Рішення № 12182002, 12.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2010 р. Справа № 7/148-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», м. Київ,

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква, Київська область,

простягнення 2896,71грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Остапенко В.В. представник за довіреністю б/н від 01.03.2010року;

від відповідача: не зявились;

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 30.07.2010року (вх. №3502 від 02.08.2010року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 2896,71грн., з яких 1288,00грн. тіло кредиту, 878,00грн. відсотки по кредиту, 179,25грн. інфляційні збитки, 481,16грн. пеня та 70,30грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зобовязань за договором кредиту №ДК 34-16 від 12.11.2008року, зокрема, щодо повернення взятих у кредит коштів та відсотків за користування ними.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2010року було порушено провадження у справі №7/148-10 та призначено її розгляд на 09.09.2010року.

У звязку з неявкою представників обох сторін в судове засідання 09.09.2010року, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду спору, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, розгляд справи відкладався на 28.09.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2010року, у звязку з повторною неявкою представників відповідача, розгляд справи було відкладено на 12.10.2010року та на підставі заяви позивача продовжено строк вирішення спору на пятнадцять днів до 18.10.2010року.

Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2010року позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 12.10.2010року представники відповідача у справі не зявились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів за наявними в ній матеріалами, так як їх незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

Господарським судом у судовому засіданні 12.10.2010року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

12.11.2008року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»(кредитор за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник за договором, відповідач у справі) був укладений договір кредиту №ДК 34-16 (далі договір), відповідно до п. п. 2.1.-2.2. якого кредитор зобовязався надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 5000,00грн., з оплатою по процентній ставці 3% на місяць, а позичальник зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором. Кредит надається з метою: на розвиток бізнесу.

Пунктами 3.1.-3.2. договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по договору. Позичальник зобовязувався повністю повернути кредит, отриманий за договором та відсотки за користування ним, до 16-00 години 12.11.2009року включно.

Згідно п. 3.3. договору закінчення строку його дії не звільняє сторони від зобовязання повного виконання умов договору та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Пунктами 4.2.3. та 4.2.7. договору сторони визначили, що позичальник зобовязаний сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 договору та погасити заборгованість за кредитом, сплатити відсотки та пеню у повній сумі не пізніше строку, зазначеного у пункті 3.2. договору, або не пізніше строку, зазначеного у повідомленні кредитора, передбаченого пунктом 4.3.5 договору.

У відповідності із пунктом 5.1. договору кредиту за користування кредитом у період з дати, зазначеної в пункті 3.1. договору і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові відсотки у розмірі 3% на місяць від суми, вказаної в пункті 2.1. договору. Згідно з п. 5.2. договору кредиту нарахування відсотків здійснюється щодня з дня одержання позичальником кредиту у касі кредитора до дати, зазначеної в п. 3.2. договору. У разі дострокового погашення кредиту нарахування відсотків здійснюється за весь термін фактичного користування кредитом.

Як визначено п. 5.3. договору (в редакції згідно укладеної між сторонами додаткової угоди до договору кредиту від 01.04.2009року) повернення кредиту і сплата відсотків за ним здійснюється позичальником у порядку та терміни згідно з графіком погашення кредиту і відсотків (Додаток №1) готівкою через касу кредитора або шляхом перерахування на поточний рахунок кредитора через банк.

Згідно додатку №1 до договору «Графік сплати кредиту»позичальник зобовязувався у період з грудня 2008 року по листопад 2009року сплачувати щомісяця частинами тіло кредиту у розмірі 416,00грн. (листопад 2009року у розмірі 424,00грн.) та відсотки по кредиту у розмірі 150,00грн.

На виконання умов договору кредиту №ДК 34-16 від 12.11.2008року відповідач отримав від позивача кредит у сумі 5000,00грн. та зобовязався повернути вказану суму та проценти до 12.11.2009року. Факт одержання кредиту Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 підтверджується видатковим касовим ордером №77 від 12.11.2008року на суму 5000,00грн.

