Рішення № 12151218, 19.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2010 р. Справа № 53/200-10

вх. № 7531/1-53

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Левченко Р.В. за дов.

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Агрофірма "Крим", с.Віліне Бахчисарайського району

до 1. ТОВ "Мерефянська скляна компанія", м. Мерефа

2. ТОВ "Комб XXI", м.Харків

про визнання недійсним договору поруки та стягнення 100 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ "Агрофірма "Крим" звернулось до суду із вимогою про визнання недійсним договору поруки від 09.09.2009 року, укладеного між ТОВ "Мерефянська скляна компанія" та ТОВ "Комб ХХІ".

15.09.2010 року позивач до початку розгляду спору по суті подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій крім вимоги про визнання недійсним договору також просить суд стягнути з 1-го відповідача 100 000,00 грн. збитків, яка в порядку ст.22 ГПК України була прийнята судом до розгляду.

Представник позивача в призначене судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, причини неявки суду не повідомив. В попередніх засіданнях позов підтримував у повному обсязі.

Представник 1-го відповідача в призначеному судовому засіданні проти заявлених позовних вимог з урахуванням уточнень заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити у задоволенні позову з урахуванням уточнень у повному обсязі.

Представник 2-го відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомив. 18.10.2010 року подав письмові заперечення на відзив, у яких проти задоволення позову заперечує у повному обсязі.

Відповідно до роз’яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв’язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідно до презумпції правомірності правочину, що міститься у ст. 204 Цивільного Кодексу України (надалі - "ЦК України"), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

02 липня 2009 року між ТОВ "Мерефянська скляна компанія" (1-й відповідач) та ЗАТ "Агрофірма "Крим" (позивач) було укладено договір поставки №14-10/52.

На підставі п.1.1 договору №14-10/52 постачальник (1-й відповідач) зобов'язався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити в термін та на умовах договору склотару з безкольорового скла типу "Крим 111-4-62-1000", в подальшому товар.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст.527 ЦК України).

09.09.2009 року між ТОВ "Мерефянська скляна компанія" (кредитор) та ТОВ "Комб XXI" (поручитель) було укладено договір поруки.

Згідно п.1.1 договору поруки ТОВ "Комб XXI" поручився перед кредитором за виконання зобов'язань ЗАТ "Агрофірма "Крим" в частині виконання зобов'язання оплати грошових коштів за склотару, яка була поставлена кредитором по договору поставки №14-10/52 від 02.07.2009 року. Вказаним договором поруки забезпечені зобов'язання боржника за договором поставки в сумі 3000,00 грн. в якості часткового забезпечення виконання зобов'язань.

Згідно ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Договір поруки є таким способом забезпечення виконання зобов’язань, який полягає у залученні третьої особи –поручителя до основного зобов’язання, яке виникло між боржником та кредитором.

За загальним правилом, тягар пошуку поручителя покладається на боржника. Боржник при знайденні поручителя отримує від нього згоду на те, щоб він поручився за нього перед кредитором. При цьому боржник не стає стороною в договорі поруки, який укладається між кредитором боржника та поручителем. Отже, виходячи з зазначеного, договір поруки не може укладатися без відома боржника.

Суть договору поруки полягає в тому, що у разі невиконання боржником основного зобов’язання, забезпеченого порукою, поручитель зобов’язується виконати борг боржника замість останнього.

Згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, відповідно до чинного законодавства порука є видом забезпечення зобов'язання, по якому поручитель відповідає перед кредитором солідарно з боржником. Тобто, порука є добровільною згодою поручителя з виконання зобов'язань боржника по погашенню боргу іншої особи. У зв'язку з цим взяття на себе зобов'язань поручителя пов'язане з певним ризиком і здійснюється у випадку, якщо поручитель має підстави для забезпечення зобов'язання іншої особи - боржника.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що при укладенні договору поруки відповідно до цілей, покладених на нього згідно з законодавством, - забезпечення зобов'язання, боржник не тільки не може не знати про забезпечення його зобов'язання іншою особою, а сам ініціює вказане питання, оскільки зацікавлений в наданні кредитору додаткових гарантій виконання зобов'язання.

Інакше укладання договору поруки суперечило б основним засадам цивільного законодавства, зокрема, вимогам розумності, справедливості і добросовісності.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, зокрема з договорів та інших - правочинів. Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ст.554 ЦК України).

