Рішення № 12182004, 05.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р. Справа № 7/154-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад», м. Київ,

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вишневе, Київська область,

простягнення 40917,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Лівшиць Я.М. представник за довіреністю №11/03/09 від 23.03.2010року,

від відповідача: не зявились,

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Київський завод «Аналітприлад»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №214 від 01.09.2010року (вх. №4022 від 02.09.2010року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 40917,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором оренди №19/11 від 19.11.2009року, а саме щодо повернення орендованого майна в порядку п. 3.9. договору та щодо оплати орендної плати за період з травня по серпень 2010року включно, а тому просить суд стягнути з відповідача 4080,00грн. основного боргу, 14025,00грн. штрафу за несвоєчасну оплату орендних платежів. Одночасно позивач стверджує, що під час виїзду відповідача з орендованого приміщення, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 привів обєкт оренди у непридатний стан, чим завдав позивачеві збитки на суму 22812,00грн., які також позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2010року було порушено провадження у справі №7/154-10 та призначено її розгляд на 21.09.2010року.

У судовому засіданні 21.09.2010року представник позивача у справі надав документи, витребувані ухвалою суду, а також документи на підтвердження завданих збитків. У звязку з неявкою в судове засідання 21.09.2010року представників відповідача, розгляд справи відкладався на 05.10.2010року, зобовязано позивача надати суду обґрунтований розрахунок штрафу з урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та нормативне обґрунтування стягнення з відповідача збитків і документально підтверджений розрахунок суми збитків.

У судовому засіданні 05.10.2010року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання 05.10.2010року повторно не зявились, про причини неявки відповідач суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

19.11.2009року між Відкритим акціонерним товариством «Київський завод «Аналітприлад»(орендодавець за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір оренди №19/11 (далі договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 17 м.кв., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 16.

Пунктами 4.1.-4.2. договору передбачено, що орендар оплачує орендну плату із розрахунку 50 грн. без ПДВ в місяць за один квадратний метр орендованого приміщення. Орендна плата здійснюється до 10 числа поточного місяця.

Орендна плата нараховується з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення в експлуатацію. Нарахування орендної плати закінчується з моменту підписання сторонами акта передачі-приймання (повернення) приміщення орендодавцю. (п.4.3. договору).

Згідно п.8.1. договору, строк його дії 11 місяців з моменту підписання даного договору.

З наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі орендної площі б/н від 19.11.2009року вбачається, що Відкрите акціонерне товариство «Київський завод «Аналітприлад», як орендодавець, передав, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як орендар, прийняв в користування приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Полковника Шутова, 16, загальною площею 17 м.кв. Вказаний акт підписаний представниками як позивача, так і відповідача та скріплений печаткою відповідача.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як стверджує позивач, 21.04.2010року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повідомив позивача про намір припинити договір оренди приміщення №19/11.

При цьому господарським судом досліджено, що п. 5.3. договору передбачено, що даний договір може бути розірваним по ініціативі однієї із сторін, про що сторона ініціатор повідомляє другу сторону рекомендованим листом з повідомленням не пізніше, ніж за один місяць до розірвання договору. В даному випадку договір буде вважатись розірваним.

Враховуючи, що відповідач повідомив позивача про намір припинити дію договору 21.04.2010року, то господарський суд дійшов до висновку, що договір оренди згідно п. 5.3. слід вважати розірваним з 21.05.2010року, що підтверджується також позивачем у справі.

Пунктом 3.9. договору встановлено, що після закінчення строку дії даного договору орендар зобовязаний в 3-х денний строк передати орендодавцю орендоване приміщення згідно акту передачі-приймання, який звірений з актом приймання-передачі в належному стані з врахуванням нормального зносу, зі всіма проведеними поліпшеннями, які є невідємними від обєкта оренди.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Однак відповідач в порушення умов договору та вимог цивільного законодавства обєкт оренди в визначеному порядку (а саме на підставі акту передачі-приймання, повернення) позивачу не повернув. У звязку з чим ВАТ «Київський завод «Аналітприлад»звернувся до орендаря з претензією №95 від 11.05.2010року (копія наявна в матеріалах справи, оригінал оглянутий судом у засіданні) про оформлення акта здачі-приймання орендного майна. Проте відповіді на надіслану претензію відповідач не надав, відповідний акт не оформив.

Як зазначалось вище п. 4.3. договору визначено, що орендна плата нараховується з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення в експлуатацію. Нарахування орендної плати закінчується з моменту підписання сторонами акта передачі-приймання (повернення) приміщення орендодавцю.

Відкрите акціонерне товариство «Київський завод «Аналітприлад»неодноразово зверталось до відповідача з претензіями №123 від 04.06.2010року, №148 від 09.07.2010року з вимогами оплатити орендну плату за період з травня по 25 серпня 2010року у розмірі 4080,00грн. Разом з претензіями відповідачу також надсилались акти про надання послуг та рахунки-фактури на оплату орендної плати.

Оскільки відповідач в порушення умов договору орендну плату за травень - серпень 2010року так і не сплатив, позивач звернувся з позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи обєкт оренди у відповідності з умовами договору та вимогами чинного законодавства України відповідачем повернуто не було.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 ГК України передбачає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи судом встановлено, що орендна плата, передбачена договором, складає 1020,00грн. за місяць (17 кв.м.*50грн./кв.м.+20% ПДВ). Враховуючи час користування відповідачем орендованим майном, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 4080,00грн. (1020,00грн., орендна плата*4місяці).

