Рішення № 12182468, 21.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.10                                                                                           Справа№ 10/170 (10)

За позовом: ТзОВ “Аптека Біокон”, м. Київ

до відповідача : ТзОВ “Фарм Плюс”, м. Львів

про стягнення 45201,76 грн.

Суддя : Довга О.І

Секретар Скремета О.О.

Представники : не з’явились

від позивача –

від відповідача –

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом ТзОВ “Аптека Біокон”, м. Київ до ТзОВ “Фарм Плюс”, м. Львів про стягнення заборгованості на суму 45201 грн. 76 коп.

Позивач надіслав клопотання про зменшення позовних вимог, оскільки Відповідач повністю погасив суму боргу, та просить стягнути з Відповідача 224,59 грн. пені, 41,28 грн. –три відсотки річних, 2806,47 грн. штрафу, 1350,00 грн. витрат на захист та відновлення свого порушеного права, 454,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №5082007.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України.

Судом встановлено:

Відповідно до договору поставки товару №0010/07 від 01.02.2007р., укладеного між сторонами, Позивач поставляв Відповідачу лікарські засоби по накладних (в матеріалах справи), а останній зобов’язувався оплачувати отриманий товар на умові відстрочки в терміни зазначені у накладних.

Станом на день подачі позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 40779,42 грн. в тому числі 28064,77 грн. –простроченої заборгованості.

Клопотаннями №3085 від 23.09.2010р. та №3207 від 05.10.2010р. Позивач повідомляє, що заборгованість Відповідачем погашена повністю, тому просить в цій частині припинити провадження у справі.

Крім того позивач просить стягнути з ТзОВ „Фарм Плюс” 224,59 грн. пені, 41,28 грн. – 3% річних, 2806,47 грн. штрафу, 1350,00 грн. витрат на юридичні послуги, 454,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (господарських зобов’язань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, господарське зобов’язання, яке виникло між сторонами на підставі договору поставки товару №0010/07 від 01.02.2007р., в частині оплати продукції Відповідачем виконано повністю під час розгляду спору в суді, тому слід припинити провадження в частині стягнення 40779,42 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, іншими видами забезпечення виконання зобов’язань.

Частиною шостою ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України , за увесь час користування чужими коштами , якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.1 до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996року , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, відповідно до ст. 3 цього ж Закону, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який стягується пеня.

          Правова норма ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 7.2 та 7.3 Договору сторони встановили, що у разі несвоєчасного виконання грошового зобов’язання Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику одноразовий штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого в строк товару та пеню в розмірі 0,7%, але не більше подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Таким чином нараховані Позивачем 2806,47 грн. штрафу, 224,59 грн. пені та 41,28 грн. три відсотки річних правомірно підлягають до стягнення з Відповідача.

          Позовні вимоги в частині стягнення витрат на юридичні послуги підлягають до задоволення, оскільки матеріалами справи підтверджено отримання Позивачем юридичних послуг адвоката, пов’язаних з веденням даної справи , та відповідно до ст..44 ГПК України вони відносяться до судових витрат , є доведеними в порядку ст..33 ГПК України та співрозмірними до ціни позову

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Оскільки відповідачем заборгованість була частково погашена після порушення справи господарським судом судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача в повному обсязі

          В задоволені позовних вимог щодо стягнення витрат на юридичні послуги суд відмовляє з наступних підстав:

          Як вбачається з матеріалів справи Договір про надання юридичних послуг № 8/8-1 від 01.08.2010 року ТзОВ „Фарм Плюс” (Позивач) уклало з ПП „Юридична фірма „Евіденс”.

          Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування зазначених витрат лише адвокату.

          Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193,230 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм плюс” (79021, м. Львів, вул. Петлюри, 28 кв. 43, ЄДРПОУ 23965823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Біозон” (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, ЄДРПОУ 30263519) 224,59 грн. пені, 41,28 грн. –3% річних, 2806,47 грн. - штрафу, 454,00 грн. сплаченого державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Припинити провадження в частині стягнення 40779,42 грн. основного боргу.

4.          Відмовити в позові в частині стягнення 1350,00 грн. витрат на юридичні послуги.

5.          Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя