Рішення № 12181976, 14.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2010 р. Справа № 22/160-10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САДІН ПЛЮС», Харківська обл., Харківський р-н, с. Липці

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАТИШОК», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка

про стягнення 3512,12 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники :

Позивача – не з’явився

Відповідача – не з'явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «САДІН ПЛЮС»до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАТИШОК»про стягнення 3512,12 грн., що складає 2271,70 грн. основного боргу, 368,76 грн. пені, 55,27 грн. 3% річних, 143,70 грн. інфляційних втрат та 672,42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем зобов’язання щодо оплати за поставлений Позивачем товар за Договором поставки №250911 від 25 вересня 2009 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12 серпня 2010 року порушено провадження у справі №22/160-10 та призначено її розгляд на 01 вересня 2010 року о 11:30 год.

Представник Відповідача в судове засідання 01 вересня 2010 року не з’явився, витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи ухвалою суду від 01 вересня 2010 року відкладено на 14 вересня 2010 року о 12:30 год.

Позивач в судове засідання 14 вересня 2010 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення № 0103224683522 від 25 серпня 2010 року, явка Відповідача та Позивача обов’язковою не визнавалась і їх відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14 вересня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки №250911 від 25 вересня 2009 року (далі –Договір), за умовами якого Позивач (Продавець) зобов’язався поставити та передати у власність Відповідача (Покупця), а Відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору (пункт 1.1. Договору).

          Відповідно до пункту 2.1. Договору ціна, кількість і розгорнутий асортимент товару вказується у накладних на товар, який поставляється, які є невід’ємною частиною даного Договору.

Позивач здійснює поставку кожної партії товару з додаванням належним чином оформленої необхідної документації: видаткової накладної, податкової накладної та посвідчення якості (пункт 4.3. Договору).

Пунктом 4.2. Договору встановлено перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент передачі його Відповідачу чи транспортній організації.

Сторони в пункті 5.1. Договору погодили, що відповідач оплачує в повному обсязі вартість поставленої партії товару на 14-й календарний день з моменту отримання цієї партії товару.

Судом досліджено, що Позивач на виконання умов Договору поставив Відповідачу товар на загальну суму 2271,70 грн., що підтверджується видатковою накладною №КС0929003 від 29 вересня 2009 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідач в порушення свої договірних зобов’язань оплату за поставлений товар за Договором своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 2271,70 грн., що також засвідчено довідкою Позивача вих.№01/09-04 від 01 вересня 2010 року за підписом керівника та головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «САДІН ПЛЮС»та скріпленою печаткою підприємства.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як це передбачено частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 2271,70 грн. Відповідачем станом на день вирішення спору не погашена, належним чином не заперечена та не спростована, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 2271,70 грн. основного боргу є правомірною, обґрунтованою.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 368,76 грн. пені, 55,27 грн. 3% річних, 143,97 грн. інфляційних втрат та 672,42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочення з 13 жовтня 2009 року по 05 серпня 2010 року.

Як вже зазначалось вище, пунктом 5.1. Договору встановлено, що Відповідач оплачує в повному обсязі вартість поставленої партії товару на 14-й календарний день з моменту отримання цієї партії товару.

За таких обставин, Відповідач мав оплатити товар за накладною №КС0929003 від 29 вересня 2009 року до 14 жовтня 2009 року.

Таким чином, право на нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування грошовими коштами у зв’язку з несвоєчасною оплатою накладної №КС0929003 від 29 вересня 2009 року у Позивача виникло лише 14 жовтня 2009 року.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно частини 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Сторони в пункті 7.1. Договору погодили, що у випадку порушення Відповідачем умов оплати товару, визначених пунктом 5.1. даного Договору, Відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки виконання зобов’язання за весь період існування заборгованості.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців на суму простроченого платежу виходячи з подвійної облікової ставки НБУ з дня початку строку прострочення.

Суд не приймає до уваги посилання Позивача на узгодженість між сторонами строку нарахування пені більш ніж на 6 місяців, оскільки умови договору не містять таких положень, а також не визначають, що на правовідносини сторін в частині нарахування пені не поширюється дія частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 7.1. Договору сторони встановили такий вид забезпечення грошового зобов’язання, як неустойка у вигляді пені та формулу її нарахування.

Отже, стягненню підлягає пеня за шість місяців, тобто з 14 жовтня 2009 року по 14 квітня 2010 року.

Враховуючи кінцевий термін виконання зобов’язання по оплаті товару за Договором по накладній №КС0929003 від 29 вересня 2009 року, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, встановлений судом період нарахування пені, суд здійснив розрахунок пені за наступний період:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

2271.7014.10.2009 - 14.04.201018310.2500 %0.056 %*233.49

Оскільки вірна сума пені за вищевказаний період, за розрахунком суду, складає 233,49 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 368,76 грн. пені підлягає частковому задоволенню в сумі 233,49 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи кінцевий термін виконання зобов’язання по оплаті товару за Договором по накладній №КС0929003 від 29 вересня 2009 року, період нарахування 3% річних, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок 3% річних за наступний період:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

2271.7014.10.2009 - 05.08.20102963 %55.27

Оскільки розрахунок 3% річних Позивача є вірним, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 55,27 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Враховуючи кінцевий термін виконання зобов’язання по оплаті товару за Договором по накладній №КС0929003 від 29 вересня 2009 року, період нарахування інфляційних втрат, заявлений Позивачем, а також вимоги, викладені в абзаці 8 Листа Верховного суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступний період:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

14.10.2009 - 05.08.20102271.701.061138.572410.27

Оскільки вірна сума інфляційних втрат за вищевказаний період, за розрахунком суду, складає 138,57 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 143,97 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 138,57 грн.

Приписами статті 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 3 статі 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до пункту 7.1 Договору, якщо прострочка оплати товару триває більше 10 днів, постачальник має право вимагати від покупця сплати процентів за користування грошовим коштами у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки за весь період існування заборгованості.

Враховуючи вищезазначене, кінцевий термін виконання зобов’язання по оплаті товару за Договором по накладній №КС0929003 від 29 вересня 2009 року, а також період нарахування процентів за користування грошовими коштами, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок процентів за користування грошовими коштами за наступний період:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентівСума процентів

2271.7014.10.2009 - 05.08.20102960.1 %672.42

Оскільки розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами Позивача є вірним, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 672,42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.          

За таких обстави, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 2271,70 грн. основного боргу, 233,49 грн. пені, 55,27 грн. 3% річних, 138,57 грн. інфляційних втрат та 672,42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАТИШОК»(08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Маяковського, б. 2, код 23242616) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САДІН ПЛЮС»(62414, Харківська обл., Харківський р-н, с. Липці, вул. Пушкінська , б. 20, код 35288465) 2271,70 грн. (дві тисячі двісті сімдесят одну гривню сімдесят копійок) основного боргу; 233,49 грн. (двісті тридцять три гривні сорок девять копійок) пені; 55,27 грн. (п’ятдесят п’ять гривень двадцять сім копійок) 3% річних; 138,57 грн. (сто тридцять вісім гривень пятдесят сім копійок) інфляційних втрат; 672,42 грн. (шістсот сімдесят дві гривні сорок дві копійки) процентів за користування чужими грошовими коштами; 97,91 грн. (дев’яносто сім гривень дев’яносто одну копійку) державного мита; 226,55 грн. (двісті двадцять шість гривень п’ятдесят п’ять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В інших вимогах у позові відмовити.

4.          Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному і касаційному порядку.

Суддя                                         О.О. Третьякова

Повне рішення складено «06»жовтня 2010 року.