Постанова № 12183447, 22.09.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

14 жовтня 2010 року С права № 2-5/5221.1-2009

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ,

суддів ,

,

за участю представників сторін:

позивач: ОСОБА_1, НОМЕР_1 від 22.11.99, фізична особа - підприємець ОСОБА_1;

відповідача: не з'явився, приватне підприємство "Фенікс-Контакт" ;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та апеляційну скаргу приватного підприємства "Фенікс-Контакт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 15 липня 2010 року у справі №2-5/5221.1-2009

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)

до приватного підприємства "Фенікс-Контакт" (вул. Грушевського, 76-41,Ужгород,88000)

про витребування майна з незаконного володіння, стягнення заборгованості по договору та збитків

ВСТАНОВИВ :

Позивач - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до приватного підприємства "Фенікс-Контакт" про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення 88945, 43 грн., з яких 27907, 77 грн. основний борг та 61037, 66 грн. - збитки.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином умови договору піднайму (суборенди) від 10 грудня 2007 року, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 - за договором наймодавець та приватним підприємством "Фенікс-Контакт" - за договором наймач, та в подальшому переукладеному від 01 квітня 2008 року між тими ж сторонами на тих же умовах.

Так, позивач стверджує, що в порушення умов зазначеного договору у частині сплати орендної платні, а саме пунктів 3.2, 3.5, 4.5 договору піднайму від 01 квітня 2008 року, відповідач не вносив орендну плату протягом трьох місяців.

Посилаючись на статтю 782, частину 3 статті 651, позивач зазначив, що на повідомлення про відмову від договору піднайму нежитлового приміщення від 01 квітня 2008 року, скерованого поштою 28 серпня 2009 року, відповідач, порушуючи діюче законодавство України, ніяк не відреагував - майно за договором піднайму повернуто лише 09 травня 2010 року. У зв'язку з викладеним, позивач був змушений звернутися до господарського суду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 липня 2010 року у справі № 2-5/5221.1-2009 (суддя Гаврилюк М.П.) позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з приватного підприємства "Фенікс-Контакт" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість у сумі 27907,77 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частину позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідачем не надані докази, які б спростовували розрахунок заборгованості наданий позивачем.

Залишивши без задоволення позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в частині відшкодування суми 61037, 66 грн. за неотриману орендну плату, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не надані докази того, що він міг би отримати саме таку орендну плату.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду фізична особа підприємець ОСОБА_1 26 липня 2010 року звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 липня 2010 року у справі № 2-5/5221.1-2009 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з приватного підприємства "Фенікс-Контакт" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 35350 грн. та прийняти нове рішення, яким позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення 35350 грн. збитків задовольнити в повному обсязі.

Із рішенням господарського суду Автономної Республіки також не погоджується і відповідач - приватне підприємство "Фенікс-Контакт", який звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 липня 2010 року у справі № 2-5/5221.1-2009 та припинити провадження у справі.

Апеляційні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 обгрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.

Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що господарський суд, не дослідивши матеріали справа, необгрунтовано виходив з того, що договір піднайму може бути розірваний лише за згодою обох сторін. Отже, як стверджує позивач, відповідно до статті 782 Господарського кодексу України він мав право відмовитися від договору найму і вимагати повернення приміщення, на підставі того, що наймач не вносив орендну плату протягом трьох місяців. На підставі цього позивач направив повідомлення відповідачеві про розірвання договору піднайму від 01 квітня 2008 року, але фактично він отримав приміщення лише 19 травня 2010, отже через майже рік після відмови наймодавцем від зазначеного договору.

За таких обставин, позивач вважає, що в матеріалах справи маються докази протиправних та навмисних дій з боку приватного підприємства "Фенікс-Контакт", які спричинили позивачу збитки у вигляді неотриманих доходів, які він міг би отримати у випадку належного виконання договірних зобов'язань другою стороною.

Апеляційні вимоги приватного підприємства "Фенікс-Контакт" мотивовані тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції порушенні норми процесуального права, а факти встановлені судом не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, приватне підприємство "Фенікс-Контакт" заявляє, що договори суборенди від 10 грудня 2007 року та 01 квітня 2008 року були укладені із фізичною особою ОСОБА_1, який на той момент не був приватним підприємцем. Тому, на думку заявника апеляційної скарги, які небудь права приватного підприємця ОСОБА_1 за договорами суборенди нерухомого майна від 10 грудня 2007 року та 01 квітня 2008 року не порушені.

Відповідач не скористався своїм правом участі у судовому засіданні, призначеному на 14 жовтня 2010 року.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 визнає такою, що підлягає задоволенню, апеляційну скаргу приватного підприємства "Фенікс-Контакт" такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає частковому скасуванню, а саме у частині відмови позивачу у позові, у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно між фізичною особою ОСОБА_1 та приватним підприємством "Фенікс-Контакт" укладені договори від 10 грудня 2007 року та від 01 квітня 2008 року на суборенду нежитлового приміщення, загальною площею 100 м. кв., за адресою: м. Євпаторія, вул. Конституції, 3, на першому поверсі будинку.

Відповідно до пункту 3.2 договору від 10 грудня 2007 року орендна плата встановлена у розмірі 7070, 00 грн. за місяць.

Майно передано за актом приймання - передачі від 15 березня 2008 року.

01 квітня 2008 року сторони підписали новий договір, на суборенду вже переданого майна.

Згідно розрахунку позивачем стягується заборгованість саме за договором від 01 квітня 2008 року у сумі 27907, 77 грн., так, враховуючи залишок заборгованості за договором від 10 грудня 2007 року у сумі 3535, 00 грн. станом на 01 квітня 2008 року, орендна плата за період з квітня 2008 року по серпень 2009 року (включно) становить 138372, 88 грн., при якому позивач не заперечує надходження від відповідача коштів у рахунок погашення заборгованості по орендній платі у вказаний період в сумі 122423, 98 грн. При цьому позивачем враховано повернення відповідачу 31015, 14 грн. за платіжними дорученнями № 1 від 29 травня 2008 року, № 2 від 19 березня 2009 року.

