Рішення № 12182013, 05.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р. Справа № 7/137-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква, Київська область,

до                    Приватного підприємства Виробничої фірми «Реклама», м. Біла Церква, Київська область,

про                    стягнення 27231,30грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Настенко М.В.–представник за довіреністю №12-1-27/814 від 02.09.2010року,

від відповідача: не з’явились,

від прокуратури: Пінкас Т.А. –прокурор, посвідчення №222 від 30.12.2008року

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Прокурор м. Біла Церква звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (далі –позивач) з позовною заявою №37гс. від 13.07.2010року (вх. №3328 від 23.07.2010року) до Приватного підприємства Виробничої фірми «Реклама»(далі –відповідач) про стягнення 27231,30грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором оренди №298 нежитлового приміщення від 14.08.2007року, зокрема, щодо своєчасної та повної оплати орендної плати за період з грудня 2008року по травень 2010року, а тому на підставі умов договору та вимог Закону України «Про оренду державного і комунального майна»просить суд стягнути з відповідача 25164,92грн. основного боргу з орендної плати та 2066,38грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2010року було порушено провадження у справі №7/137-10 та призначено її розгляд на 10.08.2010року.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 10.08.2010року представників прокурора, відповідача, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, та враховуючи необхідність витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладався на 14.09.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2010року, беручи до уваги повторну неявку у судове засідання представників відповідача, а також необхідність витребування у позивача доказів виставлення рахунків на оплату орендної плати та самих рахунків, розгляд справи відкладався на 23.09.2010року.

На підставі заяви представника позивача, ухвалою господарського суду від 23.09.2010року було продовжено строк вирішення спору у справі №7/137-10 на п’ятнадцять днів до 11.10.2010року та відкладено розгляд справи на 05.10.2010року.

У судовому засіданні 05.10.2010року представник позивача у справі підтримав позовні вимоги, подав суду виписку з особового рахунку позивача, акт звірки взаєморозрахунків, які залучені судом до матеріалів справи.

Представник прокурора у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання 05.10.2010року не з’явились, відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 05.10.2010року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача та прокурора, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

14.08.2007року між Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради (орендодавець за договором, позивач у справі) та виробничою фірмою «Реклама»(орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір оренди №298 (далі –договір).

Відповідно до п. 1 договору, орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 30,4 кв.м., яке розташоване на першому поверсі одноповерхової будівлі за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, буд.5, яке перебуває на балансі житлово-експлуатаційної контори №2.

Як визначено п. 2.1. договору, передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому-передачі.

Нежитлове приміщення вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Ініціювання складання акта прийому-передачі про повернення об’єкта оренди покладається на орендаря. (п. 2.3. договору).

Пунктом 3.1., 3.3. договору сторонами погоджено, що розмір орендної плати визначається на підставі «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»і становить за нежитлове приміщення площею 12,1 кв.м. 583,03 грн. ( в т.ч. ПДВ 97,17грн.); за нежитлове приміщення площею 18,3 кв.м. 705,43 грн. (в т.ч. ПДВ 117,57 грн.) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 15-го числа місяця, за який вона вноситься. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць.

Факт прийому - передачі нежитлового приміщення в оренду відповідачу підтверджується Актом б/н від 01.07.2007 року прийому-передачі, складеним і підписаним представниками сторін у відповідності з умовами договору оренди №298.

Відповідно до п. 10.1. договору, він діє з 01.07.2007року по 30.06.2008року. Строк дії договору згідно пункту 10.6. може бути продовжений у відповідності до чинного законодавства України. Пунктом 10.8. дія Договору припиняється достроково в разі згоди сторін або за рішенням господарського суду.

29.04.2010р. відповідач у справі (Орендар) подав заяву про розірвання договору оренди №298. Позивач (орендодавець за договором) не заперечив проти розірвання договору оренди, у зв’язку з чим сторонами було складено Акт прийому –передачі нежитлового приміщення, площею 30,4 кв.м. від 29.04.2010р. Вказаним актом підтверджено , що Управління комунальної власності приймає, а Виробнича фірма «Реклама» передає нежитлове приміщення площею 30,4 кв.м. яке розташоване в одноповерховій будівлі за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, буд.5, яке перебуває на балансі житлово-експлуатаційної контори №2.

При цьому господарський суд зазначає, що згідно п. 3.5. договору, орендна плата сплачується по день фактичного звільнення приміщення та передачі його орендодавцю.

Як стверджує позивач, та не заперечено відповідачем, останній в строк, визначений п. 3.1. договору оренди №298, орендну плату за період з грудня 2008року по травень 2010року сплачував неналежним чином.

З матеріалів справи судом встановлено, що враховуючи час користування відповідачем орендованим майном та те, що орендоване приміщення було повернуто позивачеві 29.04.2010р., заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів за період з грудня 2008року по травень 2010року становить 25164,92грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків від 05.08.2010року та випискою з особового рахунку позивача за період з 01.12.2008року по 30.06.2010року.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Оскільки орендоване майно належить до комунальної власності, то до правовідносин сторін слід застосовувати також положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

У відповідності до ч. 1 ст. 2, ст. 3 вищенаведеного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред’явлення позову та розгляду справи в господарському суді, відповідач свої зобов’язання за договором оренди №298 щодо сплати орендних платежів не виконав, суму заборгованості в розмірі 25164,92грн. не сплатив.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 25164,92грн. орендної плати за період з грудня 2008року по травень 2010року є правомірною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. договору оренди №298 встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,05% від суми недоплати за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. У разі зміни облікової ставки НБУ, відповідно змінюється розмір пені.

На цій підставі, враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати, позивачем нараховано пеню в розмірі 2066,38грн.

Однак, господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснивши перерахунок пені за прострочку орендних платежів з грудня 2009р. по травень 2010р. без врахування боргу попередніх періодів, оскільки шестимісячний строк їх нарахування уже закінчився, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 504, 91 грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 1561,47 грн. пені, суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт існування заборгованості перед позивачем з орендної плати, проте доказів оплати суми боргу в повному обсязі не надав.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 25 669,83грн. з яких 25164,92 грн. основного боргу та 504,91 грн. пені

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Як визначено п. 30 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються Генеральна прокуратура України та її органи –за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.

Згідно п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір ставок державного мита із заяв майнового характеру справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00грн.).

Враховуючи, що ціна позову становить 27231,30грн., то державне мито, яке підлягає стягненню в доход Державного бюджету України становить 272,00грн. (один відсоток).

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.                    Стягнути з Приватного підприємства виробничої фірми «Реклама»(09100, Київська область, м. Біла Церква, пров. Олександрійський, буд. 58/2, кв. 3 ідентифікаційний код 20617300) на користь Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, буд. 1/23, код ЄДРПОУ 20577351) 25164 (двадцять п’ять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 92 коп. основного боргу, 504 (п’ятсот чотири) грн. 91 коп. пені.

3.                    В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства виробничої фірми «Реклама»(09100, Київська область, м. Біла Церква, пров. Олександрійський, буд. 58/2, кв. 3 ідентифікаційний код 20617300) в доход Державного бюджету України судові витрати: 272 (двісті сімдесят дві) грн. 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В.М.

Рішення підписане 11.10.2010року