Рішення № 12182865, 20.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2010 р. Справа № 67/96-10

вх. № 7951/5-67

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Костенко В.М. за довіреністю від 01.09.2010 р.;

відповідача - Гнатченко П.М. за довіреністю № 1/с від 07.07.2010 р.;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Каскад-Буд", м. Харків

до Приватного підприємства "Група Інформаційно-Інженерної Підтримки", м. Харків

про стягнення 19066,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Каскад-Буд" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "Група Інформаційно Інженерної Підтримки" про стягнення суми основного боргу у розмірі 15084,78 грн., три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 220,04 грн., штрафних санкцій у розмірі - 3761,56 грн. та судові витрати по справі покласти на Відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 1-28/12 купівлі-продажу від 28.12.2009 р. щодо оплати за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.2010 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27.09.2010 року о 10:00.

У судовому засіданні 27 вересня 2010 року була оголошувалась перерва до 10:00 год. 07.10.2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2010 р. розгляд справи було відкладено на 20.10.2010 р. о 11:00.

20.10.2010 р. через канцелярію господарського суду Харківської області представник відповідача надав заяву (вх. № 20430), в якій просив суд долучити до матеріалів справи наступні документи: копію платіжного доручення № 31 від 22.04.2010 р.; копію платіжного доручення № 52 за липень 2010 р.; копії видаткових накладних: № КБ-0121-05 від 21.01.2010 р., № КБ-0201-09 від 01.02.2010 р., № КБ-0224-01 від 24.02.2010 р., № КБ-0302-03 від 03.03.2010 р.; копію акту звірки взаємних розрахунків.

Суд прийняв дані документи та долучив їх до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення щодо суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнає частково, не заперечує проти суми основного боргу та проти нарахувань 3% річних, проти нарахування пені заперечує у зв’язку з невірним нарахуванням.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

28.12.2009 р. між Приватним підприємством "Каскад-Буд" (позивач по справі) та Приватним підприємством "Група Інформаційно Інженерної Підтримки" (відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу № 1-28/12 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1. якого позивач зобов’язався систематично передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору. Для цілей дійсного Договору під товаром розуміються будівельні матеріали та комплектуючі.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, асортимент і загальна кількість товару, який підлягає поставці по дійсному Договору, визначається виходячи з конкретної заявки відповідача і відображаються в рахунках-фактурах (видаткових накладних) позивача, які додаються к даному договору і є його невід’ємними частинами.

Згідно п. 1.3. Договору ціна товару зазначається в рахунках-фактурах (видаткових накладних) позивача, які додаються к даному Договору і є його невід’ємною частиною.

У п. 3.1. Договору сторони узгодили, що поставка конкретної партії товару здійснюється за домовленістю сторін шляхом самовивозу відповідачем або транспортом позивача.

Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна товару та вартість конкретного замовлення відповідача на поставку товару по дійсному Договору визначаються в рахунках-фактурах або видаткових накладних позивача, які виписані відповідачу уповноваженою особою позивача.

У п. 5.1. Договору сторони домовились, що відповідач здійснює оплату кожної прийнятої їм в поточному місяці партії товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 14 календарних днів з моменту отримання відповідачем даної партії товару.

Згідно п. 6.3. Договору, товар вважається переданим покупцю з моменту підписання представником покупця видаткових накладних продавця на дану партію товару.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи видаткових накладних: № КБ-0201-09 від 01.02.2010р. на суму 6 299,76 грн., № КБ-0224-01 від 24.02.2010 р. на суму 5 549,82 грн. та № КБ-0302-03 від 02.03.2010 р. на суму 3 235,20 грн. представник позивача передав відповідачу товар, а представник відповідача (за довіреностями серії ЯЖЕ №№: 853521 від 27.01.2010 р., 853528 від 24.02.2010 р., 853529 від 01.03.2010 р.) отримав товар у повному обсязі, що підтверджується їх підписами на вищезазначених накладних, щодо кількості та якості товару відповідач претензій позивачу не висунув.

Всього за вищевказаними видатковими накладними було передано товар на загальну суму 15084,78 грн., однак відповідач свій обов'язок щодо оплати за отриманий товар не виконав, таким чином заборгованість відповідача складає 15084,78 грн., представник відповідача у судовому засіданні щодо наявності заборгованості у розмірі 15084,78 грн. не заперечує, доказів, що підтверджували б її сплату суду не надав.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 15084,78 грн. основної заборгованості та 220,04 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 8.1. Договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання своїх зобов’язань по дійсному Договору, вина сторона несе відповідальність згідно до діючого законодавства України.

У п. 8.3. Договору сторони узгодили, що при порушенні строків оплати, відповідач за вимогою позивача сплачує останньому неустойку в розмірі 0,5 % вартості несплаченого в строк товару за кожен день прострочки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, на підставі п. 5.1. Договору з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період прострочення платежу за:

- видатковою накладною № КБ-0201-09 від 01.02.2010р. на суму 6 299,76 грн. становить з 16.02.2010 р. по 17.08.2010 р.;

- видатковою накладною № КБ-0224-01 від 24.02.2010 р. на суму 5 549,82 грн. становить з 11.03.2010 р. по 12.08.2010 р.;

- видатковою накладною № КБ-0302-03 від 02.03.2010 р. на суму 3 235,20 грн. становить з 17.03.2010 р. по 18.08.2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п.1, 3 якого розмір пені за прострочу платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, аналізуючи діюче законодавство суд приходить до висновку, що яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1243,88 грн. за несвоєчасне виконання ним зобов'язання за Договором, оскільки дане нарахування пені відповідає вимогам зазначеного договору (п.5.1) та чинному законодавству України, зокрема п.6 ст.231 Господарського кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, в частині стягнення 2517,68 грн. пені - відмовляє, як не обґрунтовано заявлених до стягнення.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Група Інформаційно-Інженерної Підтримки", код ЄДРПОУ 32867139 (адреса: м. Харків, вул. Серпова, 4, ( у т.ч. р/р 26004010070522 в ВТБ Банк, м. Київ, МФО 321767) на користь Приватного підприємства "Каскад-Буд", код ЄДРПОУ 36033004 (адреса: 61037, м. Харків, вул. Кошкіна, буд. 2, кв. 139, ( у т.ч. р/р 26009356750010 в АКЦ Комерційний банк "БАЗИС", м. Харків, МФО 351760, р/р 26005833943511 в ХОФ АКБ СР "Укрсоцбанк", м. Харків, МФО 351016) 15084,78 грн. - суми основного боргу, 1243,88 грн. - пені, 220,04 грн. - 3% річних, 165,49 грн. – державного мита та 204,84 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 2517,68 грн. пені - відмовити.

Суддя

Повне рішення по справі № 67/96-10 складено та підписано 22.10.2010 р.