Постанова № 12183253, 10.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2010 № 20/324

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шипка В.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Чесна музика"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.05.2010

у справі № 20/324 ( .....)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Чесна музика"

до ТОВ "ЮПіТі-Мобайл"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 47500,00 грн. компенсації, спонукання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача компенсації в сумі 47.500,00 грн. за неналежне виконання відповідачем умов договору № 15/11-05 про надання права на розповсюдження на території України музичних творів у формі рингтонів та реалтонів для мобільних телефонів від 29.11.2005 р. Крім того, позивач просив суд зобовязати відповідача надати позивачу звіт за використання творів за Договором №15/11-05 від 29.11.2005 р. за період з 01.07.2009 р. по 31.07.2009 р. та за період з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.05.2010 р. у справі № 20/324 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮПіТі-Мобайл” (м. Київ, вул. Мініна, 9, кв. 16, код ЄДРПОУ 33345164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чесна музика” (м. Київ, бул. Лихачова, 1/27, оф. 106-107; м. Київ, вул. Соломянська, 33, код ЄДРПОУ 33628584) 25.00,00грн. компенсації; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮПіТі-Мобайл” (м. Київ, вул. Мініна, 9, кв. 16, код ЄДРПОУ 33345164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чесна музика” (м. Київ, бул. Лихачова, 1/27, оф. 106-107; м. Київ, вул. Соломянська, 33, код ЄДРПОУ 33628584) 25,00 грн. державного мита, 12,45 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 р. у справі № 20/324 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Чесна музика» до ТОВ „Юпіті-Мобайл” про відшкодування компенсації за вказаним Договором у розмірі 45.000,00 грн. та зобов'язанні ТОВ «ЮПІТІ-Мобайл» надати ТОВ «Чесна музика» Звіт за використання творів за даним Договором за період з 01.07.2009 р. по 31.07.2009 р., а також за період з 31.08.2009 р. по 31.08.2009 р. з постановленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 р. у справі № 20/324 апелянт просить залишити в силі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Апелянт стверджує про те, що:

- звіт про використання творів повинен надаватись відповідачем за певною формою, обовязковими реквізитами якої є наявність підписів уповноважених осіб сторін та скріплення їх печатками. Договором не передбачено листування між сторонами чи обмін документами шляхом електронного документообігу. Підставою для виставлення позивачем рахунків є наданий відповідачем звіт про використання творів, що є обовязковою передумовою для виставлення рахунків. Проте відповідачем не доведено надання позивачу звітів за періоди з 01.07.2009 р. по 31.07.2009 р. та з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р.;

- електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 використовується позивачем як юридичною особою. Особисто директором позивача листування з відповідачем щодо спірних звітів та інших прийнятих звітів за допомогою електронної пошти не велося, звіти від відповідача електронною поштою не одержувались, а передавались особисто працівником відповідача або курєром.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Чесна музика” і порушено апеляційне провадження у справі № 20/324, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.07.2010 р.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, двічі подавав клопотання відкласти розгляд справи у звязку з неможливістю направити представника в судове засідання.

Разом з тим відповідач 09.08.2010 р. через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просить суд відмовити в її задоволенні.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обовязковою, відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, останнє клопотання відповідача відкласти розгляд справи не є обґрунтованим (оскільки у директора ТОВ «ЮПіТі-Мобайл» була можливість зявитись в судове засідання 10.08.2010 р.), а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 29.11.2005 р. між позивачем та відповідачем укладено договір №15/11-05 про надання права на розповсюдження на території України музичних творів у формі рингтонів та реалтонів для мобільних телефонів, відповідно до умов якого Видавництво (позивач) надає Користувачу (відповідач) на умовах, визначених договором, невиключне право (дозвіл) на використання на території України обєктів авторського права музичних творів (частин музичних творів), що складають репертуар видавництва, шляхом розповсюдження рингтонів, реалтонів серед користувачів мобільного телефонного звязку.

Відповідно до п. 4.3 договору користувач складає у письмовому вигляді заявку-перелік за формою, зазначеною у Додатках №1, №2 до Договору, на твори, що будуть розповсюджуватись Користувачем у вигляді рингтонів, реалтонів.

Видавництво видає дозвіл на використання творів з репертуару Видавництва у вигляді рингтонів, реалтонів з зазначенням часток Видавництва за формою, зазначеною у Додатках №3, №4 до Договору (п. 4.4).

Згідно з п. 2.5 договору термін дії невиключних прав Користувача, наданих за умовами договору, відповідає терміну дії договору, встановленому в ст. 6 Договору.

