Рішення № 12182466, 04.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.10                                                                                           Справа№ 10/181(10)

За позовом Миколаївська міська рада, м. Миколаїв, Львівської області

До відповідача ВАТ «Миколаївцемент» м. Миколаїв, Львівської області

Про стягнення 76044,87 грн.

За зустрічним позовом ВАТ «Миколаївцемент», м. Миколаїв, Львівської області

До Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, Львівської області

Про визнання частково недійсним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту                     

           Суддя Довга О.І.

           Секретар Скремета О.О.

Представники :

від позивача за первісним позовом Добушовська І.Ю. - довіреність № 1092/02-13 від 04.10.2010 року

від відповідача не з‘явився

від позивача за зустрічним позовом не з‘явився

від відповідача Добушовська І.Ю. - довіреність № 1092/02-13 від 04.10.2010 року

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору :

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Миколаївської міської ради до ВАТ «Миколаївцемент» про стягнення 76044,87 грн., за зустрічним позовом ВАТ «Миколаївцемент», м. Миколаїв, Львівської області про визнання частково недійсним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту .

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

В судовому засіданні 28.10.2010 року оголошено перерву до 04.11.2010 року.           

Представник Позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити.

Відповідачем подано зустрічну позовну заяву ( вх. № 6175 від 04.10.2010 року) про визнання частково недійсним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Відповідно до подано заяви Відповідач просить визнати п. 1.1 Договору № 1П про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва від 30 липня 2009 року в частині сплати Миколаївській міській раді Львівської обласної пайового внеску у розмірі 119864,68 грн. недійсним. Свої вимоги ВАТ «Миколаївцемент» обґрунтовує наступним:

Відповідно до ч. 4 ст.27-1 Закону України «Про планування і забудову територій»величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визнаються у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо - та поза майданчикових інженерних мереж: і споруд та транспортних комунікацій.

Згідно довідки № 01930 від 30 липня 2009 року наданої ВАТ «Миколаївцемент»Миколаївській міській раді Львівської області, проектна вартість проекту «Установка дозування сухої золи до цементного млина № 9»складає 5 069 657,86 гривень без податку на додану вартість. Але при цьому в цій довідці було враховано витрати з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель і споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо - та поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Так згідно наданої довідки № 02438 від 29 січня 2010 року загальна вартість проекту «Установка дозування сухої золи до цементного млина № 9»без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо - та поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій складає 1 074 183,50 гривень без податку на додану вартість. Отже, як зазначає ВАТ «Миколаївцемент»- розмір пайової участі (внеску) згідно п.1.3. п.1 рішення Миколаївської міської ради від 29 квітня 2009 року № 751 «Про встановлення розміру пайового внеску замовників будівництва на території м. Миколаєва»повинен був становити: 1074183,50 х 3% = 1074183,50 грн. –загальна вартість проекту.

Таким чином відкрите акціонерне товариство «Миколаївцемент»помилилося щодо величини пайового внеску вартості об'єкта будівництва «Часткова заміна природного газу альтернативними паливами на печі № 4»на суму 119 864,68 гривень.

Згідно пункту 1 статті 229 Цивільного кодексу України - якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов‘язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд визнав первісний позов таким, що підлягає до задоволення, в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовляє з наступного:

30.07.2009 року між Миколаївською міською радою Львівської області та Відкритим акціонерним товариством «Миколаївцемент»був укладений договір № 1П про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва. Даний договір був укладений відповідно до ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій»зі змінами від 25.12.2008 року згідно з законом України № 800-УІ. Відповідно до п. 1.1 цього договору Замовник ( ВАТ «Миколаївцемент») зобов‘язувався сплатити міській раді пайовий внесок у розмірі 3% від вартості будівництва об‘єкта «Установка дозування сухої золи до цементного млина № 9», який знаходиться в м. Миколаєві по вул. Стрийське шосе,1, що становить 152089,73 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору –вартість будівництва визначена проектно-кошторисною документацією об‘єкту містобудування, на який наданий дозвіл на будівництво згідно рішення виконкому Миколаївської міської ради від 14.05.2009 року № 142 і яка затверджена в установленому законодавством порядку, та щодо якої має місце позитивний висновок комплексної державної експертизи, а щодо об‘єктів відносно яких згідно діючого законодавства зазначена експертиза не здійснюється –яка затверджена в установленому законодавством порядку.

