Рішення № 12181769, 06.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" жовтня 2010 р. Справа № 21/185-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Фарм», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», Київська обл., с. Чайки

про стягнення 541311,37 гривень

за участю представників:

від позивача: Ільяшов Б.М. (довіреність №33 від 30.08.2010р.);

Номінас К.В. (ордер КМ №002942 від 05.10.2010р.

від відповідача: Клещеногов В.В. (довіреність №671 від 29.07.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Фарм»(далі-ТОВ «Дата Фарм»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(далі-ТОВ «Артур-К»/відповідач) про стягнення 544887,87 грн., з яких: 479151,39 грн. заборгованості за договором №24/5 від 17.01.2008р., 43772,34 грн. штрафу, 6878,80 грн. 3% річних та 15085,34 грн. інфляційних втрат.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.08.2010р. порушено провадження у справі №21/185-10 та призначено її до розгляду на 08.09.2010р.

07.09.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

08.09.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про покладення на відповідача судових витрат, які окрім державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, включають витрати пов’язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 9582,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2010р. розгляд даної справи відкладено на 27.09.2010р.

27.09.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості за спірним договором, останній зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 541311,37 грн., з яких: 465151,39 грн. заборгованості за договором №24/5 від 17.01.2008р., 50082,55 грн. пені, 8833,55 грн. 3% річних та 17243,54 грн. інфляційних втрат. Зазначені уточнення судом прийняті.

В судовому засіданні 27.09.2010р. оголошувалась перерва до 06.10.2010р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.01.2008р. між ТОВ «Дата Фарм»(далі-продавець) та ТОВ «Артур-К» (далі-покупець) укладено договір купівлі-продажу №24/5 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 4.2, 5.1 та 7.1 Договору передбачено, що продавець зобов’язується передати товар для продажу, а покупець зобов’язується прийняти товар та проводити його оплату на умовах цього договору за кількістю, номенклатурою і цінами, зазначеними в накладній, що є невід'ємною частиною договору.

Розрахунок за товар проводиться протягом 30 робочих днів з моменту надання звіту про хід реалізації.

Товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем за якістю у відповідності з паспортом і іншими документами, наданими продавцем, а за кількістю-згідно накладної, після її підписання покупцем.

Строк дії Договору з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2008р.

01.04.2008р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої сторони погодили, що покупець здійснює розрахунки за товар з відстроченням терміну оплати за одержаний товар –в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених продавцем.

08.01.2010р. сторонами укладено додаткову угоду №3 до Договору, відповідно до якої сторони погодились продовжити строк дії Договору до 31.12.2010р.

Судом встановлено, що позивач свої обов’язки за Договором в частині передачі товару виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору протягом, зокрема, липня 2009р.-лютого 2010р., позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 600164,64 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних №ДФ00000289 від 29.07.2009р. на суму 12800,00 грн., №ДФ00000305 від 19.08.2009р. на суму 53694,64 грн., №ДФ00000341 від 05.10.2009р. на суму 10984,00 грн., №ДФ00000378 від 04.11.2009р. на суму 97887,95 грн., №ДФ00000379 від 04.11.2009р. на суму 9554,00 грн., №ДФ00000392 від 16.11.2009р. на суму 27270,00 грн., №ДФ00000406 від 24.11.2009р. на суму 95445,00 грн., №ДФ00000436 від 15.12.2009р. на суму 3260,00 грн., №ДФ00000435 від 15.12.2009р. на суму 146905,55 грн., №ДФ00000462 від 19.01.2010р. на суму 100757,10 грн., №ДФ0000006 від 17.02.2010р. на суму 41606,40 грн. Копії зазначених накладних містяться в матеріалах справи.

Отримання покупцем товару згідно вищезазначених накладних підтверджується довіреностями відповідача на отримання цінностей, які були видані відповідно до кожної зазначеної накладної, копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов Договору.

Втім, відповідач свої обов’язки за Договором в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару належним чином не виконав сплативши 99519,17 грн. внаслідок чого, з урахуванням часткового повернення поставленого товару загальною вартістю 35494,08 грн., за ним утворилось 465151,39 грн. заборгованості.

Як зазначає позивач, грошові кошти, що надходили від відповідача ним зараховувались в рахунок існуючої заборгованості за Договором за попередніми накладними.