Враховуючи вищезазначене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 4 080,00грн. суми основного боргу з орендної плати за період з травня по серпень 2010року є правомірною, обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за прострочку строку оплати орендних платежів, передбаченого розділом 4 договору, орендар оплачує орендодавцю штраф у розмірі 5% від суми заборгованості за кожний день прострочки. Оплата штрафу не звільняє орендаря від виконання своїх обовязків по договору.

Проаналізувавши вищезазначену умову договору, господарський суд вважає, що за своєю правовою природою передбачений договором штраф за прострочення орендних платежів є саме пенею, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним із видів господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) і чим вони відрізняються одна від одної, а тому у даному випадку слід застосовувати правила, встановлені ЦК України. Цивільне законодавство визначає всі три види штрафної відповідальності як різновиди неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Тобто, штраф й пеня є різновидами неустойки,чітке визначення яких надане участинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаногозобовязання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 546 ЦК України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовуєтьсяодноразовоу випадку прострочення боржником виконання зобовязання понад встановлений сторонами зобовязання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня маєтриваючийхарактер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобовязання. Таким чином, враховуючи загальні ознаки штрафу та пені та умови стягнення штрафу, передбачені п. 7.2. договору, а саме: 1) стягнення штрафу за прострочку оплати орендних платежів; 2) нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочки, господарським судом досліджено, що штраф, передбачений договором є за своєю правовою природою пенею.

Враховуючи наведене вище, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одночасно, частиною 6 п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»від 07.04.2008року № 01-8/211 передбачено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені (як вірно зазначив позивач у поясненнях №2571 від 01.10.2010року), однак передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, наведеним вище Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку відповідачем платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічної правової позиції дотримується Виший господарський суд України у постановах від 04.02.2010року у справі №28/152, від 26.02.2009року у справі №20/474/08, від 14.02.2008року у справі №5/2164, від 26.02.2008року у справі №21/278 тощо.

Беручи до уваги вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», здійснивши власний розрахунок пені (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за визначений позивачем строк прострочення, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 116,42грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 13908,58грн. пені (14025,00грн. - 116,42грн.), суд відмовляє.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача завданих збитків у сумі 22812,00грн., то господарський суд дійшов до висновку про доцільність залишення позову без розгляду в цій частині з огляду на наступне.

Залишення позову без розгляду це закінчення розгляду справи, що викликане недотриманням позивачем установлених законом умов порушення і нормального розвитку судового процесу.

Частина 1 ст. 81 ГПК України містить перелік підстав залишення позову без розгляду. Перелік підстав залишення позову без розгляду є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 5) ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору.

Зокрема, обовязковими умовами застосування вказаної норми процесуального права є: відсутність поважних причин неподання витребуваних господарським судом матеріалів; витребувані судом матеріали повинні бути необхідними для вирішення спору.

У відповідності до п. 5) ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Господарський суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

В силу вимог ст. 22 ЦК України під збитками розуміють витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави цивільно-правовірної відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені ст. 1166 ЦК України, згідно якої для настання цивільно-правової відповідальності необхідно наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний звязок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Позивач у позовній заяві зазначає, що під час виїзду відповідача з орендованого приміщення, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 привів обєкт оренди у непридатний стан, чим завдав позивачеві збитки на суму 22812,00грн. При цьому позивачем не надано жодних доказів того, що саме відповідач привів обєкт оренди у непридатний стан і цим завдано позивачеві збитки у розмірі 22812,00грн.

Ухвалою суду від 21.09.2010року було зобовязано позивача надати суду нормативне обґрунтування стягнення з відповідача збитків і документально підтверджений розрахунок суми збитків. На підтвердження розміру збитків позивачем надано лише договір підряду №9 від 10.08.2010року та платіжне доручення №16 від 20.09.2010року. При цьому, позивачем не надано суду ні кошторису (додатку №1 до договору підряду), ні актів прийому-передачі виконаних робіт (п. 2.4. договору), ні довідку про вартість виконаних підрядних робіт, які б підтверджували розмір збитків у сумі 22812,00грн. та перелік проведених ремонтних робіт, ні висновку відповідної експертної установи.

Позивач також, навіть на вимогу суду, не надав нормативне обґрунтування стягнення з відповідача збитків, що порушує вимоги п.5 ч. 2 ст. 54 ГПК України.

Враховуючи, що позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом ухвалою від 21.09.2010року матеріали, необхідні для вирішення спору, а саме - не надано суду нормативне обґрунтування стягнення з відповідача збитків і документально підтверджений розрахунок цієї суми, господарський суд залишає позов в частині стягнення з відповідача 22812,00грн. збитків без розгляду, що не позбавляє позивача в майбутньому звернутись до господарського суду з відповідною позовною заявою про відшкодування збитків, оскільки згідно ч. 4 ст. 81 ГПК України позивач після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт існування заборгованості перед позивачем, проте доказів оплати суми боргу в повному обсязі не надав.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 4196,42грн., з яких 4080,00грн. сума боргу по орендній платі, 116,42грн. пеня. В іншій частині позову, а саме в стягненні 13908,58грн. пені, суд відмовляє. Позов в частині стягнення з відповідача 22812,00грн. збитків залишає без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п.5 ч. 1 ст. 81, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад»(03067, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 16, код ЄДРПОУ 14311181) 4 080 (чотири тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 116 (сто шістнадцять)грн. 42коп. пені, та судові витрати: 409(чотириста девять)грн.17коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 13908,58грн. пені відмовити.

4. Позов в частині стягнення 22812,00грн. збитків залишити без розгляду.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В.М.

Рішення підписане 11.10.2010року