Рішення № 12182339, 19.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.10                                                                                           Справа№ 32/168 (2010)

Господарський суд Львівської області в складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Віна Лівадії”, м.Львів.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Західноукраїнська торгово-виробнича корпорація”, м.Львів.

Про стягнення 661,47 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Лозинська О.Р. –представник (довіреність б/н від 18.08.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Віна Лівадії”, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Західноукраїнська торгово-виробнича корпорація”, м.Львів про стягнення 661,47 грн., з яких 566,55 грн. основний борг, 33,14 грн. пеня, 56,65 грн. штраф, 5,13 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 27.09.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 19.10.2010р.

Згідно розпорядження голови господарського суду Львівської області від 19.10.2010р. справу №32/168 (2010) передано на розгляд судді Гоменюк З.П.

Представник позивача позовні вимоги про стягнення 661,47 грн. заборгованості підтримав, просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 27.09.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення відповідачу ухвали про порушення провадження у справі №79039 0202843 4 від 30.09.2010р. –вручено 04.10.2010р.

Станом на 19.10.2010р. від відповідача на адресу суду документи витребувані ухвалою суду, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не находили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд,-

встановив:

11.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Віна Лівадії” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Західноукраїнська торгово-виробнича корпорація” (покупець) було укладено договір №73/09 поставки товару (далі по тексту –договір поставки), відповідно до якого протягом дії цього договору постачальник зобов’язувався систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю товар, а покупець зобов’язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно п.1.2. та п.1.3. договору поставки предметом поставки є наступний товар: алкогольні вироби в асортименті виробництва ТзОВ „Віна Лівадії”. Даний договір є договором про довгострокове співробітництво.

За умовами п.5.1. договору поставки покупець зобов’язується оплатити поставлений товар по ціні, що визначена в товарно-транспортних накладних, шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника або іншим незабороненим діючим законодавством способом з розстрочкою платежів на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної №РН-0023957 від 14.05.2010р. на загальну суму 566,55 грн., яка підписана та скріплена печатками сторін по справі.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання, оплату в строки визначені сторонами в п.5.1. договору не провів.

28.07.2010р. позивач звернувся до ТзОВ „Західноукраїнська торгово-виробнича корпорація” з претензією №90в/10, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 31.07.2010р. основний борг відповідача складає 566,55 грн.

Позивач на підставі п.5.2. договору поставки, за прострочення оплати нарахував відповідачу штраф у розмірі 10% від суми заборгованості та пеню, які згідно поданого ним розрахунку становлять 56,65 грн. штрафу та 33,14 грн. пені.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 5,13 грн. три проценти річних.

Отже, загальна сума заборгованості становить 661,47 грн., з яких 566,55 грн. основний борг, 33,14 грн. пеня, 56,65 грн. - 10% штрафу, 5,13 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору поставки підтверджується видатковою накладною №РН-0023957 від 14.05.2010р. на загальну суму 566,55 грн., яка підписана та скріплена печатками сторін по справі (оригінал оглянутий в судовому засіданні, копія знаходиться в матеріалах справи).

Між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 31.07.2010р. основний борг відповідача складає 566,55 грн. (оригінал оглянутий в судовому засіданні, копія знаходиться в матеріалах справи).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 566,55 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу три проценти річних на загальну суму 5,13 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 10% штрафу та пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до п.5.2. договору у разі несвоєчасної оплати, покупець повинен оплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 56,65 грн. 10% штрафу та 33,14 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №605 від 15.09.2010р. – 102,00 грн. держмита і №608 від 15.09.2010р. –236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 627, 629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 78, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Західноукраїнська торгово-виробнича корпорація” (79039, м.Львів, Шевченківський район, вул. Золота, буд.25; р/р 26005300000010 у ЛФ АКБ „Форум”; МФО 385509; код ЄДРПОУ 19140689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Віна Лівадії” (юридична адреса: 98612; Автономна республіка Крим; м.Ялта, вул.Жовтнева, буд.8, кв.32; ЄДРПОУ 32362063, р/р 260073123701 в ФАБ „Південний” м.Ялта; фактична адреса 8-го торгівельного відділення: 79040, м.Львів, вул.Городоцька, буд. 355; р/р 26005310025301 в ФАБ „Південний” м.Львів; МФО 385532; код ЄДРПОУ 32362063) основний борг в сумі 566,55 грн., 33,14 грн. пені, 56,65 грн. 10% штрафу, 5,13 грн. три проценти річних, держмито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя