Рішення № 12181997, 06.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2010 р. Справа № 22/145-10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф Систем Україна», м. Київ

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке», Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці

про стягнення 436930,91 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники :

Позивача Кравцов О.В., довіреність №12/10 від 07 липня 2010 року,

Відповідача не зявився,

Третьої особи - не зявився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Вольф Систем Україна»до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» про стягнення 436930,91 грн., що складає 150000,00 грн. основного боргу, 45000,85 грн. відсотків за користування позикою, 227250,00 грн. штрафних санкцій, 3735,62 грн. 3% річних та 10944,44 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем зобовязання щодо повернення грошових коштів за Договором позики від 06 липня 2009 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26 липня 2010 року порушено провадження у справі №22/145-10 та призначено її розгляд на 18 серпня 2010 року о 12:30 год.

Ухвалами господарського суду Київської області від 18 серпня 2010 року, 01 вересня 2010 року, 14 вересня 2010 року, 22 вересня 2010 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався відповідно на 01 вересня 2010 року, 14 вересня 2010 року, 22 вересня 2010 року та 05 жовтня 2010 року.

В судовому засідання 05 жовтня 2010 року згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва на 06 жовтня 2010 року о 11:45 год.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18 серпня 2010 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Позивач в судовому засіданні 06 жовтня 2010 року в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву №10 від 06 жовтня 2010 року про зменшення позовних вимог, згідно якої заявив до стягнення з Відповідача 144000,00 грн. основного боргу, 43201,40 грн. відсотків за користування позикою, 24334,03 грн. пені, 3586,19 грн. 3% річних та 12375,84 грн. інфляційних втрат.

Строк вирішення спору ухвалою суду від 22 вересня 2010 року продовжено на п'ятнадцять днів до 07 жовтня 2010 року.

Представники Відповідача та Третьої особи в судове засідання 06 жовтня 2010 року не зявились.

Відповідач відзив на позовну заяву та витребувані судом документи на подав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що Відповідач та Третя особа були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, їх явка обовязковою не визнавалась та відсутність Відповідача та Третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та обєктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06 жовтня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Княжицьке»та ОСОБА_1 укладено Договір позики від 06 липня 2009 року, який посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Негрич О.М. та зареєстрований в реєстрі за №736 (далі Договір позики).

Згідно пункту 1 Договору позики Відповідач отримав від ОСОБА_1., а ОСОБА_1 передав у власність Відповідачу гроші в сумі 150000,00 грн., що за курсом НБУ (7,63) станом на 06 липня 2009 року 19659,23 доларів США з нарахуванням відсотків за користування вказаних коштів у розмірі 30% річних та індексу інфляції за весь час.

Як передбачено пунктом 2 Договору позики сторони за цим Договором домовились про те, що остаточний розрахунок повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 06 вересня 2009 року.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, як це передбачено статтею 1046 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 2 статті 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом досліджено, що ОСОБА_1 на виконання умов Договору позики 08 липня 2009 року перерахував Відповідачу 144000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №17 від 08 липня 2009 року та що також вбачається з довідки акціонерного банку «Діамант»№595/10 від 05 жовтня 2010 року.

Таким чином, Договір позики є укладеним з 08 липня 2009 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Так, між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Вольф Сістем Україна»26 травня 2010 року укладено Договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобовязанні), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №429 (далі Договір відступлення права вимоги).

Відповідно до пункту 2.1. Договору про відступлення права вимоги ОСОБА_1 відступив Позивачу право вимагати і отримувати від товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке»(Відповідача) суму позики в розмірі 15000,00 грн., отриману Відповідачем від ОСОБА_1 за Договором позики від 06 липня 2009 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Негрич О.В.; право вимагати і отримувати від Відповідача сплати 30% річних та індексу інфляції за весь період фактичного користування отриманими за Договором позики коштами; право вимагати і отримувати від Відповідача сплати штрафної санкції в розмірі 0,5% за кожен день прострочення повернення суми позики за Договором позики, починаючи з 07 вересня 2009 року, передбачене пп. «а»п. 2 Договору позики; право вимагати та отримувати від Відповідача відшкодування передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних нарахувань від несвоєчасно сплаченої суми за весь період прострочення оплати Відповідачем за Договором позики з моменту укладення Договору позики до моменту остаточного розрахунку Відповідача за Договором позики.

Відповідно до пункту 3 Договору про відступлення права вимоги з моменту укладення цього Договору та набрання ним чинності: всі вказані в пунктах 2.1. 2.5. цього Договору права для ОСОБА_1. припиняються, натомість названі права з такого моменту виникають у товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф Систем Україна».

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з пояснень Третьої особи, наданих в судовому засіданні 06 жовтня 2010 року, та довідки акціонерного банку «Діамант»№595/10 від 05 жовтня 2010 року відповідач в порушення своїх договірних зобовязань суму позики своєчасно та в повному обсязі не повернув, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у сумі 144000,00 грн., що також засвідчено довідкою Позивача №08/11 від 31 серпня 2010 року за підписом керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф Систем Україна»та скріпленою печаткою підприємства. В підтвердження того, що кошти Відповідачем на рахунок Позивача сплачені не були, останнім до матеріалів справи долучені банківські виписки з рахунку Позивача в АТ «ОТП БАНК»за період з 17 липня 2009 року по 25 серпня 2010 року.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку; зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як це передбачено частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 144000,00 грн. Відповідачем станом на день вирішення спору не погашена, належним чином не заперечена та не спростована, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 144000,00 грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою.

Крім того, Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 30% річних за користування позикою у сумі 43201,40 грн. та інфляційні втрати у сумі 12375,84 грн. за загальний період користування позикою з 06 липня 2009 року по 06 липня 2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України; у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно пункту 1 Договору позики Відповідач користується сумою позики з нарахуванням відсотків за користування коштами у розмірі 30% річних та індексу інфляції за весь час.

Оскільки, як встановлено вище, Договір позики є укладеним з 08 липня 2009 року, а відтак і право нарахування 30% річних та інфляційних втрат у Позивача виникло лише з 08 липня 2010 року.

Враховуючи, встановлену судом дату укладання Договору позики, положення Договору позики та Договору про відступлення права вимоги, а також період нарахування відсотків за користування позикою, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок відсотків за користування позикою за наступні періоди: 08 липня 2009 року по 06 липня 2010 року на 144000,00 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

144000.0008.07.2009 - 06.09.20096130 %7219.73

144000.0007.09.2009 - 06.07.201030330 %35861.92

Оскільки вірна сума відсотків за користування позикою за вказаний період, за розрахунком суду складає 43081,65 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 43201,40 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі 43081,65 грн.

Враховуючи встановлену судом дату укладання Договору позики, положення Договору позики та Договору про відступлення права вимоги, а також період нарахування інфляційних втрат, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступні періоди: 08 липня 2009 року по 06 липня 2010 року на 144000,00 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

08.07.2009 - 06.07.2010144000.001.0699936.00153936.00

Оскільки вірна сума інфляційних втрат за вказаний період, за розрахунком суду становить 9936,00 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 12375,84 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 9936,00 грн.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобовязань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 24334,03 грн. пені та 3586,19 грн. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобовязання з 07 вересня 2009 року по 06 липня 2010 року.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 Цивільного кодексу України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Підпунктом «а»пункту 2 Договору позики передбачено, що якщо Відповідачем не буде повернена сума позики не пізніше 06 вересня 2009 року на нього буде накладатися штрафна санкція в 0,5% за кожен день прострочення.

Таким чином, передбачена підпунктом «а»пункту 2 Договору позики штрафна санкія у розмірі 0,5% за кожен день прострочення за своєю правовою природою є пенею.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 року № 543/96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 07 вересня 2009 року по 06 липня 2010 року на 144000,00 грн. заборгованості в сумі 24334,03 грн.

Враховуючи кінцеві терміни повернення суми позики, положення Договору позики та Договору про відступлення права вимоги, а також період нарахування пені, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди: 07 вересня 2009 року по 06 липня 2010 року на 144000,00 грн. заборгованості.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

144000.0007.09.2009 - 07.06.201027410.2500 %0.056 %*22160.22

144000.0008.06.2010 - 06.07.2010299.5000 %0.052 %*2173.81

Оскільки розрахунок пені Позивача є вірним, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 24334,03 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані Позивачем за період з 07 вересня 2009 року по 06 липня 2010 року на 144000,00 грн. заборгованості в сумі 3586,19 грн.

Враховуючи кінцеві терміни повернення суми позики, положення Договору позики та Договору про відступлення права вимоги, а також період нарахування 3% річних, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок 3% річних за наступні періоди: 07 вересня 2009 року по 06 липня 2010 року на 144000,00 грн. заборгованості.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

144000.0007.09.2009 - 06.07.20103033 %3586.19

Оскільки розрахунок 3% річних Позивача є вірним, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3586,19 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

За таких обстави, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 144000,00 грн. основного боргу, 43081,65 грн. відсотків за користування позикою, 9936,00 грн. інфляційних втрат, 24334,03 грн. пені та 3586,19 грн. 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке»(07455, Київська обл., Броварськиц р-н, с. Княжичі, вул. Лагунової, б. 107, код 32277523) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф Систем Україна» (03115, м. Київ, вул. М. Котельникова, б. 23, код 35557510) 144000,00 грн. (сто сорок чотири тисячі гривень) основного боргу; 43081,65 грн. (сорок три тисячі вісімдесят одну гривню шістдесят пять копійок) відсотків за користування позикою; 9936,00 грн. ( девять тисяч девятсот тридцять шість гривень) інфляційних втрат; 24334,03 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять чотири гривні три копійки) пені; 3586,19 грн. (три тисячі пятсот вісімдесят шість гривень девятнадцять копійок) 3% річних; 2249,38 грн. (дві тисячі двісті сорок девять гривень тридцять вісім копійок) державного мита; 223,34 грн. (двісті двадцять три гривні тридцять чотири копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В інших вимогах у позові відмовити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному і касаційному порядку.

Суддя О.О. Третьякова

Повне рішення складено 08 жовтня 2010 року.