Рішення № 12182006, 12.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2010 р. Справа № 7/155-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ,

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум», с. Трушки, Білоцерківський район, Київська область,

простягнення 10181,00грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 свідоцтво НОМЕР_1;

від відповідача: не зявились,

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 06.09.2010року (вх. №4080 від 06.09.2010року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум»(далі відповідач) про стягнення 10181,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязань щодо проведення в повному обсязі оплати за поставлені згідно накладних товари, а тому просить суд стягнути з відповідача 10181,00грн. суму основного боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.09.2010року було порушено провадження у справі №7/155-10 та призначено її розгляд на 28.09.2010року.

У звязку з неявкою у судове засідання 28.09.2010року представників відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, розгляд справи відкладався на 12.10.2010року.

У судовому засіданні 12.10.2010року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 12.10.2010року повторно не зявились. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 12.10.2010року на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 поставила Товариству з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум»товари під торговою маркою «Професор Карапуз», власником якої являється позивач, на загальну суму 15481,00грн. з ПДВ. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних №27 від 03.12.2007року на суму 420,00грн., №43 від 14.01.2008року на суму 735,00грн., №59 від 05.02.2008року на суму 210,00грн., №60 від 05.02.2008року на суму 210,00грн., №84 від 07.03.2008року на суму 630,00грн., №101 від 15.04.2008року на суму 840,00грн., №259 від 06.08.2008року на суму 870,00грн., №260 від 06.08.2008року на суму 870,00грн., №309 від 19.08.2008року на суму 260,00грн., №310 від 19.08.2008року на суму 260,00грн., №425 від 27.10.2008року на суму 850,00грн., №460 від 13.11.2008року на суму 275,00грн., №529 від 10.12.2008року на суму 1535,00грн., №530 від 10.12.2008року на суму 360,00грн., №568 від 19.01.2009року на суму 1150,00грн., №574 від 26.01.2009року на суму 415,00грн., №595 від 16.02.2009року на суму 595,00грн., №596 від 16.02.2009року на суму 595,00грн., №635 від 09.03.2009року на суму 564,00грн., №636 від 09.03.2009року на суму 1022,00грн., №682 від 21.04.2009року на суму 690,00 грн., №719 від 20.05.2009року на суму 335,00грн., №720 від 20.05.2009року на суму 650,00грн., №721 від 20.05.2009року на суму 200,00грн., №722 від 20.05.2009року на суму 940,00грн.

З наявних накладних вбачається, що одна їх частина, а саме накладні №27 від 03.12.2007року, №43 від 14.01.2008року, №84 від 07.03.2008року, №101 від 15.04.2008року, №259 від 06.08.2008року, №260 від 06.08.2008року, №425 від 27.10.2008року, №460 від 13.11.2008року, №529 від 10.12.2008року, №530 від 10.12.2008року, №568 від 19.01.2009року, №635 від 09.03.2009року, №636 від 09.03.2009року, №682 від 21.04.2009року, №720 від 20.05.2009року, №721 від 20.05.2009року, №722 від 20.05.2009року підписані уповноваженими представниками як позивача, так і відповідача та скріплені печатками сторін. Решта частина накладних була направлена позивачем на адресу відповідача курєром, які були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум», що вбачається з наявних в матеріалах справи копій повідомлень про доставку. Одночасно господарським судом досліджено, що вказані накладні позивачу не повертались і жодних претензій щодо їх оформлення відповідачем не заявлялись.

З вищенаведеного господарський суд дійшов до висновку, що за період 2007-2009 років Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум»продукцію на загальну суму 15481,00грн.

Як стверджує позивач, відповідач частково розрахувався за отриманий товар, а саме у сумі 5300,00грн., відтак неоплаченим залишився товар на суму 10181,00грн. При цьому в підписаному сторонами акті звірки взаєморозрахунків зазначається, що сума боргу відповідача перед позивачем становить 10517,00грн.

Однак, як вбачається з копій банківських виписок по особовому рахунку позивача за період з січня 2008року по вересень 2009року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум»розрахувалось з постачальником за отриману продукцію у сумі 5300,00грн. Таким чином, сума боргу за поставлений товар відповідача перед позивачем складає 10181,00грн. (15481,00грн., загальна вартість поставки, - 5300,00грн., сплачені грошові кошти).

Оскільки поставка товару здійснювалась позивачем не на підставі договору і сторонами строк оплати вартості отриманого товару визначено не було, позивач в порядку вимог ст. 530 ЦК України неодноразово звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Бум», шляхом направлення 25.09.2009року претензії б/н від 24.09.2009року та претензії б/н від 04.06.2010року, з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар. Відповіді на вказані вимоги відповідач не надав, суму боргу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли зобовязання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Враховуючи, що видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, містять найменування продукції, її кількість, ціну, підписані представниками як позивача, так і відповідача, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами мав місце факт укладання правочину на поставку товару.

Оскільки відповідач прийняв поставлений товар, а також частково оплачував його вартість, господарський суд вважає, що своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) відповідач підтвердив факт укладення даного правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звертався до відповідача з вимогами від 24.09.2009року та 04.06.2010року про сплату заборгованості за поставлену продукцію. Враховуючи положення ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач зобовязаний був оплатити вартість товару у семиденний строк з дня предявлення претензії, однак вказана заборгованість відповідачем сплачена не була.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарським судом встановлено, що станом на момент розгляду справи у господарському суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 10181,00грн.

Приписами статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними, проте доказів сплати заборгованості по оплаті його вартості в повному обсязі не надав, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є доведеною та підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі у сумі 10181,00грн. боргу.

Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі-Бум»(09152, Київська область, Білоцерківський район, с. Трушки, площа Центральна 4, код ЄДРПОУ 32445055) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 10 181 (десять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 00 коп. боргу та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В.М.

Рішення підписане 13.10.2010року