Умовами договору поруки від 09.09.2009 року укладеного між ТОВ "Мерефянська скляна компанія" та ТОВ "Комб XXI" забезпечені зобов'язання боржника за договором поставки лише в сумі 3000,00 грн. в якості часткового забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідачами не надано суду пояснень щодо обставин укладання договору поруки від 09.09.2009 року, доказів спрямованості договору поруки на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (фінансова можливість виконати зобов’язання замість боржника, документи, що підтверджують фінансово-економічний стан підприємства на час укладання договору поруки)

Крім того, як встановлено судом під час розгляду справи №53/200-10 у господарському суді Харківської області розглядається справа №07/183-10 про стягнення з ЗАТ "Агрофірма "Крим" заборгованості у сумі 786 209,84 грн. за договором поставки №14-10/52. Такі дії 1-го відповідача свідчать про те, що кредитор після закінчення строку виконання зобов'язання боржником навіть не намагався звернутися за стягненням боргу з поручителя, а звернувся до суду відразу з вимогою до боржника без з'ясування можливості поручителя щодо погашення боргу.

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги те:

- що сторони за договором поруки не поінформували боржника про укладення цього договору в якості забезпечення виконання його зобов'язань;

- що кредитор після закінчення строку виконання зобов'язання боржником не звертався за стягненням боргу з поручителя, а звернувся до суду відразу з вимогою до боржника без з'ясування можливості поручителя щодо погашення боргу;

- те, що відповідачі не надав суду жодних пояснень щодо обставин укладання договору поруки від 09.09.2009 р. та доказів спрямованості договору поруки на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (фінансова можливість виконати зобов’язання замість боржника, документи, що підтверджують фінансово-економічний стан підприємства на час укладання договору поруки)

у суда є всі підстави вважати, що укладаючи договір поруки, відповідачі не мали на меті забезпечувати основне зобов'язання за договором поставки, а уклали договір поруки з іншою метою, ніж передбачено законодавством, зокрема, для зміни територіальної підсудності господарського спору щодо стягнення заборгованості за договором поставки №14-10/52.

Згідно ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, договір поруки від 09.09.2009 року укладений між ТОВ "Мерефянська скляна компанія" (кредитор) та ТОВ "Комб XXI" (поручитель) повинен бути визнаний недійсним у судовому порядку, як такий, що вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним договору поруки обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 100 000,00 грн. з 1-го відповідача, то суд вважає за необхідне відмітити наступне:

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст.16 ЦК України.

По-перше позивачем при зверненні із позовом про стягнення 100 000,00 грн. не визначено цивільно-правову природу заявленої до стягнення суми.

По-друге: згідно ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі (ст.226 ГК України).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.225 ГК України розмір збитків, що виникли в результаті господарського правопорушення, доводиться потерпілим суб'єктом господарювання.

Позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували розмір понесених збитків та витрат, а також не доведено суду наявність в діях саме 1-го відповідача повного складу цивільного правопорушення (наявність причинного зв'язку та вини правопорушника) який є єдиною підставою застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, а тому позовні вимоги в частині стягнення 100 000,00 грн. не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість та недоведеність.

З урахуванням вимог ст.ст.44-49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідачів рівними частинами. Сплачене державне мито з майнової вимоги про стягнення 100 000 грн. залишити на позивача. Крім того, позивачем при уточненні позовних вимог не було доплачено державне мито у розмірі 85,00 грн., яке підлягає стягненню з позивача до державного бюджету.

На підставі викладеного. керуючись ст.ст.1,12,22,33,43,44-49,75,82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним договір поруки від 09.09.2009 року укладений між ТОВ "Мерефянська скляна компанія" та ТОВ "Комб XXI".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (62472, Харківська обл., м. Мерефа, вул. Леонівська,84-А, код 32952061) на користь Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Крим" (98433, АР Крим, Бахчисарайський р-н, с. Віліно, вул. Леніна,128, код 03759754) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комб ХХІ" (61085, м. Харків, вул. Продольна,1,кв.161, код 36457001) на користь Сільськогосподарського Закритого акціонерного товариства "Крим" (98433, АР Крим, Бахчисарайський р-н, с. Віліно, вул. Леніна,128, код 03759754) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

Стягнути з Сільськогосподарського Закритого акціонерного товариства "Крим" (98433, АР Крим, Бахчисарайський р-н, с. Віліно, вул. Леніна,128, код 03759754) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) –85,00 грн. державного мита.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 100 000,00 грн. відмовити.

Суддя

рішення підписано судом 25.10.2010 року