За умовами пункту 3.6, пункту 4.7 договору від 01 квітня 2008 року відповідач зобов'язався відшкодовувати позивачу експлуатаційні витрати, а саме: теплопостачання, водовідведення, електропостачання, тобто комунальні послуги, котрі за період з 01 квітня 2008 року по 20 квітня 2009 року становлять 11958, 87 грн.

Враховуючи нарахування орендних платежів за період з березня 2008 року до серпня 2009 року у сумі 178372, 88 грн. та нарахування суми комунальних послуг за даний період - 11958, 87 грн., та враховуючи сплати відповідача в сумі 122423, 98 грн., судова колегія вважає. що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про заборгованість відповідача в сумі 27907, 77 грн., котра підлягає стягненню на підставі статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Втім, сторонами по справі не заперечується, що позивачем 28 серпня 2009 року заявлено про припинення договору суборенди від 10 грудня 2007 року у редакції договору від 04 квітня 2008 року.

Обов'язок відповідача щодо повернення об'єкту оренди після припинення договору, передбачений пунктом 4.6 договору від 01 квітня 2008 року та пунктом 1 статті 782 Цивільного кодексу України.

Відповідно до акту приймання - передачі (а.с. 148) відповідач повернув позивачу майно лише 19 травня 2010 року.

Втім, матеріалами справи не підтверджується внесення відповідачем відповідної плати за об'єкт оренди за період з вересня 2009 року по травень 2010 року.

Таким чином, у зазначений термін часу позивач не міг користуватися нерухомим майном, при тому не отримував від відповідача орендні платежі.

Порушення відповідачем обов'язку щодо негайного повернення відповідачем об'єкту оренди після припинення договору позбавило позивача можливості користуватися об'єктом нерухомості у своїй підприємницькій діяльності, що в свою чергу призвело до заподіяння позивачу збитків.

Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками наряду з іншими майновими наслідками вважаються і неодержані доходи, які потерпіла сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Неотримана позивачем плата за оренду нерухомого майна, на думку судової колегії є нічим іншим, як неотриманий позивачем дохід, якій він міг би отримати у разі здачі об'єкту нерухомості в оренду (суборенду) іншим особам.

Станом на 01 вересня 2009 року за умовами договору від 01 квітня 2008 року орендна плата встановлена у розмірі 7070, 00 грн. за місяць, що за термін часу з вересня 2009 року по 01 лютого 2010 року становить 35350 грн., котра підлягає стягненню з відповідача на підставі статті 224 Господарського кодексу України.

Доводи відповідача. які викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що відповідач мав відносини із ОСОБА_1 лише як з фізичною особою а не як з приватним підприємцем, у зв'язку із чим за договором суборенди від 01 квітня 2008 року права приватного підприємця ніяким чином не порушено, визнаються судовою колегією безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Зокрема, відповідно до платіжних доручень (а.с. 91-97) відповідач здійснював платежі саме на користь приватного підприємця ОСОБА_1, акти приймання - передачі послуг суборенди за договором від 01 квітня 2008 року (а.с. 18-26) також оформлені з приватним підприємцем ОСОБА_1.

Приватним підприємцем ОСОБА_1 на адресу відповідача скеровувались також рахунки на здійснення орендних платежів, окрім цього, приватним підприємцем ОСОБА_1 підписано акт звірки розрахунків (а.с. 132) та акт від 19 травня 2010 року про приймання об'єкту нерухомості після договору суборенди.

Крім того, згідно до статті 627 Цивільного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки, при укладенні договорів суборенди, сторони дійшли згоди стосовно всіх умов, відповідно до чинного законодавства України, та в процесі дії цього договору факт його укладення сторони не оспорювали, на цих підставах протягом довготривалого часу позивач та відповідач знаходились в господарських правовідносинах в рамках цих договорів, виконання умов яких сторонами є зустрічними зобов'язаннями, що породжують певні наслідки.

Таким чином, тлумачення всіх наведених фактів, які підтверджуються матеріалами справи, та діючого законодавства України дає судової колегії право стверджувати, що фізична особа - приватний підприємець ОСОБА_1 має право на відшкодування збитків, спричинених йому неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди нерухомого майна.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 101, ч.2 ст.103, ч.4. ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Фенікс - Контакт" залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 липня 2010 року у справі № 2-5/5221.1-2009 скасувати частково, а саме у частині відмови фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у стягненні збитків у сумі 35350 грн. та судових витрат у цій частині.

4. Прийняти нове рішення у справі, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

4.1. Позов задовольнити.

4.2. Стягнути з приватного підприємства "Фенікс - Контакт" (Закарпатська область, місто Ужгород, вул. Грушевського, 76/41; р/р 260080120004670 в ТОВ "Коопінвестбанк" МФО 312248, ЗКПО 35335472) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р 26008035846100 в АКІБ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 63257, 77 грн., у тому числі: 27907, 77 грн. основного боргу, 35350 грн. збитків.

5. Стягнути з приватного підприємства "Фенікс - Контакт" (Закарпатська область, місто Ужгород, вул. Грушевського, 76/41; р/р 260080120004670 в ТОВ "Коопінвестбанк" МФО 312248, ЗКПО 35335472) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р 26008035846100 в АКІБ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 177, 00 грн. державного мита за апеляційне оскарження.

6. Видачу наказів доручити господарському суду Автономної Республіки Крим.

Головуючий суддя

Судді