Як встановлено в судовому засіданні - відповідно до Положення Миколаївської міської ради «Про порядок пайової участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаїв »при укладенні договору про пайову участь вартість пайового внеску визначається згідно проектно-кошторисної документації на відповідний об‘єкт містобудування та згідно довідки про вартість будівництва об‘єкта за підписом замовника та/або проектувальника (генерального проектувальника).

30.07.2009 року ВАТ «Миколаївцемент»була подана довідка № 01930 про те, що проектна вартість проекту «Установка дозування сухої золи до цементного млина № 9 складає 5069657,86 грн. Відповідно до п. 1.3. п.1 рішення Миколаївської міської ради від 29.04.2009 року № 751 «Про встановлення розміру пайового внеску замовників будівництва на території м. Миколаєва»розмір пайового внеску для об‘єктів, вартість будівництва яких не перевищує 35,0 млн. грн.. становить 3% - 1520890,73 грн.

Відповідно до п. 2.1 Розділу «Порядок та умови здійснення пайової участі» перерахування грошових коштів здійснюється замовником будівництва щомісячно рівними частинами на протязі чотирьох місяців не пізніше 10 числа місяця наступного за звітнім, починаючи з серпня місяця 2009 року на рахунок Фонду Миколаївської міської ради не пізніше 30 листопада 2009 року, але в будь-якому разі термін сплати не повинен перевищувати одного місяця до планової здачі об‘єкта містобудування в експлуатацію.

Об‘єкт «Установка дозування сухої золи до цементного млина № 9»прийнятий в експлуатацію 27.08.2009 року згідно п. 2 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 27.08.2009 року № 250 «Про погодження актів готовності до експлуатації».

На виконання умов договору ВАТ «Миколаївцемент» платіжними дорученнями № 3862 від 28.08.2009 року та № 4106 від 10.09.2009 року здійснив часткову оплату пайового внеску на загальну суму 76044,87 грн.

На день розгляду спору заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 76044,87 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобов’язань перед Позивачем.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором № 1П про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва від 30.07.2009 року, яка підтверджена матеріалами справи, та не спростована відповідачем становить 76044,87 грн., та підлягає до стягнення.

Щодо зустрічного позову - статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені в п.2 вказаної статті кодексу. Зокрема, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою для визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (стронами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину в контексті положень зазначених вище частин статті 203 Цивільного кодексу України є:

-          зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

-          особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-          волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-          правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

-          правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

На момент розгляду даної справи господарським судом спірний договір прийнятий сторонами до виконання, шляхом його підписання, та проведення часткової оплати.

Посилання ВАТ «Миколаївцемент» на те, що товариство помилилось щодо величини пайового внеску вартості об‘єкта будівництва «Часткова зміна природного газу альтернативними паливами на печі № 4»на суму 119864,68 грн. не є підставою для визнання п.1.1 договору № 1П про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва від 30.07.2009 року в частині сплати міській раді пайового внеску у розмірі 119864,68 грн. недійсним.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати по первісному позові покласти слід покласти на Відповідача –ВАТ «Миколаївцемент».

Судові витрати за зустрічним позовом покласти на Позивача –ВАТ «Миколаївцемент».

Керуючись ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ЗУ «Про планування і забудову територій», ст.ст.16, 202, 203, 215, 526, 616, 617 ЦК України, ст.218 ГК України, ст.ст. 12,33,34,43,49,82-84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги за первісним позовом Миколаївської міської ради до ВАТ «Миколаївцемент» задоволити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент» (вул. Стрийське шосе,1, м. Миколаїв, Львівської області, МФО 325365, код ЄДРПОУ 00293025) на користь Миколаївської міської ради ( вул. А.Шептицького,82,м. Миколаїв, Львівської області , 81600, ІК 26411657) несплачену згідно договору № 1П від 30.07.2009 року суму пайового внеску у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва у розмірі 76044,87 грн.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент» (вул. Стрийське шосе,1, м. Миколаїв, Львівської області, МФО 325365, код ЄДРПОУ 00293025) на користь Миколаївської міської ради ( вул. А.Шептицького,82,м. Миколаїв, Львівської області , 81600, ІК 26411657) 760,44 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволені зустрічного позову ВАМ «Миколаївцемент»до Миколаївської міської ради про визнання п.1.1 договору № 1П про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва від 30.07.2009 року в частині сплати міській раді пайового внеску у розмірі 119864,68 грн. недійсним відмовити повністю.

5. Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

Суддя