Рішення № 12182853, 11.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2010 р. Справа № 47/225-10

вх. № 7316/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Луцюка В.В. довіреність б/н від 20.08.10 р.;

відповідача - Федосова Г.В. директора;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна", м. Бровари

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Горизонт", п. Коммунар

про стягнення 344598,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" (позивач) звернулося із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Горизонт" суми боргу у розмірі 279 265,12 грн., пені у розмірі 28 232,50 грн., штрафу у розмірі 19 548,50 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 11 361,80 грн. та три проценти річних у розмірі 6 190,20 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору поставки № 40/08 від 15.12.2008 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 3 450,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що суму основної заборгованості визнає, оскільки несвоєчасно виконував свої зобов"язання за договором, але проти нарахованих відповідачем штрафних санкцій заперечує. Відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача господарським судом встановлено наступне.

15 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 40/08 (далі по тексту - договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.1. Договору Позивач (Постачальник за умовами Договору) зобов'язується передати (поставити) у передбачені у даному договорі стоки (строк) другій стороні відповідачеві (Покупець за умовами Договору) товар, а Відповідач зобов'язується вказаний товар і сплатити за нього передбачену даним договором грошову суму.

Відповідно до п.1.4. Договору загальна кількість, товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент) визначається видатково-прибутковими накладними.

Пунктом 4.8. Договору встановлено, що передача товару Відповідачу позивачем здійснюється за видатково-прибутковою накладною. Дата, вказана відповідачем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару є датою поставки позивачем.

Згідно п. 6.1. Договору оплата за товар здійснюється Відповідачем шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Позивача у розмірі повної вартості зазначеної у підтвердженій заявці на поставку партії товару протягом 3-х робочих днів від лиш отримання підтвердження заявки і рахунку-фактури на оплату, але не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати відвантаження товару.

Як вбачається зх матеріалів справи позивач належним чином виконував свої зобов"язання за договором, а саме у період з 06 серпня 2009 року по 21 жовтня 2009 роуку поставив відповідачу товар (профіль для виробництва метало - пластикових конструкцій) на загальну суму 342 118,10 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 508 від 06.08.2009 року на суму 58 898,04 грн., № 527 від 13.08.2009 року на суму 4 655,81 грн., № 528 від 13.08.2009 року на суму 47 830,63 грн., № 547 від 20.08.2009 року на суму 12 104,66 грн., № 634 від 01.09.2009 року на суму 67 445,06 грн. , № 645 від 09.09.2009 року на суму 76 477,99 грн., № 646 від 09.09.2009 року на суму 15 290,69 грн., № 787 від 21.10.2009 року на суму 59 415,22 грн.

Відповідач отримав товар, що підтверджується підписом повноважного представника відповідача за наступними довіреностями: № Г-00000091 від 06.08.2009 р., № Г-00000095 від 13.08.2009 р., № Г-00000095 від 13.08.2009 р., № Г-00000100 від 20.08.2009 р., № Г-00000104 від 01.09.2009 р., № Г-00000108 від 09.09.2009 р., № Г-00000108 від 09.09.2009 р., № Г-00000132 від 21.10.2009 р., але вартість його сплатив лише частково, а саме у розмірі 62 742,98 грн., унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 279 265,12 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач у судовому засіданні проти існування заборгованості перед позивачем не заперечував, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 279 265,12 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 28 232,50 грн., штраф у розмірі 19 548,50 грн., інфляційні у розмірі 11 361,80 грн. та три проценти річних у розмірі 6 190,20 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 11.3. Договору у разі прострочення оплати товару Відповідачем, Відповідач сплачує на користь Позивача пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару, оплату якого прострочено, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вартості простроченого до оплати товару.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 3 450,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Горизонт" (62490, Харківська область. Харківський район, смт. Комунар, п\в Безлюдівка, 1, код ЄДРПОУ 25464203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" (юридична адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп.95, поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна 20, а/я 510, код ЄДРПОУ 33296856) суму боргу у розмірі 279 265,12 грн., пеню у розмірі 28 232,50 грн., штраф у розмірі 19 548,50 грн., інфляційні нарахування у розмірі 11 361,80 грн., проценти річних у розмірі 6 190,20 грн., держмито у розмірі 3 450,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №47/225-10

Повне рішення складене 12 жовтня 2010 року.