вільною від будь-яких об'єктів нерухомого майна, в тому числі об'єктів, що належать відповідачці. Тобто, стан, в якому земельна ділянка була отримана відповідачкою - стан вільний від об'єктів нерухомого майна та інших конструктивних елементів, у цьому ж стані, згідно статті 785 Цивільного кодексу України, вона повинна бути поверненою.

Крім того, відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України цивільні відносини, не урегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, регулюються тими правовими нормами Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, які регулюють схожі за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У зв'язку з тим, що ні Законом України „Про оренду землі” не передбачені норми, ні договором оренди земельної ділянки не були передбачені умови, які вирішують питання щодо подальшого знаходження об'єктів власності орендаря у випадках припинення (у тому числі у зв'язку закінченням його дії) договору оренди земельної ділянки, то в даному випадку повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу України що регулюють відносини, які виникають з права користування чужою земельною ділянкою для забудови, що за своїм змістом є подібними з відносинами, пов'язаними з орендою земельних ділянок.

В ході перевірки 06.06.2008 р. дотримання земельного законодавства Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим виявлено порушення відповідачем земельного законодавства, а саме використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 6317 кв.м. під розміщення мікроринку в місті Джанкой по вул.Московська, 98-а (т.1, а.с.76). За результатами перевірки відповідачу було видано припис про усунення порушень земельного законодавства у місячний строк (т.1, а.с.75), складено протокол про адміністративне правопорушення (т.1, а.с.74) та 17.06.2008р. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення (т.1, а.с.73).

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За таких обставин, твердження відповідачки, що у разі внесення ним позивачеві орендної плати, після закінчення договору оренди земельної ділянки, користування земельною ділянкою для неї не є самовільним зайняттям земельної ділянки, є не обґрунтованими.

Отже, закінчення строку договору оренди земельної ділянки створює для відповідача обов'язок повернути земельну ділянку, яка наразі використовується ним самовільно.

За таких обставин рішення суду в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_2 звільнити спірну земельну ділянку шляхом знесення та демонтажу малих архітектурних форм для підприємницької діяльності - 34 металевих торгових контейнерів, які на ній розміщені, є законним.

Твердження відповідачки, що вона не є власником 34 металевих контейнерів, і у звязку з чим не повинна проводити їх демонтаж, є необґрунтованими, так як металеві контейнери знаходяться на спірній земельній ділянці за договорами суборенди між їх власниками та відповідачкою, тобто після закінчення договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачкою та Джанкойською міською радою, відповідачка не має права на укладання договорів розміщення цих контейнерів на спірній земельній ділянці і повинна їх знести.

Відповідно до частині 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною 5 статті 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Викладені правові положення свідчать про те, що єдиною підставою правомірного користування земельною ділянкою особою є наявність у неї правовстановлюючого документа рішення ради та зареєстрований договір оренди землі.

З таких підстав, твердження відповідачки, що у разі набуття права власності на обєкти нерухомого майна, які розташовані на спірній земельній ділянці, у разі закінчення дії договору оренди вона набуває право на користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені та яка необхідна для їх обслуговування, є необґрунтованими.

Твердження відповідачки, що суд першої інстанції проігнорував її заяву про відкладення розгляду справи у звязку з розглядом апеляційною інстанцією справи про визнання недійсним рішення Джанкойської міської ради № 686 від 23.05.2008, рішення якого суттєво впливає на розгляд цієї справи, є необґрунтованими з тих підстав, що в матеріалах справи наявна лише копія позову по цій справі (а.с. 85-87 т.2) та ухвала ГС АРК № 2/22-8773-2008 від 02.07.2008 про відмову у її прийнятті. Доказів прийняття апеляційною інстанцією до розгляду апеляційної скарги по визнанню недійсним рішення Джанкойської міської ради № 686 від 23.05.2008 відповідачкою не надано.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні у відмовленій частині позовних вимог Джанкойської міської ради.

Керуючись статтями 101, пунктом 4 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2 Апеляційну скаргу Джанкойської міської ради задовольнити. Рішення ГС АРК від 25.08.2010 року у справі 5002-6/3676.1-2010 змінити: ”Зобовязати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, инд. № НОМЕР_2) звільнити і передати за актом прийому-передачі Джанкоїській міській раді (вул. К. Маркса, 15а,Джанкой,96100, код ЄДРПОУ 04055699) земельну ділянку по вул. Московська, 98-а, м. Джанкой АР Крим площею 6317 кв.м. шляхом знесення залізобетонної огорожі із залізними воротами, будівлі прохідної літер “А”, будівлі вбиральні літери “Б”.

3 В частині знесення малих архітектурних форм для підприємницької діяльності 34 (тридцяти чотирьох) металевих торгових контейнерів рішення суду від 25.08.2010 залишити без змін.

4 Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) у дохід державного бюджету м. Сімферополя (рахунок 31115095700002, код платежу 22090200, банк ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополя, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) державне мито 170,00 грн. (85,00 +42,50 +42,50).

5 Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в дохід державного бюджету М.Сімферополя (рахунок 31214264700002, код платежу 22050003, банк ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополя, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн.

6 Господарському суду Автономної Республіки Крим видати відповідні накази.

Головуючий суддя

Судді