Постанова № 12183395, 02.11.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2010 р.Справа № 26/119-10-3127

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Ткаченко О.М., довіреність б/н від 14.10.09 р.

від відповідача:

-          Зубачова Ю.В., довіреність № 01/11-1519 від 10.12.09 р.;

-          Непомняща О.В., довіреність № 01/11-1308 від 29.10.10 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”

на рішення господарського суду Одеської області від 01.10.2010 р., яке підписано 06.10.2010 р.

по справі № 26/119-10-3127

за позовом дочірнього підприємства „Компроміс”

до комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”

про стягнення 2549,62 грн.

В С Т А Н О В И В:

16.07.10 р. дочірнє підприємство „Компроміс” (далі за текстом – ДП „Компроміс”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (далі за текстом –КП „Теплопостачання м. Одеси”) про стягнення надмірно сплачених сум за договором на постачання теплової енергії № 6449 від 01.01.08 р. за лютий-червень 2008 року, листопад-грудень 2008 року, березень, квітень, листопад-грудень 2009 року, січень та лютий 2010 року в розмірі 2549,62 грн. Правовою підставою для стягнення 2549,62 грн. позивач зазначив ст.ст.632, 906 ЦК України, які визначають порядок встановлення цін та відповідальність виконавця у вигляді відшкодування збитків за порушення умов договору про надання послуг. Крім того, позивач просив визнати недійсним п.1.1 додатку № 1 до вказаного договору.

Позовні вимоги ДП „Компроміс” ґрунтуються на тому, що відповідач неправомірно, в порушення умов укладеного між сторонами договору, збільшив тариф на оплату спожитої теплової енергії, який позивач змушений був безпідставно оплачувати з огляду на можливість його відключення від теплопостачання.

31.08.10 р. позивач збільшив свої позовні вимоги та просив стягнути з КП „Теплопостачання м. Одеси” 26839,94 грн., сплачених за надання послуг з постачання тепла за договором № 6449 від 01.01.08 р., без визначення спірного періоду, а також просив визнати недійсним п.1.1 додатку № 1 до цього договору. При цьому позивач вказану суму, яку на його думку він безпідставно сплатив позивачу, визначив як аванс, оскільки ці грошові кошти сплачував за три дні до початку розрахункового періоду, а також у зв’язку із відсутністю доказів відпущеного товару. Позивач також просив визнати недійсним п.1.1 додатку № 1 до договору на постачання теплової енергії № 6449 від 01.01.08 р.

22.09.10 р. позивач зменшив свої позовні вимоги, надавши уточнення позовних вимог, згідно з якими просив стягнути з відповідача лише 23808,84 грн. авансу, сплаченого за надання послуг з постачання тепла за грудень 2007 р., березень, травень, червень, грудень 2008 р., лютий, квітень, травень, грудень 2009 р., лютий, березень 2010 р.

Таким чином, із змісту позовної заяви та уточнень до неї позивач фактично просить стягнути з відповідача безпідставно сплачені останньому 23808,84 грн., оскільки на його думку відповідач безпідставно змінив тариф на оплату теплової енергії, а також відсутні докази постачання теплової енергії.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.10.10 р. (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено в повному обсязі, з КП „Теплопостачання м. Одеси” на користь ДП „Компроміс” стягнуто 23808,84 грн. авансу за надання послуг з постачання тепла, 238,09 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

До вказаного висновку місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що підвищення відповідачем тарифу на оплату спожитої теплової енергії відбулось без участі та повідомлення про це позивача, а тому вказані КП „Теплопостачання м. Одеси” тарифи у рахунках не відповідають рішенню виконкому Одеської міської ради, оскільки є більшими, а тому не підлягали сплаті в розмірі, встановленому відповідачем.

Не погоджуючись з рішенням суду, КП „Теплопостачання м. Одеси” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги КП „Теплопостачання м. Одеси” зазначає, що суд 1 інстанції в своєму рішенні дійшов помилкового висновку щодо природи платежів, які просить стягнути позивач, оскільки вони є не авансом, а оплатою за фактично спожиту теплову енергію. До того ж, оплачені позивачем суми, за твердженням скаржника, навпаки, є меншими за суми нарахувань.

