Рішення № 12181949, 30.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2010 р. Справа № 19/207-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 19/207-10/10

за позовом                     товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурна майстерня «Ода», м. Київ

до                               товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Імідж»,

м. Бориспіль, Київська область

про                               стягнення 6139671,24 грн.

Представники:

від позивача:           Кушнір Н.Ф. - довіреність б/н від 02.08.2010 р.;

від відповідача:           Сингаївський С.М. - довіреність б/н від 10.04.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурна майстерня «Ода»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Імідж»(далі-відповідач) про стягнення з останнього 6139671,24 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, згідно з умовами Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 15.05.2007 р. та Додаткової угоди до нього, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 5000000,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 455000,00 грн. пені, 487000,00 грн. інфляційних втрат та 197671,24 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2010 р. порушено провадження у справі № 19/207-10 (суддя Карпечкін Т.П.) та призначено її до розгляду.

Ухвалою суду від 28.09.2010 р., на підставі розпорядження в.о. голови господарського суду Київської області від 28.09.2010 р., справу № 19/207-10 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І. та присвоєно їй № 19/207-10/10.

В судовому засіданні 30.09.2010 р. представником позивача надано документи, витребувані судом, та підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Присутнім в судовому засіданні представником відповідача надано відзив б/н від 30.09.2010 р. на позовну заяву, в якому останній не заперечує проти позову, проте зазначає, що у зв’язку із важким фінансовим становищем, яке склалось у товаристві, останній не має коштів для погашення суми заборгованості.

Розглянувши подані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2007 р. між позивачем (за договором-позикодавець) та відповідачем (за договором-позичальник) укладено Договір № 2 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов п.п. 1.1, 2.1, 2.3 якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі - 5000000,00 грн., а позичальник в строк до 15.05.2009 р. зобов’язується повернути надані грошові кошти позикодавцю (в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.05.2008 р.)

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання за умовами договору, перерахувавши на рахунок відповідача 5000000,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 45 від 15.05.2007р.

Проте, відповідач, в порушення взятих на себе зобов’язань згідно з умовами договору та додаткової угоди до нього, у встановлений строк не здійснив повернення грошових коштів, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 5000000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов’язань.

За своїми ознаками Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 15.05.2007 р., укладений між позивачем та відповідачем, містить позикові відносини сторін, які зумовлені характером обов’язку боржника у грошовому зобов’язані, що існує між позикодавцем і позичальником, а отже зазначений договір вважається укладеним як договір позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

15.06.2009 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 15, в якому просить надати пояснення з причин неповернення відповідачем суми наданої фінансової допомоги.

У відповідь, 18.06.2009 р. відповідач звернувся з листом № 27, в якому повідомляє, що у зв’язку із відсутністю на рахунках відповідача обігових коштів, останній не має змоги повернути позивачу надані грошові кошти.

19.11.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензію № 25, в якій вимагає повернути суму наданої фінансової допомоги у розмірі 5000000,00 грн. та сплатити, нараховану неналежним виконанням умов договору пеню у сумі 455000,00 грн.

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, повернення грошових коштів та сплату нарахованої пені не здійснив.

В силу частини першої та сьомої статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки на час прийняття рішення відповідачем в порушення взятих на себе зобов’язань за умовами Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 15.05.2007 р. та Додаткової угоди до нього, не здійснено повернення коштів, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованість у сумі 5000000,00 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Крім суми основної заборгованості, позивач звертається з вимогою про стягнення з відповідача пені у сумі 455000,00 грн., яка нарахована за період з 17.05.2009 р. по 14.11.2009 р., у зв’язку із несвоєчасним поверненням відповідачем суми фінансової допомоги.

Умовами п. 4.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення позичальником поворотної фінансової допомоги, останній зобов’язується сплатити пеню в розмірі 0,05 % від суми поворотної фінансової допомоги за кожен день прострочення її повернення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

На підставі вказаних норм права та враховуючи, що розрахунок пені за несвоєчасне повернення грошових коштів, доданий до позовної заяви, проведений з урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», де розмір відсотків не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла на момент нарахування пені, є вірний, вимога про стягнення з відповідача 455000,00 грн. пені визнається судом та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд, у зв’язку із порушенням відповідачем строків повернення грошових коштів, стягнути з відповідача 487000,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 17.05.2009 р. по 03.08.2010 р.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 390000,00 грн., які перераховані судом за вказаний період, згідно з рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. “Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

17.05.2009 - 03.08.20105000000.001.078390000.005390000.00 Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача встановлені законом, за порушення строків виконання зобов’язань 3 % річних у сумі 197671,24 грн., нараховані за період з 17.05.2009 р. по 09.09.2010 р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування позивачем 3 % річних та дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги за розрахунком позивача, доданим до позовної заяви.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Імідж»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 14; код ЄДРПОУ 35033589) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурна майстерня «Ода»(юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, оф. 603; адреса д/листування 02192, м. Київ, а/с № 41; код ЄДРПОУ 33740561) 5000000,00 грн. заборгованості, 455000,00 грн. пені, 390000,00 грн. інфляційних втрат, 197671,24 грн. 3 % річних, а також судові витрати: 25500,00 - державного мита та 232,28 грн. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       А.І.Привалов

Повне рішення складено - 12.10.2010 р.