Постанова № 12183269, 17.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2010                                                                                           № 34/211

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Кондратової І.Д.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Савицька С.С.- пред. за дов. № 622 від 13.05.2010 р.;

від відповідача - Гумінова Н.В. – пред. за дов. № б/нвід 25.01.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Сінтез-Груп"

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.04.2010

у справі № 34/211 ( )

за позовом                               Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк"

до                                                   ТОВ "Сінтез-Груп"

про                                                   стягнення 17830410,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез-Груп" про стягнення заборгованості за Генеральним договором про здійснення кредитування № 08-Ю/017-ГД-В від 10.10.2008 р. (далі –Генеральний договір) та укладеними, на підставі Генерального договору кредитними договорами в сумі 17830410,86 грн., яка складається з: 2952817,80 грн. заборгованості за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії №08-Ю/017/1-НКЛ-В від 10.10.2008 р.; 4335567,50 грн. заборгованості за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08-Ю/017/2-НКЛ-В від 10.10.2008 р.; 5212153,20 грн. заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №0 8-Ю/017/3-ВКЛ-В від 10.10.2008 р.; 5329872,36 грн. – заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 08-Ю/017/4-ВКЛ-В від 10.10.2008 р. шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті № 2/08-Ю\017-ГД-В від 16.10.2008 р. та за договором застави обладнання № 1/08-Ю/017-ГД-В від 16.10.2008 р.

27.04.2010 до загального відділу суду від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно ТОВ “СІНТЕЗ-ГРУП”, а саме: База хімічної продукції: літ А - вагова, літ. Б - трансформаторна підстанція, літ. В - склад, літ. Г -склад-лабораторія, 1-3 - огорожа, І-ІІІ ІХ,Х - замощення, 4-37 - резервуар, Ж - ангар для зберігання чари, З - вбиральня, ІV-VIII - вимощення, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Клавдієво-Тарасове, вулиця Ворошилова, будинок 1 (один), що належить відповідачу на праві власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2010 р. № 34/211 заяву про вжиття заходів забезпечення позову Публічного акціонерного товариства “СЕБ Банк” задоволено, з метою забезпечення позову накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНТЕЗ-ГРУП" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, к.22, ідентифікаційний код 30858281), а саме: База хімічної продукції: літ А - вагова, літ. Б - трансформаторна підстанція, літ. В - склад, літ. Г -склад-лабораторія, 1-3 - огорожа, І-ІІІ ІХ,Х - замощення, 4-37 - резервуар, Ж - ангар для зберігання чари, З - вбиральня, ІV-VIII - вимощення, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Клавдієво-Тарасове, вулиця Ворошилова, будинок 1 (один), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "СІНТЕЗ-ГРУП" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, к.22, ідентифікаційний код 30858281) на праві власності.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтез Груп" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2010 р. № 34/211 про вжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Заявник апеляційної скарги наголошує, що всупереч положенням ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, клопотання позивача про забезпечення позову та висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову не ґрунтується на матеріалах справи, а обраний позивачем та застосований судом першої інстанції захід до забезпечення позову не знаходиться у зв'язку з предметом позовних вимог та не адекватним заявленим вимогам, оскільки предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів, а вартість належного відповідачу нерухомого майна, на яке накладено арешт, взагалі не досліджувалась судом першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2010 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез Груп" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.06.2010 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. №01-23/1/3 у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Кондратової І.Д., внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 34/211 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Ропій Л.М., судді: Коротун О.М., Попікова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 року розгляд апеляційної скарги було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 р. №01-23/1/12 у зв'язку з виходом з лікарняного судді Кондратової І.Д., внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 34/211 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Ропій Л.М., судді: Кондратова І.Д., Попікова О.В.

08.07.2010 р. від представника Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" надійшла заява про відвід судді Ропій Л.М., у зв’язку з наявністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості головуючої судді у справі.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2010 року, відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, заяву Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" про відвід судді Ропій Л.М. у справі № 34/211 залишено без задоволення.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2010 року №01-23/1/2, у зв'язку з відпусткою судді Ропій Л.М., внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 34/211 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Кондратова І.Д., судді: Попікова О.В., Рябуха В.І.

20.07.2010 р. до канцелярії суду від представника Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" надійшла заява про відвід колегії суддів Ропій Л.М., Коротун О.М., Попікової О.В. та заступників Голови Київського апеляційного господарського суду, у зв’язку з наявністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості головуючої судді у справі.

Ухвалою В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 року заяву Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" про відвід судді Попікової О.В. у справі № 34/211 залишено без задоволення, про відвід суддів Ропій Л.М., Коротун О.М. та заступників Голови Київського апеляційного господарського суду залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2010 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Сінтез-Груп" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.08.2010 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 16.08.2010 р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв’язку з поверненням з відпустки судді Ропій Л.М. було внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 17/17 колегії суддів у постійному складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Кондратова І.Д., Попікова О.В.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.08.2010 р. апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача підтримав раніше поданий відзив на апеляційну скаргу, в судовому засіданні апеляційної інстанції просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 28.04.2010 р. у справі № 34/211 як таку, що прийнята з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, місцевий господарський суд визнав обґрунтованим заяву позивача, пов'язаність заходів забезпечення з предметом спору, наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, суд першої інстанції відзначив, що відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2010 р. у справі № 47/171 за позовом ТОВ "Сінтез-Груп" до ПАТ "СЕБ Банк" про визнання недійсним договору позов задоволено, іпотечний договір визнано недійсним, який забезпечував виконання зобов’язань за кредитними договорами на підставі яких було заявлено даний позов, а у випадку набрання рішенням Господарського суду м. Києва від 08.04.2010 у справі № 47/171 законної сили предмет іпотеки за іпотечним договором може бути проданий, у наслідок чого зобов’язання відповідача за генеральним договором та кредитними угодами в повній мірі перестануть бути забезпеченими. Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що вільне розпорядження відповідачем предметом іпотеки за іпотечним договором чи отриманими після його реалізації коштами може призвести до того, що у випадку задоволення даного позову подальше виконання рішення суду може бути утрудненим або неможливим.

Колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову не ґрунтується на матеріалах справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому колегія суддів відзначає, що вжиття заходів до забезпечення позову не є засобом захисту будь-яких інтересів та порушених прав позивача, оскільки заходи до забезпечення позову застосовується як гарантія виконання рішення суду про задоволення законних вимог позивача щодо предмету спору.

Право вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить під час розгляду спору із предмету спору, конкретних обставин та пропозиції заявника. За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Між тим, всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про забезпечення позову та висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову не ґрунтується на матеріалах справи, а обраний позивачем та застосований судом першої інстанції захід до забезпечення позову не знаходиться у зв'язку з предметом позовних вимог.

Крім того, як вже зазначалось, заходи до забезпечення позову застосовується як гарантія виконання рішення суду про задоволення законних вимог позивача щодо предмету спору. Колегія суддів відзначає, що предметом спору є стягнення заборгованості за Генеральним договором про здійснення кредитування № 08-Ю/017-ГД-В від 10.10.2008 р. (далі –Генеральний договір) та укладеними, на підставі Генерального договору кредитними договорами в сумі 17830410,86 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті № 2/08-Ю\017-ГД-В від 16.10.2008 р. та за договором застави обладнання № 1/08-Ю/017-ГД-В від 16.10.2008 р.

В свою чергу, умови і порядок виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, що підлягає примусовому виконанню у разі невиконання його у добровільному порядку, регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника є заходом примусового виконання рішень, який згідно статті 50 названого Закону полягає в арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації майна.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти та на інше майно боржника встановлений статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 50 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

І лише у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем (частина 5 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження"). При цьому, стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору (частина 8 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження").

Стаття 56 Закону України "Про виконавче провадження" також визначає право боржника на визначення першочерговості звернення стягнення на предмети (види майна). Так частиною першою вказаної норми визначено, що під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу. Згідно ч. ч. 1 - 2 ст. 64 цього Закону у першу чергу накладається арешт на майно та воно реалізується, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари). Відповідно до п. 3 вказаної норми у третю чергу арешт накладається на об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировину і матеріали, призначені для здійснення виробництва.

Таким чином, враховуючи предмет спору (предметом позову є не майнове, а грошове стягнення шляхом звернення на заставлене майно), за відсутності доказів та інформації щодо наявності коштів на рахунках відповідача, а також інформації щодо іншого майна, на яке у першу чергу накладається арешт у першу чергу, колегія суддів вважає, що висновок суду про накладення арешту на майно відповідача є передчасним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

При цьому, доводи позивача, які викладені в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову та прийняті судом першої інстанції, про те, що лише вартість товару та обладнання, переданого відповідачем в заставу банку, у випадку задоволення позову та стягнення на користь банку боргу та можливих судових витрат може бути недостатньою сумою для покриття вимог іпотекодержателя, вважаються колегією суддів безпідставними. Оскільки позивачем заявлені вимоги про звернення стягнення на предмет застави за договором застави обладнання № 1/08-Ю/017-ГД-В від 16.10.2008 р. та предмет застави за договором застави товарів в обороті № 2/08-Ю/017-ГД-В від 16.10.2008 р. В свою чергу, згідно частини 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" у разі коли коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини 1 статті 40 цього Закону.

Суд апеляційної інстанції враховує, що позивач взагалі не заявляв вимоги про стягнення коштів шляхом звернення стягнення на заставлене майно згідно іпотечного договору від 16.12.2008 р., а саме : База хімічної продукції: літ А - вагова, літ. Б - трансформаторна підстанція, літ. В - склад, літ. Г - склад-лабораторія, 1-3 - огорожа, І-ІІІ ІХ,Х - замощення, 4-37 - резервуар, Ж - ангар для зберігання чари, З - вбиральня, ІV-VIII - вимощення, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Клавдієво-Тарасове, вулиця Ворошилова, будинок 1 (один), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "СІНТЕЗ-ГРУП" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, к.22, ідентифікаційний код 30858281) на праві власності. Ним були заявлені вимоги про звернення стягнення на обладнання, загальна вартість якого сторони оцінили в 5214000,00 грн. за договором застави обладнання №1/08-Ю/017-ГД-В від 16.10.2008 р., та на товар, загальна вартість якого сторони оцінили в 500123,09 грн. за договором застави товарів в обороті № 2/08-Ю/017-ГД-В від 16.10.2008 р. Крім того, колегія суддів враховує, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали спірне майно знаходилось в іпотеці у позивача, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру іпотек станом на про обтяження нерухомого майна, тобто в будь-якому випадку відповідач на момент прийняття оскаржуваної ухвали не мав можливість в розумінні статті 9 Закону України "Про іпотеку" без згоди іпотекодавця відчужувати предмет іпотеки. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, є передчасним.

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми процесуального права. Всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції від 28.04.2010 р. про вжиття заходів до забезпечення позову нічим не обґрунтована та не зазначено, яким чином неприйняття заходів до забезпечення позову може вплинути на виконання рішення суду по даній справі. В свою чергу, колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2010 р. № 34/211 слід скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез Груп" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2010 р. № 34/211 скасувати.

Матеріали справи № 34/211 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Кондратова І.Д.

19.08.10 (відправлено)