Рішення № 12182108, 11.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2010 р. Справа № 17/163-10

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс”

до Закритого акціонерного товариства „Переяслав-Хмельницький хлібозавод”

про стягнення 15492,59грн.          

За участю представників:

від позивача Яковіцька І.Т. (дов. № КАМ-2009/10/28 від 28.10.2009р.);

від відповідача не з’явилися.

Обставини справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” (далі - позивач) звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства „Переяслав-Хмельницький хлібозавод” (далі - відповідач) про стягнення 15492,59грн. заборгованості, з яких: 15272,50грн. основного боргу, 187,45грн. пені та 32,64грн. 3 % річних.

          Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати товару, який переданий позивачем відповідачу згідно видаткових накладних № РН-0000433 від 17.04.2009р. на суму 8750грн., № РН-0000842 від 19.06.2009р. на суму 17360грн., № РН-0000976 від 10.07.2009р. на суму 19600грн., № РН-0001103 від 24.07.2009р. на суму 19796грн., № РН-0001226 від 15.08.2009р. на суму 20286грн., № РН-0001339 від 04.09.2009р. на суму 17293,50грн., № РН-0001984 від 11.01.2010р. на суму 25326грн., № РН-0002099 від 03.02.2010р. на суму 9855грн., № РН-0002117 від 05.02.2010р. на суму 9465грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.08.2010р. порушено провадження у справі № 17/163-10, розгляд справи призначено на 04.10.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.10.2010р. розгляд справи відкладено на 11.10.2010р.

У судовому засіданні 11.10.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання 04.10.2010р. та 11.10.2010р. не з’явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 17.04.2009р. по 05.02.2010р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 147591,50грн., а саме: згідно видаткових накладних № РН-0000433 від 17.04.2009р. на суму 8750грн., № РН-0000842 від 19.06.2009р. на суму 17360грн., № РН-0000976 від 10.07.2009р. на суму 19600грн., № РН-0001103 від 24.07.2009р. на суму 19796грн., № РН-0001226 від 15.08.2009р. на суму 20286грн., № РН-0001339 від 04.09.2009р. на суму 17293,50грн., № РН-0001984 від 11.01.2010р. на суму 25326грн., № РН-0002099 від 03.02.2010р. на суму 9855грн., № РН-0002117 від 05.02.2010р. на суму 9465грн. (а.с. 9-17).

На момент розгляду справи відповідач розрахувався за отриманий від позивача згідно видаткових накладних товар частково на суму 132 319грн., що підтверджується платіжними дорученнями та прибутковими касовими ордерами (а.с. 18-28), внаслідок чого заборгованість відповідача на момент судового розгляду справи складає 15272,50грн., яка не погашена відповідачем на момент судового розгляду справи, що підтверджується довідкою ПАТ „ПУМБ” № 4244 від 07.10.2010р. (а.с. 71) та довідкою ТОВ „Комплекс Агромарс” від 05.10.2010р. (а.с. 70), яка підписана директором та заступником головного бухгалтера Бориспільської філії ТОВ „Комплекс Агромарс” та скріплена печаткою товариства.

З метою досудового врегулювання спору позивач 21.06.2010р. надіслав на адресу відповідача вимогу № 16/2-16/8 від 21.06.2010р. про сплату боргу в розмірі 15272,50грн. (а.с. 29-30), що підтверджується фіскальним чеком № 2366 від 21.06.2010р. та описом вкладення у цінний лист (а.с. 31). Відповідач зазначену вимогу позивача не виконав, заборгованість у сумі 15272,50грн. не погасив.

          Предметом позову є вимога про стягнення 15492,59грн. заборгованості, з яких: 15272,50грн. основного боргу, 187,45грн. пені та 32,64грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд встановив, що позивач у період з 17.04.2009р. по 05.02.2010р. передав відповідачу товар на загальну суму 147591,50грн., який оплачений останнім частково на суму 132 319грн.; 21.06.2010р. позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, пред’явив відповідачу вимогу № 16/2-16/8 від 21.06.2010р. (а.с. 29-30) про сплату боргу в розмірі 15272,50грн. за отриманий товар згідно спірних видаткових накладних у семиденний строк від дня пред’явлення цієї вимоги, яка надіслана відповідачу 21.06.2010р., що підтверджується відміткою на поштовому конверті (а.с. 36); відповідач залишив вказану вимогу позивача без розгляду та задоволення.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 15272,50грн. основного боргу підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання, позивачем, за період з 05.07.2010р. по 30.07.2010р., нарахована пеня в сумі 187,45грн.

Згідно ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Частиною четвертою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовані Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме у разі, якщо таку санкцію передбачено договором або встановлено згодою сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у роз'ясненнях президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” № 02-5/293 від 29.04.1994р. (з подальшими змінами і доповненнями) та постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2010р. у справі № 32/304.

Суд встановив, що між позивачем та відповідачем не було укладено договору щодо купівлі-продажу товару, сторонами в іншій формі (ніж договірна) не погоджено стягнення пені у разі невиконання сторонами зобов’язань щодо оплати товару, отриманого відповідачем за спірними видатковими накладними.

За таких обставин, оскільки факту погодження сторонами нарахування пені у випадку несвоєчасної оплати вартості отриманого товару позивачем не доведено, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 187,45грн. пені за порушення строків оплати відповідачем товару, отриманого згідно спірних видаткових накладних є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором, позивачем нараховано 32,64грн. 3 % річних за період з 05.07.2010р. по 30.07.2010р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування 3 % річних, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку 3 % річних (а.с. 7), арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 05.07.2010р. по 30.07.2010р. з урахуванням суми заборгованості складає 32,64грн. Відтак вимога про стягнення 32,64грн. 3 % річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 15272,50грн. основного боргу та 32,64грн. 3% річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Переяслав-Хмельницький хлібозавод” (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Грушевського, буд. 61; код ЄДРПОУ 32020232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка; код ЄДРПОУ 30160757) 15 272 (п’ятнадцять тисяч двісті сімдесят дві гривні) 50 коп. основного боргу, 32 (тридцять дві гривні) 64 коп. 3 % річних, 153 (сто п’ятдесят три гривні) 05 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три гривні) 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. У задоволенні решти позову –відмовити.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               Горбасенко П.В.

Повне рішення складено: 14.10.2010р.