Рішення № 12182867, 20.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2010 р. Справа № 60/225-10

вх. № 7577/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Савчука Ю.В., довіреність б/н від 19.10.2010р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс Інтернаціоналіст", с. Циркуни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - виробнича фірма "Югра", м. Харків

про стягнення 27384,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Молодіжний житловий комплекс Інтернаціоналіст" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - виробнича фірма "Югра" суми заборгованості за договором оренди №5 від 02.01.2009р. у розмірі 13151,39 грн., суми неотриманого прибутку у розмірі 13950,00 грн. та 3% річних у розмірі 282,92 грн. Крім того, позивач просить суд в якості забезпечення позову накласти арешт на майно, що належить відповідачу, з чого б воно не складалося та де б не знаходилось, а також на грошові кошти в другому філіалі КБ КФС "Експобанк" (р/р №26003700764102 МФО 351964).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено договір оренди нежилого приміщення №5 від 02.01.2009р., відповідно до якого позивачем було передано в оренду відповідачу приміщення загальною площею 155 кв.м. за адресою: Харківська область, с. Циркуни, МЖК "Інтернаціоналіст", б.50 (господарський блок №1). Спірний договір було розірвано за згодою сторін, внаслідок чого його дія припинена з 01.12.2009р., однак станом на 17.12.2009 року у відповідача залишився борг за оренду приміщення в сумі 15931,79 грн., який було частково сплачений, у зв`язку з чим заборгованість за договором оренди №5 від 02.01.2009р. складає 13151,39 грн. Також позивач вважає, що якби він мав можливість розпоряджатися приміщеннями, переданими в оренду відповідачу на свій розсуд упродовж дії даного договору оренди, то прибуток, отриманий від добросовісного орендаря за три повних місяця оренди міг би скласти 13950,00 грн., який позивач просить суд стягнути з відповідача в якості неотриманого прибутку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 серпня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20 вересня 2010 року о 11:00 годині. Також прийнято до розгляду клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 вересня 2010 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, розгляд справи №60/225-10 відкладено на "20" жовтня 2010 р. о 10:40.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Наддав 20 жовтня 2010 року супровідним листом (вх.23987) копію довіреності від 19 жовтня 2010 року та надав 19 жовтня 2010 року супровідним листом (вх. №23563) копії актів та розрахунок орендної плати та комунальних платежів.

Суд надані позивачем документи долучає до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6102207229040.

          Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 02 січня 2009 року було укладено договір №05 оренди нежитлового приміщення.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. за цим договором позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування приміщення, розташовані за адресою: Україна, Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, МЖК "Інтернаціоналіст", д. 50 (Хозблок №1). Пунктом 1.2. Договору встановлено, що площа орендного приміщення складає 155 кв.м.

Згідно п.2.1. Договору відповідач вступає у строкове платне користування орендованими приміщеннями в строк, вказаний в п.3.1.1. Договору. Прийом - передача орендованого приміщення здійснюється на підставі акту прийому - передачі орендованого приміщення. Пунктом 3.1.1. Договору встановлено обов`язок позивача передати орендоване приміщення до 02 січня 2009 року.

          Позивач передав відповідачу спірні приміщення, що підтверджується актом прийому –передачі нежитлового приміщення від 02 січня 2009 року, а відповідач прийняв спірні приміщення.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.5.1. Договору орендна плата складає суму 4650,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% в місяць.

Згідно п.5.2. Договору орендна плата сплачується відповідачем щомісячно, у вигляді передплати за 10 днів до початку розрахункового місяця.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що договір набирає чинності з 02 січня 2009 року та діє до 31 грудня 2009 року.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував умови договору, що підтверджується актами №6 на надання послуг від 31 січня 2009 року, 28 лютого 2009 року, 31 березня 2009 року, 30 квітня 2009 року, 31 травня 2009 року, 30 червня 2009 року, 31 липня 2009 року, 31 серпня 2009 року, 30 вересня 2009 року, 31 жовтня 2009 року та 30 листопада 2009 року.

Листом від 09 листопада 2009 року відповідач запропонував позивачу розірвати спірний договір з 01 грудня 2009 року та гарантував до 01 грудня 2009 року провести всі взаєморахунки.

Додатковою угодою №80 до договору оренди нежитлового приміщення №05 від 02.01.2009р. від 30 листопада 2009 року сторони визначили про розірвання договору з 01 грудня 2009 року та актом прийому - передачі нежитлового приміщення від 30 листопада 2009 року відповідачем було повернуто позивачу спірні приміщення.

Відповідно до п.4.1.9. Договору відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату у відповідності з умовами договору та проводити компенсацію вартості спожитих комунально - експлуатаційних послуг.

Пунктом 4.1.10. Договору встановлено, що відповідач зобов`язаний компенсувати вартість спожитих комунальних послуг шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача до 10 числа місяця, які слідує за звітним, на підставі виставлених рахунків.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором в частині оплати орендної плати та комунальних витрат, внаслідок чого заборгованість по орендній платі становить 1650 грн. та комунальним витратам – 9508,80 грн., а всього заборгованість відповідача перед позивачем за вищезазначеним договором станом на 17.12.2009 р. складає 11158,80 грн., що визнається позивачем та відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків, який підписано уповноваженими представниками сторін та їх підписи скріплено печатками Товариства.

24 грудня 2009 року відповідачем було сплачено позивачу 40,40 грн. за послуги зв`язку згідно вищезазначеного договору; 19.01.2010 року – 300 грн., 29.01.2010 року – 540 грн. та 15.02.2010 року – 540 грн. за комунальні послуги, а також 24.02.2010 року – 240 грн., 02.04.2010 року – 1020 грн. та 31.05.2010 р. – 100 грн. за оренду приміщення за вищезазначеним договором, що підтверджується довідкою відділення № 6 Першої Харківської філії ПАТ «АКБ «Базис» за № 193 від 03.09.2010 року.

Таким чином, відповідачем залишилась несплачена заборгованість по орендній платі в сумі 290 грн. та комунальним витратам – 8088,40 грн., а всього заборгованість відповідача перед позивачем за вищезазначеним договором становить 8378,4 грн.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 8378,40 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4772,99 суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з’ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов’язку.

В силу ст.54 ГПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, тобто з зазначенням способу судового захисту правової вимоги і правовідносин.

Підставою позову є неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договіром оренди нежитлового приміщення №5 від 02 січня 2009 року, однак, як вбачається з наданого розрахунку позивача, сума заборгованості 4772,99 грн. виникла до січня 2009 року, та згідно акту № 8 від 31 грудня 2008 року між сторонами існували правовідносини за іншим договором оренди. З урахуванням чого суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4772,99 грн., нарахованих за договором № 5 від 02 січня 2009 року як безпідставно заявлених.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 282,92 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 180,24 грн.

Позовні вимоги в частині нарахованих 3% річних у розмірі 102,68 грн. не підлягають задоволенню, оскільки дане нарахування є помилковим.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму неотриманого прибутку у розмірі 13950,00 грн.

В обгрунтування даної позовної вимоги позивач посилається на те, що він мав право розірвати спірний договір в односторонньому порядку та поновити за собою право розпорядження своїм майном, однак не робив цього, сподіваючись на виконання відповідачем своїх обов`язків, чого не сталося. Загальна сума боргу відповідача на момент розірвання договору складала 15931,79 грн., що є еквівалентом суми оплати понад як три повних місяці оренди. Таким чином, якби позивач мав можливість розпоряджатися приміщеннями зданими в оренду відповідачу на свій розсуд, то його прибуток, отриманий від добросовісного орендаря за три повних місяця оренди міг би скласти 13950,00 грн.

Суд, розглянувши дану вимогу, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224 ГК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються, зокрема, не одержані управненою стороною доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи вжиті кредитором щодо їх одержання (ст. 623 Цивільного кодексу України).

Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності).

Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

Суд, розглянувши матеріали справи встановив, що посилання позивача на наявність понесених ним збитків у вигляді упущеної вигоди є безпідставними і документально не підтвердженими.

Позивачем не доведено суду, наявність потенційних наймачів (орендарів) на вищезазначену нежитлову будівлю, відповідних погоджень на передачу орендованого майна тощо.

Таким чином, суд, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми у розмірі 13950 грн. - упущеної вигоди, недоведені суду документально, заявлені безпідставно, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 85,59 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 73,76 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 8558,64 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - виробнича фірма "ЮГРА" (61100, м. Харків, вул. Танкопія, 8-А, кв. 15, р/р №26003700764102 в Другому філіалі КБ КФС "Експобанк", МФО 351964, ідентифікаційний код 31634334) на користь Відкритого акціонерного товариства "Молодіжний Житловий комплекс Інтернаціоналіст" (62442, Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, МЖК "Інтернаціоналіст", 41, р/р №26009300208 в ПХФ ПАТ "АКБ "Базис", м. Харкова, МФО 351599, ідентифікаційний код 01282609) суму заборгованості за договором оренди № 5 від 02.01.2009 року у розмірі 8378,40 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 180,24 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 85,59 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 73,76 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позову в сумі 18825,67 грн. відмовити.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/225-10 підписано 25 жовтня 2010 року.