Рішення № 12181770, 06.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" жовтня 2010 р. Справа № 21/175-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства Київської обласної ради «Києво-Святошинська тепломережа», Київська обл., м. Боярка

про стягнення 906492,90 гривень

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Сутковий М.В. (довіреність №27 від 20.04.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі-ДК «Газ України»/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Києво-Святошинська тепломережа»(далі-КП «Києво-Святошинська тепломережа»/відповідач) про стягнення 906492,90 грн., з яких: 667007,89 грн. заборгованості за договором №06/08-1676 БО-17 від 29.09.2008р., 66103,15 грн. пені, 36420,05 грн. 3% річних та 136961,81 грн. інфляційних втрат.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2010р. порушено провадження у справі №21/175-10 та призначено її до розгляду на 18.08.2010р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 18.08.2010р., 30.08.2010р. та 13.09.2010р. розгляд даної справи відкладався на 30.08.2010р., 13.09.2010р. та 27.09.2010р. відповідно.

В судових засіданнях 27.09.2010р. та 04.10.2010р. оголошувалась перерва до 04.10.2010р. та 06.10.2010р. відповідно.

В судові засідання 18.08.2010р., 30.08.2010р. та 13.09.2010р. представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2008р. між ДК «Газ України»(далі-постачальник) та КП «Києво-Святошинська тепломережа»(далі-покупець) укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання №06/08-1676 БО-17 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 4.4, 6.1, 11.1 Договору передбачено, що постачальник згідно з цим договором зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 Договору.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2008 року по 30 квітня 2009 року, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення (п. 5 додаткової угоди №2 від 30.01.2009р. до Договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов’язки за Договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 4711575,22 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Актах приймання-передачі природного газу від 30.11.2008р. на суму 407545,08 грн., від 31.12.2008р. на суму 583216,39 грн., від 31.01.2009р. на суму 1248645,54 грн., від 28.02.2009р. на суму 1144791,84 грн., від 31.03.2009р. на суму 950076,73 грн., від 30.04.2009р. на суму 1303343,86 грн., від 31.05.2009р. на суму 45073,68 грн. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

Втім, відповідач свої обов’язки за Договором в частині своєчасної сплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, сплативши 4044567,33 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по сплаті вартості поставленого газу за квітень, травень 2009р. у сумі 667007,89 грн.

Факт сплати відповідачем 4044567,33 грн. за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень відповідача №368 від 29.05.2009р. на суму 1000000,00 грн., №1162 від 26.12.2008р. на суму 150000,00 грн., №100 від 23.02.2009р. на суму 250000,00 грн., №137 від 27.02.2009р. на суму 700000,00 грн., №56 від 06.02.2009р. на суму 110000,00 грн., №808 від 14.10.2009р. на суму 15000,00 грн., №186 від 19.03.2009р. на суму 200000,00 грн., №217 від 31.03.2009р. на суму 1100000,00 грн., а також підтверджується поясненнями представника відповідача, наданими в судових засіданнях.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 667007,89 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за Договором за квітень, травень 2009р.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник згідно з цим договором зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 Договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

За таких обставин, підписання відповідачем Актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2008р., від 31.12.2008р., від 31.01.2009р., від 28.02.2009р., від 31.03.2009р., від 30.04.2009р., від 31.05.2009р. без будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу, та відповідно породжує в останнього обов’язок щодо оплати його вартості у повному обсязі у строки, визначені умовами Договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість поставленого газу, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнається відповідачем у повному обсязі, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 667007,89 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за Договором за квітень, травень 2009р. підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу (до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), позивач просить суд стягнути з відповідача 66103,15 грн. пені, нарахованої за періоди: з 22.01.2010р. по 21.07.2010р. на 667007,89 грн. заборгованості.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені, встановлений за згодою сторін в договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами пунктів 7.2, 7.10 Договору, передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 66088,60 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 66103,15 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 66088,60 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 36420,05 грн. 3% річних, нарахованих з урахуванням часткових оплат за періоди: з 11.12.2008р. по 18.12.2008р. на 407545,08 грн. заборгованості, з 19.12.2008р. по 25.12.2008р. на 335157,75 грн. заборгованості, з 26.12.2008р. по 04.01.2009р. на 185157,75 грн. заборгованості, з 05.01.2009р. по 10.01.2009р. на 110157,75 грн. заборгованості, з 11.01.2009р. по 29.01.2009р. на 693374,14 грн. заборгованості, з 30.01.2009р. по 05.02.2009р. на 623374,14 грн. заборгованості, з 06.02.2009р. по 22.02.2009р. на 513374,14 грн. заборгованості, з 23.02.2009р. по 26.02.2009р. на 263374,14 грн. заборгованості, з 11.03.2009р. по 18.03.2009р. на 708 165,98 грн. заборгованості, з 19.03.2009р. по 30.03.2009р. на 508165,98 грн. заборгованості, з 11.04.2009р. по 10.05.2009р. на 358242,71 грн. заборгованості, з 11.05.2009р. по 28.05.2009р. на 1 939114,21 грн. заборгованості, з 29.05.2009р. по 10.06.2009р. на 939114,21 грн. заборгованості, з 11.06.2009р. по 13.10.2009р. на 984187,89 грн. заборгованості, з 14.10.2009р. по 27.12.2009р. на 969187,89 грн. заборгованості, з 28.12.2009р. по 09.02.2010р. на 742007,89 грн. заборгованості, з 10.03.2010р. по 18.03.2010р. на 717007,89 грн. заборгованості, з 19.03.2010р. по 24.03.2010р. на 687007,89 грн. заборгованості, з 25.03.2010р. по 21.07.2010р. на 667007,89 грн. заборгованості;

- 136961,81 грн. інфляційних втрат, нарахованих з урахуванням часткових оплат за періоди: з 11.12.2008р. по 18.12.2008р. на 407545,08 грн. заборгованості, з 11.01.2009р. по 29.01.2009р. на 693374,14 грн. заборгованості, з 06.02.2009р. по 22.02.2009р. на 513374,14 грн. заборгованості, з 11.03.2009р. по 18.03.2009р. на 708 165,98 грн. заборгованості, з 11.04.2009р. по 10.05.2009р. на 358242,71 грн. заборгованості, з 11.05.2009р. по 28.05.2009р. на 1 939114,21 грн. заборгованості, з 11.06.2009р. по 13.10.2009р. на 984187,89 грн. заборгованості, з 14.10.2009р. по 27.12.2009р. на 969187,89 грн. заборгованості, з 28.12.2009р. по 09.02.2010р. на 742007,89 грн. заборгованості, з 10.03.2010р. по 18.03.2010р. на 717007,89 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 36505,22 грн. та 147787,87 грн. відповідно, а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 36420,05 грн. 3% річних та 136961,81 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

До того ж при винесенні даного рішення судом враховано, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006р. у справі №10/557-26/155.

Водночас, в судовому засіданні 27.09.2010р. представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання рішення суду на півтора року у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідачем надано суду довідку про наявність 17161500,00 грн. заборгованості споживачів за теплопостачання перед відповідачем, яка підписана директором та головним бухгалтером КП «Києво-Святошинська тепломережа»і скріплена відбитком печатки Підприємства.

Позивач проти зазначеного клопотання заперечив.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення по справі, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Приписами статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки надана відповідачем довідка про розмір заборгованості не є належним та допустимим доказами наявності у відповідача тяжкого фінансового становища у розумінні ст. 34 ГПК України, а також те, що розмір пені (66088,60 грн.), що підлягає стягненню за даним рішенням не є надмірно великим порівняно із сумою основної заборгованості відповідача за Договором (667007,89 грн.), суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності виняткових підстав для зменшення розміру пені за даним рішення.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до приписів пунктів 1.1-1.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»від 12.09.1996р. №02-5/333 (далі-Роз’яснення) застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке: відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний термін звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Крім того, розстрочку та відстрочку виконання рішення господарський суд повинен надавати лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Згідно зі статтями 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, доказів, що підтверджують факт існування обставин, які ускладнюють виконання відповідачем рішення у даній справі, як-то довідки з банківських установ, в яких відкриті поточні рахунки відповідача, про відсутність в останнього грошових коштів необхідних для виконання рішення, докази існування дебіторської заборгованості та звернення з даного приводу до суду, суду не надано.

Надана ж відповідачем довідка про заборгованість, як доказ відсутності в останнього можливості виконати дане рішення у встановлений строк чи встановленим способом, судом не приймається, оскільки зазначений документ не є належним доказом у справі у розумінні ст. 34 ГПК України.

Інших доказів неможливості виконання відповідачем рішення у даній справі суду не надано.

За таких обставин, оскільки відповідачем не доведено факту відсутності в нього можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про відстрочення виконання даного рішення на півтора року є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2010р. позивача зобов’язано надати суду, зокрема, документи, що підтверджують суму заборгованості, а саме: довідки з банківських установ, в яких відкриті поточні рахунки позивача, що містять інформацію про загальний розмір коштів, сплачених відповідачем згідно договору №06/08-1676 БО-17 від 29.09.2008р. із зазначенням сум та дат їх надходження, а також попереджено про відповідальність, передбачену п. 5 ст. 83 ГПК України за неявку в судове засідання та невиконання вимог ухвали господарського суду.

Вимоги ухвали господарського суду Київської області від 29.07.2010р. позивач не виконав, у зв'язку з чим ухвалами господарського суду Київської області від 18.08.2010р., 30.08.2010р. та 13.09.2010р. позивача повторно було зобов’язано надати суду вищезазначені документи, а також попереджено про відповідальність, передбачену п. 5 ст. 83 ГПК України.

Втім, вимоги ухвал господарського суду Київської області від 18.08.2010р., 30.08.2010р. та 13.09.2010р. позивач не виконав, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи може тягти за собою, зокрема, такі наслідки як стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК) (п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»).

Враховуючи, що позивачем не виконані вимоги ухвал господарського суду Київської області від 29.07.2010р., 18.08.2010р., 30.08.2010р. та 13.09.2010р. в частині надання витребуваних судом документів, суд дійшов висновку про накладення на останнього штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700,00 грн.) в порядку п. 5 ст. 83 ГПК України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Києво-Святошинська тепломережа»(08150, Київська обл., м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, 9, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 23576122) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827) 667007 (шістсот шістдесят сім тисяч сім) грн. 89 коп. заборгованості, 66088 (шістдесят шість тисяч вісімдесят вісім) грн. 60 коп. пені, 36420 (тридцять шість тисяч чотириста двадцять) грн. 05 коп. 3% річних, 136961 (сто тридцять шість тисяч дев’ятсот шістдесят одну) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 9064 (дев'ять тисяч шістдесят чотири) грн. 78 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827) на користь Державного бюджету України 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. штрафу.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                     В.А. Ярема

Повне рішення складено 08.10.2010р.