Крім того, скаржник зазначає, що судом також помилково встановлено відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення позивача про зміну тарифів на теплову енергію. Як вказує КП „Теплопостачання м. Одеси”, після кожної зміни тарифів позивачу направлялись відповідні листи та проекти додаткових угод, а також відповідні повідомлення розміщались в засобах масової інформації, зокрема, в газеті „Вечірня Одеса”.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, проте в судовому засіданні його представник просив залишити апеляційну скаргу КП „Теплопостачання м. Одеси” без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 01.10.10 р. –без змін, як таке, що прийнято з врахуванням норм чинного законодавства та всіх обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

01.01.08 р. КП „Теплопостачання м. Одеси” та ДП „Компроміс” укладено договір №6449 на постачання теплової енергії (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого, теплопостачальна організація (відповідач) бере на себе зобов’язання постачати споживачу (позивач) теплову енергію, а споживач зобов’язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Договору, розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів 285,39 грн. за 1 Гкал. на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації, а при відсутності приладу обліку (або виведенні його з експлуатації) кількість спожитої теплової енергії визначається згідно п. 5.3 даного договору.

Згідно із ст.276 ГК України, розрахунки за договором енергопостачання здійснюються на підставі тарифів, встановлених відповідно до вимог закону.

Законом України „Про теплопостачання” встановлено, що „тариф на теплову енергію –грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Ст. 13 вищевказаного закону передбачено, що для відповідної територіальної громади встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється комунальним підприємством, є повноваженням органів місцевого самоврядування.

Постановою КМ України № 955 від 10.07.06 р. затверджений Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії за послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (далі за текстом - Порядок).

Пунктом 33-1 Порядку передбачена можливість коригування тарифів протягом встановленого строку їх дії у разі зміни рівня заробітної плати на підприємстві, цін і тарифів на паливно-енергетичні ресурси.

Рішенням виконкому Одеської міської ради № 1612 від 20.12.08 р. КП „Теплопостачання м. Одеси” доручено здійснювати коригування тарифів на теплову енергію та їх узгодження з управлінням економіки Одеської міської ради, про що керівництвом підприємства було повідомлено споживача листом.

На підставі вказаного Рішення, підприємством проведено відповідне коригування тарифів в 2008 р., з першого березня 2009 року – 652,31 грн. та з першого липня 2009 року –660,64 грн. за 1 Гкал. теплової енергії. Розрахунки коефіцієнтів коригування погоджені з управлінням економіки Одеської міської ради.

Таким чином, на підставі норм діючого законодавства, визначення ціни у договорі теплопостачання має певні особливості та регулюється органами місцевого самоврядування, в залежності від економічних умов та собівартості виробництва. Законодавство визначає ціну спожитої теплової енергії терміном „тариф”, що передбачає особливу методику його калькуляції.

Втручання споживача у процедуру формування тарифу на теплову енергію законодавством не передбачено.

Пунктом 4.2.3 Договору встановлено, що Теплопостачальна організація повинна повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав до суду додаткову угоду №1 від 28.01.09 р. до договору № 6449 від 01.01.08 р., листи та витяг з газети „Вечірня Одеса”, з яких вбачається що відповідач повідомляв позивача про зміну тарифів. Висновки місцевого господарського суду про те, що листи із повідомленнями про зміну тарифів не є належними доказами повідомлення позивача про зміну тарифів є помилковими, оскільки такі висновки ґрунтуються тільки на голослівних твердженнях позивача про те, що він не отримував вказані листи. У суду 1 інстанції не було підстав піддавати сумніву факт відправки позивачу вказаних листів, так як договором не встановлено якою поштовою кореспонденцією Теплопостачальна організація повинна направляти Споживачу листи із повідомленнями про зміну тарифів, а тому вони направлялися простою поштовою кореспонденцією і містять реєстраційні вихідні номера та дати їх відправки. Позивач же, відповідно із ст.33 ГПК України, не спростував відповідними доказами вказані обставини. До того ж, слід зазначити, що позивачем підписана додаткова угода №1 до договору про постачання теплової енергії, в якій зазначалося про зміну тарифу. Крім того, про зміну тарифу з 01. 03.09 р. позивач міг дізнатися з газети „Вечірня Одеса” за 2 квітня 2009 р.

Із змісту договору про постачання теплової енергії № 6449 від 01.01.08 р. не вбачається, в якій письмовій формі Теплопостачальна організація повинна повідомляти Споживача про зміну тарифів, а тому щомісячні рахунки на оплату спожитої теплової енергії також можна віднести до повідомлень позивача про зміну тарифів, оскільки ці рахунки містять розмір тарифу. До того ж договір про постачання теплової енергії не містить вказівок на те, що у випадку неповідомлення Споживача про зміну тарифу він не повинен сплачувати за встановленими у передбаченому законом порядку тарифами.