За таких обставин, відповідно до наданого позивачем розрахунку накладні №ДФ00000289 від 29.07.2009р., №ДФ00000305 від 19.08.2009р., №ДФ00000341 від 05.10.2009р. відповідачем оплачені повністю, накладна №ДФ00000378 від 04.11.2009р. –частково, у розмірі 22040,53 грн., а накладні №ДФ00000379 від 04.11.2009р., №ДФ00000392 від 16.11.2009р., №ДФ00000406 від 24.11.2009р., №ДФ00000436 від 15.12.2009р., №ДФ00000435 від 15.12.2009р., №ДФ00000462 від 19.01.2010р., №ДФ0000006 від 17.02.2010р. неоплачені повністю. Загальна сума боргу відповідача по сплаті вартості поставленого товару за Договором становить 465151,39 грн.

Факт сплати відповідачем 99519,17 грн. за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи довідками №153-1/2-1391 від 24.09.2010р., яка підписана заступником начальника ОУ ПАТ «ДЕІБУ»та скріплена відбитком печатки банківської установи; №08/142 від 24.09.2010р., яка підписана головним бухгалтером Ф «Київське міське відділення ПАТ Промінвестбанк»та скріплена відбитком печатки банківської установи.

Наявність 465151,39 грн. заборгованості відповідача за Договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №31 від 07.09.2010р., яка підписана директором та головним бухгалтером ТОВ «Дата Фарма»і скріплена відбитком печатки Товариства.

Посилання ж відповідача на той факт, що поставка товару за вищезазначеними накладними здійснена на виконання окремих позадоговірних зобов’язань, що існують між сторонами, спростовується письмовими поясненнями відповідача №37 від 07.09.2010р. про відсутність між сторонами господарських відносин поза межами дії Договору, а також призначенням платежу, що зазначений відповідачем при сплаті грошових коштів позивачу.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 465151,39 грн. заборгованості по сплаті вартості переданого товару за накладними №ДФ00000378 від 04.11.2009р., №ДФ00000379 від 04.11.2009р., №ДФ00000392 від 16.11.2009р., №ДФ00000406 від 24.11.2009р., №ДФ00000436 від 15.12.2009р., №ДФ00000435 від 15.12.2009р., №ДФ00000462 від 19.01.2010р., №ДФ0000006 від 17.02.2010р. згідно Договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов’язується передати товар для продажу, а покупець зобов’язується прийняти товар та проводити його оплату на умовах цього договору за кількістю, номенклатурою і цінами, зазначеними в накладній, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 Договору, в редакції, викладеній у додатковій угоді №1 від 01.04.2008р. до Договору, покупець здійснює розрахунки за товар з відстроченням терміну оплати за одержаний товар –в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених продавцем.

Як вбачається зі змісту спірних накладних, кожна з них містить визначення терміну, протягом якого вони мають бути оплачені (60 днів).

За таких обставин, підписання відповідачем видаткових накладних №ДФ00000378 від 04.11.2009р., №ДФ00000379 від 04.11.2009р., №ДФ00000392 від 16.11.2009р., №ДФ00000406 від 24.11.2009р., №ДФ00000436 від 15.12.2009р., №ДФ00000435 від 15.12.2009р., №ДФ00000462 від 19.01.2010р., №ДФ0000006 від 17.02.2010р. без будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару, та відповідно породжує в останнього обов’язок щодо його оплати у повному обсязі у строки, визначені зазначеними видатковими накладними.

Крім того, враховуючи, що відповідачем не надано доказів, що строк виконання зобов’язань в частині оплати вартості поставленого товару за спірними накладними у строки, передбачені Договором не настав, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов Договору в частині оплати товару, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу.