В порушення умов договору, відповідач виконав своє зобовязання частково, повернувши кредитору 4634,00грн., з яких 3712,00грн. тіло кредиту та 922,00грн. відсотки по кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями прибуткових касових ордерів №178 від 12.12.2008року на суму 150,00грн., №179 від 12.12.2008року на суму 416,00грн., №25 від 12.01.2009року на суму 416,00грн., №24 від 12.01.2009року на суму 150,00грн., №87 від 12.02.2009року на суму 150,00грн., №88 від 12.02.2009року на суму 416,00грн., №228 від 14.04.2009року на суму 200,00грн., №268 від 28.04.2009року на суму 216,00грн., №333 від 19.05.2009року на суму 446,00грн., №269 від 28.04.2009року на суму 4,00грн., №411 від 15.06.2009року на суму 22,00грн., №332 від 19.05.2009року на суму 454,00грн., №410 від 15.06.2009року на суму 378грн., №523 від 24.07.2009року на суму 100,00грн., №544 від 31.07.2009року на суму 316,00грн., №958 від 03.12.2009року на суму 300,00грн., №892 від 11.11.2009року на суму 300,00грн., №77 від 20.01.2010року на суму 200,00грн. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Таким чином, станом на момент розгляду спору у господарському суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 2166,00 грн., з яких 1288,00грн. (5000,00 грн., надані в кредит кошти, - 3712,00грн., повернута частина кредиту) тіло кредиту та 878,00грн. (1800,00грн. 3% від суми кредиту, - 922,00грн., сплачені відповідачем кошти) відсотки по кредиту.

Листами №14 від 01.03.2010року та №16 від 09.03.2010року, які були направлені на адресу відповідача 01.03.2010року та 09.03.2010 року відповідно ( що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків) позивач повідомляв відповідача про наявність у нього заборгованості перед позивачем та необхідність її негайного погашення. Вказані звернення залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено отримання кредитних коштів за представленим видатковим касовим ордером. Доказів повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в повному обсязі у відповідності до п. 3.2. договору та додатку №1 до договору відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу 2166,00грн., з яких 1288,00грн. тіло кредиту та 878,00грн. відсотки по кредиту, є правомірною, обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.1 договору кредиту передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті відсотків за користування кредитом, кредитор, починаючи з третього робочого дня прострочення зобовязання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом має право нарахувати, а позичальник зобовязаний оплатити кредитору пеню (включаючи перші два дня прострочення платежу) у розмір 0,5 % від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості. Якщо позичальник здійснить погашення простроченої заборгованості протягом перших двох днів прострочення, пеня на суму непогашеного в строк платежу не нараховується та позичальником не сплачується.

У разі несплати позичальником заборгованості за одним простроченим платежем та виникнення заборгованості за наступним платежем (по оплаті кредиту та/або відсотків за користування кредитом), пеня за наступним простроченим платежем нараховується з першого робочого дня прострочення платежу (абз.2 п.7.1. договору кредиту).

На цій підставі позивачем було нараховано пеню у розмірі 481,00грн. за період починаючи з першого прострочення платежу з березня 2009року по 29.07.2010року.

Однак господарський суд зазначає, що згідно ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Як вже було зазначено, пунктом 7.1. укладеного договору, сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення платежу, однак умова договору про сплату пені не встановлює іншого строку (згідно положень п. 6 ст. 232 ГК України) нарахування даного виду неустойки.

Згідно з приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Беручи до уваги, що відповідач зобовязаний був повністю повернути суму кредиту та сплатити відсотки по кредиту до 12.11.2009року (п. 3.2. договору та додаток №1 до договору) та вимоги ч.6 ст. 232 ГК України, ст. 253 ЦК України, господарський суд встановив, що строк нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання закінчується 12.05.2010року.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд здійснив власний перерахунок пені (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.») за вказані періоди і дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 396,67грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні з відповідача 84,49грн. (481,16грн. - 396,67грн.) пені суд відмовляє.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 179,25грн. та 70,30грн. 3 % річних від простроченої суми.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, господарський суд дійшов до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 231,14грн. інфляційних втрат (розрахунок інфляційних нарахувань здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.»), а тому вважає, поданий позивачем розрахунок невірним. Проте виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 179,25грн. інфляційних втрат, заяви про збільшення або зміни позовних вимог в цій частині ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»не подавало, позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський встановив, що він є арифметично вірним.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 2812,22грн., з яких 2166,00грн. основний борг, 396,67грн. пеня, 179,25грн. інфляційні втрати та 70,30грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог, а саме в стягненні з відповідача 84,49грн. пені суд відмовляє.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»(02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 90, кімн. 411, код ЄДРПОУ 34067398) 2 166 (дві тисячі сто шістдесят шість)грн. 00 коп. основного боргу, 396 (триста девяносто шість)грн. 67коп. пені, 179 (сто сімдесят девять)грн. 25коп. інфляційних втрат, 70 (сімдесят)грн. 30коп. 3% річних та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В. М.

Рішення підписане 13.10.2010року