Згідно з п.п. 6.4, 6.5 Договору, споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, крім того, щомісяця споживач та теплопостачальна організація до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у спірний період щомісяця виставляв позивачу рахунки-фактури на оплату спожитої теплової енергії із зазначенням обсягу спожитої теплової енергії і тарифу (а.с.14-27), які останній оплатив –всього на суму 23808,84 грн.

Проте, згідно із позовними вимогами ДП „Компроміс”, останнє просить вказану суму стягнути з відповідача як безпідставно отриману, посилаючись на те, що відповідач безпідставно змінив тариф на оплату теплової енергії і відсутні докази постачання теплової енергії.

Однак, судова колегія не може погодитися із доводами позивача про безпідставну зміну відповідачем тарифів, оскільки, як зазначалося вище тарифи на теплову енергію встановлюються виконавчими органами місцевого самоврядування, у даному випадку виконкомом Одеської міської ради і останній, відповідно із його рішенням № 1612 від 20.12.08 р., доручив КП „Теплопостачання м. Одеси” здійснювати коригування тарифів на теплову енергію.

Щодо відсутності доказів про постачання відповідачем у спірний період теплової енергії, то ці доводи ДП „Компроміс” ґрунтуються тільки на тому, що відповідач не надав обґрунтованого розрахунку обсягів поставленої теплової енергії, хоча в матеріалах справи містяться розрахунки відповідача про обсяги поставленої теплової енергії у спірний період, які здійснені у тому числі з урахуванням теплового навантаження будівлі, встановленого умовами договору (додаток №1). При цьому, розрахунок теплового навантаження об’єкту позивача знаходиться в матеріалах справи –(а.с.79). У зв’язку із цим, а також з огляду на те, що позивач не надав альтернативного розрахунку обсягів теплопостачання, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно залишив без задоволення клопотання позивача про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи для визначення відповідності розрахунку відповідача щодо обсягів спожитої теплової енергії умовам договору.

Факт постачання теплової енергії позивачу у спірний період також підтверджується і його позовною заявою (а.с.2-3), в який він зазначає, що він змушений був сплачувати рахунки відповідача у спірний період у зв’язку із тим, що відповідач міг відключити його приміщення від теплової мережі, хоча у призначенні платежу зазначав „за послуги теплопостачання”. Вказане свідчить про те, що позивач був підключений до теплової мережі відповідача і споживав теплову енергію. В позовній заяві позивач лише вказував на безпідставність зміни відповідачем тарифу на теплову енергію і ненадання відповідачем розрахунку обсягу спожитої теплової енергії, сам факт постачання теплової енергії позивачем не оспорювався.

Крім того, у відповідності із ст.101 ГПК України, на вимогу апеляційного суду відповідачем були надані списки абонентів, які не мали опалення та гарячого водопостачання у спірний період, які свідчать про те, що позивач не значиться у цих списках, а відповідно із цим він отримував від відповідача теплову енергію.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що позивач, у відповідності із умовами договору та вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України, у спірний період сплатив відповідачу 23808,84 грн. за спожиту теплову енергію, а тому підстави для стягнення з відповідача вказаної суми грошових коштів, як безпідставно отриманих, які позивач визначив як аванс, відсутні, оскільки згідно із ст.1212 ЦК України, зазначені грошові кошти можуть бути стягнуті з відповідача у випадку, якщо він їх отримав без достатньої правової підстави.

За таких обставин, апеляційна скарга КП „Теплопостачання м. Одеси” підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 01.10.10 р. –скасуванню, а у позові ДП „Компроміс” слід відмовити.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 01.10.2010 р. –скасувати, у позові дочірнього підприємства „Компроміс” –відмовити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства „Компроміс” (65016, м. Одеса, вул. Костанді, 65, код ЄДРПОУ 32015107, р/р 26005310906201 в АБ „Південний”, МФО 328209) на користь комунального підприємства „Теплопостачання м. Одеси” (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102, р/р 26007061398902 в АТ „Укрсиббанк” у м. Харків, МФО 351005) 119 грн. 04 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити господарському суду Одеської області.

4. Повернути комунальному підприємству „Теплопостачання м. Одеси” (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102, р/р 26007061398902 в АТ „Укрсиббанк” у м. Харків, МФО 351005) з Державного бюджету України (ГУДКУ в Одеській області, рахунок № 31114095700008, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460) зайво сплачене державне мито у сумі 15 грн. 16 коп., а також 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати відповідну довідку.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  М.С. Петров

Суддя                                                                      Г.П. Разюк

Суддя                                                                      С.І. Колоколов

Повний текст постанови складено 03.11.10 р.