Зазначена правова позиція відповідає позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду від 24.02.2009р. у справі №54/101-09.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість поставленого товару, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, зазначений факт відповідачем не спростований, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 465151,39 грн. заборгованості по сплаті вартості переданого товару за накладними №ДФ00000378 від 04.11.2009р., №ДФ00000379 від 04.11.2009р., №ДФ00000392 від 16.11.2009р., №ДФ00000406 від 24.11.2009р., №ДФ00000436 від 15.12.2009р., №ДФ00000435 від 15.12.2009р., №ДФ00000462 від 19.01.2010р., №ДФ0000006 від 17.02.2010р. згідно Договору підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару (60 календарних днів з моменту отримання товару), позивач просить суд стягнути з відповідача 50082,55 грн. пені, 8833,55 грн. 3% річних та 17243,54 грн. інфляційних втрат, нарахованих з урахуванням часткових оплат за періоди: з 04.01.2010р. по 15.02.2010р. на 97887,95 грн. заборгованості за накладною №ДФ00000378 від 04.11.2009р., з 16.02.2010р. по 28.05.2010р. на 89847,42 грн. заборгованості за накладною №ДФ00000378 від 04.11.2009р., з 29.05.2010р. по 03.09.2010р. на 54353,34 грн. заборгованості за накладною №ДФ00000378 від 04.11.2009р., з 04.09.2010р. по 24.09.2010р. на 40353,34 грн. заборгованості за накладною №ДФ00000378 від 04.11.2009р., з 04.01.2010р. по 24.09.2010р. на 9554,00 грн. заборгованості за накладною №ДФ00000379 від 04.11.2009р., з 16.01.2010р. по 24.09.2010р. на 27270,00 грн. заборгованості за накладною №ДФ00000392 від 16.11.2009р., з 24.01.2010р. по 24.09.2010р. на 94445,00 грн. заборгованості за накладною №ДФ00000406 від 24.11.2009р., з 14.02.2010р. по 24.09.2010р. на 146905,55 грн. заборгованості за накладною №ДФ00000435 від 15.12.2009р., з 14.02.2010р. по 24.09.2010р. на 3260,00 грн. заборгованості за накладною №ДФ00000436 від 15.12.2009р., з 21.03.2010р. по 24.09.2010р. на 100757,10 грн. заборгованості за накладною №ДФ00000462 від 19.01.2010р., з 19.04.2010р. по 24.09.2010р. на 41606,40 грн. заборгованості за накладною №ДФ0000006 від 17.02.2010р.

Згідно ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнена саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Аналогічна правова позиція викладена у роз'ясненнях президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" (з подальшими змінами і доповненнями) та постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2010р. у справі №32/304.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Віповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, п. 6.3 Договору передбачено, що у випадку, якщо покупець не розрахується за товар в строки, обумовлені договором, він зобов’язаний сплатити продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Втім, відповідальність за порушення строків оплати вартості поставленої продукції у вигляді пені та її розміри, Договором не передбачені.

За таких обставин, оскільки, факту погодження сторонами нарахування пені у випадку несвоєчасної оплати вартості поставленого товару за Договором позивачем не доведено, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 50082,55 грн. пені за порушення строків оплати товару за Договором є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 9145,90 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 8833,55 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону становить 9320,93 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 17243,54 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 9320,93 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати пов’язані з оплатою послуг адвоката в сумі 9582,00 грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду, зокрема, копію договору про надання юридичної допомоги №117 від 30.07.2010р., укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Соколовський і Партнери», копію свідоцтва про державну реєстрацію Адвокатського об'єднання, платіжні доручення позивача №129 від 03.08.2010р. та №153 від 03.09.2010р. по 4791,00 грн. про сплату вартості послуг адвоката та Акт про надання правової допомоги згідно договору №117 від 30.07.2010р.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002 р.).

Враховуючи наведене, а також предмет даного спору, суд обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9582,00 грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката підлягає частковому задоволенню в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а саме в розмірі 888,00 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру заборгованості останнього за Договором, яка існувала на момент порушення провадження у даній справі (479151,39 грн.) та пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. В. Чайки, 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21643699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Фарм»(04074, м. Київ, вул. Сокальська, 1, оф. 29, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35325129) 465151 (чотириста шістдесят п’ять тисяч сто п’ятдесят одну) грн. 39 коп. заборгованості, 8833 (вісім тисяч вісімсот тридцять три) грн. 55 коп. 3% річних, 9320 (дев'ять тисяч триста двадцять) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 4973 (чотири тисячі дев’ятсот сімдесят три) грн. 05 коп. державного мита, 215 (двісті п’ятнадцять) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 888 (вісімсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                                        В.А. Ярема

Повне рішення складено 08.10.2010р.