Відповідно до п. 4.5 договору Користувач щомісяця протягом 10-ти календарних днів після закінчення місяця надає Видавництву звіт за формою, зазначеною у Додатках №5, №6 до Договору.

У Додатках №4, №5 до договору сторонами погоджено форми звітів про рингтони та реалтони, що їх розповсюджує відповідач.

Відповідно до пп. 6.1 п. 6 договору договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2005 р.

Сторонами були укладені Додаткові угоди, умовами яких було продовжено термін дії договору. Зокрема, додатковою угодою №9 від 31.08.2009 р. термін дії договору було продовжено до 31.12.2009 р.

Як зазначає апелянт, звіти за період з 01.07.2009 р. по 31.07.2009 р., а також за період з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р., що передбачено п. 4.5 договору, відповідач не надав.

Відповідно до п. 7.6 договору у випадку порушення п. 4.5 договору Користувач виплачує Видавництву компенсацію у розмірі 500 грн. за кожну добу затримки.

У звязку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 47.500,00 грн. компенсації за порушення строку надання звітів про використання творів за період з 01.07.2009 р. по 31.07.2009 р. та за період з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р.

Апелянт зазначає, що виходячи із змісту додатків №5, №6 до договору, звіт про використання творів повинен надаватись відповідачем за певною формою, обовязковими реквізитами якої є наявність підписів уповноважених осіб сторін та скріплення їх печатками. Таким чином, сторонами погоджена форма звіту про використання творів, який обовязково складається у вигляді документу, підписаного уповноваженими особами сторін та скріпленого печатками, що підтверджує обовязок відповідача надавати звіт про використання творів саме у документальному вигляді, зокрема, письмовому документі. Протягом усього строку дії договору між сторонами склалась практика, за якою передача звітів про використання творів здійснювалась шляхом особистого вручення представником відповідача позивачу, що підтверджується підписаними сторонами звітами, які скріплені їх печатками. Договором не передбачено листування між сторонами чи обмін документами шляхом електронного документообігу. Підставою для виставлення позивачем рахунків є наданий відповідачем звіт про використання творів, що є обовязковою передумовою для виставлення рахунків. Відповідачем не надано доказів ні передачі звітів позивачу (під розпис, шляхом поштового відправлення, тощо), ні самих звітів про використання творів.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що звіти направлялись позивачу електронною поштою та одержувались останнім.

При цьому колегія суддів бере до уваги таке.

Підтвердженням отримання позивачем звітів від відповідача електронною поштою є подальше листування сторін. Крім того, ані в п. 4.5 договору, ані в тексті договору немає жодного посилання на те, що обовязковою умовою подання звіту є факт прийняття такого звіту позивачем. Жодна стаття чи пункт договору не передбачають обовязку позивача приймати звіт, обовязку сторін підписувати звіт та скріплювати його печатками, процедура надання звіту не прописана у договорі.

Затверджена додатками №5, №6 до договору форма звітів аж ніяк не унеможливлює передачу звітів засобами електронного звязку.

Спірні звіти були надані позивачу (відправлені на адресу позивача електронною поштою) та отримані особисто директором позивача. Факт отримання звітів підтверджується листуванням між сторонами.

В ході розгляду справи судом першої інстанції у судовому засіданні 16.02.2010 р. директор позивача надав усні пояснення, у яких зазначив, що електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 використовується позивачем як юридичною особою. Особисто директором позивача листування з відповідачем щодо спірних звітів та інших прийнятих звітів за допомогою електронної пошти не велося, звіти від відповідача електронною поштою не одержувались, а передавались особисто працівником відповідача або курєром.

Працівник відповідача ОСОБА_1 в усних поясненнях зазначила, що нею особисто звіти надсилались позивачу електронною поштою на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. За допомогою електронної пошти між директором позивача та ОСОБА_1 велося листування з приводу надісланих звітів, у тому числі тих, які є предметом даного спору. Після того, як від директора позивача надходило повідомлення про те, що черговий звіт прийнято, пакет документів із роздрукованим звітом у двох примірниках та акт виконаних робіт передавались позивачу особисто працівником відповідача або курєром для підпису.

Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у частині та, відповідно, задовольнив позов частково.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого суду з огляду на наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір відносять до ліцензійного договору.

Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Укладеним між сторонами договором відповідачу надано невиключне право на використання на території України обєктів авторського права-музичних творів (частин музичних творів), володарем виключних авторських прав на які є позивач.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.

Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Пунктом 4.5 укладеного між сторонами договору передбачено, що користувач щомісяця протягом 10-ти календарних днів після закінчення місяця надає Видавництву звіт за формою, зазначеною у Додатках №5, №6 до Договору.

