Рішення № 12182014, 11.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2010 р. Справа № 4/161-10

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна", м. Київ

до Приватного підприємства "Консонанс-КВ", смт Коцюбинське Київської області

про стягнення 17567,12 грн.

за участю представників сторін:

позивач –Хорошайло Н.В. –предст., дов. від 20.08.2010р.

відповідач –не з’явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" (позивач) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Консонанс-КВ" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 17567,12 грн., яка складається з 11478, 40 грн. суми основного боргу,792,00 грн. інфляційних втрат, 315, 10 грн. 3% річних, 1147,84 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.10.2010 р.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 11.10.2010р., в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд,

В С Т А Н О В И В:

05 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальінстю "Інтергіпс-Україна" (постачальник) та Приватним підприємством "Консонанс-КВ" (покупець) було укладено Договір поставки №0501/37, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов’язується прийняти та оплатити його в повному обсязі.

Під товаром в цьому договорі розуміється будівельні матеріали в асортименті. Асортимент, кількість та час придбання будівельних матеріалів покупець визначає з власних потреб і замовляє у будь-якій сприйнятливій для нього формі по мірі необхідності. Поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. (п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору).

На виконання умов Договору, відповідачу позивачем було передано товар, який відповідач отримав із складів позивача, що підтверджується видатковою накладною №000482145 від 16.09.2009р., які підписані та скріплені печатками уповноважених представників сторін.

Згідно п. 3.3 Договору, оплата за цим Договором здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 3 банківських днів, з моменту отримання покупцем рахунку-фактури на сплату за замовлений товар, але не пізніше 28 числа кожного місяця, в якому був придбаний у постачальна товар.

Однак, відповідач в порушення умов договору, вчасно та в повному обсязі за отриманий товар не розрахувався.

В матеріалах справи міститься гарантійний лист № 51 від 08.12.2009р., в якому відповідачем зазначено, що ПП «Консонас-КВ»зобов’язується оплатити заборгованість до 16.12.2009р.

У відповідності до ст.712 чинного ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру правовідносин сторін.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що на момент розгляду справи, відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, доказів оплати суду не надав, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11478, 40 грн., судом визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 792,00 грн., 3% річних –315,10 грн.

Розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 3% річних з простроченої суми в розмірі 315,10 грн. та 792,00 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також відповідачем заявлено до стягнення 3833, 79 грн. пені та 1147, 84 грн. штрафу.

Згідно п.п. 5.5 Договору поставки, у випадку затримки оплати зверх обумовленого в Договорі строку, покупець зобов’язується сплатити штраф в розмірі 10% від не перерахованої частини платежу та сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми не перерахованої частини платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше на встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов’язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

За розрахунком позивача, який міститься в матеріалах справи, позивач заявляє до стягнення суму пені за період з 19.09.2009р. по 20.08.2010р. з урахуванням 0,1% за кожен день прострочення, що не відповідає вимогам пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, який не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та з урахуванням шестимісячного строку позовної давності, встановив, що заявлена пеня за період з 19.09.2009р. по 20.08.2010р. в розмірі 3833,78 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 1179,76 грн. за період з 19.09.2009р. 19.03.2010р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1147,84 грн. штрафу нарахованого у відповідності до п. 5.5 Договору.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту договору (5.5) не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд визнає вимогу позивача про стягнення 1147,84 грн. штрафу обґрунтованою.

Відповідно до приписів 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Дослідивши майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та враховуючи те, що у зв’язку з економічною кризою та тим, що позивачем застосовано до відповідача відразу два види неустойки, суд вважає за можливе скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір штрафу, який передбачений п. 5.5 договору, що підлягає стягненню в розмірі 1147,84 грн. до 500 грн.

За таких обставин суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором в сумі 11478, 40 грн., 315,10 грн. 3% річних, 792,00 грн. інфляційних втрат, 1179,76 грн. пені, 500 грн. штрафу.

Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Консонанс-КВ" (08298, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, 14, код ЄДРПОУ 33482538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергіпс-Україна" (03038, м. Київ, вул. Нововокзальна, 21, код ЄДРПОУ 31204496) 11478 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн.. 40 коп. заборгованості, 315 (триста п’ятнадцять) грн.. 10 коп. 3% річних, 792 (сімсот дев’яносто дві) грн.. 00 коп. інфляційних втрат, 1179 (одну тисячу сто сімдесят дев’ять) грн.. 76 коп. пені, 500 (п’ятсот) грн. 00 коп. штрафу, 142 (сто сорок дві) грн.. 65 коп. державного мита та 191 (сто дев’яносто одну) грн.. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні стягнення 2654,03 грн. пені та 647, 84 грн. штрафу.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 15.10.2010р.