Рішення № 12182875, 20.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2010 р. Справа № 47/252-10

вх. № 7966/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Стременешенка С.М. довіреність №43 від 01.09.10 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо -комерційне підприємство "Стройсервіс", м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1", м. Харків

про стягнення 103386,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо -комерційне підприємство"Стройсервіс" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача –Відкритого акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1" заборгованості у розмірі 80 174,40 грн., інфляційні у розмірі 18 602,06 грн. та 3% річних у розмірі 4 610,12 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманих послуг на підставі договору підряду №05/08 від 06.05.2008 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 1 033,87 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Також, надав документи згідно супровідного листа (вх.№23849), які долучені судом до матеріалів справи. Окрім того, позивач разом із позовною заявою надав клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 103 386,58 грн. на розрахунковий рахунок відповідача ВАТ "Трест Житлобуд - 1", який має наступні реквізити: т/р 26003000276966 в ПАО "Універсал Банк", МФО 32201.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Ретельно дослідивши підстави, викладені в заяві в обґрунтування забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Крім того, позивачем не зазначено у заяві, в межах якої суми він просить накласти арешт на грошові суми та майно, а накладення арешту на всі грошові кошти та майно, що належать відповідачу, може спричинити йому значної шкоди.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

06 травня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 05/08.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п. 1 Договору підряду №05/08 (надалі по тексту - Договір) Відповідач (Замовник) поручає, а Позивач (Підрядник) приймає на себе зобов'язання виконати роботи по устрою полу (укладення полистиролбетона та устрою стяжек) у блоку №1 на об"єкті, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Римарська,21 у відповідності з проектно-кошторисною документацією затвердженою замовником та є невід"ємною частиною цього договору, технічного завдання і ДБН 2.6-14-97.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних робіт, нерозривно пов”язаних з місцезнаходженням об”єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього кодексу , якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кошторисна вартість робіт, що мають бути виконані підрядником за договором визначаються згідно з затвердженими замовником локальними кошторисами з розрахунку договірної ціни, які є додатком до даного договору. Загальна вартість робіт, що будуть виконані підрядником визначаються договірною ціною, узгодженою сторонами (додаток №1), кошторисною документацією (Додаток № 2 ) та підтверджуються актами виконаних робіт та становлять приблизно 314 228,40 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 8.1 договору Замовник виконує на протязі трьох днів після підписання договору передплату підряднику у розміру вартості матеріалів (додаток №1) на об"єм робіт 150м3, що становить 115 741,50 грн., з урахуванням НДС. Сума передплати обліковується при взаєморозрахунках за фактично виконані роботи, підтверджені актами форми КБ-2В та довідками КБ-3.

Відповідно до п. 8.2 договору Розрахунки за виконані роботи замовник здійснює на підставі актів приймання - передачі виконаних робіт, форми КБ-2В та довідки КБ-3, піписаних між сторонами на протязі трьох банківських днів на розрахунковий рахунок підрядника.

Згідно п. 8.3 договору кінцевий розрахунок з підрядником за виконані роботи замовник здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника на протязі десяти банківських днів після закінчення робіт, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому - передачі виконаних робіт.

Згідно зі ст. 879 Цивільного кодексу України договором на замовника може бути покладений обов”язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.

Оплата провадиться після прийняття замовником збудованого об”єкта (виконання робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Ст. 882 Цивільного кодексу України регламентує порядок передання та прийняття робіт.

Так, згідно з ч.1 вказаної статті замовник, який одержав повідомлення про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов”язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обгрунтованими.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписані три акти виконаних робіт 26 червня 2008 року, 01 липня 2008 року та 29 серпня 2008 року, тобто у відповідача не виникло зауважень по виконанню позивачем робіт та роботи згідно договору він прийняв.

Позивач взяті на себе зобов"язання виконав в повному обсязі, Відповідач хоча і прийняв виконані роботи, але оплату здійснив лише часткову, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 80 174,40 грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем відповідно договору підряду складає 80 174,40 грн.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний між сторонами станом на 26 вересня 2008 сума основного боргу відповідача за договором підряду №05/08 від 06.05.08 р. складає 80 174,40 грн., тобто сума боргу відповідачем не спростовується.

15.01.2009 р. позивачем для вирішення спору в досудовому порядку була направлена претензія вих. №1 відповідачу про необхідність сплати заборгованості, що утворилася. На вказану претензію відповідач не відреагував та суму боргу не сплатив.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач у судовому засіданні підтвердив наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 80 174,40 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь інфляційні у розмірі 18 602,06 грн. та 3% річних у розмірі 4 610,12 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 1 033,87 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову - відмовити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Трест Житлобуд - 1" (61002, м. Харків, вул. Артема, 43, р/р 26005301536 в АКБ "Меркурий", МФО 351663, код ЄДРПОУ 01270285, ІПН 012702820316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство "Стройсервіс" (61052, м. Харків, пер. Симферопольський,6, офис 304, п/р 26003000276966 в ПАТ "Універсал Банк" ), МФО 322001, код ЄДРПОУ 25610426, ІПН №256104220388, свідоцтво платника ПДВ 100233573) суму боргу у розмірі 80 174,40 грн., інфляційні у розмірі 18 602,06 грн. та 3% річних у розмірі 4 610,12 грн., держмито у розмірі 1 033,87 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №47/252-10

Повне рішення складене 25 жовтня 2010 року.