Постанова № 12183270, 17.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2010                                                                                           № 17/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Кондратової І.Д.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -          Чайка К.П.- пред. за дов. № 110 від 14.12.2009 р.

від відповідача 1-          не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином;

від відповідача 2-          не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.02.2010

у справі № 17/17 ( )

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СЦМ"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд"

                                                  ТОВ "Сервісний металоцентр "Леман-Україна"

про                                                   стягнення 115055,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна" про стягнення з відповідача-1 заборгованості в сумі 188893,10 грн. за поставлену згідно з накладними металопродукцію, а саме: 133910,50 грн. основного боргу, 22764,79 грн. інфляційних збитків, 5767,32 грн. трьох процентів річних та 26450,49 грн. процентів за користування чужими коштами, а також про стягнення з відповідача-2 17,00 грн. заборгованості за поставлений товар згідно з договором поруки № 27 від 06.10.2009 р.

До прийняття рішення по справі представник позивача на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої зменшив розмір позовних вимог, у зв’язку з частковою оплатою відповідачем-1 основної суми заборгованості, та просив стягнути з відповідача-1 заборгованість в сумі 115038,81 грн. (108910,50 грн. основного боргу, 1074,73 грн. 3 % річних, 5053,58 грн. - інфляційні збитки), а також стягнути з відповідача-2 заборгованість за поставлений товар в сумі 17,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2010 р. у справі № 17/17 позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" 17,00 грн. боргу, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" 108910,50 грн. боргу, три проценти річних в сумі 1074,73 грн., 5053,58 грн. інфляційних збитків, 1150,56 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що факт наявності боргу в сумі 108910,50 грн. у відповідача - 1 перед позивачем в сумі 108910,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем-1 не спростований, а тому керуючись статтями 202, 203, 205, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. При цьому, враховуючи факт прострочення виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 5053,58 грн. 3% річних в розмірі 1074, 73 грн. суд першої інстанції визнав також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач-2 несе солідарну відповідальність в частині стягнення заборгованості в розмірі 17 грн. на підставі договору поруки № 27 від 06.10.2009 р.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2010 р. у справі № 17/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції не з’ясував обставини укладання правочину, оскільки апелянт не уповноважував жодну особу на отримання будь-якого товару, в свою чергу письмовий договір купівлі-продажу між сторона не укладався. Відповідач не погоджується також з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення 3 % річних та інфляційних збитків, оскільки відповідачу невідомо з яких підстав суд першої інстанції обчислював строки виникнення зобов’язані, враховуючи те, що відсутній укладений між сторонами договір, який би передбачав наслідки невиконання або неналежного виконання апелянтом взятих на себе зобов’язань.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2010 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.06.2010 р.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався, в зв'язку з нез’явленням в судове засідання представників відповідачів та неподанням позивачем витребуваних доказів.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 16.08.2010 р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв’язку з поверненням з відпустки судді Ропій Л.М. було внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 17/17 колегії суддів у постійному складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Кондратова І.Д., Попікова О.В.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Згідно частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник позивача в судовому засіданні 17.08.2010 р. просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 17.02.2010 р. № 17/17 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники відповідачів в судове засідання апеляційної інстанції 16.08.2010 р. не з’явилися, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СЦМ" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" (надалі - покупець) виникли на підставі усної домовленості сторін, згідно якої позивач зобов'язувався поставити відповідачу 1 металопродукцію, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити дану продукцію за цінами, які погоджені сторонами у встановленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли та існували зобов'язальні відносини відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України).

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегією суддів встановлені обставини належного виконання постачальником зобов'язань. Так, позивачем передано відповідачу продукцію на загальну суму 265150,30 грн., що підтверджується відповідними накладними № ХС-001269 від 07.05.2008 р., № ХС-001370 від 20.05.2008 р., довіреностями на отримання матеріальних цінностей ЯОЦ № 922816 від 06.05.2008 р., ЯОЦ № 922828 від 19.05.2008 р. Проте, відповідач 1 належним чином не виконав свої грошові зобов'язання, перерахувавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СЦМ" за поставлену металопродукцію 156239,80 грн., що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 108910,50 грн.

За приписом частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що строк виконання зобов'язання з оплати поставленої продукції сторонами визначений не був. При цьому, позивач звернувся з вимогою про оплату такої продукції 23.09.2009 р., надіславши відповідачеві 1 претензію з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар в сумі 133910,50 грн. Вказану претензію відповідач-1 отримав 01.10.2009 р., що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення відповідачеві 1 рекомендованого листа. Відповідна вимога у строк, встановлений частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, виконана відповідачем 2 не була.

За таких обставин, встановивши факт існування між сторонами зобов'язання, яке виникло у зв'язку з поставкою позивачем відповідачеві металопродукції за накладними № ХС-001269 від 07.05.2008 р., № ХС-001370 від 20.05.2008 р., а також факт заборгованості відповідача 1 за переданий позивачеві товар на суму 108910,50 грн., суд першої інстанції відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України дійшов правильного висновку про обов'язок відповідача 1 сплатити позивачу основний борг в зазначеній сумі, а відтак у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування рішення в частині стягнення суми основного боргу з відповідача 1.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 інфляційних нарахувань в розмірі 5053,58 грн. за період прострочення з 10.10.2009 р. по 31.01.2010 р. та 1074,73 грн. – 3 % річних за період прострочення з 10.10.2009 р. по 31.01.2010 р. згідно правильного та обґрунтованого розрахунку позивача (а.с. 72-73, т. 1), оскільки позовні вимоги в цій частині відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

З матеріалів справи також вбачається, що 06.10.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна" (поручитель) уклало договір № 27 поруки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (кредитор), згідно умов якого відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання зобов’язань по оплаті третіми особами, що купують у кредитора металопрокат (боржники), в тому числі, але не виключно за договорами поставки, укладеними між кредитором та боржником за період з 2005 р. по 2010 р.

У пункті 3.1 договору поруки сторони визначили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання за основним договором щодо оплати поставленого товару частково, в розмірі 10 % від суми несплаченої заборгованості, але не більше 1 неоподаткованого мінімуму доходу громадян.

Частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна" є поручителем перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" за виконання зобов’язання Товариством з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" за накладними № ХС-001269 від 07.05.2008 р., № ХС-001370 від 20.05.2008 р. в частині 10 % від заборгованості останнього, але не більше 1 неоподаткованого мінімуму доходу громадян, тобто в сумі 17,00 грн.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Таким чином, враховуючи, що кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна" боргу в сумі 17,00 грн. є обґрунтованими та підлягає задоволенню. Проте колегія суддів вважає, що суд першої інмстанції помилково зазначену суму боргу стягнув солідарно також з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд".

Зокрема, відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зміна підстави або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог, відмова від позову є виключним правом позивача.

Колегією суддів встановлено, що згідно заяви про уточнення розміру позовних вимог від 17.02.2010 р. (а.с. 71, т. 1) позивач просив стягнути з відповідача 1 на користь позивача заборгованість за видатковими накладними № ХС-01269 від 07.05.2008 р. та № ХС-001370 від 20.05.2008 р. у розмірі 108910,50 грн., три проценти річних від суми заборгованості за весь час прострочки у розмірі 1074,73 грн., інфляційні збитки за весь час прострочки у розмірі 5053,58 грн., а всього на суму 115038,81 грн., а також стягнути з відповідача 2 на користь позивача заборгованість за договором поруки № 25 у розмірі 17,00 грн.

Згідно частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Тобто, частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначає механізм реалізації вимог кредитора в разі солідарності боржників та встановлює виключне право кредитора вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Відповідно до заяви про уточнення розміру позовних вимог від 17.02.2010 р. (а.с. 71, т. 1) позивач пред’явив вимоги щодо стягнення частини боргу в сумі 17,00 грн. лише з поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна". При цьому, позовна вимога щодо стягнення заборгованості в розмірі 17,00 грн. солідарно з відповідачів позивачем не заявлялась.

Згідно резолютивної частини рішення місцевий господарський 17,00 грн. боргу стягнув з відповідачів солідарно, тобто вийшов за межі позовних вимог.

Судова колегія вважає, що вийшовши за межі позовних вимог, місцевий господарський суд порушив приписи пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно із яким суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. В даному випадку в матеріалах справи відсутнє відповідне клопотання.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі суд першої інстанції порушив норми процесуального права при здійснені розподілу судових витрат.

Зокрема, відповідно до частини 6 статті 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету. При цьому, відповідно до частин 1, 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегією суддів встановлено, що позовні вимоги позивача задоволені повністю за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд", а відповідно судові витрати мають бути покладені на обидва відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував та неправильно поклав судові витрати лише на відповідача 1.

Вказані порушення норм процесуального права у відповідності із пунктом 4 частини 1 статті 103 та пунктом 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни рішення місцевого господарського суду.

В свою чергу, на думку судової колегії, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" на порушення господарським судом територіальної підсудності є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в даному випадку позовні вимоги пред'явлені до двох відповідачів, місцезнаходження яких визначається в межах територіальної юрисдикції різних господарських судів, а відповідно питання про підсудність цього спору повинно вирішуватися за правилами частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, тобто за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна" зареєстровано у м. Києві, а відповідно дана справа підсудна Господарському суду міста Києва.

Безпідставними є також доводи відповідача 1 щодо неналежного повідомлення останнього про місце та час проведення судового засідання. Зокрема, відповідно до п. 3.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи ухвала про порушення провадження у справі від 19.01.2010 р. була надіслана на дві адреси відповідача на юридичну – 61177, м. Харків, вул. Праці, 54 та фактичну 61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 61 к. 4, проте поштові відправлення були повернуті на адресу суду з позначками "адресат вибув" та "адресат не значиться".

У п. 4 інформаційного листа від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України на запитання, чи можуть вважатися доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення певних процесуальних дій примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку через неможливість вручення адресатові відповів, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач 1, в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, і інших доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Таким чином, враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, колегія суддів відзначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2010 р. у справі № 17/17 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції :

" Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код 32665054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, код 32036829) 17,00 грн. боргу, 0,17 грн. витрат по оплаті державного мита, 0,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" (юридична адреса: 61177, м. Харків, вул. Праці, 54, код 32031600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, код 32036829) 108910,50 грн. боргу, три проценти річних в сумі 1074,73 грн., 5053,58 грн. інфляційних збитків, 1150,39 грн. витрат по оплаті державного мита та 235,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.

4. Матеріали справи № 17/17 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Кондратова І.Д.

19.09.10 (відправлено)