Постанова № 12152655, 08.10.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2010 року Справа № 2-9/2337-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧерткової І.В.,

суддівГолика В.С.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 08.06.2010 у справі №2-9/2337-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" (вул. Симиренка, 12 Б, кв. 67, місто Київ 134, 03134) (вул. Мінське шосе, 4, місто Київ, 04201)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 11 211,92 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2010 у справі № 2-9/2337-2010 позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" 11211,92 грн. боргу. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В основу рішення були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме положення статей 509, 530 Цивільного кодексу України, 173 - 175, 193 Господарського кодексу України, які регулюють зобовязальні правовідносини сторін.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Відповідач вказує на те, що він частково розрахувався за поставлений товар на суму 9600,00 грн., тоді як суд першої інстанції дану обставину помилково залишив поза увагою.

31.08.2010 та 14.09.2010 відповідач приймав участь у судових засіданнях, де підтримав свої вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Позивач з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

14.09.2010 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність, у звязку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.

В останнє судове засідання сторони не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності зазначених осіб за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що протягом березня 2008 року - вересня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Вассма" поставлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 засоби захисту рослин та насіння культур на загальну суму 11211,92 грн.

Факт поставки та отримання товару підтверджується видатковою накладною № 18/0000165 від 17.03.2008 на суму 2257,90 грн. (а. с. 85), видатковою накладною № 18/00463 від 05.06.2008 на суму 2798,50 грн. (а. с. 12) та видатковою накладною № 68/114 від 03.09.2008 на суму 6155,52 грн. (а. с. 13) за довіреністю (а. с. 14).

Таким чином позивачем було поставлено за вказаними накладними товару на суму 11211,92 грн. Саме ці накладні є підставою позову.

Предметом спору в даній справі є правовідносини, що виникли у зв'язку з виконанням договору поставки, укладеного в усній формі.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договори згідно з частиною 2 статті 202 того ж Кодексу є дво- чи багатосторонніми правочинами.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Про узгодження сторонами істотних умов договору свідчить прийняття відповідачем товару, що постачався позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За загальним правилом, передбаченим пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами повинні укладатись у письмовій формі. Між тим, в силу частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України, недодержання письмової форми угоди тягне за собою недійсність такої угоди лише у випадках, якщо такий наслідок прямо передбачений в законі.

Отже, укладення сторонами договору в усній формі, не створює наслідку його недійсності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про існування між сторонами договірних відносин.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми свідчать про наявність за відповідачем обовязку сплатити отриманий товар на суму 11211,92 грн.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача була направлена претензія по оплаті боргу вих. № 26-1/04 від 06.04.2010, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а. с. 15 - 16).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Але відповідач заперечує проти зазначеної суми боргу.

Матеріалами справи підтверджується, що за товар, отриманий згідно видаткової накладної № 18/0000165 від 17.03.2008, відповідач розрахувався повністю, що підтверджується рахунком-фактурою № 18/0000186 від 17.03.2008 (а. с. 64), видатковою накладною (а. с. 85) та платіжним дорученням № 156 від 15.08.2008 на суму 2257,90 грн. (а. с. 86).

Крім того, товар "Дуглас" і "Віал ТТ" отриманий відповідачем згідно видаткової накладної № 68/114 від 03.03.2008 був частково на суму 3375,0 (в т.ч. ПДВ) повернутий позивачу, що підтверджується поворотною накладною № ВТ-0000116 від 02.03.2009 (а. с. 96) та актом звірки, підписаним позивачем (а. с. 23) та частково оплачений, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 03.10.2008 у сумі 206,94 (а. с. 87).

Суд першої інстанції в описовій частині рішення помилково зазначив, що відповідач здійснив оплату на суму 9600,00 грн. Таке твердження взагалі не підтверджується ані матеріалами справи, ані посиланнями сторін.

Вбачається, що 01.10.2010 позивач надав суду письмове пояснення вих. № 28-1/09 від 28.09.2010 в якому зазначив, що представлені відповідачем платіжні доручення суду слід відхилити, тому що позивачем приймались ці платежі до уваги, однак зараховувались в якості погашення зобовязань, що виникли на підставі видаткових накладних, виписаних раніше 17.03.2008. Правомірність такого зарахування товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" обґрунтовує нормами статті 534 Цивільного кодексу України.

Проте, ці дії позивача не ґрунтуються на законодавстві.

Згідно зі статтями 22, 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України також передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У статті 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952, ратифікованого Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, будьякі обмеження з використання юридичною особою або підприємцем власного майна, зокрема власних грошових коштів, якими особа розпоряджується по своїй волі, що втілюється у призначенні платежу, є неприпустимим.

Отже, сума заборгованості, яку належить стягнути із боржника в примусовому порядку, становить: 5372,08 грн. (11211,92 грн. - 2464,84 грн. - 3375,00 грн.).

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає зміні.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2010 у справі №2-9/2337-2010 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ВАССМА" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 12Б, кв. 67, р/р № 26002010031008 у ВАТ "Укрексімбанк" у м. Києві МФО 322313, ЄДРПОУ 33937992) 5372,08 грн. основного боргу, 53,72 грн. державного мита та 113,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інший частині позову відмовити.".

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяІ.В. Черткова

СуддіВ.С. Голик

В.М. Плут