У Додатках №4, №5 до договору сторонами погоджено форми звітів про рингтони та реалтони, що їх розповсюджує відповідач.

При цьому умовами договору не передбачено способу, у який звіти підлягають передачі позивачу, а також не передбачено, що звіт вважається наданим лише після прийняття такого звіту Видавництвом (позивачем) у вигляді паперового документа.

У відзиві та додаткових поясненнях відповідач посилається на те, що звіти передавались позивачу електронною поштою та отримані особисто директором позивача. Факт отримання звітів підтверджується подальшим листуванням між сторонами.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом.

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про електронний цифровий підпис” електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом.

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про електронний цифровий підпис” електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Як вбачається із ст. 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис”, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Матеріали справи №20/324 не містять доказів того, що на наданому відповідачем у якості доказу електронному листуванні містяться електронні цифрові підписи, накладенням яких завершується створення електронного документа та які є обовязковими реквізитами електронних документів, без котрих електронні документи не мають юридичної сили.

Проте колегія суддів бере до уваги, що в усних поясненнях, зафіксованих судом, директор позивача підтвердив факт використання позивачем як юридичною особою електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до наданих відповідачем пояснень електронні адресі ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 використовується відповідачем.

Одержаними від інтернет-провайдера ТОВ “Дата-Центр Адамант” на запити місцевого суду лог-файлами обміну поштовими повідомленням між адресами ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 в період 05.03.2009 р. - 21.09.2009 р. підтверджується здійснення листування електронною поштою між зазначеними електронними адресами. Вказані у лог-файлах дані про поштові повідомлення повністю відповідають тим даним, які надав відповідач на підтвердження передачі звітів (у тому числі, спірних звітів) позивачу електронною поштою. Доказів того, що зміст електронного листування між сторонами був іншим, ніж вказано відповідачем (листування з приводу прийнятих позивачем звітів, у тому числі, з приводу спірних звітів) позивачем суду не надано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт передачі електронною поштою спірних звітів позивачу, котрі, як вбачається із подальшого електронного листування, не були прийняті позивачем з урахуванням того, що у позивача, можливо, існує пересікання прав з іншими компаніями на окремі контенти, які зазначені відповідачем у звітах. Проте колегія суддів зазначає, що умовами договору на відповідача не покладається обовязок встановлювати, чи пересікаються права на окремі контенти у позивача з іншими особами, а також, умовами договору не передбачено, що обовязковою умовою подання звіту є факт прийняття такого звіту позивачем (від прийняття та затвердження якого позивач може умисно ухилятись для стягнення компенсації у відповідності до п. 4.5 договору).

Не визначивши договором спосібу, у який звіти підлягають передачі позивачу, а також не передбачивши, що звіт вважається наданим лише після прийняття такого звіту Видавництвом (позивачем) у вигляді паперового документа, сторони водночас не встановили й обовязку при електронному листуванні дотримуватись наведених вище вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронний цифровий підпис”.

Як вбачається із наданого відповідачем електронного листування, звіт за липень 2009 року був переданий електронною поштою позивачу 13.08.2009 р. Звіт за серпень 2009 року був переданий електронною поштою позивачу 14.09.2009 р.

Матеріали справи не містять доказів того, що сторонами було погоджено надання звітів у інші строки, ніж передбачено п. 4.5 договору.

Таким чином, в силу п. 4.5 договору відповідач зобовязаний був надавати звіти позивачу протягом 10-ти календарних днів після закінчення місяця.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За наведених обставин, відповідачем прострочено надання звіту за липень 2009 року на 2 календарні дні (11-12 серпня), надання звіту за серпень 2009 року прострочено на 3 календарні дні (11-13 вересня).

Відповідно до п. 7.6 договору у випадку порушення п. 4.5 договору користувач виплачує Видавництву компенсацію у розмірі 500 грн. за кожну добу затримки.

Таким чином, за прострочення надання звітів у сукупності на 5 календарних днів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2.500,00 грн. компенсації.

Вимога позивача про спонукання відповідача надати позивачу звіти за використання творів за Договором №15/11-05 від 29.11.2005 р. за період з 01.07.2009 р. по 31.07.2009 р. та за період з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р. задоволенню не підлягає, оскільки матеріалами справи підтверджується (електронним листуванням між сторонами), що такі звіти були надані позивачу.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі щодо скасування оскаржуваного рішення у визначеному ним обсязі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 р. у справі № 20/324 прийнято з повним та всебічним зясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Чесна музика” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 р. у справі № 20/324 без змін.

2. Матеріали справи № 20/324 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя

Судді